КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2009 № 33/51
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs4885745) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Царук І.О.
За участю представників:
від позивача - Бідняжевська А.Ю. – представник за довіреністю № 5 від01.01.2009
від відповідача -Кириєнко С.А. – представник за довіреністю № 66 від 09.02.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.02.2009
у справі № 33/51 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Акціонерного страхового товариства "АИС-Поліс"
до Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк"
про стягнення 104760,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 100000 грн. вкладу за договором № 25/Д/33ДС/08 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента від 17.06.2008 р., а також 4400 грн. пені та 360,00 грн. 3% річних за порушення умов зазначеного договору.
В подальшому позивач змінив позовні вимоги, відмовившись від вимог в частині стягнення основного боргу, і просить суд стягнути з відповідача фінансові санкції на загальну суму 13 566,46 грн. за порушення умов договору в частині дострокового повернення позивачу його вкладу, в тому числі: 3% річних в сумі 557,38 грн., втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 5393,23 грн., пеню в сумі 7615,85 грн. (6800,00+396,76+815,85).
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2009 у справі № 33/51, повний текст якого підписаний 04.03.2009 року, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 10409,63 грн., в тому числі: 3% річних в сумі 557,38 грн., втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 5393,23 грн., пеню в сумі 4459,02 грн.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що вимоги позивача про стягнення з відповідача фінансових санкцій є законними, відповідають умовам укладеного між сторонами договору та вимогам закону.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2009 року та постановити рішення, яким в позові, з урахуванням уточнень до позовних вимог від 30.01.2009, відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення по справі не було враховано, що відповідач не мав права повертати позивачу вклад без досягнення згоди між відповідачем та позивачем щодо дострокового припинення дії договору, закриття депозитного рахунку та повернення суми вкладу позивачу; що судом першої інстанції прийняте рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою від 25.03.2009 р. колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
08.04.2009 до канцелярії суду надійшов відзив Акціонерного страхового товариства "АИС-Поліс" на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як об’єктивне і законне, - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, за укладеним між відповідачем та позивачем договором строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 25/Д/33ДС/08 від 17.06.2008, (далі Договір) та Додаткової угоди № 1 від 19.09.2008 до Договору позивач як Вкладник передав відповідачу як Банку, а Банк прийняв від нього на строковий депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 100000 грн. (далі Вклад) строком до 22.12.2008 і зобов’язався повернути суму Вкладу та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених Договором.
10.10.2008 факсом відповідач одержав від позивача лист від 10.10.2008 вих. № 3795 з проханням достроково повернути Вклад згідно Договору і перерахувати грошові кошти на поточний рахунок позивача.
У відповідь, листом № 22990/38ДС-005147-38 від 14.10.2008, відповідач повідомив позивачеві, що планував згідно з листом позивача та умовами Договору повернути кошти 14.10.2008, але в зв’язку з прийняттям НБУ постанови № 319 від 11.10.2008, п. 2.5, виконати свої зобов’язання за Договором може лише в разі настання строку завершення зобов’язання, а саме 22.10.2008.
22.12.2008, з настанням строку, встановленого Договором, Вклад відповідач позивачеві повернув.
Зазначені вище обставини сторонами не заперечуються.
29.12.2008 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача, в тому числі, суми Вкладу. В подальшому від зазначеної вимоги позивач відмовився.
З огляду на обставини, що склалися, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що станом на 29.12.2008, коли позивач звернувся до суду з позовною заявою № 4476 від 01.12.2008 про стягнення, в тому числі, 100000 грн. Вкладу, відповідач не мав перед позивачем цієї заборгованості, і позивач, відповідно, не мав правових підстав звертатися до господарського суду з вимогами про стягнення зазначеної суми.
Позивач фактично відмовився від своїх вимог про стягнення боргу, якого на дату звернення його до суду не існувало.
Щодо переданих на розгляд суду вимог позивача про стягнення з відповідача фінансових санкцій за порушення ним умов Договору в частині дострокового повернення позивачу його Вкладу, що мале місце під час дії Договору, слід зазначити наступне.
Суд першої інстанції визнав законними зазначені вимоги, посилаючись на те, що згідно умов Договору та вимог закону відповідач був зобов’язаний повернути Вклад позивачеві 15.10.2008, оскільки відповідач отримав лист позивача про дострокове повернення Вкладу 10.10.2008, та згідно Договору вкладник зобов’язаний повідомити банк письмово про свій намір отримати за першою вимогою до спливу строку, встановленого п. 1.1 цього договору, за 3 робочих дні до запропонованої дати дострокового витребовування вкладу.
Колегія суддів вважає цей висновок суду першої інстанції помилковим виходячи з наступного.
Згідно п. 4.4.3 Договору Вкладник має право вимагати повернення Вкладу до спливу строку, встановленого в п. 1.1 цього Договору, в порядку, визначеному п. 1.5 цього Договору.
Відповідно, відповідач має обов’язок повернути Вклад достроково на вимогу позивача за умови додержання останнім встановленого сторонами у Договорі порядку такого повернення.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ( ЦК України (435-15) ) одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно п. 5.2 Договору, у разі порушення Банком строку повернення Вкладу, вказаного у вимозі Вкладника, та/або нарахованих процентів за ним, Банк виплачує Вкладнику пеню у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від суми, сплата якої прострочена.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З зазначених правових норм вбачається, що відповідальність, передбачена Договором та законом за порушення зобов’язання, застосовується за період прострочення, а відтак, для з’ясування дати, з якої в позивача виникає право на стягнення санкцій, має бути визначена дата початку такого періоду.
Згідно порядку дострокового повернення Банком вкладу, згоди щодо якого досягли сторони у п. 1.5 Договору, своє договірне право на дострокове повернення Вкладу Вкладник може реалізувати за згодою Банку та за умови надання Вкладником до Банку письмової вимоги про дострокове повернення Вкладу або його частини за 3 робочих дні до запропонованої дати повернення.
Згідно п. 4.3.2 Договору про свій намір отримати Вклад за першою вимогою до спливу строку встановленого в п. 1.1 Договору Вкладник зобов’язаний письмово повідомити Банк за 3 робочих дні до запропонованої дати дострокового витребування Вкладу.
Отже, умовами Договору сторони домовились, що Вкладник, у випадку потреби отримати Вклад достроково, зобов’язаний запропонувати Банку дату повернення Вкладу, за три робочих дні до запропонованої дати письмово повідомити про бажання отримати Вклад цією датою і одержати на це згоду Банку.
Позивач наполягає на порушенні відповідачем договірного зобов’язання з дострокового повернення Вкладу починаючи з 15.10.2008, через 3 робочих дні від дати отримання Банком вимоги про повернення (10.10.2008).
Із зазначеною позицією погодився суд першої інстанції.
Проте, за умовами п. 1.5 та п. 4.3.2 Договору строк в 3 робочих дні має відраховуватися від запропонованої Вкладником Банку дати повернення Вкладу.
У своєму листі від 10.10.2008, яким позивач повідомив Банк про дострокове отримання Вкладу, будь-якої дати повернення позивачем Банку не запропоновано, а відтак, колегією суддів визнається недоведеною дата, якою відповідач зобов’язаний достроково повернути Вклад і починаючи з якої позивач отримав право на застосування передбаченої Договором та законом відповідальності у вигляді стягнення пені, інфляційних та річних.
З огляду на викладене, правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача фінансових санкцій на загальну суму 13 566,46 грн. за порушення умов договору в частині дострокового повернення позивачу його Вкладу за період, починаючи з 15.10.2008, відсутні.
Той факт, що відповідач погодився повернути позивачеві Вклад 14.10.2008, не свідчить про наявність правових підстав для застосування до нього відповідальності, встановленої умовами Договору та вимогами закону за порушення зобов’язань в частині дострокового повернення Вкладу.
Колегія судів також звертає увагу позивача, що вимоги про стягнення з відповідача 815,85 грн. (396,76+446,09) пені за період з 22.12.2008 по 23.02.2009 є незаконними, оскільки нарахування пені на пеню, інфляційні та річні, що в даному випадку має місце, чинним законодавством не передбачене.
Такого ж висновку дійшов суд першої інстанції, відмовивши позивачеві у задоволенні вимог в цій частині.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на такому.
Згідно част. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.
Як на доказ відсутності своєї вини відповідач посилається на постанову Національного банку України "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" від 11.10.2008 № 319.
З листа відповідача № 22990/38ДС-005147-383170 від 14.10.2008 у відповідь на лист позивача від 10.10.2008 вих. № 3795 вбачається, що відповідач посилався на зазначену Постанову як на причину неможливості виконати умови Договору щодо повернення Вкладу до спливу встановленого для цього умовами Договору строку.
За правилами ст. 334 Господарського кодексу України банки як юридичні особи у своїй діяльності керуються Цивільним кодексом України (435-15) , законом про банки і банківську діяльність, іншими законодавчими актами.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 ЦК України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, цивільні відносини регулюються нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 5 ст. 4 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України (254к/96-ВР) , цього Закону, Закону України "Про Національний банк України" (679-14) , інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України.
За правилами ст.ст. 67, 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" нормативно-правові акти Національного банку України є обов’язковими для комерційних банків; Національний банк України здійснює банківський нагляд та інспекційні перевірки банків на предмет, в тому числі, дотримання ними законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.
За правилами ст. 99 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішення Національного банку України можуть бути оскаржені у суді, але навіть таке оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення.
Крім того, згідно п. 5.4 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов Договору та/або додаткових угод до нього, якщо це сталося внаслідок непередбачених умов – форс-мажору, до яких сторони віднесли, зокрема, зміну законодавства.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність вини відповідача у невиконанні умов Договору в частині дострокового повернення вкладу, що унеможливлює застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договору та встановленої законом.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції врахував, що постанова НБУ № 319 від 11.10.2008, з урахуванням якої відповідач відмовився повернути Вклад достроково, не була належним чином зареєстрована в Мінюсті України, у зв’язку з чим не набрала чинності, а також, що постановою Правління НБУ "Про окремі питання діяльності банків" № 413 (v0413500-08) від 04.12.2008 вищезазначена постанова втратила чинність, проте зазначені обставини в даному випадку не впливають на рівень відповідальності відповідача як банківської установи, оскільки банки не наділені повноваженнями надавати правову оцінку нормативно-правовим актам Національного банку України і самостійно вирішувати, чи виконувати ці рішення чи ні.
Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вищевикладене, на думку колегії суддів, при прийнятті рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва суду від 23.02.2009 у справі № 33/51 – скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову відмовляється в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2009 р. у справі № 33/51 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2009 р. у справі № 33/51 скасувати.
3. У позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Акціонерного страхового товариства "АИС-Поліс" (адреса реєстрації: 04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, поштова адреса: 03134, м. Київ, Кільцева дорога, 15а, рахунок 26503011327900 у АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005 або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, ідентифікаційний код 22229921) 523 (п’ятсот двадцять три) грн. 80 коп. витрат на сплату державного мита за подачу апеляційної скарги.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 33/51.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Калатай Н.Ф.
Пашкіна С.А.
17.04.09 (відправлено)