Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення від 04.11.2008р., прийняти нове, яким позов задовольнити з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2008р. вищевказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.02.2009р.

Ухвалою від 12.02.2009р. розгляд справи було відкладено до 10.03.2009р.

10.03.2009р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ЗАТ "Сонат" надійшла заява про відмову від апеляційної скарги, яка підписана головою правління Черновим Я.М.

Ухвалою в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. заяву Закритого акціонерного товариства "Сонат" про відвід суддів Отрюха Б.В., Верхівця А.А., Тищенко А.І. у справі № 4/325 залишено без задоволення; заяву судді Верхівця А.А. про самовідвід у справі № 4/325 задоволено; матеріали справи № 4/325 передано для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді – Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.

Ухвалою від 13.03.2009р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сонат" колегією суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді – Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.

Ухвалою від 31.03.2009р. розгляд даної справи було відкладено до 14.04.2009р. та зобов’язано позивача надати докази на підтвердження повноважень керівника Закритого акціонерного товариства "Сонат", оскільки апеляційна скарга подана представником ЗАТ "Сонат" на підставі довіреності, яка підписана головою правління Сорокалєтовою Н.М., а заява про відмову від апеляційної скарги підписана головою правління Черновим Я.М.

З метою з’ясування повноважень Сорокалєтової Н.М. та Чернова Я.М., як голови правління ЗАТ "Сонат", до участі в засіданні апеляційного господарського суду були допущенні представники, які були уповноважені як Сорокалєтовою Н.М. так і Черновим Я.М.

В обґрунтування законності повноважень Чернова Я.М. як голови правління ЗАТ "Сонат", він послався на рішення позачергових загальних зборів акціонерів, яким було обрано склад правління товариства, зокрема, Чернова Я.М., від 23.01.2004р.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2008р. у справі № 37/524 було змінено рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2008р. та визнано недійсними рішення та протокол № 1 від 23.01.2004р. позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "Сонат".

Також Чернов Я.М. посилається на протокол № 1 чергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "Сонат" від 08.02.2006р. якими підтверджено повноваження голови правління Чернова Я.М.

Колегія суддів вважає безпідставним таке посилання, оскільки загальними зборами було вирішено визнати чинним правління, що обрано загальними зборами 23.01.2004р., рішення яких було визнано недійсними постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2008р. та рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2008р. у справі № 37/524.

Щодо рішення Дніпровського районного суду м.Києва у справі № 2-2064/07 від 02.03.2007р. яким визнано незаконним рішення правління ЗАТ "Сонат" про відсторонення його від посади голови правління, колегія суддів зазначає, що зазначене рішення прийнято на підставі висновку про законність рішення загальних зборів товариства від 23.01.2004р. та від 08.02.2006р., які пізніше були визнані недійсними судовими рішеннями у господарській справі № 37/524 за позовом Сорокалєтової Н.М., Растворової Г.І. до ЗАТ "Сонат", тертя особа Чернов Я.М. про визнання рішень загальних зборів недійсними.

Також колегією суддів не приймаються посилання Чернова Я.М. на факти, які встановлені судовими рішеннями у господарських справах № 27/217 за позовом ЗАТ "Сонат" до ПП "Русь-95", СПД-фізичної особи Мовчана О.П. про визнання недійсним договору та № 12/731 за позовом ЗАТ "Сонат" до ПП "Русь-95", ТОВ "Святослав" про визнання недійсними договорів, усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення, оскільки рішення по суті позовних вимог у цих справах не приймались.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 35 ГПК України Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

У цивільній справі № 2-638/2003 за позовом Сорокалєтової Н.М. до

ЗАТ "Сонат", за участю третіх осіб: Чернов М.М., Чернов Я.М., Фурман М.О.,

Сорокалєтова Є.П., Нікітіна Н.О., Растворова Г.І., Растворов К.С., Лузан Г.М.,

Мусієнко Т.М., Гаврилюк М.І. про визнання недійсним рішення позачергових

екстрених загальних зборів ЗАТ "Сонат" від 13.12.02р. та про витребування із

чужого незаконного володіння печатки ЗАТ "Сонат" Оболонським районним судом м. Києва прийнято рішення від 02.04.2003р. про задоволення позову Сорокалєтової Н.М. повністю (рішення набрало чинності). У даній справі судом встановлено, що Головою правління ЗАТ "Сонат" є Сорокалєтова Н.М., володіння печаткою ЗАТ "Сонат" Черновим Я.М. є незаконним.

Рішенням у цивільній справі № 2-120/2004 за позовом Сорокалєтової Н.М. до ЗАТ "Сонат" про поновлення на роботі, визнання недійсним рішення загальних зборів ЗАТ "Сонат" від 01.02.03р., виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди визнано рішення загальних зборів ЗАТ "Сонат" від 01.02.2003р. недійсними; Сорокалєтову Н.М. поновлено на посаді голови правління ЗАТ "Сонат" з 03.02.2003р.; стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, моральну шкоду, державне мито та в порядку ст. 237 КЗпП України з Чернова Я.М. на користь ЗАТ "Сонат" стягнуто 10238,58 грн. Зазначене судове рішення набрало чинності та ним встановлено, що Головою Правління ЗАТ "Сонат" є Сорокалєтова Н.М., а Черновим Я.М чинилися перешкоди щодо перебування позивачки на підприємстві.

Рішенням Оболонського районного суду у цивільній справі № 2-3750/2005 за позовом Растворової Г.І. до ЗАТ "Сонат", треті особи: Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація. Воронов О.П. про визнання недійсним дубліката свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ "Сонат" № 23493956 від 02.04.2003р. встановлено, що оригінал свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ "Сонат" № 23493956 від 29.09.95р. ніколи не втрачався, а правомірно знаходиться у Сорокалєтової Н.М.; дублікат свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ "Сонат" № 23493956 від 02.04.03р. є недійсним.

Крім того, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 159832 від 13.04.2009р. керівником Закритого акціонерного товариства "Сонат" є Сорокалєтова Н.М.

Таким чином, колегія суддів вважає, що повноважним керівником Закритого акціонерного товариства "Сонат" – головою правління є Сорокалєтова Наталія Миколаївна.

За таких обставин, заява про відмову від апеляційної скарги, що підписана головою правління Черновим Я.М. задоволенню не підлягає, а пояснення, що надані представником Яковишиним М.В. на підставі довіреності, яка підписана Черновим Я.М. від імені ЗАТ "Сонат", колегією суддів до уваги не приймаються.

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача-1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідачем-2 відзиву на апеляційну скаргу не надано, представника в судове засідання не направлено. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2004р. Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації в особі начальника управління Лисова І.В. та ЗАТ "Сонат" в особі голови правління товариства Чернова Я.М. уклали договір № 121 купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8, літери "А", "А’". Об’єкт проданий за 1151218,80 грн.

Згідно реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 31.03.2004р. нежиле приміщення, що є предметом договору купівлі-продажу № 121 від 24.03.2004р. зареєстровано за Закритим акціонерним товариством "Сонат".

31.03.2004р. ЗАТ "Сонат" в особі голови правління Чернова Я.М. та ПП "Русь-95" в особі директора підприємства Фурмана М.О. укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна,8, літери "А", "А’".

01.04.2004р. ПП "Русь-95" в особі директора підприємства Фурмана М.О. та ТОВ "Святослав" в особі генерального директора Чернова Я.М. укладений договір оренди № 04-04 нежитлового приміщення загальною площею 932,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 літ. "А", "А’".

26.04.2004р. ПП "Русь-95" в особі директора підприємства Фурмана М.О. та ТОВ "Святослав" в особі генерального директора Чернова Я.М. укладений договір оренди № 04-04 нежитлового приміщення загальною площею 932,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 літ. "А", "А’".

ЗАТ "Сонат" в особі голови правління Сороколєтової Н.М. звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.03.2004р., укладеного між ЗАТ "Сонат" та ПП "Русь-95", за результатами розгляду якого постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2005р. у справі № 40/511 оспорюваний договір визнаний недійсним та застосована двостороння реституція.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, укладаючи спірні договори оренди відповідач-2 вчинив дії щодо майна, яке йому не належало, а було у власності попереднього власника – ЗАТ "Сонат".

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 4 Закону України "Про власність" встановлено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, є визнання правочину недійсним.

Таким чином, укладені відповідачами договори оренди суперечать ст. 41 Конституції України, ст. 4 Закону України "Про власність", ст. ст. 761 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання спірних договорів оренди від 01.04.2004р. та від 26.04.2004р. недійсним.

Щодо застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин позовної давності, колегія суддів вважає його помилковим з огляду на наступне.

Так, підставою для звернення позивача з позовом про визнання недійсними спірних договорів оренди було визнання недійсним в судовому порядку договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке було предметом оренди, що був укладений між ЗАТ "Сонат" та ПП "Русь-95" 31.03.2004р.

Судове рішення було прийнято Київським апеляційним господарським судом 29.12.2005р., отже з саме з цього терміну позивач довідався про порушення свого права власності на нежитлове приміщення – моменту визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.03.2004р.

З позовом ЗАТ "Сонат" звернулось 23.06.2008р., про свідчить штам Господарського суду міста Києва на першому аркуші позовної заяви, тобто в межах трирічного строку, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, на думку колегії суддів, судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що є беззаперечними підставами для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційна колегія вважає, що позивачем надано достатньо належних та беззаперечних доказів на підтвердження позовних вимог, разом з тим погоджуючись з доводами, що викладені в апеляційній скарзі та вважає, скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню, а позов належить задовольнити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача по 63,75 грн. здійснених судових витрат.

Керуючись статтями 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сонат" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2008р. у справі № 4/325 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити повністю.

5. Визнати недійсним з моменту укладення договір № 04-04 оренди нежилого приміщення від 01.04.2004р., укладеного між Приватним підприємством "Русь-95" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Святослав".

6. Визнати недійсним з моменту укладення договір № 04-04 оренди нежилого приміщення від 26.04.2004р., укладеного між Приватним підприємством "Русь-95" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Святослав"

7. Стягнути з Приватного підприємства "Русь-95" (код 30374297) на користь Закритого акціонерного товариства "Сонат" (код 23493956) 63 (шістдесят три) грн. 75 коп. судових витрат.

8. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Святослав" (код 31724464) на користь Закритого акціонерного товариства "Сонат" (код 23493956) 63 (шістдесят три) грн. 75 коп. судових витрат.