Зокрема, вважає, що господарським судом Херсонської області не було досліджено та не надано належної правової оцінки тим обставинам, що ДК "Газ України" звернулась до господарського суду Херсонської області про стягнення з ВАТ "Херсонгаз" заборгованості по договору № 10/16-81 від 18.01.2000 р. При цьому, заявник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в платіжних дорученнях № 1107 до рішення та протоколу-реєстру № 147/2000 р. від 12.12.2000 р., № 1105 до рішення та протоколу-реєстру № 150/2000 р. від 11.12.2000 р. та в платіжному дорученні № 1821 до рішення та протоколу-реєстру № 1037/2000 р. від 27.12.2000 р. вказано зовсім інший номер договору, аніж той, з приводу невиконання якого виник даний спір. У зв’язку з чим, на думку заявника, вищевказані рішення, протоколи-реєстри та платіжні доручення до них ніяким чином не можуть бути належними доказами виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору № 10/16-81 від 18.01.2000 р.

За твердженням заявника, відповідач фактично намагається однією тією ж сумою здійснити розрахунки відразу по двох договорах - № 10 16-28 та по спірному - № 10/16-81 від 18.01.2000 р.

Стосовно листів ВАТ "Херсонгаз" про зміну призначення платежу, заявник наголошує, що банківські установи не наділені правом змінювати реквізити платіжного доручення в частині графи "Призначення платежу" на вимогу тільки однієї сторони грошового переказу, а оскільки ДК "Газ України" не надавала своєї згоди на зміну призначення платежу, то відповідно посилання на зміну призначення платежу листами ВАТ "Херсонгаз" та Херсонського обласного Управління Ощадбанку є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Заявник вважає необґрунтованою та безпідставною відмову суду в задоволенні вимог про стягнення основної заборгованості та пені та, відповідно, перерахунку 3% річних та втрат від інфляції.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р. апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.03.2009 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.04.2009 р.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 734 від 16.04.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Колодій Н.А., Яценко О.М.

Відповідач у справі – Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" – апеляційну скаргу позивача не визнає. Свою правову позицію відповідач виклав у письмовому відзиві. Вважає безпідставним твердження позивача, що банківські установи не наділені правом змінювати реквізити платіжного доручення в частині графи "Призначення платежу" на вимогу лише однієї сторони. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що листи ВАТ "Херсонгаз" про зміну призначення платежу були направлені до ВАТ "Державний ощадний банк України" у 2002 році, у зв’язку з чим, в даному випадку, слід враховувати норми чинного на той час ЦК Української РСР (1540-06) 1963 р., в якому не містилось заборони банківській установі щодо зміни призначення платежу на вимогу платника.

Зауважує, що Інструкція НБУ, на яку посилається позивач, втратила чинність згідно з постановою правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135 (z0368-01) .

Зазначає, що з моменту повідомлення позивача про зміну в призначенні платежу (з 22.07.2002 р.) і до теперішнього часу ніяких заперечень з його боку до ВАТ "Херсонгаз" не надходило.

Відповідач вважає, що довідка про наявність заборгованості не є беззаперечним фактом її наявності. Зауважує, що договори про організацію взаєморозрахунків були укладені ВАТ "Херсонгаз" ще до отримання результатів експертизи, яка підтвердила відсутність заборгованості ВАТ "Херсонгаз" перед позивачем.

При цьому відповідач заперечує проти стягнення з нього суми інфляційних збитків та 3% річних. Зокрема, мотивує тим, що тариф на транспортування природного газу є єдиним джерелом фінансування підприємства відповідача. Власних ресурсів ВАТ "Херсонгаз" не має. Методики розрахунку тарифів, які затверджуються постановами НКРЕ України, не передбачають покриття заборгованості, яка виникла через неплатоспроможність боржників ВАТ "Херсонгаз", та не передбачають покриття нарахованих кредиторами товариства санкцій.

Посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача та відповідача у повному обсязі підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

За їх згодою в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

18.01.2000 р. між Дочірньою компанією "Торговий Дім "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальником, правонаступником якого є позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством "Херсонгаз" (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір на постачання природного газу № 10/16-81 (далі – Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати Покупцю в 2000 р. природний газ, отриманий в оплату за транзит російського газу або імпортований, для потреб підприємств комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які відпускають теплову енергію бюджетним установам та населенню (надалі – газ), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (копія Договору – том 1, арк. справи 20-26).

В пункті 4.1. Договору сторонами обумовлено ціну газу, а саме 532,80 грн. за 1000 кубічних метрів (з урахуванням вартості транспортування газу територією України та податку на додану вартість). Додатковою угодою № 1 від 05.05.2000 р. (том 1, арк. справи 27) сторонами було змінено пункт 4.1. Договору і визначено, що вартість 1000 кубічних метрів газу (з урахуванням ПДВ та без врахування вартості транспортування газу територією України) складає 189,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей) кошти, що надходять на рахунок Покупця, на підставі його платіжних доручень того самого дня перераховуються уповноваженим банком в частині вартості газу на консолідований розподільчий рахунок Постачальника (згідно з наказом НАК "Нафтогаз України" від 19.01.2000 р. № 14). Остаточний рахунок за спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за домовленістю сторін оплата може здійснюватись іншими видами розрахунків.

Сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату проставленого газу покупець сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (п. 6.2 Договору).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору Постачальник протягом 2000 року передав Покупцю згідно з актами приймання-передачі 78 523,982 тис. кубічних метрів природного газу на загальну суму 14 841 117,64 грн., а саме: у січні - 29296,339 тис. м3 на суму 5 537 008,07 грн. (том 1, арк. справи 10) та 63,065 тис. м3 на суму 11 919,29 грн. (том 1, арк. справи 96), у лютому - 15 837,435 тис. м3 на суму 2 993 275,22 грн. з урахуванням акту від 30.11.2002 р. про сторнування 10 тис. м3 на суму 1890,00 грн. та акту від 30.09.2002 р. на поставку 15,274 тис. м3 на суму 2 886,79 грн. й одночасного сторнування 28 тис. м3 на суму 5292,00 грн. (том 1, арк. справи 11, 94, 95), у березні - 13 087,044 тис. м3 на суму 2 473 451,32 грн. (том 1, арк. справи 12) та 11 512,677 тис. м3 на суму 2 175 895,96 грн. (том 1, арк. справи 13), у квітні - 8 675,276 тис. м3 на суму 1 639 627,16 грн. (том 1, арк. справи 14), у травні - 11,998 тис. м3 на суму 2 267,63 грн. (том 1, арк. справи 15), у червні - 2,716 тис. м3 на суму 513,32 грн. (том 1, арк. справи 16), у липні - 0,766 тис. м3 на суму 144,77 грн. (том 1, арк. справи 17), у серпні - 17,817 тис. м3 на суму 3 367,41 грн. (том 1, арк. справи 18), у вересні - 18,849 тис. м3 на суму 3 562,46 грн. (том 1, арк. справи 19).

Факт поставки, об'єми та вартість переданого газу сторонами не оспорюються.

При цьому, за обліковими даними позивача відповідач сплатив вартість отриманого газу частково – в розмірі 6 709 400,97 грн., в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 8 131 716,67 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" 8131716,76 грн. основного боргу, 1962354,05 грн. пені, 12382654,23 грн. втрат від інфляції та 3008031,03 грн. – 3% річних стали предметом судового розгляду у даній справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з тим, що відповідач проти визначеної позивачем суми боргу заперечив, з огляду на необхідність спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку для встановлення фактичної суми заборгованості, місцевим господарським судом по даній справі була призначена судово-бухгалтерська експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту експертизи. На вирішення судової експертизи були поставлені наступні питання: 1) яка сума грошових коштів сплачена відповідачем позивачу в якості оплати за поставлений по договору на постачання природного газу № 10/16-81 від 18.01.2000 р. природний газ?; 2) яка сума вартості природного газу, поставленого позивачем відповідачу, залікована за результатами проведених взаємозаліків по поставкам за договором на постачання природного газу № 10/16-81 від 18.01.2000 р.?

За результатами проведеної у справі судової експертизи встановлено, що Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" Дочірній компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" при перерахуванні коштів в якості оплати за поставлений природний газ по договору на постачання природного газу № 10/16-81 від 18.01.2000 р. сплачено 12 558 662,11 грн., а сума 234 834,05 грн. погашена іншим шляхом, а саме: 200 000,00 грн. шляхом передачі векселів та 34 834,05 грн. шляхом проведення взаємозаліків (висновок судово-бухгалтерської експертизи № 14331 від 19.03.2008 р. – том 3, арк. справи 77-86).

Зокрема, встановлено, що згідно до зведених реєстрів актів звірки погашення заборгованості державного бюджету Херсонської області перед ВАТ "Херсонгаз" за спожитий природний газ станом на 01.12.2000 р. у відповідності до постанови Кабінету міністрів України № 934 від 07.06.2000 р. (934-2000-п) (із змінами та доповненнями), загальна сума заборгованості, що підлягає погашенню, складає 12347615,65 грн., в тому числі заборгованість теплопостачальних підприємств та житлових організацій - 6084095,19 грн., у зв'язку з чим документально підтверджено погашення заборгованості ВАТ "Херсонгаз" за спожитий природний газ станом на 01.12.2000 р. у розмірі 12347615,65 грн., в тому числі заборгованість теплопостачальних підприємств та житлових організацій в сумі 6084095,19 грн.

Таке погашення узгоджується з приписами частини 2 статті 60 Закону України "Про державний бюджет України на 2000 рік" (в редакції, що діяла до 19.10.2000 р.), за якою Кабінету Міністрів України надано право на визначення доцільності та порядку проведення погашення заборгованості бюджетів усіх рівнів за електричну енергію, теплову енергію, природний газ, послуги водопостачання і водовідведення, спожиті бюджетними установами і організаціями, субсидії та пільги населенню, різницю в цінах і тарифах на газ та житлово-комунальні послуги населенню, яка склалася станом на 1 січня 2000 року по видатках Державного бюджету України місцевих бюджетів, понад обсяги, визначені статтями 24 і 46 цього Закону, в рахунок заборгованості (недоїмки) станом на 1 січня 2000 року підприємств виробників, транспортувальників та постачальників енергоресурсів, послуг з водопостачання та водовідведення та підприємств житлово-комунального господарства по сплаті податку на додану вартість, рентної плати за нафту і природний газ, плати за транзит природного газу, різниці в цінах на природний газ власного видобутку, плати за користування надрами, податку на прибуток підприємств, а також фінансових санкцій, нарахованих за порушення податкового законодавства. При цьому на зазначену заборгованість фінансові санкції не нараховуються до 1 грудня 2000 року за умови проведення в 2000 році відповідних поточних платежів у повному обсязі.

Безпосередньо постановою Кабінету Міністрів України № 934 від 07.06.2000 р. (934-2000-п) затверджено "Порядок проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, природний газ, житлово-комунальні послуги та послуги водопостачання і водовідведення", який визначає механізм проведення розрахунків з метою погашення заборгованості бюджетів усіх рівнів за електричну і теплову енергію, природний газ, послуги водопостачання і водовідведення, спожиті бюджетними установами і організаціями, субсидії та пільги населенню, різницю в цінах і тарифах на газ та житлово-комунальні послуги населенню відповідно до статті 60 Закону України "Про державний бюджет на 2000 рік".

Зокрема, відповідно до Рішень робочої групи по проведенню взаєморозрахунків між підприємствами НАК "Нафтогаз України" та бюджетів усіх: рівнів згідно статті 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" ( постанова КМУ № 1693 від 14.11.2000 р. (1693-2000-п) ) НАК "Нафтогаз України" дозволив провести взаєморозрахунки по погашенню поточної заборгованості бюджету за природний газ за наступною схемою: НАК "Нафтогаз України" - Державне казначейство м. Києва - Держказначейство Херсонської області - Херсонське фінуправління - теплопостачальні підприємства - ВАТ "Херсонгаз" - ДК ТД "Газ України" - НАК "Нафтогаз 'України"; на загальну суму 12347615,65 грн., а саме: рішення № 2147/2000 від 12.12.2000 р. на суму 2098057,30 грн., рішення № 2150/2000 від 11.12.2000 р. на суму 8156234,12 грн., рішення № 21037/2000 від 27.12.2000 р. на суму 2093324,23 грн. За змістом протоколів-реєстрів підприємств, установ та організацій, які приймають участь у заліку взаємної заборгованості згідно постанови КМУ № 934 від 07.06.2000 р. (934-2000-п) , між ВАТ "Херсонгаз" та ДК ТД "Газ України" проведено залік взаємних заборгованостей. Так, за цими протоколами КД ТД "Газ України" прийняв до заліку 12347615,65 грн. заборгованості ВАТ "Херсонгаз" за природний газ 2000 р., а саме за протоколом № 147/2000 від 12.12.2000 р. сума заліку -2098057,30 грн., № 150/2000 від 11.12.2000 р. - 8156234,12 грн., № 1037/2000 від 27.12.2000 р. - 2093324,23 грн.

Пунктом 5 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 934, встановлено, що НАК "Нафтогаз України", його дочірні підприємства, філії та підрозділи, енергопостачальні, енергогенеруючі та видобувні компанії, підприємства тепло - та водопостачання, підприємства житлово-комунального господарства, ДАК "Укрресурси" відкривають в установах ВАТ "Державний ощадний банк України" спеціальні особові рахунки за балансовим рахунком № 2 2602 "Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності" Плану рахунків комерційних банків України для зарахування і погашення кредитів та здійснення інших платежів, необхідних для виконання статті 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік", щодо яких надано довідки органів державної податкової служби про заборгованість (недоїмку) станом на 1 жовтня 2000 року (з урахуванням підсумків роботи за 9 місяців 2000 року) із сплати податку на додану вартість, рентної плати за нафту та природний газ, плати за транзит природного газу, різниці в цінах на природний газ власного видобутку, плати за користування надрами, податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності), а також фінансових санкцій, нарахованих за порушення податкового законодавства. Згідно пункту 6 Порядку (постанова КМУ № 934) установи Ощадбанку відкривають спеціальні рахунки учасникам розрахунків та надають кредит одному з них. В свою чергу за пунктом 10 цього ж Порядку, не пізніше ніж за 3 дні до проведення розрахунків усі учасники розрахунків передають до установ Ощадбанку платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до погоджених схем розрахунків.

Експертом встановлено, що згідно наданих виписок банку та платіжних доручень, зі спеціального рахунку № 26027301908, відкритого ВАТ "Херсонгаз" в ХОУ ВАТ "Ощадбанк" м. Херсон, на рахунок № 2602230301197, відкритий ТД "Газ України" (ЕДРПОУ 30160650) в ОПЕРУ "Ощадбанку" м. Київ, перераховано 12347615,65 грн. В графі "Призначення платежу" зазначено: "за природний газ згідно постанови № 934 від 07.06.2000 р.", № та дата протоколу реєстру та сума ПДВ.

Таким чином, ДК ТД "Газ України" прийняв до заліку заборгованості ВАТ "Херсонгаз" за природний газ 2000 року в сумі 12347615,65 грн., в тому числі заборгованість теплопостачальних підприємств та житлових організацій у розмірі 6084095,19 грн., а тому підтверджено, що при перерахуванні коштів згідно постанови КМУ № 934 від 07.06.2000 р. (934-2000-п) ВАТ "Херсонгаз" дочірній компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" погашена заборгованість за поставлений природний газ 2000 року в розмірі 12347615,65 грн., в тому числі заборгованість теплопостачальних підприємств та житлових організацій - 6084095,19 грн.

ВАТ "Херсонгаз" листами № 21217/10 від 23.05.2002 р. та № 21218/10 від 23.05.2002 р. повідомлено Управління Державного казначейства у Київській області та ДК "Газ України", відповідно, що при перерахуванні коштів згідно постанови КМУ № 934 від 07.06.2000 р. (934-2000-п) для ДК "Газ України" змінено призначення платежу. Поряд з цим, згідно листів № 210/1436 від 21.06.2002 р., № 1684/10 від 02.08.2002 р. ВАТ "Херсонгаз" звернувся до ВАТ "Державний ощадний банк України" (вхідні № 2750 від 21.06.2002 р., № 992 від 22.08.2002 р.) з проханням змінити призначення платежу при перерахуванні коштів згідно постанови КМУ № 934 р. та повідомити про це одержувача коштів Торговий дім "Газ України" (через ОПЕРУ Ощадбанку в м. Києві МФО300465 та через ГОУ Промінвестбанку України в м. Києві, МФО 300012, р/р 260313013814 КОД 31301827). Листом № 383 від 22.07.2002 р. Херсонське обласне Управління Ощадбанку повідомило ТД "Газ України" про зміни в призначенні платежу, вказаного у платіжних дорученнях. Відповідно до листів № 1217/10, № 1218/10 від 23.05.2002 р., № 10/1436 від 21.06.2002 р., № 1684/10 від 02.08.2002 р. та № 383 від 22.07.2002 р. при перерахуванні коштів згідно постанови КМУ № 934 для ДК "Газ України" в призначенні платежу необхідно читати: 1) платіжне доручення від 19.12.2000 р. реєстр від 12.12. 2000 р. N 147/2000 на суму 2098057,30 грн.: а) сума 83333,13 грн., договір від 18.01. 2000 р. № Ю/16-28; б) сума 305916,43 грн., договір від 18.01. 2000 р. № 10/16-27; в) сума 1708807,74 грн., договір від 18.01. 2000 р. № 10/16-81; 2) платіжне доручення від 19.12. 2000 р. реєстр від 12.12. 2000 р. № 150/2000 на суму 8156234,12 грн.: а) сума 5514837,00 грн., договір від 18.01. 2000 р. № Ю/16-28; б) сума 2641397,12 грн., договір від 18.01. 2000 р. № 10/16-81; 3) платіжне доручення від 28.12. 2000 р. реєстр від 27.12. 2000 р. № 1037/2000 на суму 2093324,23 грн.: а) сума 359433,90 грн., договір від 18.01. 2000 р. № 10/16-28; б) сума 1733890,33 грн., договір від 18.01. 2000 р. № 10/16-81.

Отже, при перерахуванні коштів згідно постанови КМУ № 934 від 07.06. 2000 р. (934-2000-п) для ДК "Газ України" за договором № 10/16-81 від 18.01. 2000 р. ВАТ "Херсонгаз" перераховано 6084095,19 грн., а саме: 1) 1708807,74 грн. (платіжне доручення від 19.12.2000 р., реєстр від 12.12. 2000.р. № 147/2000 на суму 2098057, 30 грн.); 2) 2641397,12 грн. (платіжне доручення від 19.12.2000 р., реєстр від 12.12.2000 р. № 150/2000 на суму 8156234,12 грн.), 3) 1733890,33 грн. (платіжне доручення від 28.12.2000 р., реєстр від 27.12.2000 р. № 1037/2000 на суму 2093324,23 грн.).

Статтею 49 Закону України "Про державний бюджет України на 2001 рік" визначено, що у 2001 році видатки з пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного і скрапленого газу та житлово-комунальних послуг здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету, джерелом яких є надходження до Державного бюджету України рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, та відрахувань від плати за транзит природного газу через територію України. Постановою Кабінету Міністрів України № 52 від 24.01. 2001 р. (52-2001-п) затверджений "Порядок перерахування субвенцій на фінансування пільг і субсидій населенню на оплату електроенергії, природного та скрапленого газу і житлово-комунальних послуг", який визначає механізм проведення міжбюджетних розрахунків за субвенціями на фінансування пільг і субсидій, що надаються населенню відповідно до положень статей 44 та 49 Закону України "Про державний бюджет України на 2001 рік". При проведенні експертизи експертом встановлено, що відповідно до Протоколу-реєстру підприємств, установ та організацій, які приймають участь у заліку взаємної заборгованості згідно Постанови КМУ № 52 (52-2001-п) між ВАТ "Херсонгаз" та ДК ТД. "Газ України" проведено залік взаємних заборгованостей. Так, згідно протоколу-реєстру № 724/Г від 30.10. 2001 р. підприємств, установ та організацій, які приймають участь у заліку взаємної заборгованості, ДК ТД "Газ України" прийнято до заліку 51887,61 грн. заборгованості ВАТ "Херсонгаз" за природний газ 2000 р. за договором № 10/16-81 від 18.01. 2000 р. Безпосередньо перерахування підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку в 2001 році з рахунку ОУДК, відкритого в УДК по Херсонській області, на рахунок № 37124031301827, відкритий ДК "Газ України" в УДК у Київській області з таким призначенням платежу: "за ВАТ "Херсонгаз" р/р № 25032535121002 (ЄДРПОУ 03355353), "стаття 49", КЕКВ 1164, за природний газ згідно договору № 10/16-81 від 18.01.2000 р.". В графі "призначення платежу" також зазначені назва підприємства - дебітора, яке приймає участь у заліку взаємної заборгованості, сума платежу та сума ПДВ. Такими платіжними дорученнями є: № 132 від 31.10.2001 на суму 2962,05 грн., № 133 від 31.10.2001 р. на суму 6176,71 грн., № 134 від 31.10.2001 р. на суму 2150,84 грн., № 135 від 31.10.2001 р. на суму 22416,91 грн., № 136 від 31.10.2001 р. на суму 5245,92 грн., № 137 від 31.10.2001 р. на суму 5255,81 грн., № 138 від 31.10.2001 р. на суму 7679,37 грн., а всього на суму 51887,61 грн. Відтак, експертом підтверджено, що при перерахуванні коштів згідно постанови КМУ № 52 від 24.01.2001 р. (52-2001-п) Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" дочірній компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" сплачено за поставлений природний газ по договору на постачання природного газу № 10/16-81 від 18.01.2000 р. 51887,61 грн.

Статтею 48 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" затверджено обсяги міжбюджетних трансфертів, а постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01. 2005 р. (20-2005-п) затверджено "Порядок перерахування в 2005 році деяких субвенцій на надання пільг, субсидій та компенсацій за рахунок надходжень до загального фонду державного бюджету, рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні".

Як встановлено під час експертизи, відповідно до Протоколу-реєстру № 2395/Т від 20.07. 2005 р. підприємств, установ та організацій, які приймають участь у проведенні видатків загального фонду Держаного бюджету України в частині субвенцій місцевим бюджетам на фінансування пільг та субсидій населенню по заборгованості 2005 року згідно постанови КМУ № 20, між ВАТ "Херсонгаз" та ДК ТД "Газ України" проведено залік взаємних заборгованостей, а саме ДК ТД "Газ України" прийнято до заліку 6500 грн. заборгованості ВАТ "Херсонгаз" за природний газ за договором № 10/16-81 від 18.01.2000 р. Так, згідно виписки банку та платіжного доручення № 5 від 26.07.2005 р. (проведено банком 27.07.2005 р.) з рахунку № 37128705000719, відкритого ВАТ "Херсонгаз" в УДК у Херсонській області, на рахунок № 37122231301827, відкритий ДК "Газ України" в Державному казначействі України, перераховано грошові кошти в розмірі 6500 грн. В графі "призначення платежу" цього платіжного доручення вказано: "за природний газ 2000 р. згідно з договором № 10/16-81 від 18.01.2000р.; протокол № 395/Т від 20.07.05р." Таким чином, підтверджено, що при перерахуванні коштів згідно постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 р. (20-2005-п) Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" Дочірній компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" сплачено за поставлений газ по договору № 10/16-81 від 18.01.2000 р. 6500 грн.

Положеннями статті 166 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" передбачено, що перерахування субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, які затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, що надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету, яка утворилася станом на 1 липня 2006 року, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) . В свою чергу постановою Кабінету Міністрів України № 705 від 22.05. 2006р. (705-2006-п) затверджений "Порядок перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення", який визначає механізм проведення взаєморозрахунків. Пунктом 3 Порядку № 705 (705-2006-п) встановлено, що підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між надавачами послуг та іншими підприємствами - учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості.

З цього приводу експертизою встановлено, що відповідно до Договорів про організацію взаєморозрахунків за постановою Кабінету Міністрів України № 705 ВАТ "Херсонгаз" перерахувало ДК "Газ України" грошові кошти на загальну суму 6416179,31 грн. в погашення заборгованості за газ, переданий у 2000 році. Розділом 2 договорів передбачено, що усі учасники розрахунків в графі "призначення платежу" платіжного доручення зазначають: Стаття 116 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", номер і дату договору про організацію взаєморозрахунку. У відповідності до виписок банку та платіжних доручень, з рахунку № 37128705000719, відкритого ВАТ "Херсонгаз" в УДК у Херсонській області, на рахунок № 371223006004035, відкритий ДК "Газ України" в Державному казначействі України, перераховано грошові кошти на загальну суму 6416179,31 грн. в погашення заборгованості за газ, переданий у 2000 році за договором № 10/1681 від 18.01.2000 р. В графі "призначення платежу" платіжних доручень зазначено: стаття 116 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ПКМУ від 22.05.2006 р. № 705 (705-2006-п) ; номер і дату договору про організацію взаєморозрахунку; за природний газ 2000 року згідно з договором № 10/16-81 від 18.01.2000 р.

Так, за платіжними дорученнями: № 1 від 04.10.2006 р. перераховано 2241318 грн., № 5 від 18.09.2006 р. -330529,90 грн., № б від 18.09.2006 р. - 620743,05 грн., № 11 від 21.09.2006 р. - 2742,56 грн., № 1 від 13.09.2006 р. - 49739,30 грн., № 2 від 13.09.2006 р. - 28741,06 грн., № 6 від 27.10.2006 р. - 654015,26 грн., № 1 від 13.11.2006 р. - 58350,18 грн., № 6 від 28.12.2006 р. – 2000000,00 грн., а всього 6416179,31 грн.

Відтак, документально підтверджено, що при перерахуванні коштів згідно постанови КМУ № 705 від 22.05.06р. (705-2006-п) Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" Дочірній компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" сплачено за поставлений природний газ по договору № 10/16-81 від 18.01. 2000 р. 6 416 179,31 грн.

Крім того, пунктом 5.2. Договору сторонами обумовлено можливість проведення розрахунків за газ, поряд з грошовими, іншими видами розрахунків.

Так, при проведенні експертизи встановлено, що відповідно до акту прийому - передачі векселів № 15/3-584 від 18.07.2000 р. ВАТ "Херсонгаз" передано, а ДК "Торговий Дім "Газ України" прийнято 2 векселі на загальну суму 200000,00 грн. в рахунок договору № 10/16-81 від 18.01.2000 р., а саме: № 3208432793 та № 3208432868, номінальною вартістю 100 000,00 грн. кожний, на загальну суму 200 000,00 грн.

Поряд з цим, відповідно до наданих на експертизу матеріалів справи, між Міністерством оборони України, НАК "Нафтогаз України", "ДК Торговий Дім "Газ України", ВАТ "Херсонгаз", установами та організаціями, підвідомчими Міністерству оборони України, та іншими підприємствами складено Протоколи розрахунків за теплову енергію, спожиту у 2000 році установами і організаціями Міністерства оборони, які фінансуються з Державного бюджету, відповідно до яких проведено взаємозалік заборгованостей згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення виконання Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників Ту-160, Ту-95МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності та обладнання" № 2062 від 05.11.1999 р. та Постанови КМУ "Про відновлення дії Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1999 р. № 2062 (2062-99-п) та внесення змін до неї" № 893 від 05.06. 2000 р. Зокрема, за цими протоколами розрахунків "ДК Торговий дім "Газ України" зменшено заборгованість ВАТ "Херсонгаз" на загальну суму 34834,05 грн., як оплату за переданий для реалізації газ згідно договору № 10/16-81 від 18.01.2000 р., а саме: за протоколом № 27/2.2-1006-Т від 12.10. 2000 р. - на суму 3259,56 грн.; за протоколом № 27/2.2-1006-Т від 31.10. 2000 р. - на суму 12934 грн.; за протоколом № 27/2-2-609-Т від 30.03. 2001 р. - на суму 3531,08 грн.; за протоколом № 27/2-2-610-Т від 30.03.2001 р. - на суму 952,31 грн.; за протоколом № 27/2-2-611-Т від 30.03. 2001 р. - на суму 11920 грн.; за протоколом № 27/2-2-959-Т від 11.06. 2001 р. - на суму 2237,10 грн.

Таким чином, експертним висновком підтверджено сплату відповідачем позивачу за договором № 10/16-81 від 18.01.2000 р. 12 793 496,16 грн.

1) підтверджено, що в грудні 2000 року за протоколами реєстру підприємств, установ та організацій, які приймають участь у заліку взаємної заборгованості згідно постанови КМУ № 934 від 07.06.2000 р. (934-2000-п) № 147/2000 від 12.12.2000 р.. № 150/2000 від 11.12.2000 р. та № 1037/2000 від 27.12.2000 р. між сторонами проведено залік взаємних заборгованостей, а саме позивач прийняв до заліку природний газ, поставлений в 2000 році відповідачу в сумі 12 347 615,65 грн., в тому числі заборгованість теплопостачальних підприємств та житлових організацій у розмірі 6 084 095,19 грн. Тобто, документально підтверджено перерахування коштів відповідачем позивачу в якості оплати за поставлений газ за договором № 10/16-81 від 18.01.2000 р. в розмірі 6 084 095,19 грн. (том 3, арк. справи 80-83);

2) перерахування відповідачем позивачу платіжними дорученнями №№ 132-135 від 3.10.2001 р. та №№ 136-138 від 31.10.2001 р. 51 887,61 грн. (том 3, арк. справи 83 на звороті);

3) згідно до виписки банку та платіжного доручення № 5 від 26.07.2005 р. на рахунок позивача, відкритий у Державному казначействі України, відповідачем перераховано грошові кошти в розмірі 6500,00 грн. (том 3, арк. справи 83-84);

4) перерахування платіжними дорученнями № 1 від 04.10.2006 р., № 5 від 18.09.2006 р., № 6 від 19.09.2006 р., № 11 від 21.09.2006 р., № 1 від 13.09.2006 р., № 2 від 13.09.2006 р., № 6 від 27.11.2006 р., № 1 від 13.11.2006 р., № 10 від 21.09.2006 р., та № 6 від 28.12.2006 р. - 6 416 179,31 грн. (том 3, арк. справи 84-85);

5) передачу згідно до актів приймання-передачі від 18.07.2000 р. № 15/3-584 векселів № 3208432793 та № 3208432868 номінальною вартістю 100 000,00 грн. кожний на загальну суму 200 000,00 грн. (том 3, арк. справи 85 на звороті);

6) проведення заліку заборгованості за спожитий газ за договором № 10/16-81 відповідно до протоколів № 27/2.2-1006-Т від 12.10.2000 р. - на суму 3259,56 грн., № 27/2.2-1006-Т від 31.10.2000 р. на суму 12934 грн., № 27/2.2-609-Т від 30.03.2001 р. на суму 3531,08 грн., № 27/2.2-610-Т від 30.03.2001 р. на суму 952,31 грн., № 27/2.2-611-Т від 30.03.2001 р. на суму 11920 грн. та № 27/2.2-959-Т від 11.06.2001 р. на суму 2237,1 грн., а всього на загальну суму 34 834,05 грн. (том 3 арк. справи 86).

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно з частиною 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами оцінки доказів.

Так, позивачем самостійно підтверджено сплату відповідачем в період з 18.07.2000р. по 30.11.2001 р. 286721,66 грн., які в експертному висновку не вказані, оскільки відповідних документів сторонами не було надано, тож судом обґрунтовано враховано цю суму в якості оплати відповідачем за спожитий газ.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що станом на час проведення експертизи відповідачем сплачено позивачу 13080217,82 грн. (з розрахунку: 12793496,16 грн.+286721,66 грн. = 13080217,82 грн.) Таким чином, заборгованість відповідача станом на час проведення експертизи склала 1 760 899,82 грн. (з розрахунку: 14841117,64 грн. - 13080217,82 грн. = 1760 899,82 грн.)

Крім того, за результатами розгляду справи судом також було встановлено, що 11.09.2008 р. на підставі постанови КМУ № 440 від 25.04.2008 р. "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (440-2008-п) за участю позивача та відповідача, а також інших установ та підприємств, укладено договори про організацію взаєморозрахунків, за змістом яких відповідач перерахував позивачу заборгованість за спожитий природний газ за договором № 10/16-81, відповідно в сумах за кожним з них: 36274,33 грн. - договір № 431/440; 31601,47 грн. - договір № 427/440; 53539,66 грн. - договір № 426/440; 446713,67 грн. - договір № 425/440; 756960,76 грн. - договір № 428/440; 1066577,67 грн. - договір № 429/440; 463409,69 грн. - договір № 430/440; 698827,54 грн. - договір № 432/440, а всього проведено взаємозаліки на загальну суму 3 553 904,79 грн. (том 3, арк. справи 99-122). Перерахування коштів здійснено платіжними дорученнями № 1 від 12.11.2008 р. (том 3, арк. справи 101), № 2 від 12.11.2008 р. (том 3, арк. справи 104), № 3 від 13.11.2008 р. (том 3, арк. справи 107), № 4 від 18.11.2008 р. (том 3, арк. справи 110), № 5 від 18.11.2008 р. (том 3, арк. справи 113), № 6 від 18.11.2008 р. (том 3, арк. справи 116), № 7 від 18.11.2008 р. (том 3, арк. справи 119) та № 8 від 18.1.1.2008 р. (том 3, арк. справи 122).

Викладені обставини засвідчили повне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 10/16-81 (по оплаті отриманого у 2000 році газу) перед позивачем станом на час розгляду справи в суді. При цьому судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання позивача на те, що залік по сплаті заборгованості за спожитий газ проведено в сумі, яка перевищує заборгованість відповідача перед позивачем, оскільки укладення договорів про проведення заліків не є предметом спору у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для припинення провадження у справі в цій частині за пунктом 1-1 статті 80 ГПК України, за яким суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, оскільки в даному випадку позивач під час судового розгляду справи наполягав на стягненні цієї суми.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення основного боргу не є обґрунтованими, вони правомірно залишені господарським судом без задоволення.

Слід також зауважити, що господарським судом обґрунтовано відхилено доводи позивача, з посиланням на ст.ст. 1089, 1090 ЦК України, про неправомірність врахування при визначенні суми заборгованості за Договором платіжних доручень, що містять реквізити іншого договору в графі "Призначення платежу", і в яких на підставі листів ВАТ "Херсонгаз" Херсонським обласним Управлінням Ощадбанку було змінено призначення платежу. Ці посилання позивача є безпідставними, оскільки ним не було висловлено власної незгоди як на вказане уточнення в платіжних документах відносно підстав сплати грошових сум за результатами проведених взаємозаліків, так і на саме проведення взаємозаліку за такими реквізитами після їх уточнення.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором газу, відповідачем нарахована до сплати пеня в розмірі 1 962 354,05 грн. за період з 22.09.2001 р. по 22.03.2002 р. Нарахування пені здійснене позивачем з посиланням на статтю 178 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.), яка діяла станом на час його звернення до суду з позовом, та статтю 546 Цивільного кодексу України (2003 р.), а також на пункт 6.2. укладеного сторонами Договору.

Апеляційна інстанція вважає обґрунтованим застосування місцевим судом до даних вимог саме положень Цивільного кодексу УРСР (1540-06) (1963 р.), оскільки згідно з пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) (2003 р.) цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року, а за пунктом 10 цих же Положень правила ЦК України (435-15) про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи, що Договір про постачання природного газу було укладено сторонами до цієї дати, зобов'язання відповідача по сплаті вартості поставленого газу виникли також до набрання чинності Цивільного кодексу України (435-15) (2003 р.), та з огляду на період нарахування позивачем пені, необхідним до застосування є саме Цивільний кодекс УРСР (1540-06) (1963 р.), який діяв станом на час виникнення зобов'язань за Договором і в період, за який нарахована заявлена до стягнення пеня.

Нормами статей 178, 179, 180 Цивільного кодексу УРСР визначено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно із законом або договором неустойкою - пенею. Нею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Угода про пеню повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність такої угоди.

В даному випадку пунктом 6.2. Договору сторонами обумовлено, що за несвоєчасну оплату проставленого газу покупець сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Аналізуючи наведені норми цивільного законодавства та зміст Договору щодо стягнення пені, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про безпідставність вимог позивача про стягнення пені, оскільки сторони при укладанні Договору не досягли згоди щодо її розміру: в Договорі не визначено, на яку саме суму нараховується пеня – суму невиконаного зобов’язання, суму зобов’язання незалежно від ступеня його виконання тощо.

Також колегія суддів вважає правомірним часткове задоволення господарським судом заявлених позивачем вимог про стягнення втрат від інфляції та 3% річних, з огляду на наступне.

Як вбачається з заяви про уточнення позовних вимог від 24.04.2007 р. (том 2, арк. справи 58-62), періодом нарахування позивачем інфляційних втрат є лютий 2000 року - березень 2007 року включено, а 3% річних нараховані ним за період з 11.02.2000 р. по 23.04.2007 р. Свої вимоги позивач обґрунтовує нормами статей 214 ЦК УРСР і 625 ЦК України (435-15) .

Дійсно, положеннями статті 214 ЦК УРСР було встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, положення цієї норми набули чинності у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" від 08.10.1999 р. № 1136-ХІУ (1136-14) . Зокрема, відповідно до розділу II Прикінцевих положень цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг. При цьому, відповідно до пункту 1.1. укладеного між сторонами Договору ними обумовлено, що позивач постачає відповідачу природний газ для потреб підприємств комунальної теплоенергетики, а отже несвоєчасна оплата такими підприємствами спожитого газу, який використано в процесі виробництва комунальних послуг з теплопостачання для населення, унеможливлює застосування названої статті 214 ЦК УРСР, а тому нарахування позивачем інфляційних та річних в період з лютого 2000 року до 1 січня 2004 року (дати набрання чинності ЦК України (435-15) та припиненням дії статті 214 ЦК УРСР) є неправомірним.

Щодо нарахування інфляційних та річних за період з 1 січня 2004 року по квітень 2007 року необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, здійснене позивачем нарахування є неправомірним, оскільки для обрахунку ним взято суми заборгованості, які, фактично, не існували. Як зазначено вище, відповідачем до 01.01.2004 р. сплачено за Договором 6 657 538,51 грн., а тому борг станом на 01.01.2004 р. становив 8 183 579,13 грн.

Перевіривши правильність розрахунку втрат від інфляції та 3% річних, враховуючи періоди існування заборгованості та сплати, які встановлені за результатами проведеної судової експертизи, а також правомірний період нарахування цих вимог, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції заявлені обґрунтовано частково і підлягають задоволенню в сумі 2 628 165,38 грн., а 3% річних, відповідно, в сумі 717 394,82 грн.

При цьому місцевим судом обґрунтовано не взято до уваги як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, заперечення відповідача щодо задоволення позову в цій частині. Як вірно зазначив суд, порушення відповідачем зобов'язань щодо сплати заборгованості за Договором було тривалим в часі, а тому нарахування інфляційних та річних не пов'язане з необхідністю враховувати строки позовної давності при їх нарахуванні. Що стосується обмеження їх нарахування періодом за виключенням дії мораторію, то колегія суддів зазначає, що інфляційні втрати та річні відсотки за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, тому дія мораторію на них не поширюється. З цих же підстав виключається можливість їх зменшення в порядку ст. 233 ГК України або п. 3 ст. 83 ГПК України.