Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм"за №259/02-09 від 23.02.2009р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області

від 10.02.2009 року у справі № 20/110

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс", м.Вінниця

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм", м.Рогатин

про стягнення боргу, пені, річних та інфляційних втрат

за участю представників:

від позивача Фостаковський Д.С., Кочубинська Т.М.

від відповідача Кендиш В.Ф.

Права і обов’язки сторін, передбачені ст. 22 ГПК України, право заявляти відводи, роз’яснено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківвської області від 10.02.2009р. у справі № 20/110 (суддя С.Кобецька) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс", присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" на користь позивача 515486,40грн. заборгованості за отриманий товар, 25461,18грн. пені, 103599,20грн. штрафу, 3182,65грн. 3% річних, 20507,61грн. інфляційних нарахувань, 6682,37грн. державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 25000,00грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи і підлягає до стягнення з врахуванням положень ст.ст. 526, 549, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України.

Дане рішення оскаржується відповідачем - ТзОВ "Рогатин - Корм", оскільки, на його думку, прийнято при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, при неповному з"ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить скасувати рішення і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Зокрема, як зазначає скаржник, судом безпідставно встановлено факт поставки товару по видаткових накладних, податкових накладних, якісних посвідченнях виробника та акту звірки взаєморозрахунків, оскільки такі документи не є первинними документами і посвідчують інформацію про кількість та якість продукції, яка буде поставлена покупцю в майбутньому, тобто складені в односторонньому порядку та не в момент проведення кожної господарської операції, а тому не відображають факту приймання-передачі товару. Окрім того, як зазначає скаржник, судом не досліджено факту перевезення товару, не досліджено акти відвантаження товару, акти приймання-передачі товару чи інших документів, які б підтверджували факт поставки товару, а також не досліджено момент виникнення у відповідача зобов"язання по оплаті товару згідно умов договору.

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.105-108) та усними поясненнями представників в судовому засіданні. Зокрема, зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт поставки продукції, однак, відповідач оплату за поставлений товар провів частково, чим порушив умови договору і права та інтереси позивача.

При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією встановлено наступне:

Відповідно до умов договорів поставки № 09/03-ОСН від 03.09.2008р., № 09/05-ОСН від 05.09.2008р., № 09/17-ОСН від 17.09.2008р., укладених між ТзОВ "Поділляагротранс" (продавець по договору, позивач у справі) та ТзОВ "Рогатин-Корм" (покупець по договору, відповідач у справі), продавець передає, а покупець приймає та оплачує товар, а саме, олію соняшникову нерафіновану першого сорту українського походження, що відповідає по якості ДСТУ 4492:2005 (п.1.1. договорів –а.с.14, 16, 19).

Пунтом 2 договорів визначено як умову оплати –оплата у формі безготівковго розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки товару.

Як умову поставки договорами визначено, що разом з товаром постачальник надає покупцю оригінали товарних накладних, податкових накладних та якісного посвідчення виробника (п.3.3. договорів). Термінами поставки визначено строки до 07.09.2008р, 15.09.2008р., 22.09.2008р. відповідно.

Згідно п.4 договору товар здається постачальником і приймається покупцем по кількості –відповідно до ваги, зазначеній у накладній на товар; по якості –згідно якісного посвідчення, виданого виробником товару.

Окрім того, умовами договорів визначено відповідальність сторін, зокрема, п.5.2. встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець зобов"язаний сплатити постачальнику від вартості несплаченого товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, за кожний календарний день прострочення поставки. Пунктом п.5.3 договорів визначено, що за однобічну необгрунтовану відмову від виконання своїх зобов"язань протягом дії даних договорів, винна сторона виплачує штраф у розмірі 20% суми договору і відшкодовує збиток, що понесла інша сторона на момент відповідного письмового повідомлення про відмовлення. Як наслідок, відповідачу нараховано штраф в сумі 103599,20грн.

На виконання умов договорів, постачальник здійснив поставку товару покупцю, одночасно надавши покупцю оригінали документів, визначених п.3.3. договорів, зокрема, товарні (видаткові) накладні № РН-0000223 від 08.09.2008р., № РН-0000224 від 08.09.2008р., № РН-0000234 від 15.09.2008р., № РН-0000242 від 18.09.2008р., податкові накладні № 223 від 08.09.2008р., № 224 від 08.09.2008р., № 234 від 15.09.2008р., № 242 від 18.09.2008р.; якісні посвідчення виробника № 1386 від 13.09.2008р., № 1339 від 08.09.2008р., № 1296 від 01.09.2008р., № 1298 від 01.09.2008р. (а.с.15, 17-18,20,77-82).

Оплата за поставлений товар відповідачем проведено частково - в сумі 2509,60грн. Таким чином, за відповідачем рахується борг в сумі 515486,40грн.

21.11.2008р. відповідачу направлена претензія № 11/21-02 (а.с.28-29), яка залишена ним без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення з позовною заявою про стягнення даної суми боргу в примусовому порядку.

Окрім того, відповідно до п.5.2 та п.5.3. договорів відповідачу нараховано пеню в сумі 25461,18грн. та штраф в сумі 103599,20грн. відповідно. На підставі ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано 3% річних від простроченої суми, що складає 3182,65грн. та суму інфляційних нарахувань за весь час прострочення, що складає 20507,61грн.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зобов"язання підлягають виконанню належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Спір у даній справі виник з виконання договору поставки (купівлі-продажу), тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України (435-15) та глав 20, 22 Господарського кодексу України (436-15) .

Відповідно до частин 1,2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України (436-15) , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, з посиланням на договори поставки, поставив відповідачу товар, який відповідач оплатив частково.

Факт поставки товару позивачем підтверджується видатковими накладними, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств, довіреностями від 08.09.2008р. та від 18.09.2008р., виданими на п.Герегу М.І. (а.с.20,21)., податковими накладними та посвідченнями про якість товару.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність"первинний документ –це документ, який містить відомість про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Видаткові накладні містять інформацію про найменування, кількість, ціну, вартість товару, осіб, які повноважні передати товар та отримати, підписи зазначених осіб, а також відтиски печаток сторін.

Отже, видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджено факт здійснення господарської операції - поставки товару, який прийнятий покупцем (відповідачем) по кількості та якості відповідно до п.4 договорів.

З огляду на викладене, твердження скаржника, що позивачем не здійснена поставка товару, а надані позивачем документи не є первинними документами, вважаються судовою колегією безпідставними і зробленими скаржником при невірному тлумаченні норм закону.

Крім того, факт поставки та сума боргу за поставлений товар визнана відповідачем в акті звірки розрахунків від 31.12.2008р. (а.с.25).

Посилання скаржника на те, що судом не досліджено факту перевезення товару, не досліджено акти відвантаження товару, акти приймання-передачі товару чи інших документів, які б підтверджували факт поставки товару, судова колегія відхиляє, оскільки предметом позовних вимог визначено суму боргу за поставлений товар (а не вартість перевезення), а умовами договорів не передбачено як умову здачі-приймання товару підписання сторонами актів приймання-передачі товару.

Оскільки договорами визначено умови розрахунку за поставлений товар, а саме, платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки товару, покупець, провівши оплату частково, вважається таким, що неналежним чином та несвоєчасно виконав свої обов"язки, визначені договором.

Виходячи зі змісту ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, якими передбачено сплату неустойки у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов"язання, та умов договору, судом правомірно присуджено до стягнення суму пені 25461,18грн. пені, нарахованої на підставі п.5.2. договорів.

Пунктом 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтями 536 ЦК України та 198 ГК України (436-15) визначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судова колегія, зважаючи на приписи ст.ст. 625, 692 ЦК України, прийшла до висновку про обгрунтованість нарахування за неналежне виконання зобов"язання відповідачем 3%річних в розмірі 3182,65грн. та інфляційних нарахувань в сумі 20507,61грн., оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов"язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Що стосується висновку місцевого суду про правомірність нарахування штрафу, судова колегія зазначає, що рішення в цій частині підлягає скасуванню з наступною відмовою в позові в цій частині, оскільки відповідно до п.5.3. договорів, сторони передбачили сплату штрафу у випадку однобічної необґрунтованої відмови від виконання своїх зобов"язань протягом дії даних договорів, однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково оплачено вартість поставленого товару, тому він вважається таким, що неналежно виконав свій обов"язок по оплаті вартості отриманого товару.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази односторонньої відмови від виконання своїх зобов"язань.

Зважаючи на ту обставину, що матеріали справи містять докази, якими підтверджено сплату адвокатських послуг за договором № 1-24/11 про надання правової допомоги та юридичних послуг, рішення місцевого господарського суду в частині присудження до стягнення 25000грн. адвокатських послуг, прийнято відповідно до приписів ст. 44 ГПК України.

Відповідно до ст.33 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу про відмову від прийняття товару, претензій щодо якості товару, а також не долучено доказів, якими б підтверджувалась оплата вартості поставленого товару, тому твердження скаржника судова колегія вважає безпідставними.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм"задоволити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2009р. у справі № 20/110 скасувати в частині стягнення 103599,20грн. штрафу.

Прийняти в цій частині нове рішення: В позові про стягнення 103599,20грн. штрафу - відмовити.

В решті - рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2009р. у справі № 20/110 залишити без змін.

Місцевому господарському суду видати наказ в врахуванням даної постанови.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.