розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.12.2008

у справі № 52/171 (суддя

за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "УП Компані"

про відшкодування збитків у сумі 215458,20 грн.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УП Компані" про відшкодування збитків у сумі 215458, 20 грн., понесених внаслідок втрати Відповідачем нафтопродуктів за договором №11/07-459 від 17.07.2007 року на постачання продуктів нафтоперероблення.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 24.12.2008 року у справі №52/171 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 24.12.2008 року у справі №52/171, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ст. ст. 525, 526, 623, 951 Цивільного кодексу України) та процесуального права (ст.ст. 4- 7, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України), не надання оцінки всім обставинам справи в порушення приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 19.02.2009 року.

13.02.2009 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року було змінено склад колегії суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 19.02.2009 року представника відповідача, колегією суддів ухвалою від 19.02.2009 року розгляд справи було відкладено на 05.03.2009 року.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 року було змінено склад колегії суду.

Представником позивача у судовому засіданні 05.03.2009 року подано письмові пояснення по справі.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 05.03.2009 року представника відповідача, необхідністю витребування додаткових доказів у справі та з метою повного та всебічного розгляду справи, колегією суддів ухвалою від 05.03.2009 року розгляд справи було відкладено на 26.03.2009 року.

17.03.2009 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про залучення до матеріалів справи документів.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 26.03.2009 року представника відповідача, необхідністю витребування додаткових доказів у справі та з метою повного та всебічного розгляду справи, колегією суддів ухвалою від 26.03.2009 року розгляд справи було відкладено на 09.04.2009 року.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 року було змінено склад колегії суду.

Представником позивача у судовому засіданні 09.04.2009 року було подано письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м.Києва від 24.12.2008 року у справі №52/171 скасувати повністю, прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідача в судове засідання 09.04.2009 року не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом м.Києва встановлено, що 17.07.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УП Компані" (надалі - Постачальник) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - Покупець) було укладено договір №11/07-459 на поставку продуктів нафтоперероблення (надалі – Договір) та додаткові угоди №1 від 21.12.2007 року, №2 від 19.02.2008 року.

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується за замовленням Покупця передати у власність продукти нафтоперероблення (бензин А-95 неетильований), а Покупець прийняти і оплатити на умовах викладених в даному Договорі. На підтвердження зобов'язання Постачальника по поставці Постачальник видає Покупцю бланки - дозволи (надалі - Товар).

За п.1.2 Договору перехід права власності на Товар на користь Покупця відбувається в момент передачі бланків - дозволів та підписання повноважними представниками Сторін видаткової накладної.

Пунктом.1.3 Договору передбачено, що Постачальник бере на себе зобов'язання по збереженню на АЗС Товару, що належить Покупцеві. Витрати по зберіганню продуктів нафтоперероблення покладаються на Постачальника і додатковій оплаті Покупцем не підлягають. Ризик випадкового знищення та псування (погіршення) продуктів нафтоперероблення несе Постачальник до моменту його передачі Покупцю.

Згідно з п.5.2 Договору відпуск продуктів нафтоперероблення здійснюється в мережі АЗС Постачальника, перелік яких міститься у Додатку №1 до Договору.

Предметом даного судового розгляду є позовні вимоги позивача про відшкодування збитків у сумі 215 458,20 грн., понесених ним внаслідок того, що передані ним на зберігання нафтопродукти на зазначену суму у кількості 30 390 літрів бензину А-95 та 12 921 літрів дизельного пального Відповідач не повернув.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані дим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Отже, умовами відповідальності у вигляді відшкодування збитків є встановлення факту їх наявності, порушення стороною зобов'язання та причинний зв’язок між порушенням зобов'язання і завданими збитками.

При цьому на кредитора покладається обов'язок доведення факту порушення зобов'язання, наявності збитків і їх розміру та причинно-наслідкового зв’язку між порушенням зобов'язання й понесеними збитками.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані листом Відповідача (вих. №24/03-08 від 24.03.2008 року) та викладеним у ньому проханням про повернення залишку талонів у зв'язку з неможливістю виконання договору №11/07-459 від 17.07.2007 року з гарантією повернення коштів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Позивачем не були виконані вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 року в частині надання письмових пояснень щодо наявності чи відсутності договору з Відповідачем на поставку дизпалива з залученням документів, та пояснень щодо талонів ДП "Преміум-М" з позначкою "дійсно до 30.06.2008 року", які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, доказів передачі Відповідачем у власність Позивача продуктів нафтоперероблення (бензину А-95 та дизпалива) на суму 215458, 20 грн. (видаткової накладної за п.1.2 Договору) Позивачем суду не надано.

Інших доказів на підтвердження позовних вимог Позивачем суду також не надано.

Отже, Позивачем не доведено наявності умов для покладення на Відповідача обов’язку відшкодування збитків за заявленими вимогами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача про відшкодування збитків у розмірі 215458,20 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не надання оцінки всім обставинам справи, є невмотивованими, оскільки з рішення Господарського суду м.Києва від 24.12.2008 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, про що зазначив у рішенні.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2008 року у справі №52/171 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2008 року у справі № 52/171 залишити без змін.

Матеріали справи № 52/171 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.