ЗАТ "Українські ковбаси" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору про тимчасове електрозабезпечення ПРО.12-07 від 5.11.2007р., укладеного з ПП "Нептун-електро ПРО", на підставі ст. 227 ЦК України, як такого що вчинений ПП "Нептун-електро ПРО" всупереч ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", оскільки відповідач не мав відповідного дозволу (ліцензії) на виконання робіт по електрозабезпеченню зерносховища. Також позивач просить стягнути з ПП "Нептун-електро ПРО" 10980,0грн., сплачених як передплата за вказаним договором.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.02.2009р. (суддя Т.М. Дубова) в позові відмовлено з посиланням на те, що твердження позивача щодо необхідності наявності у відповідача ліцензії для виконання робіт за договором №ПРО.12-07 від 5.11.2007р. є безпідставним, оскільки залучене відповідачем до виконання субпідрядних робіт за договором №ПРО.12-07/СУБ інше підприємство мало відповідну ліцензію.

ЗАТ "Українські ковбаси", не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зазначивши, що для укладення договору підряду на здійснення тимчасового електропостачання відповідач повинен був мати ліцензію, відсутність якої на момент підписання договору свідчить про відсутність у підрядника необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому договір підряду слід визнати недійсним. Крім того скаржником зазначено, що відповідач згідно з ч.2 ст. 319 ГК України при залученні субпідрядної організації повинен був отримати на це згоду позивача. Відповідна згода позивачем не надавалася, отже ПП "Нептун-електро ПРО" повинно виконувати взяті на себе зобов’язання за договором особисто.

ПП "Нептун-електро ПРО" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

5.11.2007р. ЗАТ "Українські ковбаси" (замовник) та ПП "Нептун-електро ПРО" (виконавець) уклали договір на тимчасове електропостачання №ПРО.12-07, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання виконання електроомонтажних робіт по тимчасовому електропостачанню зерносховища, що знаходиться у смт. Полігон Жовтневого району Миколаївської області (п. 1.1). Загальна сума договору складає 36600,0грн. Розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом внесення передплати в розмірі 30% від суми договору впродовж 5 днів з дня підписання договору, в розмірі 50% від суми договору впродовж 3-х днів з дня приймання монтажу і 20% від суми договору впродовж 3-х днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт(п.п. 2.1, 2.2).

На виконання умов договору ЗАТ "Українські ковбаси" п/дорученням №223 від 23.11.2007р. сплатило 10980,0грн. передплати за вказаним договором (а.с.8)

Позивач, звертаючись 05.12.2008р. з позовом про визнання недійсним договору на тимчасове електропостачання № ПРО.12-07 від 5.11.2007р., послався на укладання вказаного договору в порушення вимог п. 30 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"," оскільки ПП "Нептун-електро ПРО" не має відповідної ліцензії, а тому не мало права на здійснення електромонтажних робіт по тимчасовому електропостачанню зерносховища.

Згідно частин 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 зазначеного Кодексу встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 30 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000р., яка була чинна на момент укладання договору підряду, ліцензуванню підлягає будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж).

Згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 цього кодексу підрядник має право залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник.

05.11.2007р., ПП "Нептун-електро ПРО" уклало з ТОВ "Нептун-Електро" договір субпідряду № ПРО.12-07/СУБ, за умовами якого останньому було доручено виконання електромонтажних робіт по тимчасовому електропостачанню об’єкту зерносховища ЗАТ "Українські ковбаси", яке знаходиться у смт Полігон. (а.с. 27 - 28).

Наявна в матеріалах справи (а.с.26) копія ліцензії Управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації № 106905 серія АБ, видана 21.03.2006р. ТОВ "Нептун-Електро" свідчить про наявність у виконавця субпідрядних робіт, залученого ПП "Нептун-електро ПРО", ліцензії на будівельну діяльність.

Отже, відсутність ліцензії у ПП "Нептун-електро ПРО" не може бути підставою для визнання договору підряду недійсним, оскільки для виконання робіт за договором була залучена інша особа (субпідрядник), яка мала на ці роботи ліцензію.

Заперечення скаржника стосовно того, що для виконання умов спірного договору відповідач не мав права залучати субпідрядника без погодження з позивачем, апеляційна інстанція відхиляє, виходячи із наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 317 ГК України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу зазначених норм, а також положень статті 318 ГК України випливає, що законодавець у сфері підрядних відносин у капітальному будівництві відмежовує договір капітального будівництва, істотні умови якого передбачені ст. 318 ГК України, від інших договорів підряду, в тому числі і договору підряду на виконання електромонтажних робіт на тимчасове електропостачання.

Отже, спірний договір не містить ознак договору на капітальне будівництво, передбачених ст. 318 ГК України, у зв’язку з чим на нього не розповсюджується дія статей, якими врегульовані відносини у капітальному будівництві, зокрема ч.2 ст. 319 ГК України забороняє підряднику залучати субпідрядників без погодження з замовником лише за договором капітального будівництва.

Разом з тим, спірний договір № ПРО.12-07 не містить заборони чи обмежень щодо залучення підрядником субпідрядника для виконання електромонтажних робіт.

Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та сприяння інвестиційній діяльності у будівництві" №1026-V від 16.05.2007р. (1026-16) , який набрав чинності 01.01.2008р., пункт 30 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000р. виключено.

Отже, на момент звернення позивача з позовом 05.12.2008р. правила, встановлені п. 30 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", втратили свою чинність.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду і не вбачає підстав для визнання недійсним договору №ПРО.12-07 від 5.11.2007р. і стягнення з відповідача 10980,0грн., сплачених як передплата за договором.

За таких обставин рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2009р. у справі № 4/414/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.