ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2009 Справа№ 20/221-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Чохи Л.В. (доповідача),
суддів: Тищик І.В, Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Прудніковій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Чистова А.С. представник, довіреність №4544 від 11.11.08;
від відповідача: Канчер П.О. представник, довіреність №9 від 15.09.08;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Максим", с. Тернівка Криворізького району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2009р. у справі №20/221-08;
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія", м. Київ
до селянського (фермерського) господарства "Максим", с. Тернівка Криворізького району Дніпропетровської області
про стягнення 1 456 385, 47 грн,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2008р. товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до селянського (фермерського) господарства "Максим" з позовом про стягнення 1 456 385, 47 грн, з яких: борг у сумі 836 990 грн, штраф у сумі 251 097 грн, компенсація збитків у сумі 167 398 грн, пеня у сумі 114 800, 27 грн, 15% річних у сумі 86 100, 20 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором №02/10/07 від 02.10.2007р. позивачем було передано відповідачу товар: самохідний навантажувач - очищувач вартістю
2 832 150 грн, із яких 1 995 160 грн. ним було сплачено 03.10.2007р, а залишок боргу у сумі 836 990 грн. він повинен був сплатити за умовами договору до 31.01.2008р, але до даного часу борг відповідачем не погашений. (а. с. 5 –7)
20.11.2008р. позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги і просив стягнути борг у сумі 836 990 грн, штраф у сумі 251 097 грн, пеню у сумі 92 297, 59 грн, 15% річних у сумі
86 100, 20 грн, компенсацію збитків у сумі 167 398 грн, а всього 1 434 225, 82 грн. (а. с. 50 –51, 53)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2009р. (суддя Пархоменко Н. В.) позов задоволено частково: стягнуто з селянського (фермерського) господарства "Максим" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" основний борг у сумі 836 990 грн, штраф у сумі 251 097 грн, пеню у сумі
91 840, 21 грн, 15% річних у сумі 86 443, 23 грн. і судові витрати, в решті позову відмовлено. (а. с. 97 –98)
02.03.2009р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою селянського (фермерського) господарства "Максим" порушено апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2009р. (а. с. 100)
Селянське (фермерське) господарство "Максим" в апеляційній скарзі просить рішення суду частково скасувати і направити на новий розгляд. Скаржник вважає, що сума застосованих господарським судом санкцій є надмірно великою порівняно зі збитками, що зазнав позивав у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору №02/10/07 від 02.10.2007р. Суд безпідставно не врахував тяжке фінансове становище відповідача і не зменшив розмір штрафних санкцій. (а. с. 101 –102)
Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 02.10.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" та селянським (фермерським) господарством "Максим" було укладено договір поставки №02/10/07, за умовами якого позивач зобов’язувався передати самохідний навантажувач –очищувач, а відповідач зобов’язувався прийняти та оплатити даний товар в слідуючому порядку: попередня оплата до 03.10.2007р. у сумі
1 995 160 грн, остаточна оплата - в строк до 31.01.2008р. (а. с. 10)
На виконання умов договору відповідно до акту приймання –передачі від 04.10.2007р. товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" передало селянському (фермерському) господарству "Максим" самохідний навантажувач –очищувач вартістю 2 832 150 грн. (а. с. 15)
Під час розгляду справи судовою колегією було встановлено, що селянське (фермерське) господарство "Максим" розрахувалося з товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" на суму 1 995 160 грн, що підтверджується заключеною між сторонами угодою про залік зустрічних однорідних вимог від 03.10.2007р. на суму 1 995 160 грн. (а. с. 16)
Сума встановленого боргу селянського (фермерського) господарства "Максим" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" за договором поставки №02/10/07 складає:
2 832 150 грн. –1 995 160 грн. = 836 990 грн.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.
Пунктом 10.4 договору сторони встановили, що у випадку невиконання покупцем зобов’язань по оплаті товару, покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, штраф, який складає 30 % від суми боргу та 15% річних від суми боргу (прострочення).
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р. (543/96-ВР) передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
Статтею 1 цього Закону, який є спеціальною нормою в цих правовідносинах, передбачено для платників грошових коштів за прострочку платежу єдиний вид відповідальності –пеню.
Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов’язання у вигляді пені та штрафу одночасно суперечить статті 231 Господарського кодексу України та вказаному Закону.
Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв’язку з чим суд не погоджується з висновками попередньої судової інстанції у даній частині і знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги. З огляду на зазначене, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у сумі 251 097 грн. суперечить приписам наведених норм та підлягає скасуванню у цій частині.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 91 840, 21 грн. і відмовляючи в клопотанні про зменшення штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що вказані відповідачем обставини не є підставою для задоволення клопотання.
Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення належної для стягнення з боржника суми пені відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
За частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити штрафні санкції, взявши до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, що беруть участь у зобов’язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Судова колегія приймає до уваги майновий стан відповідача, а саме, що він є виробником сільськогосподарської продукції і результати його праці залежать від нерегульованих ним обставин: природних і погодних умов. В зв’язку з низькою врожайністю сільськогосподарських культур відповідач не зміг погасити заборгованість перед Промінвестбанком у сумі 3 500 000 грн, що перешкоджало йому також своєчасно сплатити заборгованість позивачеві. На даний час виконання весінньо - польових робіт потребує вкладення значних коштів.
Позивач не навів доказів отримання значних збитків в результаті заборгованості відповідача.
Вказані обставини дають підстави судовій колегії зменшити суму пені до 20 000 грн, в цій частині рішення підлягає зміні.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 10.4 договору сторони оговорили сплату по грошовим зобов’язанням 15% річних.
Суд вважає, що господарський суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права і обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення 15% річних у сумі 86 443, 23 грн.
В іншій частині рішення не оскаржується.
Керуючись статтями 101 –105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Максим" частково задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2009р. в частині стягнення штрафу скасувати, в позові в цій частині відмовити, в частині стягнення пені змінити і викласти в слідуючій редакції:
"Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Максим" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" пеню у сумі 20 000 грн, витрати по сплаті державного мита 9 434, 33 грн, витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 76, 43 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" на користь селянського (фермерського) господарства "Максим" витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги у сумі 2 563, 24 грн."
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.В. Чоха Судді: І.В. Тищик Л.О. Чимбар
Постанова складена та підписана 21.04.2009р.