В жовтні 2008 р. ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" звернулось до господарського суду з позовом та уточненнями до нього про стягнення з ТОВ "Рудіс" на підставі ст. ст. 526, 611 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України 6549130,33 грн. збитків за неналежне виконання договору поставки від 01.08.2007 р. № 3661.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення відповідачем умов договору по прийому та сплаті замовленої сільськогосподарської продукції спричинили йому збитки у вигляді сплати за зберігання товару та упущеної вигоди, яка складається з різниці між ціною фактичного продажу та ціною, за якою товар мав бути викуплений відповідачем.

ТОВ "Рудіс", заперечуючи проти задоволення позову, звернувся із зустрічною позовною вимогою та уточненням до неї, в якій просив визнати договір поставки від 01.08.2007 р. № 3661 удаваним, визнати кредитний договір від 01.08.2007 р. № 3661 недійсним та стягнути з позивача 3061698,87грн. як отримані без правових підстав, 94359,05 грн. збитки від сплачених банку комісійних винагород, 1111000 грн. банківську гарантію.

Зустрічний позов мотивований тим, що між сторонами одночасно з договором поставки від 01.08.2007 р. № 3661 мали місце договірні відносини за договорами купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, згідно з якими відповідач був продавцем, а позивач –покупцем. Сільськогосподарська продукція куплена позивачем у відповідача за договорами купівлі-продажу та зворотньо викуплена у останнього за новою ціною, згідно з договором поставки від 01.08.2007 р., тобто позивач за договором поставки отримав фактично від відповідача відсотки за користування його грошовими коштами, що були перераховані останнім за договорами купівлі-продажу. Відповідач вважає, що метою укладення договору поставки було не здійснення поставки сільськогосподарської продукції, а фактичне кредитування позивача грошовими коштами, які мали бути повернуті у вигляді нової ціни –за зворотним викупом відповідачем названої продукції, тому названий договір поставки є удаваним, оскільки він вчинений без наміру створити правові наслідки.

Рішенням господарського суду від 05.03.2009 р., яке оформлено згідно зі ст. 84 ГПК України 12.03.2009 р. (суддя Д.Т. Мазур), первісний позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача збитки в сумі 6549130,33грн., держмита в сумі 25500 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

ТОВ "Рудіс", не погодившись з рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, відмовити у первісному позові та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тими ж обставинами, що і зустрічний позов.

Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що відповідає чинному законодавству і матеріалам справи.

Заслухавши доводи представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

01.08.2007 р. між ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (далі ТОВ "АСТІ") і ТОВ "Рудіс" укладено договір № 3661 на поставку сільськогосподарської продукції, за умовами якого постачальник - ТОВ "АСТІ" зобов'язалось закуповувати та поставляти узгоджені партії товару, а покупець - ТОВ "Рудіс" зобов'язалось замовляти, приймати узгоджені партії товару та оплачувати їх на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 6.1 договору постачальник купує товар для поставки покупцю за цим договором на підставі заявок покупця на закупку, що можуть надаватись факсом чи електронною поштою. Кожна заявка на закупку містить дату, вказує елеватор заготівлі (початкового придбання) товару, вид, об'єми (в тонах), ціну та строк закупки товару.

Постачальник купує товар за цінами, визначеними покупцем у заявках на закупку (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 6.4 договору постачальник повинен щотижня повідомляти (факсом чи електронною поштою) покупця про види, кількість, вартість та початкове місце зберігання товару, придбаного постачальником. На підставі таких повідомлень сторони повинні щотижня підписувати акти, що підтверджують закупку товару (підтвердження про закупку).

Кожна партія товару, вказана у підтвердженнях про закупки, вважається узгодженою та повинна бути поставлена покупцю, згідно з договором. Базисом поставки є EXW склад погодження елеваторів (елеватори початкового придбання товару, які визначені в заявках про закупку, підтвердженнях про закупку, заявках на поставку) згідно Інкотермс в редакції 2000 р. (п. 6.5 договору).

Відповідно до п. п. 7.1, 7.3.4 договору постачальник зобов'язується поставляти товар, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати товар, згідно з цим договором та щомісячними заявками покупця на поставку товару, які покупець зобов'язаний надавати до 25 числа місяця, що передує місяцю, в якому повинна відбутися поставка товару.

В забезпечення належного виконання зобов'язань за цим договором покупець робить постачальнику попередню оплату у розмірі 10% від партії товару, що постачається, згідно заявок покупця на закупку. За згодою сторін, замість попередньої оплати покупець може надати постачальнику безвідкличну безумовну банківську гарантію за першою вимогою. Гарантія відкривається на першу вимогу постачальника. Банк гарант, текст гарантії та її умови повинні бути узгоджені з постачальником (п. 9.1 договору).

У випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх зобов’язань за договором, винна сторона зобов’язана відшкодувати іншій стороні збитки, що були їй завдані, згідно з чинним законодавством (п. 12.1 договору). При цьому сторони визначили, що якщо покупець не виконує свої зобов’язання щодо прийняття чи оплати узгоджених партій товару, закуплених постачальником, покупець зобов’язується відшкодувати постачальнику різницю між ціною таких партій товару та ціною продажу іншому покупцю (п.12.4 договору).

На виконання цього договору позивач станом на 20.10.2008 р. придбав для відповідача сільськогосподарську продукцію загальною кількістю 24006,701 тн, а останній прийняв і сплатив продукцію в кількості 15452,236 тн.

8554,465 тн продукції, в т. ч. пшениця 3 класу –3221,285 тн, пшениця 4 класу –1443,180 тн, жито 3 класу –3890 тн на загальну суму 10 112159,54 грн., в порушення пунктів 7.1, 8.4 договору поставки відповідач не прийняв та не сплатив її вартість, в зв’язку з чим позивачу спричинені збитки.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд дослідив договір поставки №3661 від 01.08.2007 р. з додатками, заявки на закупки та підтвердження про закупки узгоджені сторонами, договори складського зберігання товару, придбаного для відповідача, договори поставки, за якими решта продукції, що була закуплена для відповідача, була продана іншим підприємствам.

Судом встановлено, що за названими договорами пшениця 3 класу кількістю 3209,33 тон реалізована позивачем ПП "Агроанкор" на загальну суму 3048874,44 грн. Ця кількість товару була закуплена для відповідача та мала бути реалізована йому на загальну суму 4870693,28 грн. Пшениця 4 класу кількістю 1441,56 тон, закуплена для відповідача, також реалізована ПП "Агроанкор" на загальну суму 1297406,7 грн. Продаж названої кількості пшениці відповідачу мав здійснитися на 2029667,64 грн.

03.02.2009 р. жито 3 класу в кількості 3882,86 грн., яке придбано для відповідача, реалізовано ЗАТ "Укрелеваторпром" на загальну суму 2446203,69грн., тоді як за договором поставки від 01.08.2007 р. № 3661 названа продукція мала бути викуплена за 5456781,52 грн.

Дослідивши розрахунки з підтверджуючими первинними документами, господарський суд з’ясував, що залишок продукції, закупленої за договором поставки від 01.08.2007 р. № 3661 для ТОВ "Рудіс" в подальшому продано іншим підприємствам за меншою ціною: пшениця 3 класу –950 грн. за тону, пшениця 4 класу –900 грн. за тону, жито 3 класу –630 грн. за тону на загальну суму 6792484,83 грн.

Судом також встановлено, що товар у кількості 8554,465 тон закуплений позивачем за замовленнями на закупку відповідача, при цьому ці партії були узгоджені сторонами підписаними підтвердженнями про закупку, згідно з п.6.5 договору поставки № 3661 від 01.08.2007 р.

Судом першої інстанції встановлено, що з моменту придбання товару для ТОВ "Рудіс" та до моменту реалізації продукції в кількості 8554,465 тон на користь третіх осіб, позивачем здійснено витрати на її зберігання на загальну суму 984472,72 грн.

В матеріалах справи відсутні докази про спростування ТОВ "Рудіс" того факту, що вказана кількість товару не була викуплена ним у позивача.

Проаналізувавши ст. ст. 22, 526, 623 ЦК України, ст. ст. 193, 224 ГК України, господарський суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по зберіганню товару з моменту їх придбання для відповідача і до повної його реалізації третім особам в сумі 984472,72 грн. є його реальними збитками, а різниця між ціною фактичного продажу та ціною, за якою товар мав бути викуплений відповідачем є упущеною вигодою в сумі 5564657,61 грн.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

Обґрунтованою є відмова суду у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували правовідносини, в яких підставою були окремі, непов’язані між собою угоди –договори поставок (купівлі-продажу). В свою чергу, договір поставки № 3661 від 01.08.2007 р. укладений сторонами з метою здійснення окремих, послідовних, не пов’язаних між собою операцій закупівлі, постачання, приймання і оплати партій товару на користь відповідача.

Виконання умов договору підтверджується заявками на закупку, підтвердженнями про закупку, підписаними сторонами, накладними, складськими квитанціями, переоформленими на відповідача.

Доводи скаржника, що метою укладення договору поставки було фактичне кредитування ТОВ "АСТІ" грошовими коштами, які мали бути ТОВ "Рудіс" згодом повернуті позивачу у вигляді нової ціни –за зворотним викупом продукції відповідача не заслуговують на увагу, оскільки ні договір поставки №3661, ні договори купівлі-продажу, що були укладені між сторонами не містять положень щодо зобов’язання подальшого зворотного продажу товару позивачу.

Не доведеними є доводи відповідача, що придбаний позивачем за договорами купівлі-продажу товар слугував предметом забезпечення виконання кредитних зобов’язань, оскільки ніяких правочинів по забезпеченню виконання будь-яких зобов’язань шляхом передачі в заставу зерна сторони відповідно до ст. 547 ЦК України не укладали.

Договір поставки № 3661 укладений сторонами з метою створити правові наслідки, що ним передбачені –передача товару у власність відповідача, і не містить наміру приховання будь-якого іншого правочину. Умови названого договору відповідають вимогам діючого законодавства, які пред’являються до договорів поставки, передбачених параграфом 3 главою 54 розділом ІІІ ЦК України (435-15) . Отже, сторони уклали договір поставки з метою продажу товару –зерна. Частково цей договір виконано, відповідачем прийнято та оплачено 15452,236 тони товару. За цим договором сторони передбачили передачу грошових коштів за товар позивачу, а не відповідачу. Тобто, із умов спірного договору не випливає наслідків надання грошових коштів в кредит.

Договір № 3661 від 01.08.2007 р. містить всі необхідні елементи та істотні умови договору поставки та не має жодного елементу або умови договору кредитування. Дії сторін по виконанню умов названого договору не мають ознак іншого правочину, ніж договір поставки.

Відмовляючи у задоволені зустрічного позову в частині стягнення з позивача суми банківської гарантії та збитків у вигляді сплати за її обслуговування господарський суд підставно виходив із положень п. 9.1, п.п.11.1.3 договору поставки № 3661, ст. ст. 560, 562, ч. 1 ст. 563 ЦК України з урахуванням того, що гарантія була сплачена банком гарантом, а не ТОВ "Рудіс", вона є безумовною та спрямована на забезпечення належного виконання зобов’язання і не повинна зараховуватися в якості виконання зобов’язання як такого.

Посилання ТОВ "Рудіс" на незаконність дій сторін щодо механізму визначення вартості товару за договором поставки № 3661 від 01.08.2007 р. та вимоги про стягнення з позивача 3061698,87 грн. як отриманих без достатніх правових підстав обґрунтовано не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки розділом 8 договору встановлений порядок визначення ціни товару під час його закупівлі позивачем для відповідача, з якими останній погодився, підписавши договір без застережень. Крім того, в заявках на закупку та підтвердженнях про закупку товару, зазначені відповідні ціни, з якими ТОВ "Рудіс" погодилось, про що свідчать його підписи на цих документах.

Отже, доводи скаржника в цій частині суперечать умовам розділу 8 договору, приписам ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 190, ст. 265 ГК України, ст. ст. 632, 691 ЦК України.

З урахуванням викладеного, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, колегія суддів

Рішення господарського суду Одеської області від 05.03.2009 р. у справі №33-21/128-08-4526 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.