Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Лисенко О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В, Прудніков В.В.

при секретарі судового засідання: Вовченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Літінська Яна Геннадіївна, представник, довіреність №1 від 07.08.08;

від відповідача - не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.74)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Д", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2009 року у справі № 1/49-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Д", м.Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 7 265 грн. 26 коп.,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Д", м.Дніпропетровськ звернулось з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ про стягнення суму збитків, заподіяних незбереженим перевезенням вантажу у розмірі 7 265 грн. 26 коп., з урахуванням провізної плати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009 року по справі №1/49-09 (Суддя Рудь І.А.) у задоволені позовних вимог відмовлено, у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Не погодившись із рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Д" грошові кошти у сумі 7265,26 грн., в т.ч. 7177,39 грн. вартості втраченого вантажу з урахуванням норм природної втрати вантажу; 87,87 грн. –вартості стягнутої за втрачений вантаж провізної плати. Позивач вважає рішення таким, що винесено із порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права і вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача задоволенню з наступних підстав:

Судом не вірно визначений момент початку перебігу і закінчення строку позовної давності, що полягає у невірному застосуванні судом ч.5 ст. 315 Господарського кодексу України та не застосуванні ч.4 цієї статті. А також суд не надав правової оцінки доводам позивача та наданим доказам щодо суті позовних вимог, оскільки після викладення фактичних обставин справи одразу перейшов до підстав застосування строків позовної давності.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, представник в судове засідання не з’явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Д" був укладений договір №07/10-04 від 22.10.2007 року, за умовами якого по залізничній накладній №50606733 на аадресу позивача вантажовідправником ЗАТ "Макіївський металургійний завод" у вагоні №63452551 був направлений та надійшов прокат чорних металів не пойменованих в алфавіті, група 324116.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (457-98-п) Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

У доповнення до акту загальної форми №7421Г від 15.04.2008 року станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці на тій же станції, 17.04.2008 року складено комерційний акт №БН 754574/89, в якому зазначено, що при комісійному переважені вантажу виявлено: відповідно до доданого сертифікату значиться 14 пачок, в дійсності кількість місць не прораховується; у верхньому ярусі проглядається 6 зв’язок по три проволочені ув’язки, всі послаблені на 150 мм; вантаж маркований; у всіх ув’язках маркування поривається від 50 до 300 мм; в технічному відношенні вагон справний; при повторному зважуванні вагона нестача в розмірі 1680 кг підтвердилася; вантаж, нестача якого виявлена, у вагоні вміститися міг.

Кількість і вартість відправленого вантажу підтверджується специфікацією №1/04 від 25.03.2008 року до договору №07/10-4 від 22.10.2007 року та рахунком-фактурою вантажовідправника №02697 від 14.04.2008 року.

22.09.2008 року позивач звернувся до залізниці із претензією про відшкодування вартості втраченого вантажу та провізної плати.

Листом №МЮ/4/307 від 20.10.2008 року відповідачем було відмовлено в задоволенні претензії, у зв’язку із відсутністю вини залізниці у втраті вантажу.

Згідно до пункту 4 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 року №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855 (z0567-02) , комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або у день видачі вантажу одержувачу. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Як вбачається із залізничної накладної №50608733 вантаж був виданий 15.04.2008 року, акт загальної форми про виявлену недостачу складено 15.04.2008 року. Оскільки комерційний акт складений 17.04.2008 року з порушенням вказаних норм Правил складання актів, то і не може бути належним доказом відсутності вини залізниці.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про покладання відповідальності за недостачу на відповідача у сумі 7177, 39 грн. (з ПДВ). Стягнення 87,87 грн. залізничного тарифу при нестачі вантажу чинним законодавством не передбачено.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

05.02.2009 року відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Статтею 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії до залізниць про недостачу можуть бути заявлені протягом шести місяців, який обчислюється з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу.

Вказана практика, про застосування шестимісячного строку позовної давності до залізниць підтверджується в Постанові Верховного суду України від 16.05.2006 року №22/197.

Видача вантажу відповідно до залізничної накладної №50608733 та актом загальної форми №7421Г здійснювалась 15.04.2008 року.

З позовом позивач звернувся 04.12.2008 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

З заявою про поновлення строку позовної давності позивач не звертався, доказів пропуску строку позовної давності з поважних причин не надав, отже у суду не було підстав для його відновлення.

З огляду на викладене, і те, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009 року по справі №1/49-09 скасуванню не підлягає.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Д", м. Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.09 по справі № 1/49-09 –залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.