розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 343 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 27 січня 2009 року по справі № 27/178-08

за позовом приватної фірми "Кассандра", м. Харків,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Інвест", м. Харків,

про стягнення 1275793,23 грн.

В листопаді 2008 року, позивач, ПФ "Кассандра," звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення на свою користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Інвест", відповідача, (з урахуванням уточнень позовних вимог) 736359,00 грн. основного боргу, 77159,06 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 18818,08 грн. –3% річних, 130554,00 грн. - суми, на яку збільшився борг у зв’язку з інфляцією.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.01.2009р. у справі № 27/178-08 (суддя Мамалуй О.О.) в позові відмовлено.

Позивач не погодився з цим рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вважає, що при винесенні рішення господарським судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, викладені висновки не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримує, просить суд її задовольнити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечують, просять господарський суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні 08.04.2009 року було оголошено перерву до 10:00 години 10.04.2009 року для виготовлення повного тексту постанови у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

16 квітня 2007 року між ПФ "Кассандра"(сторона 1 за договором) та ТОВ "Меркурій-Інвест"(сторона 2 за договором) укладено договір (мовою оригінала) "О долевом участии в строительстве наружных сетей электроснабжения" (далі за текстом - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено виконання робіт ПФ "Кассандра" щодо створення робочого проекту траси кабелю 10 кВт від підстанції "Московська" до трансформаторної підстанції ПФ "Кассандра"; будівництва кабельної лінії від підстанції "Московська" до трансформаторної підстанції ПФ "Кассандра"; будівництва і монтаж високовольтних чарунок 110/10 кВт на підстанції "Московська". Крім того, Сторона 1 зобов’язалась передати копії технічних умов, проектно-технічної документації, акт виконаних робіт Стороні 2, а ТОВ "Меркурій-Інвест" зі своєї сторони, зобов'язалося компенсувати витрати понесені ПФ "Кассандра" при виконанні вищевказаних робіт.

В пункті 2.1 Договору сторонами обумовлено, що ціна договору визначається шляхом підсумування витрат понесених (чи тих, що планується понести) ПФ "Кассандра" при виконанні обов’язків, передбачених пунктом 1.1. та на момент укладання Договору складає 2475985 грн. 00 коп., а вказана сума повинна підтверджуватись необхідною документацією.

Сторонами підписано протокол погодження вартості робіт по виконанню технічних умов № 6/11-2006-23П, в якому обумовлено загальну вартість проектних та будівельно-монтажних робіт на суму 2475985 грн. 00 коп.

Як передбачено пунктом 2.4 Договору ТОВ "Меркурій-Інвест"зобов’язується компенсувати витрати ПФ "Кассандра"по виконанню умов Договору у відповідності до графіку погашення витрат.

Положеннями пункту 3.1.2 Договору встановлено, що по завершенню виконання будівельно-монтажних робіт по виконанню технічних умов, ПФ "Кассандра"зобов’язується надати ТОВ "Меркурій-Інвест"акт виконаних робіт за Договором, а також документацію, що підтверджує вартість проектних робіт (форма 2 та форма 3).

Відповідно до пункту 2.2 Договору, компенсація витрат, понесених ПФ "Кассандра" здійснюється ТОВ "Меркурій-Інвест" у межах 2475985 грн. 00 коп. та залежить від електроспоживання об’єктів будівництва ПФ "Кассандра" та ТОВ "Меркурій-Інвест", яке згідно пункту 2.3 Договору складає 43,20% та 56,80% відповідно.

29 жовтня 2007 року сторонами у справі укладено додаткову угоду №1 до Договору, в якій, зокрема, ТОВ "Меркурій-Інвест", на підставі пунктів 2.3 та 2.4 Договору зобов’язується у встановлені сторонами строки внести суму свого вкладу що залишилася у розмірі 736359 грн. 00 коп.

Позивач зазначає, що відповідно до накладної № 80030390 від 30.06.2007 на відпуск матеріалів на сторону, ПФ "Кассандра" відпустила ТОВ "Меркурій-Інвест" проектно-кошторисні роботи та будівельно-монтажні на суму 1406359 грн. 00 коп. Крім того, відповідно до графіку платежів, що встановлений додатковою угодою №1, станом на 03.03.2008 за відповідачем виникла заборгованість в сумі 736359 грн. 00 коп. у зв’язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, договори та інші правочини є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України (435-15) .

Аналізуючи вищевказані, а також всі положення Договору в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що відшкодуванню підлягають фактичні витрати позивача, та ці витрати, в свою чергу, повинні бути підтверджені необхідною документацією, з якої можливо встановити які саме витрати поніс позивач в ході виконання зобов’язань за Договором, що прямо встановлено пунктами 1.1, 2.1, 2.4 та 3.1.2 Договору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Судова колегія зазначає, що позивач не представив суду доказів того, що він надав відповідачеві відомості про свої фактичні витрати, які він поніс при виконанні Договору та документацію, що підтверджує такі витрати.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Позивач, згідно його пояснень викладених у клопотанні від 07.04.2009 року, не вважав на потрібне подання цього доказу до суду, у зв’язку з чим, судова колегія не враховує в якості доказу наданий апеляційному господарському суду представником позивача акт переліку робіт, що підлягають відшкодування комітентом від 02 квітня 2007 року.

Судова колегія вважає недоведеними доводи позивача про те, що такими документами е видаткові накладні виписані ним, оскільки позивач не був виконавцем робіт за Договором та не передавав відповідачеві ніяких товарно-матеріальних цінностей.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що необхідними документами, які підтверджують його витрати по Договору є форми КБ-2в,КБ-3, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачеві цих документів до подання позову, також позивач не надавав відповідачеві весь обсяг необхідних документів, що підтверджують суму фактично понесених витрат, зокрема правовстановлюючі та банківські документи. За цих умов документи надані позивачем не є доказами фактичних витрат, що були понесені Позивачем при виконанні ним Договору.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями статей 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,