Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 21.04.2009 р.

від позивача: Антоневський Ю.Ф., довіреність від 28.02.2007р.;

від відповідача: Тихонов В.П., голова СВК "Дружба";

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єреміївське"

на рішення господарського суду Одеської області

від 13 березня 2009 року

по справі №10-14-27/348-06-11109

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Єреміївське"

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба"

про визнання договору №180 від 26.09.2003р. між СВК "Дружба" та ТОВ "Єреміївське" за своєю правовою природою як договір про сумісну діяльність та стягнення 21511 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4- 4 Господарського процесуального Кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.03.2009р. по справі №10-14-27/348-06-11109 (суддя Г.Є. Смелянець) припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання договору №180 від 26.09.2003р. між СВК "Дружба" та ТОВ "Єреміївське" за своєю правовою природою як договору про сумісну діяльність, в решті позовних вимог ТОВ "Єреміївське" до СВК "Дружба" (про стягнення 21511 грн.) відмовлено, з посиланням на те, що: 1) між сторонами у справі укладений договір, предметом якого є домовленість сторін здійснювати вирощування молодняку ВРХ на м’ясо, при цьому умови укладеного між сторонами договору свідчать про домовленість сторін щодо вкладів учасників, координації спільних дій, керівництва та організації їх спільною діяльністю, а саме, вкладом позивача у спільну діяльність є бички з визначеною живою і постановочною вагою, вкладом відповідача у спільну діяльність є витрати на відгодівлю, утримання, ветеринарне обслуговування молодняку до здавальних вагових кондицій, керівництво та організацію спільної діяльності сторін покладено на відповідача у справі, в т.ч. умовами договору відповідачу надане право здійснювати здавання відгодованого поголів’я, водночас в укладеному між сторонами договорі не передбачено умов щодо правового статусу виділеного для спільної діяльності майна, умов щодо покриття витрат та збитків учасників, а також умов щодо строків та вимог щодо відгодівлі відповідачем молодняку ВРХ, разом з тим, за умовами вказаного договору позивач має отримати прибуток у вигляді постановочної ваги переданих на відгодівлю відповідачу бичків в грошовому вираженні по середнім цінам, що склалися на момент реалізації молодняку ВРХ відповідно з фактично зданими ваговими кондиціями або в натуральному виразі вагою не менше 350 кг однієї голови, що в свою чергу свідчить про наявність у відповідача альтернативного зобов’язання перед позивачем, який регламентується ч. 1 ст. 539 Цивільного кодексу України; 2) наявний у матеріалах справи прибутковий касовий ордер №908 від 24.12.2004р. та довіреність позивача на одержання ТМЦ серії ЯИП №663157 від 24.12.2004р. свідчать, що відповідач повернув позивачу постановочну вагу переданих позивачем на відгодівлю 86 голів бичків саме у грошовому вираженні, по середнім цінам, що склалися на момент реалізації молодняку ВРХ 4684,93 грн. за 1 тону, при цьому, згідно з довідкою Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Одеської обласної державної адміністрації №99 від 17.03.2008р., яка надана на запит суду, середні закупівельні ціни на живу вагу м’яса великої рогатої худоби у грудні 2004 року складали 3700 грн. за 1 тону та в залежності від породи, віку та вгодованості худоби ціни коливалися від 3000 грн. до 4400 грн. за 1 тону; 3) з огляду на вимоги ч.2 ст. 34 ГПК України, згідно з якою, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а також наявну у справі довідку Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Одеської обласної державної адміністрації №99 від 17.03.2008р., яка надана саме на запит суду, господарський суд вважає, що довідка Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Одеської обласної державної адміністрації №62 від 07.04.2005р., яка надана до суду позивачем в якості підтвердження своїх доводів, не може бути визнана належним і допустимим доказом у справі, а тому і відхилена господарським судом; 4) оскільки обставини справи свідчать про належне виконання своїх договірних зобов’язань відповідачем, то позовні вимоги ТОВ "Єреміївське" в частині стягнення з відповідача основного боргу та штрафних санкцій є безпідставними та необґрунтованими; 5) разом з тим, на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "Єреміївське" про визнання договору №180 від 26.09.2003р. між СВК "Дружба" та ТОВ "Єреміївське" за своєю правовою природою як договору про сумісну діяльність, оскільки ст. 12 ГПК України, якою визначено перелік справ, підвідомчих господарським судам України, та ст. 16 ЦК України, в якій закріплено способи захисту порушених цивільних прав та інтересів, не передбачають можливості розгляду господарським судом позову про встановлення правової природи договору; 6) посилання позивача на порушення відповідачем зобов’язань за укладеним між сторонами договором №180 від 26.09.2003р., а саме, що порушення вимог п.2 ст. 1135 ЦК України відповідач не отримав від позивача довіреності на реалізацію вирощеного молодняку ВРХ на м’ясо не приймаються до уваги господарським судом, оскільки повноваження відповідача на реалізацію вирощеного молодняку ВРХ на м’ясо передбачені умовами укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам ч.2 ст. 1135 ЦК України, згідно з якою, у відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочин від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства, а посилання позивача на те, що в порушення вимог п.5 ст. 1135 ЦК України відповідач не узгодив з позивачем кому і по якій ціні реалізовувати продукцію за договором також є недоцільними, оскільки умовами договору керівництво та організація спільної діяльності сторін доручено відповідачу у справі, а також встановлено, що реалізація продукцію здійснюється відповідачем по середніми цінам, що склалися на момент реалізації молодняку ВРХ; 7) доводи позивача про необхідність залучення фахівця в галузі тваринництва для роз’яснення питань викладених у клопотанні, а також відповідне клопотання, згідно з яким позивач просить суд на підставі ст. 30 ГПК України викликати у судове засідання фахівця відділу тваринництва управління Сільського господарства Одеської обласної державної адміністрації для роз’яснення деяких питань, відхиляється господарським судом, оскільки перше питання, що поставлено позивачем для роз’яснення, є правовим питанням, яке чинним законодавством віднесено до компетенції суду, друге питання, що поставлено позивачем для роз’яснення пов’язано з необхідністю застування спеціальних знань, а відтак, і участі у судовому засіданні експерта, а не фахівця, крім того, роз’яснення цього питання не має жодного суттєвого значення для правильного вирішення спору, оскільки укладений між сторонами договір не містить жодних умов щодо строків та умов відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, та в незалежності від цих зоотехнічних вимог відгодівлі молодняку ВРХ відповідачем передбачають повернення позивачу лише постановочної ваги переданого на відгодівлю молодняку, щодо третього питання, яке позивач поставив для роз’яснення, то з огляду на наявну у справі довідку Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Одеської обласної державної адміністрації №99 від 17.03.2008р. вказане питання не потребує роз’яснень фахівця; 8) посилання позивача на те, що оскільки у договорі не вказаний строк відгодування ВРХ, то повинно виходити з того, що строк визначається моментом відгодування до рівня не менш 350 кг однієї голови ВРХ не заслуговують на увагу, оскільки в незалежності від вагової кондиції відгодованого відповідачем молодняку ВРХ, останній зобов’язаний повернути позивачу постановочну вагу цього молодняку, а саме 12 тон 807 кг..

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ "Єреміївське" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області по справі №10-14-27/348-06-11109 від 13.03.2009р., прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ТОВ "Єреміївське" до СВК "Дружба", а саме: стягнути з СВК "Дружба" на користь позивача 16457,79 грн. –суму основного боргу за договором, 5054,18 грн. –штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань, 10637,33 грн. - судових витрат, мотивуючи це тим, що: 1) представником відповідача по справі було заявлено клопотання про залучення до участі в судовому засіданні фахівця в галузі тваринництва для роз’яснення зоотехнічних вимог, про що вказувалося у постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2008р., проте господарським судом Одеської області вказане клопотання було відхилене, таким чином не з’ясував причинний зв’язок між ціною постановочної ваги та здаточної ціни ваги молодняку ВРХ на м’ясо; 2) в договорі не вказаний конкретний строк виконання зобов’язань по відгодівлі ВРХ, тому необхідно виходити з того, що строк на підставі ч. 3 п. 2.3 договору визначається моментом відгодування до рівня не менше 350 кг однієї голови ВРХ, виходячи з цього положення, здаточна вага на м’ясо повинна бути не менше ніж 30100 кг, відповідач у запереченнях не вказав, на підставі яких документів було здано 86 голів ВРХ, що були отримані за договором, і яка була здаточна вага, якщо вказані документи відсутні, то це свідчить про те, що відповідач в односторонньому порядку перервав виконання зобов’язань за договором, при цьому в рішенні не було вказано поважних причин, чому саме в грудні 2004 року проведено здачу ВРХ на м’ясо; 3) в рішенні визнано правомірною позицію позивача, що договір №180 від 26.09.2003р. по правовим ознакам відноситься до договорів про сумісну діяльність, і що до спірних відносин в частині зобов’язань відповідача застосовуються норми ЦК України (435-15) 2003 року, разом з тим судом зроблені висновки, що фактично заперечують існування правовідносин про сумісну діяльність між сторонами, між тим вказані висновки суперечать ст.ст. 1135, 1136 Цивільного кодексу України та роз’ясненням ВГСУ від 28.04.1995р. №02-5/302; 4) право позивача на відшкодування збитків закріплене п. 4 ст. 1135 Цивільного кодексу України; 5) суд в рішенні вказав, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог про визнання договору №180 від 26.09.2003р. за своєю правовою природою, як договору про сумісну діяльність, оскільки ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України не передбачають можливості розгляду господарським судом позову про встановлення правової природи договору, однак у абз. 10 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України вказаний такий спосіб захисту, як встановлення, зміни та припинення господарчих відносин; 6) судом неправомірно проведено тлумачення абз. 3 п. 2.3. договору №180 відносно зобов’язання відповідача "провести сдачу откормленого поголовья... в соответствии с фактическими сданніми весовіми кондициями или в натуральном виде, весом не менее 350 кг одной голові", при цьому суд чомусь зробив висновок, що це свідчить про наявність у відповідача альтернативного зобов’язання перед позивачем (ст. 539 Цивільного кодексу України), однак, якщо мати на увазі, що метою договору було отримання максимального прибутку, а ціна здавання ВРХ на м’ясо тим вище, чим здаточна вага ВРХ, то можливо зробити обґрунтований висновок, що зобов’язання передбачені ч. 3 п. 2.3 договору –не є альтернативними.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ "Єреміївське", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з огляду на таке.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 26.09.2003р. між СВК "Дружба" та ТОВ "Єреміївське" укладено договір №180, предметом якого є домовленість сторін здійснювати вирощування молодняку ВРХ на м’ясо, згідно з умовами цього договору, ТОВ "Єреміївське" було зобов’язано передати СВК "Дружба" здоровий молодняк зі всіма необхідними ветеринарними свідоцтвами у кількості 90 голів, при цьому сторони не вказали у договорі вагу переданого молодняку (п. 2.2. договору), а СВК "Дружба" був зобов’язаний прийняти молодняк ВРХ; забезпечити відгодівлю, утримання, ветеринарне обслуговування молодняку до здавальних вагових кондицій; здійснити здавання відгодованого поголів’я і здійснити повернення постановочної ваги в грошовому вираженні по середнім цінам, що склалися на момент реалізації молодняку ВРХ відповідно з фактично зданими ваговими кондиціями, або в натуральному виразі вагою не менше 350 кг однієї голови (п. 2.3 договору).

За п. 3.1 договору сторони несуть відповідальність за виконання даного договору у встановленому законодавстві порядку.

На виконання умов цього договору ТОВ "Єреміївське" передало СВК "Дружба" 86 голів бичків, жива вага яких становить 13 тон 203 кг, а поставочна - 12 тон 807 кг, що підтверджується накладними №750 від 26.09.2003р., №728 від 30.09.2003р. та ТТН №15 від 26.09.2003р., №16 від 30.09.2003р.. Вказаних бичків СВК "Дружба" отримав за довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЖЦ №482725 від 25.09.2003р..

СВК "Дружба" на виконання умов договору №180 від 26.09.2003р. забезпечило відгодівлю, утримання, ветеринарне обслуговування молодняку до здавальних вагових кондицій, здійснив здавання відгодованого поголів’я, а також повернув ТОВ "Єреміївське" постановочну вагу переданого на відгодівлю молодняку ВРХ у грошовому вираженні, що підтверджується прибутковим касовим ордером №908 від 24.12.2004р. та довіреністю ТОВ "Єреміївське" на одержання ТМЦ серії ЯИП №663157 від 24.12.2004р., згідно з якими, ТОВ "Єреміївське" отримало від СВК "Дружба" 60000 грн..

Таким чином, при повернені ТОВ "Єреміївське" постановочної ваги у грошовому вираженні СВК "Дружба" виходив з того, що середня ціна м’яса, яка склалася на момент реалізації ВРХ становила 4684,93 грн. за 1 тону ( 12 тон 807 кг/60000 грн.).

Між тим, ТОВ "Єреміївське" вказувало на те, що середня вартість 1 тони м’яса на момент реалізації СВК "Дружба" ВРХ становила 5970 грн., а тому борг СВК "Дружба" за договором становить 16457,79 грн. (12 тон 807 кг х 5970 грн. (=76457,79 грн.) -60000 грн. =16457,79 грн.), посилаючись на те, що середня ціна 1 тони м’яса на момент реалізації відповідачем ВРХ становила 5970 грн. згідно з довідкою Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Одеської обласної державної адміністрації №62 від 07.04.2005р..

Проте, згідно з довідкою Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Одеської обласної державної адміністрації №99 від 17.03.2008р. (арк. спр. 61 т. ІІ), яка надана на запит господарського суду Одеської області, середні закупівельні ціни на живу вагу м’яса великої рогатої худоби у грудні 2004 року складали 3700 грн. за 1 тону та в залежності від породи, віку та вгодованості худоби ціни коливалися від 3000 грн. до 4400 грн. за 1 тону.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції цілком правомірно застосував до спірних правовідносин норми Цивільного кодексу України (435-15) в редакції 2003 року, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.4 Прикінцевих та перехідних Цивільного кодексу України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004р., Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки зобов’язання сторін за договором №180, який укладений між сторонами у 26.09.2003р., виконані ТОВ "Єреміївське" у вересні 2003 року, а СВК "Дружба" у грудні 2004 року, тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , то із врахуванням вимог п.4 Прикінцевих та перехідних Цивільного кодексу України (435-15) до спірних правовідносин сторін слід застосовувати положення Цивільного кодексу України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004р.

Так відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові, спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.

За ст. 1131 Цивільного кодексу України договір про сумісну діяльність укладається у письмовій формі, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Як вище встановлено, між сторонами у справі укладений договір, предметом якого є домовленість сторін здійснювати вирощування молодняку ВРХ на м’ясо, при цьому умови укладеного між сторонами договору свідчать про домовленість сторін щодо вкладів учасників, координації спільних дій, керівництва та організації їх спільною діяльністю, а саме, вкладом позивача у спільну діяльність є бички з визначеною живою і постановочною вагою, вкладом відповідача у спільну діяльність є витрати на відгодівлю, утримання, ветеринарне обслуговування молодняку до здавальних вагових кондицій, а керівництво та організацію спільної діяльності сторін покладено на відповідача у справі, в тому числі, умовами договору відповідачу надане право здійснювати здавання відгодованого поголів’я.

Водночас в укладеному між сторонами договорі не передбачено умов щодо правового статусу виділеного для спільної діяльності майна, умов щодо покриття витрат та збитків учасників, а також умов щодо строків та вимог щодо відгодівлі відповідачем молодняку ВРХ.

Разом з тим, за умовами вказаного договору ТОВ "Єреміївське" мало отримати прибуток у вигляді постановочної ваги переданих на відгодівлю відповідачу бичків в грошовому вираженні по середнім цінам, що склалися на момент реалізації молодняку ВРХ відповідно до фактично зданих вагових кондицій або в натуральному виразі вагою не менше 350 кг однієї голови, що в свою чергу свідчить про наявність у відповідача альтернативного зобов’язання перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 539 Цивільного кодексу України альтернативним є зобов’язання, в якому боржник зобов’язаний вчинити одну з двох або кількох дій, боржник має право вибору предмета зобов’язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Наявні у матеріалах справи прибутковий касовий ордер №908 від 24.12.2004р. та довіреність ТОВ "Єреміївське" на одержання ТМЦ серії ЯИП №663157 від 24.12.2004р. свідчать, що СВК "Дружба" повернув позивачу постановочну вагу переданих товариством на відгодівлю 86 голів бичків саме у грошовому вираженні, по середнім цінам, що склалися на момент реалізації молодняку ВРХ 4684,93 грн. за 1 тону.

При цьому, згідно з довідкою Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Одеської обласної державної адміністрації №99 від 17.03.2008р., яка надана на запит суду, середні закупівельні ціни на живу вагу м’яса великої рогатої худоби у грудні 2004 року складали 3700 грн. за 1 тону та в залежності від породи, віку та вгодованості худоби ціни коливалися від 3000 грн. до 4400 грн. за 1 тону.

В свою чергу ТОВ "Єреміївське" вважає, що середня ціна 1 тони м’яса, на момент реалізації відповідачем ВРХ становила 5970 грн., а тому борг СВК "Дружба" за договором становить 16457,79 грн., з посиланням при цьому довідку Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Одеської обласної державної адміністрації №62 від 07.04.2005р..

Відповідно до ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявну у справі довідку Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Одеської обласної державної адміністрації №99 від 17.03.2008р., яка надана саме на запит господарського суду Одеської області, господарським судом першої інстанції правомірно прийнято в якості належного доказу, оскільки довідка Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Одеської обласної державної адміністрації №62 від 07.04.2005р., яка надана до суду ТОВ "Єреміївське" в якості підтвердження своїх доводів, не може бути визнана належним і допустимим доказом у справі, а тому цілком вірно відхилено господарським судом.

Матеріали справи свідчать про належне виконання своїх договірних зобов’язань СВК "Дружба", а отже позовні вимоги ТОВ "Єреміївське" в частині стягнення з відповідача основного боргу та штрафних санкцій є безпідставними та необґрунтованими, а тому господарським судом першої інстанції цілком вірно відмовлено у їх задоволенні.

Посилання ТОВ "Єреміївське" на порушення СВК "Дружба" зобов’язань за укладеним між сторонами договором №180 від 26.09.2003р., а саме, що в порушення вимог ч. 2 ч. 5 ст. 1135 Цивільного кодексу України відповідач не отримав від позивача довіреності на реалізацію вирощеного молодняку ВРХ на м’ясо господарським судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки: по-перше, між сторонами не було укладеного договору простого товариства, який регулюється ст. ст. 1135, 1136 Цивільного кодексу України; по-друге, повноваження СВК "Дружба" на реалізацію вирощеного молодняку ВРХ на м’ясо передбачені умовами укладеного між сторонами договору, до того ж умовами договору керівництво та організація спільної діяльності сторін доручено СВК "Дружба", а також встановлено, що реалізація продукцію здійснюється СВК "Дружба" по середніми цінам, що склалися на момент реалізації молодняку ВРХ.

На думку апеляційного господарського суду, господарським судом першої інстанції цілком правомірно відхилено доводи ТОВ "Єреміївське" про необхідність залучення фахівця в галузі тваринництва для роз’яснення наступних питань: 1) чи суперечить практиці введення господарства з вирощування великої рогатої худоби договір між ТОВ "Єреміївське" та СВК "Дружба" №180 від 26.09.2003р.; 2) які зоотехнічні вимоги покладаються на відгодівельне господарство, а саме: строки відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, умови відгодівлі молодняку великої рогатої худоби; 3) які середні ціни на велику рогату худобу по області склалися станом на грудень 2004 року; а також відповідне клопотання ТОВ "Єреміївське", згідно з яким, позивач просив суд на підставі ст. 30 Господарського процесуального кодексу України викликати у судове засідання фахівця відділу тваринництва управління Сільського господарства Одеської обласної державної адміністрації для роз’яснення наступних питань: 1) чи суперечить практиці введення господарства з вирощування великої рогатої худоби договір між ТОВ "Єреміївське" та СВК "Дружба" №180 від 26.09.2003р.; 2) які зоотехнічні вимоги покладаються на відгодівельне господарство, а саме: строки відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, умови відгодівлі молодняку великої рогатої худоби; 3) які середні ціни на велику рогату худобу по області склалися станом на грудень 2004 року, з огляду на наступне.

Відповідно до Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад держаних службовців, затвердженого наказом Головного управління державної служби України від 01.09.1999р. №65 (v0065354-99) (із доповненнями внесеними наказом Головної управління державної служби України від 30.11.2001р. №94 (v0094351-01) , погодженими Міністерством праці та соціальної політики України 20.11.2001р.), фахівець –це людина, яка володіє фаховими (спеціальними) знаннями та навичками в якій-небудь галузі (сфері) виробництва, науки, техніки, мистецтва тощо та яка має фах (спеціальність).

В силу вимог ст.ст. 30, 31 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні можуть брати участь посадові особи та інші працівники державних та інших органів, з метою вирішення питань щодо обставин справи, дослідження наявних у справі доказів чи збирання нових доказів, інших питань, що виникають під час судового розгляду, а також судові експерти з метою застосування спеціальних знань під час дослідження доказів, та установлення змісту норм іноземного права.

При цьому вимоги до судового експерта встановлені у ст. 10 Закону України "Про судову експертизу", згідно з якою, судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань, судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Більш того, в силу вимог ст.ст. 30, 31 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питань правового характеру участь у судовому процесі вищевказаних осіб не допускається.

Перше питання, що поставлено ТОВ "Єреміївське" для роз’яснення, як вірно визначено господарським судом першої інстанції, є правовим питанням, яке чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Друге питання, що поставлено ТОВ "Єреміївське" для роз’яснення пов’язано з необхідністю застування спеціальних знань, а відтак, і участі у судовому засіданні експерта, а не фахівця, більш того, роз’яснення цього питання не має жодного суттєвого значення для правильного вирішення спору, оскільки укладений між сторонами договір не містить жодних умов щодо строків та умов відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, та в незалежності від цих зоотехнічних вимог відгодівлі молодняку ВРХ СВК "Дружба" передбачають повернення позивачу лише постановочної ваги переданого на відгодівлю молодняку.

Щодо третього питання, яке позивач поставив для роз’яснення, то з огляду на наявну у справі довідку Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Одеської обласної державної адміністрації №99 від 17.03.2008р. вказане питання не потребує роз’яснень фахівця.

Посилання ТОВ "Єреміївське" на те, що оскільки у договорі не вказаний строк відгодування ВРХ, то відповідач повинен був виходити з того, що строк визначається моментом відгодування до рівня не менш 350 кг однієї голови ВРХ, не заслуговують на увагу, оскільки в незалежності від вагової кондиції відгодованого відповідачем молодняку ВРХ, останній зобов’язаний повернути позивачу постановочну вагу цього молодняку, а саме 12 тон 807 кг.

В процесі розгляду справи в господарських судах ТОВ "Єреміївське" уточнювало позовні вимоги, в яких просило суд визнати договір №180 від 26.09.2003р. між СВК "Дружба" та ТОВ "Єреміївське" за своєю правовою природою як договір про сумісну діяльність.

Господарським судом першої інстанції на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "Єреміївське" про визнання договору №180 від 26.09.2003р. між СВК "Дружба" та ТОВ "Єреміївське" за своєю правовою природою як договору про сумісну діяльність, так як ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено перелік справ, підвідомчих господарським судам України, та ст. 16 Цивільного кодексу України, в якій закріплено способи захисту порушених цивільних прав та інтересів, не передбачають можливості розгляду господарським судом позову про встановлення правової природи договору.

Не приймаються до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду доводи ТОВ "Єреміївське" про те, що ст. 20 Господарського кодексу України передбачено такий спосіб захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання, як установлення, зміна і припинення господарських правовідносин, оскільки такий спосіб захисту прав ТОВ "Єреміївське", як визнання договору №180 від 26.09.2003р. між СВК "Дружба" та ТОВ "Єреміївське" за своєю правовою природою як договору про сумісну діяльність, не відповідає вимогам ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати ТОВ "Єреміївське" на послуги адвоката, по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача, оскільки йому відмовлено у задоволенні позову та апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційний господарський суд, –

Рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2009р. по справі №10-14-27/348-06-11109 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.