Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

позивача - Кобцева М.О. (дов. від 12.02.2009 року № 66);

відповідача - Харченко С.В. (дов. від 09.02.2009 року № 12-31);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.02.2009

у справі № 7/97 (суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркетинг Сервіс"

до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

про зобов"язання укласти додаткову угоду № 1 до договору поставки № 54-169 від 22.10.2008 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.02.2009 року у справі № 7/97 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркетинг Сервіс" (далі – позивач, ТОВ "Трейд Маркетинг Сервіс") до Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" (далі – відповідач, УДППЗ "Укрпошта") про зобов’язання укласти додаткову угоду № 1 до договору поставки № 54-169 від 22.10.2008 року задоволено повністю.

Так, зобов’язано Українське державне підприємство поштового зв’язку "Укрпошта" укласти додаткову угоду № 1 до договору поставки № 54-169 від 22.10.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркетинг Сервіс" та Українським державним підприємством поштового зв’язку "Укрпошта" в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркетинг Сервіс"; стягнуто з Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркетинг Сервіс" витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, Українське державне підприємство поштового зв’язку "Укрпошта" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та припинити провадження у справі у зв’язку із відсутністю предмету спору.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, судом не враховано, що договір поставки велосипедів укладено на підставі проведеної процедури закупівлі згідно Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України 17.10.2008 року № 921 (921-2008-п) , а тому має особливості щодо розірвання. Крім того, місцевим господарським судом не розглянуто клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 року апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 50 хв. 09.04.2009 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркетинг Сервіс" надало письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Українському державному підприємству поштового зв’язку "Укрпошта", а спірне рішення від 23.02.2009 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, 09.04.2009 року у судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.04.2009 року.

16.04.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники позивача та відповідача. В судовому засіданні представник відповідача усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та припинити провадження у справі, а представник позивача усно просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За результатами проведеного тендеру на закупівлю 22.10.2008 року Українське державне підприємство поштового зв’язку "Укрпошта" (Покупець) уклало договір № 54-169 поставки з ТОВ "Трейд Маркетинг Сервіс" (Постачальник), згідно умов якого Постачальник зобов’язався передати Покупцеві у власність велосипеди, а Покупець зобов’язався прийняти продукцію та оплатити на умовах даного договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, вартість продукції, що зазначена у додатку № 1 до договору та поставляється згідно із умовами цього договору (ціна договору) становить 8 991 360,00 грн., в тому числі ПДВ 1 498 560,00 грн. При цьому, Покупець сплачує Постачальнику продукцію згідно з цінами, що вказані у додатку № 1.

Згідно ст. 6 договору, розрахунки за продукцію здійснюються Покупцем впродовж 60 календарних днів з моменту поставки кожної окремої партії продукції, на підставі належно оформлених первинних документів (відповідної накладної та податкової накладної), наданих філіалами Покупця. Ціна за обгнию Продукції залишається незмінною впродовж дії договору.

На виконання умов зазначеного договору, 23.10.2008 року ТОВ "Трейд Маркетинг Сервіс" (Покупець) уклало договір № 23/08-10 поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер Поліграф" (Постачальник), згідно умов якого Постачальник зобов’язався передати Покупцеві у власність велосипеди на умовах та за цінами, визначеними цим договором, а саме вартістю 8 950 000,00 грн., в тому числі ПДВ 1 491 666,67 грн.

31.10.2008 року ТОВ "Трейд Маркетинг Сервіс" та ТОВ "Майстер Поліграф" уклали додаткову угоду № 2 до договору поставки від 23.10.2008 року № 23/08-10, якою виклали п. 5.2 договору в наступній редакції: "Вартість Продукції (ціна даного Договору), становить 8 950 000, 00, 00 грн., в тому числі ПДВ 1 491 666, 67 грн., що за курсом НБУ на день підписання цього договору еквівалентна 1 758 349, 71 доларів США 71 цент. Оплачується товар у гривнях. На день здійснення оплати вартість товару корегується без додаткового погодження сторонами прямо пропорційно до зміни курсу долара США щодо гривні України за курсом НБУ".

Дана угода була укладена у зв’язку із закупівлею ТОВ "Майстер Поліграф" продукції – велосипедів, за кордоном за іноземну валюту – долари США, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Оскільки позивачем була укладена додаткова угода № 2 від 31.10.2008 року з ТОВ "Майстер Поліграф", та беручи до уваги політику Національного банку України, а саме, запровадження практики прив'язки курсу гривні до курсу основних іноземних валют, шляхом визначення її вартості на торгах міжбанківської валютної біржі, за котируваннями якої ТОВ "Майстер Поліграф", як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, змушений був здійснювати закупівлю валюти, необхідної для розрахунків з виробником продукції за кордоном, позивач вважає все наведене значною зміною обставин, у зв’язку із чим ТОВ "Трейд Маркетинг Сервіс" звернулось до Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" з пропозицією укласти Додаткову угоду до договору від 22.10.2008 року (аналогічну за змістом додатковій угоді з Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер Поліграф"), шляхом поштового відправлення та передачі нарочно, про що свідчить чек та опис вкладення від 31.12.2008 р., а також відмітка та підпис співробітника Генеральної дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 31.12.2008 р. на копії зазначеної пропозиції.

УДППЗ "Укрпошта" відповіді на пропозицію позивача, про укладення Додаткової угоди № 1 до договору поставки № 54-169 від 22.10.2008 р. не надав.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 14 договору від 22.10.2008 року № 54-169, даний договір дії до 31.12.2008 року, але не раніше повного виконання розрахунків між сторонами за цим договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркетинг Сервіс" звернулось з пропозицією укласти додаткову угоду до договору від 22.10.2008 року № 54/169 до Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" 31.12.2008 року, в той час як остання проплата за поставлену на підставі вказаного договору продукцію, була здійснена відповідачем 16.01.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням від 16.01.2009 року № 5. Отже, позивач направив свою пропозицію під час дії договору.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з початку третього кварталу 2008 р. офіційний курс гривні України до долара США подорожчав на 35,97%, що свідчить про те, що в процесі виконання договору офіційний курс гривні України до долара США суттєво змінився.

Аналізуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміна офіційного курсу гривні України до долара США є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. При укладенні договору, сторони передбачали виконання умов договору та проведення оплати, враховуючи існуючий офіційний курс гривні України до долара США з незначними відхиленнями. Сторони в момент укладення договору не передбачали і не могли передбачити зміну на 35,97 % офіційного курсу гривні України до долара США, оскільки протягом трьох років до дати підписання Договору коливання курсу гривні України до долару США становило декілька процентів.

ТОВ "Трейд Маркетинг Сервіс" не мав можливості усунути причини такої зміни обставин після їх виникнення та також не мав можливості впливати на встановлення та зміну офіційного курсу гривні України до іноземних валют, оскільки такі повноваження по встановленню офіційного курсу гривні України до іноземних валют надані виключно Національному банку України, що підтверджується Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженим постановою правління НБУ № 496 від 12.11.2003 р.

За таких обставин, виконанням договору від 22.10.2008 р. № 54-169 в чинній редакції буде суттєво порушено співвідношення майнових інтересів сторін, а позивача - позбавлено того, на що він розраховував при укладенні правочину.

Крім того, виконання умов договору у чинній редакції призведе до заподіяння фінансових збитків позивачу, а розірвання договору потягне для позивача шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Враховуючи викладене, зміна офіційного курсу гривні України до долара США є істотною зміною обставин, які змінилися настільки, що, якби позивач міг це передбачити, сторони уклали б договір на інших умовах.

Разом з тим, як визначено у ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Як передбачено, ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921 (921-2008-п) не містить жодних обмежень стосовно визначення грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті при укладені договорів за результатами процедури закупівель за державні кошти щодо товарів або їх складових частин, які не виробляються в Україні і мають іноземне походження та не потребують додаткового проведення процедур закупівель.

Таким чином, діюче законодавство не містить обмежень щодо визначення розрахунків у національній валюті за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору, та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Аналогічне положення закріплене у ст. 11 ЦК України, згідно якої підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 7 ст. 179 ГК України, господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 180 ГК України. Так, згідно п. 8 ст. 180 ГК України, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, яка передбачає загальний порядок укладення господарських договорів, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Як вбачається з матеріалів справи, УДППЗ "Укрпошта" не повернуло позивачеві підписаний екземпляр додаткової угоди № 1 від 31.12.2008 року до договору від 22.10.2008 року, та не надало ТОВ "Трейд Маркетинг Сервіс" заперечень щодо укладення такої угоди, що є порушенням прав позивача.

Як визначено у ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркетинг Сервіс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне також звернути увагу на наступне.

Договір від 22.10.2008 року № 54-169 був укладений ТОВ "Трейд Маркетинг Сервіс" з УДППЗ "Укрпошта" за результатами процедури закупівлі із зазначенням ціни. Так, відповідно до п. 1.3 оголошення про результати проведення процедури закупівлі, розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість закупівлі становить 9 072 240,00 грн.

Однак, як зазначено у п. 1.2 вказаного оголошення, джерелом фінансування закупівлі є кошти підприємства.

Так, згідно ст. 3 Статуту Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта", відповідач є юридичною особою, веде самостійний баланс, має поточні, валютні та інші рахунки в установах банків. Відповідно до ст. 2 Статуту, метою діяльності підприємства є, зокрема, одержання прибутку від надання послуг поштового зв’язку та іншої підприємницької діяльності.

Таким чином, відповідно до Статуту, Українське державне підприємство поштового зв’язку "Укрпошта" виступає у відносинах з ТОВ "Трейд Маркетинг Сервіс" як господарюючий суб’єкт, отже до нього застосовуються положення діючих Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) .

Крім того, згідно ст. 51 Бюджетного кодексу України, стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів; 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Отже, укладення додаткової угоди № 1 від 31.12.2008 року до договору від 22.10.2008 року № 54-169, ніяким чином не суперечить нормам чинного законодавства, а саме, Положенню про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921 (921-2008-п) та Бюджетному кодексу України (2542-14) .

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції Українським державним підприємством поштового зв’язку "Укрпошта" не доведено вимоги апеляційної скарги, а тому вона підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

1. Рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2009 року по справі № 7/97 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркетинг Сервіс" до Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" про зобов’язання укласти додаткову угоду № 1 до договору поставки № 54-169 від 22.10.2008 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" – без задоволення.

2. Справу № 7/97 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.