Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ліпчанської Н.В.

(на підставі розпорядження голови суду від 07.04.2009р. №50 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.

за участю представників сторін у судовому засіданні 15.01.2009р.:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Бондаренко І.О. за довіреністю від 08.01.2009р. №1/3

за участю представників сторін у судовому засіданні 05.02.2009р.:

від позивача: Слюсар М.М. за довіреністю від 08.01.2009р. №122

від відповідача: Бондаренко І.О. за довіреністю від 08.01.2009р. №1/3

за участю представників сторін у судовому засіданні 12.03.2009р.:

від позивача: Слюсар М.М. за довіреністю від 08.01.2009р. №122

від відповідача: Бондаренко І.О. за довіреністю від 08.01.2009р. №1/3

Олійник О.В. за довіреністю від 12.01.2009р. №15/1

за участю представників сторін у судовому засіданні 09.04.2009р.:

від позивача: Гордієнко М.В. за довіреністю №228 від 05.03.2009р.;

від відповідача: Бондаренко І.О. за довіреністю від 08.01.2009р. №1/3

Олійник О.В. за довіреністю від 12.01.2009р. №15/1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський річковий порт"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24 листопада 2008 року

у справі №16/572/08

за позовом Одеської залізниці

до відповідача Дочірнього підприємства "Миколаївський річковий порт"

про стягнення 20020,20 грн., -

Одеською залізницею поданий до господарського суду Миколаївської області позов про стягнення з Дочірнього підприємства "Миколаївський річковий порт" заборгованості за зберігання вантажу в сумі 20020,20 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24 листопада 2008 року у справі №16/572/08 (суддя Фролов В.Д.) позов Одеської залізниці задоволено.

З ДП "Миколаївський річковий порт" на користь Одеської залізниці стягнуто 20020,20 грн. боргу, 200,20 грн. державного мита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Одеська залізниця правомірно нарахувала збір за зберігання вантажу у відповідності до вимог ст. 46 Статуту залізниць України, п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (z0861-00) , п.п.2.1-2.3 Збірника тарифів (Тарифного керівництва №1).

Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Одеської залізниці, з посиланням при цьому на те, що господарський суд Миколаївської області не повно з’ясував обставини, що мають значення для справи та прийшов до висновку, який не відповідає обставинам справи, а саме: судом не враховано, що між сторонами не укладався окремий договір на зберігання вантажів як на станціях, так і у вагонах. За доводами скаржника відповідач використовував при перевезенні вантажу власні вантажні вагони, які не належать до парку Одеської залізниці, що виключає можливість стягнення Одеською залізницею з відповідача плати за зберігання вказаних вагонів. До того ж, на думку скаржника наявні в матеріалах справи акти загальної форми не підтверджують факту наявності вини скаржника у затримці вагонів на станції призначення.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими, позивач не погоджується з апеляційною скаргою ДП "Миколаївський річковий порт", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.

Разом з тим, на вимогу господарського суду апеляційної інстанції здійснити звірку розрахунків, Одеською залізницею надано акт від 25.02.2009р. №1 звірки за розрахунками збору за зберігання вантажу у власних вагонах за період 22.05.2008р. по 27.05.2008р., за яким заборгованість відповідача склала 20020,20 грн. Зазначений акт підписаний відповідачем з оговоркою, в якій зазначив, що ДП "Миколаївський річковий порт" не згодний із складним актом, оскільки оплата збору за зберігання вантажу у власних вагонах є неправомірним. Натомість ДП "Миколаївський річковий порт" до суду надано акт від 25.01.2009р. №1 звірки за розрахунками платежів за користування власними напіввагонами на ст. Миколаїв-Вантажний за період 22.05.2008р. по 27.05.2008р., за яким відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 1668,96 грн..

08.04.2009р. до Одеського апеляційного господарського суду від ДП "Миколаївський річковий порт" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Того ж дня, до Одеського апеляційного господарського суду від Одеської залізниці надійшов відгук на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просив у задоволенні апеляційної скарги ДП "Миколаївський річковий порт" по справі №16/572/08 відмовити.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.05.2007р. між Одеською залізницею в особі Херсонської дирекції залізничних перевезень (Залізниця, позивач) та Ольшанською філією Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (Підприємство) укладений договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (а.с. 29-30), предметом якого є експлуатація під’їзної колії, яка належить підприємству, що примикає стрілкою №60 до колії №53 станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці і яка обслуговується власним локомотивом (п.1 договору).

Відповідно до умов вказаного договору експлуатується під’їзна колія, яка належить Підприємству, що примикає стрілкою №60 до колії №53 станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці і яка обслуговується власним локомотивом. Межею під’їзної колії є знак "Межа під’їзної колії", який встановлено навпроти світлофору М-76. Вагони для під’їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із вільних колій сортувального парку або колії №11 парку "В" станції Миколаїв-Вантажний. Здавання вагонів проводиться на коліях сортувального парку "В" або колії №11 станції Миколаїв-Вантажний. Подальший рух вагонів виконується локомотивом підприємства. Термін на забирання вагонів з передавальних колій залізницею: згідно технології роботи станції (п.п. 1, 6, 10 договору).

Пунктом 14 договору передбачено, що за умовами договору вагони подаються, зокрема, ДП "Миколаївський річковий порт" (відповідачу), яке виконує операції на під’їзних коліях відповідно до договорів, письмових прохань з дозволу підприємства та начальника станції Миколаїв-Вантажний.

Додатковою угодою від 01.08.2007р. до вищевказаного договору передбачено, що підприємство сплачує залізниці плату за користування вагонами та інші плати і збори за усіх своїх контрагентів крім ДП "Миколаївський річковий порт", який самостійно сплачує залізниці усі платежі та збори, пов’язані з надходженням та відправленням вагонів (п.1 додаткової угоди).

Окрім того, Ольшанська філія ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" підтвердила факт знаходження Дочірнього підприємства "Миколаївський річковий порт" в переліку її договірних клієнтів в своєму листі на адресу начальника станції Миколаїв-Вантажний від 10.01.2008р. №36/07 (а.с. 31).

Позивач стверджує, що з 22.05.2008р. по 27.05.2008р. включно Одеською залізницею надано відповідачу послуги щодо зберігання вантажів у вагонах, які надійшли на адресу відповідача і простоювали на шляхах станції в очікуванні вивантаження з вини відповідача.

При цьому Одеська залізниця в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на наявні у матеріалах справи акти загальної форми від 22.05.2008р. №1863 та №1968, від 23.05.2008р. №1972, від 25.05.2008р. №1980, накопичувальні картки за травень 2008 року №26.05.9156, №27.05.9157, №29.05.9158, №30.05.9159, Відомості плати за користування вагонами від 25.05.2008р. №25.05.9423, від 28.05.2008р. №28.05.9432 та №28.05.9433 (а.с. 13-23).

Відповідно до ч.2 ст.22 Статуту залізниць України, виконання залізницею додаткових операцій, пов’язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.

Відповідно до розділу 2 Правил обслуговування залізничних під’їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №875/5096 (z0875-00) , взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під’їзних коліях та перевалочні операції на під’їзних коліях морських (річкових) портів визначаються договорами про експлуатацію під’їзних колій, що укладаються між залізницею і власниками під’їзних колій у разі обслуговування під’їзної колії власним або орендованим локомотивом, а також договорами про обробку вагонів з вантажами.

З огляду на викладене, можливо дійти висновку, що укладеним договорами сторони врегулювали взаємовідносини стосовно виконання вантажних і перевалочних робіт на під’їзній колії. Дане підтверджується також і змістом зобов’язань сторін за укладеним договором.

Так, за договором про експлуатацію залізничної під’їзної колії відповідач зобов’язаний приймати вантажі та нести відповідальність за користування вагонами від моменту подачі позивачем на коліях сортувального парку "В" або колії №11 станції Миколаїв-Вантажний до моменту здачі їх відповідачу; а позивач зобов’язаний здійснювати подачу вагонів під вивантаження та навантаження на одну із вільних колії сортувального парку "В" або приймально-здавальні колію №11 станції, а також своєчасно здійснювати забирання розвантажених і навантажених вагонів з передавальних колій згідно технології роботи станції. Таким чином, час перебування вагонів на під’їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Підприємству до моменту закінчення цих операцій при повернення всієї одночасно поданої групи вагонів Залізниці. Тобто, договір, який укладений між сторонами, не стосуються правовідносин щодо виконання будь-яких вантажних, перевалочних робіт, а отже і зберігання відповідачем вантажів на станціях та інших місцях загального користування.

Між тим, вимогами ч.2 ст. 36 Статуту залізниць України передбачено, що начальники залізниць, уповноважені ним керівники організацій, що входять до складу залізниць, відповідно до Правил мають право на укладання договорів про збереження вантажів на складах станцій або у вагонах. Відповідно до п.7 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №866/5087 (z0866-00) , на прохання вантажовласників залізниця може надавати їм місця в смузі відведення, на відкритих майданчиках та в складах станцій для зберігання вантажів на строк, більший граничного терміну зберігання. Умови такого зберігання вантажів і плата за нього визначається окремою угодою між залізницею і вантажовласником. За умовами такої самої угоди можуть зберігатися вантажі у вагонах і контейнерах.

Але, всупереч наведених норм Статуту залізниць України і Правил зберігання вантажів, сторони у справі не укладали окрему угоду на зберігання вантажів як на станціях, так і у вагонах, яка б обумовлювала місце і терміни зберігання вантажів, умови і порядок їх зберігання, оплату за зберігання згідно діючого Тарифного керівництва, відповідальність сторін, тощо.

Таким чином, обставини справи щодо відсутності між сторонами договірних відносин на зберігання вантажів, а також щодо відсутності умов про зберігання вантажів у вагонах на станціях та місцях загального користування в укладеному між сторонами договорі, свідчать, що відповідач у справі не може бути учасником правовідносин щодо зберігання вантажу у вагонах, які надійшли позивачу на станцію призначення Миколаїв-Вантажний, а отже і вимоги Одеської залізниці щодо стягнення з ДП "Миколаївський річковий порт" грошових коштів за таке зберігання порушує умови укладеного між сторонами договору.

До того ж, як встановлено апеляційним господарським судом і підтверджується наявними у матеріалах справи актами загальної форми, накопичувальними картками, відомості плати за користування вагонами, нумерація вагонів, в яких надійшов вантаж, є восьмизначною і починається на цифру "5", а отже, відповідно до ч.3 п.1.2, ч.1 п.1.3 Правил Реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.10.2004р. за №1316/9915 (z1316-04) , означені вагони є власними вантажними вагонами і не відносяться до інвентарного парку залізничних адміністрацій України.

Між тим, відповідно до ч.ч.1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а відповідно до вимог ст. 322 ЦК України, власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звідси, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у зв’язку з відсутністю права власності на вагони, або користування чи розпорядження ними Одеська залізниця не може бути учасником правовідносин щодо зберігання вантажу, який знаходиться у вагонах.

При цьому доводи позивача про те, що обов’язок ДП "Миколаївський річковий порт" оплатити Одеській залізниці плату за зберігання вантажів у вагонах передбачений положеннями ст.46 Статуту Залізниць України, п.5 Правил зберігання вантажів, п.2.1. розділу 2 Тарифного керівництва №1 не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, оскільки Правила зберігання вантажів передбачають оплату за зберігання вантажів, які вивантажені на місцях загального користування і не вивезені одержувачем у встановлений строк, а як встановлено матеріалами справи, відповідач списав з позивача оплату за зберігання вантажу у вагонах, які надійшли на станцію призначення Миколаїв-Вантажний.

Таким чином апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, оскільки місцевим господарським судом не враховано відсутність між сторонами договірних відносин на зберігання вантажів та відсутність права власності Залізниці на вагони, які простоювали на шляхах станції в очікуванні вивантаження, що свідчить про неправомірність та необґрунтованість позовних вимог Одеської залізниці.

Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2006р. по справі №25/148-06-4334.

Враховуючи вищевикладене апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ДП "Миколаївський річковий порт" слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду підлягає скасовуванню, оскільки воно не відповідає чинному законодавству та обставинам справи, а у задоволенні позовних вимог Одеської залізниці слід відмовити.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати відповідача по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 100,10 грн., покладаються на позивача (Одеську залізницю).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський річковий порт" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Миколаївської області від 24 листопада 2008 року по справі №16/572/08 скасувати.

3.У задоволенні позову Одеської залізниці відмовити.

4.Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в Одеській філії АБ "Експрес-банк", МФО 328801, ЄДРПОУ 01071315) на користь Дочірнього підприємства "Миколаївський річковий порт" (54058, м. Миколаїв, вул. Проектна, 1, р/р 2600301625234 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 326739, ЄДРПОУ 03150160) 110 (сто десять) грн. 10 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.