КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
13.04.09 р. № 02-03/107/7
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs4032688) )
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Жук Г. А. (доповідач по справі),
суддів:
Агрикової О.В.
Мазур Л. М.
судді-доповідача Жук Г. А.
при секретарі судового засідання: Єрмак Л.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Борисова М.С. –представник за дов. б/н від 21.06.2007 року;
Іванченко І.М. –представник за дов. № 1 від 23.12.2008 року;
від відповідача: не з’явились;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубіж"на ухвалу господарського суду Київської області від 12.01.2009р.
у справі № 02-03/107/7(суддя Антонова В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубіж", с. Коржі, Баришівського району, Київської області;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-фінансовий дім "NAVIGATOR", с. Коржі, Баришівського району, Київської області;
про стягнення 373 995,83 грн.
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубіж"(далі –позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою № 399 від 08.01.2009 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-фінансовий дім "NAVIGATOR"про стягнення 373 995,83 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2009р., позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубіж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-фінансовий дім"повернуто без розгляду (а.с.1)
Ухвала суду мотивована тим, що додана до позовної заяви квитанція від 21.04.2008 року на суму 7 520,15 грн. не містить відомостей про те, що саме ця позовна заява оплачується державним митом, а тому у суду відсутні підстави вважати, що вказаною квитанцією позивачем сплачено державне мито саме за подання позовної заяви № 399 від 30.12.2008 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-фінансовий дім "NAVIGATOR".
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубіж", подав апеляційну скаргу № 10 від 02.02.2009 року (вх.№ 2-04/1/128/367 від 12.02.2009р.) на ухвалу суду першої інстанції, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 12.01.2009 року по справі № 02-03/107/7 та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що до позовної заяви позивачем додано оригінал квитанції про сплату державного мита, тому у суду не було правових підстав повернення позовної заяви.
На думку скаржника, факт сплати державного мита раніше, ніж він звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою № 399 від 08.01.2009 року пояснюється тим, що в квітні 2008 року позивач звертався з вказаними позовними вимогами шляхом подачі зустрічного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-фінансовий дім "NAVIGATOR", проте судами першої та апеляційної інстанції було відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви, а тому ТОВ "Трубіж"звернувся до господарського суду в окремому провадженні.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.02.2009р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуюча суддя –Жук Г.А., судді: Агрикова О.В., Мазур Л.М.
Під час розгляду апеляційної скарги представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 12.01.2009 року по справі № 02-03/107/7 та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.
ТОВ "Торгово-фінансовий дім "NAVIGATOR"(відповідач у справі) своїх представників в судове засідання не направив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм процесуального права при винесені оскаржуваної судової ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 46 ГПК України, ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"від 21.01.1993 року № 7-93 та п. 13 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної Державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993р. (z0050-93) передбачають, що державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Статтею 7 Декрету КМ України встановлено порядок сплати державного мита. Згідно вимог п. "а", ч. 2, ст. 3 вищезазначеного Декрету КМ України розмір ставки державного мита за подачу позовної заяви майнового характеру до господарського суду становить 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апелянт при зверненні до господарського суду Київської області до позовної заяви долучив квитанцію б/н від 21.04.2008р. (копія представлена в матеріалах справи), яка свідчить про перерахування судового збору в сумі 7 520,15 грн., що відповідає розміру мита, встановленого Декретом КМ України, проте суперечить вимогам чинного законодавства України, щодо порядку сплати державного мита.
Згідно з пунктом 14 Інструкції у разі безготівкового перерахування державного мита з рахунка платника відповідальний виконавець установи банку зобов'язаний на лицевій чи зворотній стороні останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення. Відсутність відповідних реквізитів не є підставою для повернення позовної заяви, апеляційної (касаційної) скарги або заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України. Якщо позивач сплатив державне мито готівкою, то Інструкція у такому разі не передбачає вчинення кредитною установою будь-яких написів, крім встановлених формою квитанції. У цьому випадку до позовної заяви додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.
Посилаючись на те, що додана до позовної заяви квитанція від 21.04.2008 року на суму 7 52,15 грн. не містить відомостей про те, що саме ця позовна заява оплачується державним митом, господарський суд Київської області повернув позовні матеріали без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 63 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дана квитанція не може бути прийнята судом в якості належного доказу сплати державного мита за заявленим позовом, оскільки в ній зазначено, що призначенням платежу є судовий збір, що не передбачено вимогами чинного законодавства, оскільки при зверненні з позовом до господарських судів позивач сплачує державне мито в порядку и розмірах, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) .
Платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом. (Роз'яснення Вищого арбітражного суду України, з послідуючими змінами та доповненнями, від 04.03.1998, № 02-5/78 (v5_78800-98) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").
Таким чином, колегія суддів вважає, що дана квитанція не є доказом сплати державного мита за подачу позовної вимоги в даній справі, оскільки призначення платежу, вказаного у доданій квитанції суперечить матеріалам справи.
За даних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом вірно застосовані норми процесуального права при винесені оскаржуваної ухвали, вважає, що обставини, на які посилається заявник, не можуть бути підставою для скасування ухвали господарського суду Київської області від 12.01.2009р. у справі № 02-03/107/7.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106, ГПК України (1798-12) , Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубіж"на ухвалу господарського суду Київської області від 12.01.2009р. у справі № 02-03/107/7 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 12.01.2009р. у справі № 02-03/107/7 –залишити без змін.
Справу № 02-03/107/7 направити для розгляду до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Жук Г. А.
Судді:
Агрикова О.В.
Мазур Л. М.
Дата відправки 21.04.09