Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 4161,19 грн. збитків – вартості недопоставленого ферросиликомарганцю МнС17РЮ – за договором поставки № 11-05/148/85 від 24.03.2005 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.01.2009 р. у справі № 7/378/08 (суддя Кутіщева Н.С.) в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд вказав, що позивач не обґрунтував належними доказами правопорушення з боку відповідача, причинний зв'язок між противоправними діями відповідача та понесеними позивачем втратами.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (позивач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 14.01.2009 р. у справі № 7/378/08 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Заявник апеляційної скарги вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та умовам укладеного між сторонами Договору, висновок господарського суду про те, що відповідач виконав свої зобов’язання щодо поставки в момент передачі товару в розпорядження перевізника.

На думку заявника, в порушення вимог статей 32, 33 ГПК України господарський суд безпідставно не прийняв до уваги надані ним Акти про фактичну наявність продукції, адже вони є належним доказом комісійної перевірки фактичної маси поставленого відповідачем товару, здійсненої з належним представником охоронної організації.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що пунктом 3.7 Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей не передбачено обов’язок позивача здійснювати будь-яким чином виклик представників відповідача для участі в переваженні тари вагонів.

Наполягає на тому, що надані ним Акти про вагу тари складені у відповідності з умовами Договору та вимогами Інструкції П-6, а тому є належними доказами недостачі вантажу.

Також зазначає, що директор по закупівлям та логістиці О.М. Карпов є повноправним керівником підприємства в розумінні вимог Інструкції П-6 (va006400-65) , а тому посвідчення представника громадськості на переваження спірних вагонів були видані з дотриманням вимог п. 21 Інструкції П-6 (va006400-65) – за підписом керівника.

Порушення норм процесуального права (зокрема, статей 42, 43, 43 ГПК України) заявник вбачає в тому, що при винесенні рішення господарським судом, нібито, не взято до уваги надані позивачем в ході розгляду справи пояснення та докази.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.02.2009 р. апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 09.04.2009 р.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 653 від 08.04.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Коробка Н.Д.

Відповідач у справі – Відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" – апеляційну скаргу позивача не визнає. Свою правову позицію відповідач виклав у письмовому відзиві. Вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Мотивує зокрема тим, що у позивача відсутні докази невиконання відповідачем поставки товару на умовах FCA станція відправлення. Звертає увагу суду, що в актах про фактичну наявність продукції, які складені на території позивача 07.08.2005 р., зазначена вага вантажу в вагонах №№ 67881615, 65887119, яка знаходиться у межах норми природної втрати 0,74%, що передбачено умовами договору поставки феросплавів №11-05/148/85 від 24.03.2005 р. Зазначає, що недостача вантажу в вагонах №№ 67881615, 65887119 виникає у позивача тільки за рахунок переважування тари вантажу (порожніх вагонів), про що складені односторонні акти про вагу тари №№ 1058, 1058/1 від 08.08.2005 р., що суперечить умовам договору поставки №11-05/148/85 від 24.03.2005 р. (п. 3.7. в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 30.03.2005 р.).

Наголошує, що надані позивачем акти про фактичну наявність продукції не є належним доказом недостачі, оскільки умовами договору поставки №11-05/148/85 від 24.03.2005 р. (п. 3.7. в редакції протоколу узго дження розбіжностей) передбачено, що фактична кількість поставленої продукції повинна підтвер джуватися саме актами комісійної перевірки маси за участю представників охорони та актами про вагу тари, складеними також з представниками охорони. Вважає, що позивач безпідставно не допустив представників охорони до переважування тари (на підприємстві позивача діє пропускна система) та, всупереч умовам договору, здійснював його в односторонньому порядку. Посилається на відсутність доказів того, що предста вники охорони протягом 6-ти годин не з'явилися на переважування тари.

Також зауважує, що посвідчення представника громадськості, які надав суду позивач, є недійсними і не дають права на участь у переважуванні тари.

Крім того, підкреслює, що позивачем взагалі пропущено строк позовної давності за заявленим позовом, що безпідставно не було взято до уваги судом першої інстанції.

Посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції у справі – без змін.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача у повному обсязі підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За їх згодою в судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

21.03.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (Покупцем, позивачем у справі) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (Постачальником, відповідачем у справі) укладено договір поставки феросплавів № 11-05/148/85, доповнений додатковою угодою від 01.08.2005 р. (далі – Договір), за умовами якого Покупець зобов’язався оплатити й прийняти, а Постачальник – поставити на умовах Договору Товар: феросилікомарганець МнС17РБ та феромарганець ФМн88РБ.

Відповідно до п. 3.1. Договору Товар поставляєть ся на умовах FСА станція Запоріжжя Ліве (згідно ІНКОТЕРМС 2000 р.). Моментом переходу права власності вважається дата штемпелю ст. Запоріжжя Ліве на залізничній накладній. При поставці автомобільним транспортом Покупця або найнятого ним авто-перевізника, умови поставки FСА склад Постачальника. Моментом переходу права власності вважається момент приймання товару перевізником або Покупцем до транспортування.

Згідно з п. 3.7 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 30.03.2005 р.) при відправці Товару залізничним транспортом Постачальник організовує контрольне переважування, що оформлюється комісійним актом переважування Товару на складі Постачальника, складеним Постачальником і охоронною організацією. Приймання Товару за кількістю проводиться на станції призначення за участю представників організації, яка забезпечує охорону Товару на шляху прямування. Фактична кількість поставленого Товару підтверджується наступними документами, оформленими в кількості п’яти екземплярів:

- актами комісійної перевірки ваги вантажу по брутто, складеними за участю представників Покупця і представників Постачальника, які здійснюють охорону Товару;

- актами комісійної перевірки ваги вантажу і ваги тари вагонів у Покупця, складеними за участю представників Покупця і представників Постачальника. … У випадку неявки представника Постачальника протягом шести годин з моменту приймання Товару Покупцем за вагою брутто, для участі в переважуванні тари вагонів, вага тари вагонів підтверджується актами, складеними згідно з вимогами Інструкції Держарбітражу СРСР № П-6 (va006400-65) (далі – Інструкція П-6) за участю представника громадськості Покупця … .

При відвантаженні залізничним транспортом приймання Товару за кількістю у Покупця проводиться шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання Товару і ваги тари вагонів після звільнення її з-під Товару на залізничних вагах Покупця за участю охоронної організації. Визначення ваги нетто проводиться шляхом вирахування з ваги брутто, визначеної на залізничних вагах Покупця, ваги тари вагона, визначеної на залізничних вагах Покупця, за участю охоронної організації. … .

На виконання умов Договору (п. 3.1 та п. 3.7) в серпні 2005 р. відповідач здійснив поставку Товару Покупцю в вагонах № 67881615 та № 65887119, які згідно штампів залізничної станції Запоріжжя Ліве в графі "Приймання вантажу до перевезення" залізничних накладних № 45119283 та № 45119286 були прийняті Перевізником без зауважень.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач перед відправленням зважив вантаж та передавав його перевізнику (залізниці), про що складено Акти прийому-здачі вантажу та Акти комісійного перева жування вантажу з представниками воєнізованої охо рони ДП "Придніпровська залізниця". У цих актах зазначено – за якою саме вагою залізниця прийняла вантаж під охорону.

Позивач вказує, що після переважування вагонів №№ 45119283, № 45119286, в яких на його адресу надійшов товар по накладних № 45119283 та № 45119286, на стаціонарних залізничних вагах типа СВ 150000-В, повірених 10.11.2004 р., ним була виявлена недостача феросилікомарганцю МнС17РБ в кількості 0,789 тонни в фізичній вазі. Недостача в базовій вазі складала 0,868 тонни – на суму 4161,19 грн.

Оскільки на виконання п. 5.2 Договору позивачем були в повному обсязі сплачені рахунки відповідача на оплату Товару по накладних № 45119283 та № 45119286, він наполягає на тому, що оплачена ним вартість недопоставленого Товару – 4161,19 грн. є збитками підприємства внаслідок порушення відповідачем договірних зобов’язань.

Позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на підставі ст. ст. 526, 610, 611, 623 ЦК України та ст. ст. 224, 225 ГК України 4161,19 грн. збитків – вартості недопоставленого ферросиликомарганцю МнС17РЮ – за договором поставки № 11-05/148/85 від 24.03.2005 р. стали предметом судового розгляду у даній справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Тобто, притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського (правопорушення) правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, включає: 1) протиправну поведінку суб’єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 ст. 225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналогічна норма права міститься в статті 22 Цивільного кодексу України.

Відшкодування збитків – це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов’язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв’язок між правопорушенням і збитками.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вже зазначалось, спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки феросплавів № 11-05/148/85.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння зміна умов зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Аналогічна норма міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.

Пунктом 3.1. Договору сторони встановили, що Товар поставляєть ся відповідачем на умовах FСА станція Запоріжжя Ліве (згідно ІНКОТЕРМС 2000 р. (988_007) ).

Згідно з правилами "ІНКОТЕРМС-2000" (988_007) зобов’язання щодо поставки на умовах FСА вважається виконаним після передачі продавцем товару перевізнику у визначеному місті та пункті.

Виходячи з матеріалів справи, відповідач у повному обсязі виконав умови Договору і поставив товар у кількості, зазначеній у залізничних накладних, передавши його перевізнику.

При цьому, перелічені в позовній заяві та апеляційній скарзі порушення договірних зобов’язань, що, начебто, мали місце з боку відповідача, позивачем належним чином не доведені.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що надані позивачем Акти про фактичну наявність продукції не є належним доказом недостачі, оскільки умовами п. 3.7 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) передбачено, що фактична кількість поставленої продукції повинна підтверджуватися саме актами комісійної перевірки маси за участю представників охорони та актами про вагу тари, складеними також за участю представників охорони. В даному випадку, переважування тари, всупереч умов Договору, було здійснено позивачем в односторонньому порядку.

Як вже зазначалось, згідно з умовами Договору (п. 3.7) вказані акти повинні складатися за участю представників позивача і представників відповідача. … У випадку неявки представника відповідача протягом шести годин з моменту приймання Товару позивачем за вагою брутто, для участі в переважуванні тари вагонів, вага тари вагонів підтверджується актами, складеними згідно з вимогами Інструкції Держарбітражу СРСР № П-6 (va006400-65) за участю представника громадськості позивача. … . При відвантаженні залізничним транспортом приймання Товару за кількістю у позивача проводиться шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання Товару і ваги тари вагонів після звільнення її з-під Товару на залізничних вагах позивача за участю охоронної організації.

До того ж згідно з умовами Договору (п. 3.7) визначення ваги нетто проводиться шляхом вирахування з ваги брутто, визначеної на залізничних вагах позивача, ваги тари вагона, визначеної на залізничних вагах позивача, за участю охоронної організації.

Доказів виклику представників відповідача для участі в переважуванні тари позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано. Навпаки, представником позивача в засіданні суду апеляційної інстанції зазначено, що представників відповідача для участі у переважуванні тари позивач не викликав. Як вбачається з наданих позивачем Актів про вагу тари, вони складені за участю представників громадськості, які діяли на підставі посвідчень.

Відповідно до п. 18 Інструкції П-6 (va006400-65) лише за неявки представника відправника (виробника) по виклику отримувача, …, прийомка продукції за кількістю і складання акту про недостачу проводиться: а) за участю представника іншого підприємства (організації), …, або б) за участю представника громадськості підприємства - отримувача, …, або в) одностороннє підприємством - отримувачем, якщо відправник (виробник) надав згоду на односторонню прийомку продукції.

Тобто, в порушення умов Договору та Інструкції П-6, позивач переважив тару і склав про це відповідні акти, не викликавши представників відповідача (або охоронної організації), чим, в свою чергу, порушив приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

За таких обставин, надані позивачем акти правомірно не прийняті судом першої інстанції у якості належних доказів по справі.

Слід також зазначити, що посвідчення представників громадськості підписані директором по закупівлям та логістиці Капровим О.М. Згідно п. 21 Інструкції П-6 (va006400-65) представнику, виді леному для участі у прийманні продукції за кількістю, видається належно оформлене та за свідчене печаткою підприємства, разове посвідчення за підписом керівника підприємст ва (організації) або його заступника. Посвідчення, видане з порушенням вимог цієї Ін струкції, є недійсним. Позивач не надав суду першої інстанції належних доказів (та при цьому не обґрунтував в апеляційній інстанції неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, які б не залежали від нього), що директор по закупівлям та логістиці Капров О.М. є керівником або заступником керівника ВАТ "МК "Азовсталь" (згідно дода ної до позовної заяви довіреності № 09-18/1293 від 27.12.2007 р. керівником підприємства є генеральний директор Лившиц Д.А.). Зазначені обставини також вказують на те, що посвідчення пред ставників громадськості, які надав суду позивач, є недійсними і не давали права на участь у переважуванні тари.

Таким чином, позивачем не доведено факту спричинення йому відповідачем збитків у розумінні норм цивільного та господарського законодавства та статей 32- 34 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, за яке встановлена відповідальність у вигляді зобов’язання відшкодувати збитки. Позивач не довів, що зазнав збитків внаслідок протиправної поведінки відповідача, більш того, ним взагалі не надано доказів наявності протиправної поведінки з боку відповідача та шкідливого результату такої поведінки (збитків). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками відсутній. Вина відповідача не доведена. Тобто, елементи складу цивільного правопорушення відсутні.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення збитків є правомірним.

Стосовно посилань заявника (позивача) на порушення господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається сам заявник (позивач), встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Нормами статті 43 ГПК України закріплено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи, вивчивши матеріали справи, апеляційна інстанція не вбачає порушень господарським судом норм процесуального права при прийнятті даного рішення.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Щодо доводів відповідача про безпідставне незастосування господарським судом першої інстанції позовної давності до заявлених вимог (про що відповідачем двічі було зроблено відповідну заяву) колегія суддів вважає необхідним зазначити, що оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, то правових підстав для застосування до них позовної давності в нього не було.