У жовтні 2008 року закрите акціонерне товариство "Агройл"(далі за текстом –позивач, ЗАТ "Агройл") звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного підприємства "Агроінтерсервіс"(далі за текстом –відповідач, ПП "Агроінтерсервіс") про стягнення 46 824,84 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо поставки товару позивачу.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.12.2008 року позов ЗАТ "Агройл"задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Агроінтерсервіс"на користь ЗАТ "Агройл"46824,84 грн. боргу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП "Агроінтерсервіс"подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.12.2008 року у справі № 13/339-08 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Агройл"відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.02.2009 р. апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження і призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.03.2009 р. за участю представників сторін.

Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені.

На вимогу ухвали апеляційної інстанції від 09.02.2009 р., позивач скористався наданим йому ст. 96 ГПК України процесуальним правом та подав до апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, у зв’язку з чим просить оскаржуване рішення від 16.12.2008 р. у справі № 13/339-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у тексті відзиву.

В судовому засіданні 31.03.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 14.04.2009 року.

Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені, відповідно до підписаної в судовому засіданні розписки про оголошення перерви.

В судовому засіданні 14.04.2009 р. представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача зазначив, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і безпідставними, а тому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного судового рішення, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП "Агроінтерсервіс"підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 16.12.2008 року у справі № 13/339-08 має бути скасовано виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою відносини між сторонами є позадоговірні і регулюються актами цивільного законодавства та відповідними статтями Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно усної домовленості між сторонами, відповідач взяв на себе зобов’язання передати у власність позивачу товар, а позивач зобов’язаний був прийняти та оплатити зазначений товар.

Таким чином, між сторонами був усно укладений договір купівлі-продажу, який регулюється главою 54 Цивільного кодексу України (435-15) . Згідно ст. 655 ЦК України відповідач зобов’язався передати у власність запасні частини для комбайну на загальну суму 46824,84 грн., а відповідач зобов’язався прийняти товар та сплатити за нього.

На виконання усної домовленості позивач платіжними дорученнями № 401 від 28.05.2008 року та № 412 від 29.05.2008 року, в якості передоплати згідно рахунку-фактури № 000106 від 28.05.2008 року перерахував відповідачу 46 824,84 грн. за запасні частини для комбайну. Факт перерахування зазначених коштів відповідачем не заперечується.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на момент подачі позову до суду, відповідач сплачений позивачем товар, останньому не поставив, тобто відповідач не виконав свої зобов’язання згідно усного договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі не погоджується з твердженнями позивача та зазначає, що, оскільки, письмового договору між сторонами укладено не було, то в телефонному режимі представник ЗАТ "Агройл"попросив відправити запчастини на ім’я працівника ЗАТ "Агройл"Акулова В.А. Відповідач вважає, що виконав свої зобов’язання за усним договором, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з вантажної декларації № 7319874 та акту № 27/06/1, 27.06.2008 року в м. Біла Церква ПП "Агроінтерсервіс"(відправник) передало ПП "Нічний експрес"запчастини (транспортер наклонної камери 86574855, зірочка 511265, редуктор кутовий 247759, шнек загрузки бункера TR 795065) для доставки ЗАТ "Агройл"в м. Мелітополь. З цієї ж декларації вбачається, що представник ЗАТ "Агройл"Вакулова О. отримала вказані запчастини 01.07.2008 року та сплатила за їх доставку 134,44 грн., що підтверджується підписом одержувача в графі "вантаж одержано, претензій з приводу доставки не маю". Тобто, своїми діями позивач підтвердив факт отримання товару від ПП "Агроінтерсервіс". Однак, як стверджує відповідач, отримавши товар, ЗАТ "Агройл"в зв’язку з некоректним замовленням автозапчастин, 03.07.2008 року повернуло на адресу ПП "Агроінтерсервіс" частину товару, а саме, шнек загрузки бункера TR 795065, що підтверджується вантажною декларацією ПП "Нічний експрес"№ 5913870 та актом № 11/07/1.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими твердженнями відповідача та зазначає наступне. Як встановлено вище, за усним договором купівлі-продажу сторони письмово не погодили умови поставки товару (строк, місце, порядок передачі товар тощо).Однак, Законом не заборонено укладати усний договір купівлі-продажу, а тому до даних правовідносин слід застосовувати положення ст. 664 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо у договорі купівлі-продажу не встановлений обов’язок продавця доставити або передати товар у його місцезнаходженні, а також якщо сторони не визначили момент передачі товару іншим чином, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві. Документами, що підтверджують факт надання товару покупцеві, є, зокрема, акт про передачу, розписка покупця про отримання товару, транспортні документи, що посвідчують прийняття товару перевізником.

В даному випадку документами, що підтверджують факт передачі товару покупцеві є транспортні документи, а саме, вантажна декларація № 7319874 від 27.06.2008 року.

Враховуючи зазначену вище норму та те, що сторонами не було врегульовано питання поставки товару, зокрема, строк поставки, хто повинен здійснити поставку, хто повинен отримати товар, а ні письмовим договором, а ні обміном листами, колегія суддів дійшла до висновку, що передача відповідачем товару позивачу відбулася і відповідач свої зобов’язання за усним договором виконав повністю у момент передачі товару перевізникові, а саме, ПП "Нічний експрес".

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріали справи не містять доказів підтвердження представництва позивача на отримання товару від відповідача, оскільки, а ні до суду першої інстанції, а ні до апеляційного господарського суду оригінал довіреності на отримання товару від відповідача сторонами не надавався, а наявна в матеріалах справи ксерокопія із факсу не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України.

Однак, висновок господарського суду Київської області про те, що обов’язок встановлення уповноваженої особи одержувача запчастин покладається на відповідача є невірним, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу.

Отже, з наведеної норми вбачається, що за збереження вантажу, в даному випадку запчастин, з моменту отримання від відповідача відповідає перевізник, а саме, за транспортування, збереження і, відповідно, вручення належному одержувачу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач у даній справі не має обов’язку доводити факт отримання запчастин саме належним представником позивача, оскільки, такий обов’язок законодавством покладено на перевізника.

Далі, як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2008 року позивач, керуючись ст. 530 ЦК України, направив на адресу відповідача претензію № 99 з вимогою повернути перераховані кошти за непоставлений товар. На думку позивача, з чим погоджується в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, невиконання відповідачем такої вимоги стало підставою для звернення ЗАТ "Агройл"з позовом до суду про стягнення коштів.

Однак, з таким твердженням колегія суддів апеляційної інстанції погодитись не може з наступних підстав. Застосування місцевим господарським судом положень ст. 530 ЦК України до даних правовідносин є помилковим, оскільки, керуватись даною нормою необхідно лише у разі невиконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем. Проте, як встановлено вище апеляційним господарським судом, відповідач повністю виконав свій обов’язок перед позивачем шляхом передачі товару, а тому вимога про стягнення грошових коштів за непоставлений товар, в порядку ст. 530 ЦК України є безпідставною.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 665 ЦК України якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред’явити продавцеві вимоги відповідно до ст. 620 ЦК України.

В даному випадку товар (річ) визначений індивідуальними ознаками, тому у разі наявності відмови відповідача передати його позивачу настають наслідки, передбачені ст. 620 ЦК України.

Згідно ст. 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов’язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов’язання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у позивача, за будь-яких обставин, не виникло права вимагати у відповідача повернення коштів.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що позивач, в порядку ст. 33 ГПК України, не довів факт відмови продавця (відповідача) передати річ (товар) ЗАТ "Агройл", а навпаки, судом встановлено, що ПП "Агроінтерсервіс"виконало свій обов’язок та передало товар позивачу.

Таким чином, як встановлено вище судом апеляційної інстанції вину відповідача щодо порушення зобов’язання за усним договором перед позивачем не доведено, а тому підстав для стягнення з відповідача 46824,84 грн. боргу колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене, позовні вимоги є безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, а відтак, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Таким чином, враховуючи встановлені господарським апеляційним судом обставини справи, на підставі оцінки наявних у ній доказів, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову закритого акціонерного товариства "Агройл"до приватного підприємства "Агроінтерсервіс"про стягнення 46824,84 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Агроінтерсервіс"на рішення господарського суду Київської області від 16.12.2008 року у справі № 13/339-08 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 16.12.2008 року у справі № 13/339-08 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства "Агройл"до приватного підприємства "Агроінтерсервіс"про стягнення 46824,84 грн.

4. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Агройл"(03110, м. Київ, вул. Московська, 24 кв.21, ЗКПО 30434476) на користь приватного підприємства "Агроінтерсервіс" (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. 2-га Радгоспна, 2 ЗКПО 32326659) 234 (двісті тридцять чотири) грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.