ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" квітня 2009 р.
Справа № 11/500/08
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.,
суддів Ліпчанської Н.В., Журавльова О.О.
(на підставі Розпорядження голови суду від 08.04.2009 року № 52 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
При секретарі Павленко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Саченко О.П., за довіреністю;
від відповідача: Палій О.В., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 20 січня 2009 року
по справі № 11/500/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО", 61018, м. Харків, пров. 23 Серпня, 4
до Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс", 55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, а/с 58
про стягнення 4 276,21 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАДО" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" про стягнення заборгованості в сумі 4 276,21 грн.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що строк дії договору закінчився 18.10.2007 року, отже посилання позивача на цей договір є безпідставними, а також позивач не надав суду довіреність на отримання товару по накладній від 31.01.2008 року, в якій зазначено підставу поставки - договір купівлі-продажу, який фактично між сторонами не укладався.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20 січня 2009 року у справі № 11/500/08 (суддя Василяка К.Л.) позов задоволено частково; стягнуто с Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, а/с № 58, р/р 26000001303295 в "ОТП Банк" м. Миколаєва, МФО 326911, ІПН 314764514094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО" (61018, м. Харків, пров. 23 Серпня, 4, р/р 260073012425 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, ІПН 256120020306, свідоцтво платника ПДВ № 28272643) 3 244,20 грн. основного боргу, 367,24 грн. пені, 395,0 грн. збитків від інфляції, 73,15 грн. - 3% річних, 97,31 грн. держмита та 112,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 20 січня 2009 року у справі № 11/500/08 скасувати повністю і припинити провадження у справі, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права.
04.03.2009 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ЗАТ "Південбудтранс" в повному обсязі, залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 20 січня 2009 року у справі № 11/500/08 без змін, в зв'язку із тим, що рішення господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, згідно з фактичними обставинами справи, які достовірно встановлені судом.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, 18 жовтня 2007 року між ТОВ "ХАДО" та ЗАТ "Південбудтранс" було укладено договір поставки, за умовами якого продавець зобов'язався передати (поставити) в обумовлені сторонами строки у власність покупця товар (товари), а останній - прийняти його та сплатити за нього передбачену грошову суму.
Позивач здійснив поставку відповідачу мастильних на загальну суму 17 518, 0 грн., що підтверджено накладними №№:ХN-71106/001 від 06.11.2007р. на суму 3243,60 грн., ХN-71207/001 від 07.12.2007р. на суму 3242,60 грн., ХN-71207/002 від 07.12.2007р. на суму 1300 грн., ХN-71227/016 від 27.12.2007р. на суму 3243,60 грн., ХN-80114/010 від 14.01.2008р. на суму 3243,60 грн., ХN-80131/003 від 31.01.2008р. на суму 3243,60 грн. (а/с 11-20).
Продукцію відповідач прийняв, ніяких претензій щодо її якості чи кількості не висував, але розрахунок за отриману продукцію здійснив не повністю, звіт про продану продукцію не надав.
Розрахунок відповідач здійснив на суму 14273,8 грн., перерахувавши платіжними дорученнями від 06.11.20078р. - 3243,60 грн., 05.12.2007р. - 3243,0 грн., 20.12.2007р. - 1300,0 грн., 21.12.2007р. - 3243,60 грн., 29.12.2007р. - 3243,60 грн.
Таким чином, непогашена сума основної заборгованості ЗАТ "Південбудтранс" перед позивачем станом на 26.11.2008 року становила 3 244,2 грн.
Фактично відповідачем не проведені розрахунки по накладній № 71207/001 від 07.12.2007р. в сумі 0,60 грн. та по накладній № 80131/003 від 31.01.2008р. в сумі 3243,60 грн.
У відповідності до п. 5.2 договору відповідач був зобов'язаний здійснити оплату за товар не пізніше 25-го числа поточного місяця шляхом перерахування коштів, належних позивачу у повному обсязі на рахунок, вказаний позивачем. Граничним терміном сплати зобов'язання було 25 лютого 2008 року.
11.08.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості і просив здійснити звірку взаємних розрахунків, для чого надав відповідачеві відповідний акт. Відповідь на претензію відповідач не надав та заборгованість не сплатив.
У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Що стосується тверджень відповідача, що строк дії договору закінчився 18.10.2007 року, а тому посилання позивача на цей договір є безпідставними, а також на те, що позивач не надав суду довіреність на отримання товару по накладній від 31.01.2008 року, в якій зазначено підставу поставки - договір купівлі-продажу, який фактично між сторонами не укладався, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Як зазначено в п.9.1. договору, договір діє до 18.10.2007 року і може бути продовженим за взаємною згодою сторін.
З пояснень представника позивача, які були надані як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, вбачається, що в даному випадку мала місце описка, оскільки договір укладався строком дії на один рік до 18.10.2008 року.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про правильну позицію позивача відносно спірного договору, оскільки 18.10.2007 року сторони за договором не здійснили жодної господарської операції, а в подальшому продавець посилався на договір купівлі-продажу, фактично маючи на увазі спірний договір поставки.
Як свідчать матеріали справи, жодних інших договорів сторони не укладали.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що позивач не надав до суду довіреності на отримання представником покупця товару по накладній № 80131/003 від 31.01.2008 року і відповідно ним не було отримано товар, оскільки відсутність довіреності на отримання товару не може бути підставою для відмови в позові, а є свідченням порушення вимог нормативних документів, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку не підприємствах.
Крім того на виконання вимоги ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року позивачем було надано оригінал видаткової накладної № XN –80131/003 від 31.01.2008 року, який було досліджено судовою колегією.
На підставі вищенаведеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що візуально вбачається, що підписи особи яка отримала товар по накладній №71106/001 від 06.11.2007 року та №80131/003 від 31.01.2008 року є однаковими та скріпленими печаткою отримувача, що розцінюється судовою колегією як доказ отримання товару покупцем.
Також позивачем на виконання ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року був наданий оригінал рахунку –фактури на суму 3243, 60 грн. на оплату відповідачем отриманого спірного товару.
З вищенаведеного вбачається, що позивачем були належним чином виконані зобов'язання згідно спірного договору, але, як вже зазначалося вище, відповідач розрахунок за отриману продукцію здійснив не повністю, звіт про продану продукцію не надав, хоча продукцію відповідач прийняв, ніяких претензій щодо її якості чи кількості не висував.
За таких обставин судова колегія доходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 395,00 грн. та три проценти річних в розмірі 73,15 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції та 3-х процентів річних є обґрунтованими діючим законодавством, підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі п. 6.6 договору, яким сторони передбачили, що у випадку порушення термінів оплати покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 563,86 грн. пені за період з 26.02.2008 року по 26.11.2008 року за 275 днів.
Відповідно до приписів статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи, що порушення зобов'язання за договором слід відраховувати з 26.02.2008 року то нарахування пені повинно бути закінчено 26.08.2008 року. Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що сума пені, що підлягає стягненню становить 367,24 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Що стосується заяви відповідача від 02.03.2009 року про повернення йому зайво сплаченого державного мита в сумі 25, 50 грн., в зв'язку із тим, що позивачем були порушені вимоги п.3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7- 93 в частині обчислення суми державного мита, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.п. а п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв майнового характеру, які подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до вимог Указу Президента України від 25.08.1996 року № 762/96 (762/96) розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян становить 17 грн.
Відповідач помилково вважає, що 1% від суми позовних вимог 4 276,21 грн. становить - 427,62 грн.
Розрахунок державного мита у відповідності до позовних вимог позивача становить 42,76 грн.
Таким чином, мінімальний розмір державного мита, який повинен сплатити позивач становить 102 грн.
Отже, посилання відповідача на порушення позивачем вимоги ст. 57 ч. 1 п. 3 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" є необґрунтованим і незаконним.
Виходячи з вищевикладеного заява відповідача не підлягає задоволенню, оскільки розмір державного мита, який підлягає сплаті за розгляд апеляційної скарги, в даному випадку становить 51, 00 грн.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс", Миколаївська область, м. Южноукраїнськ на рішення господарського суду Миколаївської області від 20 січня 2009 року по справі № 11/500/08 залишити без задоволення, рішення господарського суду –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов Суддя: Н.В. Ліпчанська Суддя: О.О. Журавльов