відповідача: Саледінова Марлена Маметовича, довіреність від 12.01.2009, дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія"; Біда Володимир Андрійович, довіреність від 26.01.2009 року, Національна акціонерна компанія "Надра України";

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 19.02.209 року у справі №2-22/8677-2008

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Бурова техніка" (пров. Лабораторний, 1,Київ,01133)

до дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія" (вул. Беспалова, 47,Сімферополь,95007)

Національної акціонерної компанії "Надра України" (вул. Володимирська, 34,м. Київ,01601)

про стягнення 124873,96 грн.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Бурова техніка", звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 124873,96 грн., у тому числі 98974,40 грн. заборгованості, 17518,47 грн. пені, та 3 % річних в сумі 2881,14 грн. ( а.с.4-6).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2008 року у справі № 06-5-33/601 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Бурова техніка" про стягнення з дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія" 124873,96 грн. надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та недотриманням відповідачем умов договору від 12 січня 2006 року № 006-У/10К.06, укладеного між сторонами у справі, в результаті чого за ним утворилася заборгованість.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.02.2009 року у справі № 2-22/8677-2008 (суддя Калініченко А.А.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Бурова техніка" задоволено частково.

З дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія" стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Бурова техніка" 119373,96 грн., у тому числі 98974,40 грн. основного боргу, 17518,47 грн. пені, та 3 % річних в сумі 2881,14 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, всупереч вимогам статей 526 Цивільного кодексу України, порушувались умови договору від 12.01.2006 року № 006-У/10К.06, у зв’язку з чим стягнув з нього заборгованість, яка утворилася.

Не погодившись з рішенням суду, дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та припинити провадження у справі .

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права .

Так, заявник апеляційної скарги вважає, що суд безпідставно задовольнив позов, оскільки дочірнє підприємство Національна акціонерна компанія "Надра України" "Кримгеологія" з 21.12.2007 року знаходиться у процедурі банкрутства, а позивач не надав заяву про включення його до реєстру кредиторів, строк для подачі якого сплинув 18.11.2008 року.

Крім того, особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, стверджує, що вимоги позивача є конкурсними на підставі статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому конкурсні кредитори по вимогам, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують .

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

12.01.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Бурова техніка" (виконавець) та дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія" (замовник) укладений договір № 006-У/10К.06, згідно з пунктом 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати комплекс виробничо - технологічних послуг при бурінні бічного ствола із свердловини № 10 Ковильнинської площі, відповідно до затвердженого сторонами плану робіт. (а.с. 7-10).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що орієнтована загальна вартість послуг становить 120067,00 грн. Крім того, кінцева вартість послуг визначається в залежності від фактичного об'єму виконаних робіт. (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 3.1. даного договору, кінцевий розрахунок здійснюється замовником після завершення повного комплексу послуг, протягом 10 календарних днів після дати оформлення акту здачі-приймання наданих послуг .

Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір вступає силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з 23.06.2006 року по 27.07.2006 року виконані роботи, які прийняті замовником на загальну суму 108974,40 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконання робіт. (а.с.11).

Позивач звернувся до відповідача з листом № 86 від 24.04.2008 року стосовно погашення заборгованості, але відповідачем заборгованість була сплачена не в повному обсязі, у зв’язку з чим за дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія" утворювалась заборгованість у розмірі 98974,40, відмова сплатити яку у добровільному порядку з’явилась підставою для звернення з позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 55 Конституції України, кожен має право будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Спірні правовідносини виникли у зв’язку з порушенням умов договору № 006-У/10.К.06 від 12.01.2006 року на надання послуг, отже повинні регулюватися загальними положеннями про виконання господарських зобов’язань. Крім того, враховуючи, що відносно відповідача було порушено справу про банкрутство, до правовідносин сторін також підлягає застосуванню Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов цього договору надано виробничо-технологічних послуг на загальну суму 108974,40 грн., що підтверджується актом № 1 здачі-приймання виконаних робіт, який містяться в матеріалах справи .

Як стверджує позивач, відповідач на час звернення до суду оплатив тільки 10000,00 грн. за отримані за договором послуги.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 98974,40 грн. заборгованості обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 17518,47 грн. за період з 05.07.2007 року по 23.06.2008 року .

Відповідно до вимог статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання зобов’язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 5.4. договору за порушення строку оплати передбачена неустойка у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми боргу за кожний день затримки.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 зі змінами встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Задовольняючи зазначені вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняються через шість місяців з дня, коли зобов’язання повинне було бути виконане.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що вимоги позивача слід вважати конкурсними, а не поточними, судова колегія вважає помилковими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2007 року у справі № 2-6/17873-2007 було порушено справу про банкрутство дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія", однак, як встановлено судом першої інстанції, позивач не надав заяву про включення його до реєстру кредиторів.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що він знаходиться у процедурі банкрутства не можуть бути прийняті судовою колегією, оскільки згідно листа Вищого господарського суду України від 19.03.2002 року № 01-8/307 (v_307600-02) вимоги до боржника, які не підлягають задоволенню в межах провадження зі справи про банкрутство або не були заявлені кредиторами або заявлені ними після закінчення встановленого статтею 14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" місячного строку, який не відновлено господарським судом у встановленому порядку, можуть бути предметом позову. Позовне провадження за цими вимогами може бути порушено господарським судом за наявності підстав, передбачених ГПК (1798-12) . Позовне провадження з таких справ не підлягає зупиненню на підставі статті 79 ГПК, але згідно з частиною 3 статті 12 Закону протягом дії мораторію у справі про банкрутство неплатоспроможного боржника забороняється стягнення його майнових активів на підставі наказу господарського суду, виданого кредиторам цього боржника.

Статтею 14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено строк для звернення кредиторів в господарський суд з письмовими заявами про грошові вимоги до боржника, але законодавець не визначав цей строк як присікальний і не пов'язував з пропуском цього строку настання такого наслідку як припинення нездійсненого права або невиконаного обов'язку. Таким чином, дана правова норма є процесуальною, а отже, застосовується лише в межах провадження у справах про банкрутство.

Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, правових підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.