Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.01.2009р. у справі №6/191-08 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Вікос", смт.Глеваха Васильківського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф", м.Хмільник Вінницької області про стягнення 9822,51грн.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 13.01.2009р., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме:

- місцевий господарський суд порушив права позивача на розпорядження належним йому майном та на свободу договору (узгодження асортименту продукції її кількості та вартості, строку відвантаження, строку оплати та інше);

- суд першої інстанції неправильно застосував норми ст.ст. 253, 261, 530 ЦК України, зазначивши у своєму рішенні, що строк позовної давності для захисту прав розпочався у позивача з 09.02.2005р. та сплив 09.02.2008р. за накладною №ВК-0000289 від 08.02.2005р., а також з 19.02.2005р. та сплив 19.02.2008р. за накладною №ВК-0000381 від 18.02.2005р. Обґрунтовуючи початок перебігу строку позовної давності з 09.02.2005р. та з 19.02.2005р., суд виходив з тих обставин, що продукція була відвантажена позивачем відповідачеві 08.02.2005р. та 18.02.2005р. та не була сплачена відповідачем у день відвантаження продукції (вказані обставини були відомі позивачу у день відвантаження продукції), тому ПП "Виробничо-комерційна фірма "Вікос" повинно було наступного дня після відвантаження продукції звернутись до суду з позовом за захистом своїх порушених прав. Однак, сам факт передачі позивачем продукції без узгодження сторонами строку оплати вартості переданої продукції не не свідчить про порушення прав позивача. Зазначене підтверджується нормами чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 11, 12, 13, 14, 626 ЦК України. Позивач, передавши відповідачу продукцію, узгодив у накладних №ВК-0000289 від 08.02.2005р. та №ВК-0000381 від 18.02.2005р. лише асортимент та ціну продукції й жодним чином не узгодив строк оплати відвантаженої продукції;

- позивач не пропустив строк для звернення до суду з вимогою про захист своїх прав;

- Господарський суд Вінницької області порушив норми ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, безпідставно вказавши в оскаржуваному рішенні, що у позивача виникло право звернутись до суду за захистом своїх прав 09.02.2005р. та 19.02.2005р.;

- висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи. Суд вказав у своєму рішенні, що відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що останній повністю розрахувався за отриманий по накладним товар та надав суду документи про оплату за березень 2005р. - серпень 2008р., однак в матеріалах справи відсутні платіжні доручення, в яких вказується про оплату продукції, яка була отримана відповідачем по спірним накладним.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх тверджень. Вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, в зв'язку з чим просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення від 13.01.2009р. у справі №6/191-08 скасувати з підстав, наведених у скарзі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні просили рішення господарського суду від 13.01.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, відповідач в своєму відзиві посилається на безпідставність тверджень позивача щодо застосування строків позовної давності, оскільки суд першої інстанції в своєму рішенні чітко обґрунтував даний факт, вказавши строки початку перебігу позовної давності, а саме - наступного дня відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок (ст. 253 ЦК України). В даному випадку, відповідач вказує, що початок перебігу строку пов'язаний з виникненням у позивача права пред'явлення вимоги, тобто 09.02.2005р. та 19.02.2005р. Стосовно суми основного боргу, відповідач зазначає, що після поставки товару ТОВ "Тріумф" було проведено оплату на суму 30340,96 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку відповідача. Тому вважає, що ТОВ "Тріумф" повністю виконало свої обов'язки по оплаті товару, отриманого згідно накладних №ВК-0000289 від 08.02.2005р. на суму 6929,76 грн. та №ВК-0000381 від 08.02.2005р. на суму 1622,78 грн., а тому вимоги щодо сплати заборгованості по даній поставці є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з видатковими накладними №ВК-0000289 від 08.02.2005р. та №ВК-0000381 від 18.02.2005р. та на підставі довіреності, серії ЯИТ №793471 від 08.02.2005р., виданої представнику Булавенку О.М., позивач передав відповідачу товар на загальну суму 8552,54грн. (а.с. 11-13).

Видаткова накладна №ВК-0000381 від 18.02.2005р. містить реквізити доручення та прізвище представника відповідача. Проте, в зазначеній накладній відсутній підпис представника відповідача про отримання товару.

Відповідач не заперечував факт отримання товару на суму 1622,78грн. по видатковій накладній №ВК-0000381 від 18.02.2005р., зокрема, у відзиві на позовну заяву (а.с. 57-58).

У видаткових накладних №ВК-0000289 від 08.02.2005р. та №ВК-0000381 від 18.02.2005р., відсутнє посилання на строк проведення розрахунку за одержану продукцію.

Частиною ч.1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки іншого строку оплати товару сторонами у видаткових накладних не було встановлено, відповідач мав розрахуватися з позивачем після отримання товару.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач оплату за товар, отриманий по накладним №ВК-0000289 від 08.02.2005р. та №ВК-0000381 від 18.02.2005р. не провів, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 8552,54грн. боргу та, згідно уточненого розрахунку (а.с. 61), 922,52грн. інфляційних, 137,62грн. - 3% річних.

Відповідач заперечує наявність заборгованості перед позивачем на суму 8552,54грн. по поставці товару по накладним від 08.02.2005р. та від 18.02.2005р., посилаючись на те, що після поставки товару ним було проведено оплату на суму 30340,96грн. і це підтверджується даними бухгалтерського обліку ТОВ "Тріумф".

Відповідачем в обґрунтування здійснення проплат позивачу, представлено банківські виписки по особовому рахунку ТОВ "Тріумф" та платіжні доручення (а.с. 63-69,78-84). Проте, зазначені документи не свідчать про проведення відповідачем оплати саме по видаткових накладних №ВК-0000289 від 08.02.2005р. та №ВК-0000381 від 18.02.2005р. на суму 8552,54грн.

Позивач 25.01.2008р. направив відповідачу вимогу про проведення розрахунку за товар, одержаний по накладним №ВК-0000289 від 08.02.2005р. та №ВК-0000381 від 18.02.2005р. на суму 8552,54грн.

Нормою ч. 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З урахуванням наведеної норми та частини 1 статті 692 ЦК України, право пред'явити вимогу про оплату переданого товару за накладними №ВК-0000289 від 08.02.2005р. та №ВК-0000381 від 18.02.2005р., у позивача виникло, відповідно 08.02.2005р. та 18.02.2005р.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як передбачено ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В поясненнях від 10.12.2008р. відповідач, у відповідності із вимогами п.п. 3,4 ст. 267 ЦК України, заявив про застосування строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог (т1, а.с. 76-77).

Нормою статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, трьохрічний строк, в межах якого позивач мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, за накладною №ВК-0000289 від 08.02.2005р. сплив 08.02.2008р., за накладною №ВК-0000381 від 18.02.2005р. - 18.02.2008р. Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою 05.09.2008р., тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Скаржник посилається на той факт, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки, згідно з нормою статті 530 ЦК України, боржник повинен виконати обов'язок по проведенню розрахунків за отриманий товар у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Вимогу про проведення розрахунків на суму 8552,54грн. позивачем було пред'явлено у січні 2008 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Цивільним законодавством, зокрема, ч. 1 ст. 692 ЦК України, яка регулює правовідносини купівлі-продажу, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарським судом встановлено, що товар був прийнятий згідно видаткових накладних від 08.02.2005р. та від 18.02.2005р. уповноваженою особою покупця і саме з цього моменту розпочався перебіг строку позовної давності. Таким чином, на час звернення позивача з позовом до господарського суду - 05.09.2008р., встановлений ст. 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності, позивачем був пропущений.

Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив позивачу у заявленому ним позові про стягнення з ТОВ "Тріумф" заборгованості в сумі 8552,54грн. за накладними №ВК-0000289 від 08.02.2005р. та №ВК-0000381 від 18.02.2005р. у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Вікос", смт. Глеваха Васильківського району Київської області не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Вінницької області від 13.01.2009 р. має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Рішення Господарського суду Вінницької області від 13 січня 2009р. у справі № 6/191-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Вікос", смт. Глеваха Васильківського району Київської області - без задоволення.