У грудні 2007 року Одеський державний технікум економіки та менеджменту торгівлі (далі - Технікум) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" (далі –КП "ОМБТІ та РОН") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Одеської міської ради, про зобов’язання усунути перешкоди у здійснені права користування та розпорядження Одеським державним технікумом економіки та менеджменту торгівлі Міністерства освіти і науки України нерухомим майном - нежитловими приміщеннями цокольного та першого поверхів загальною площею 256,2 кв. м., розташованих у м. Одесі по вул. Троїцькій, 25, шляхом скасування запису у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради та внесення запису у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право державної власності Міністерства освіти і науки України.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що спірне майно з 1958 року знаходиться на балансі Технікуму, є об’єктом державної власності, здійснення функцій щодо управління цим майном покладено на Міністерство освіти і науки України на праві повного господарського відання. Однак, у зв’язку з тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.09.2004 року № 600 "Про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси", яке у наступному постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року у справі № 28/477-06-11364А визнано нечинним, було видано свідоцтво про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на спірні нежитлові приміщення та КП "ОМБТІ та РОН" було зареєстровано право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на спірні нежитлові приміщення, права Технікуму на зазначені нежитлові приміщення не можуть бути зареєстровані у встановленому порядку за наявності не скасованої попередньої реєстрації права власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

В процесі розгляду даної справи Технікум заявою від 13.02.2008 року уточнив свої позовні вимоги і на тих же підставах просив господарський суд усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Одеським державним технікумом економіки та менеджменту торгівлі Міністерства освіти і науки України нерухомим майном –нежитловими приміщеннями цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у м. Одесі, вул. Троїцька, 25, шляхом визнання недійсним запису у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м. розташовані в м. Одесі, вул. Троїцька, 25, та визнати недійсним свідоцтво про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані в м. Одесі по вул. Троїцькій, 25, та визнати право Одеського державного технікуму економіки та менеджменту торгівлі Міністерства освіти і науки України на реєстрацію права власності на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., розташовані в м. Одесі, вул. Троїцька, 25.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2008 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Міністерство освіти і науки України (далі - Міністерство).

Міністерство вступило у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, подавши позов до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради та КП "ОМБТІ та РОН" про визнання права державної власності в особі Міністерства освіти і науки України на нерухоме майно – приміщення, загальною площею 2863,87 кв.м. напівпідвалу, І, ІІ, ІІІ, ІV поверхів у фасадному флігелі, цокольного та І-ІV поверхів у дворовому флігелі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 25, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження Міністерством освіти і науки України нерухомим майном –нежитловими приміщеннями цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у м. Одесі по вул. Троїцькій, 25, шляхом визнання недійсним запису у Реєстрі права власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у м. Одесі вул. Троїцька, 25 та визнання недійсним свідоцтва про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у м. Одесі вул. Троїцька, 25 та визнання права Одеського державного технікуму економіки та менеджменту торгівлі Міністерства освіти і науки України на реєстрацію права власності на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у м. Одесі вул. Троїцька, 25.

В обґрунтування пред’явлених вимог Міністерство посилалося на те, що приміщення напівпідвалу, І, ІІ, ІІІ, ІV поверхів у фасадному флігелі, цокольного та І-ІV поверхів у дворовому флігелі, що розташовані за адресою: м. Одеса вул. Троїцька, 25, знаходяться на балансі Технікуму з 1958 року, у тому числі нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів, розташовані за вказаною адресою, і не є об’єктом права власності територіальної громади м. Одеси, а є об’єктом державної власності, здійснення функцій щодо управління цим майном покладено на Міністерство.

Ухвалою суду від 24.03.2008 року позовну заяву Міністерства прийнято до провадження.

В процесі розгляду даної справи Міністерство заявою від 15.09.2008 року уточнило свої позовні вимоги і просило господарський суд визнати право державної власності в особі Міністерства на нерухоме майно –приміщення, загальною площею 2863,87 кв.м. напівпідвалу, І, ІІ, ІІІ, ІV поверхів у фасадному флігелі, цокольного та І-ІV поверхів у дворовому флігелі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 25 та усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Міністерством освіти і науки України нерухомим майном – нежитловими приміщеннями цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у м. Одесі по вул. Троїцькій, 25, шляхом визнання недійсним запису у Реєстрі права власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у м. Одесі вул. Троїцька, 25 та визнати недійсним свідоцтво про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у м. Одесі, вул. Троїцька, 25 та визнати право Міністерства освіти і науки України на реєстрацію права державної власності на нежитлові приміщення, загальною площею 2863,87 кв.м. напівпідвалу, І, ІІ, ІІІ, ІV поверхів у фасадному флігелі, цокольного та І-ІV поверхів у дворовому флігелі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 25.

В процесі розгляду даної справи Технікум користуючись своїм процесуальним правом передбаченим ст. 22 ГПК України подав до господарського суду заяву від 14.08.2008 року вх. № 7610 про відмову від позовної вимоги щодо визнання за Технікумом права на реєстрацію права власності на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у м. Одесі вул. Троїцька, 25.

Відзиви на позовні заяви Технікуму та Міністерства від відповідачів не надходили.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.10.2008 року (суддя Гуляк Г.І.) провадження в частині позовних вимог Технікуму припинено відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України, уточнений позов Міністерства задоволено повністю, визнано право державної власності в особі Міністерства освіти та науки України на нерухоме майно –приміщення, загальною площею 2863,87 кв.м. напівпідвалу, І, ІІ, ІІІ, ІV поверхів у фасадному флігелі, цокольного та І-ІV поверхів у дворовому флігелі, що розташовані за адресою: м. Одеса вул. Троїцька, 25, усунено перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Міністерством освіти і науки України нерухомим майном –нежитловими приміщеннями цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у м. Одесі по вул. Троїцькій, 25 шляхом визнання недійсним запису у Реєстрі права власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у м. Одесі вул. Троїцька, 25, визнано недійсним свідоцтво про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у м. Одесі вул. Троїцька, 25 та визнано право Міністерства освіти і науки України на реєстрацію права державної власності на нежитлові приміщення, загальною площею 2863,87 кв.м. напівпідвалу, І, ІІ, ІІІ, ІV поверхів у фасадному флігелі, цокольного та І-ІV поверхів у дворовому флігелі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 25.

Рішення мотивовано встановленими постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року у справі № 28/477-06-11364А обставинами, що спірне майно з 1958 року знаходиться на балансі Технікуму та є об’єктом державної власності, здійснення функцій щодо управління цим майном покладено на Міністерство освіти і науки України на праві повного господарського відання, а в процесі розгляду справи з боку відповідачів суду не було доведено про необґрунтованість позовних вимог позивача або надано будь –які докази, якими ці вимоги б спростовувалися. Припинення провадження у справі в частині позовних вимог Технікуму обґрунтовано посиланням на те, що клопотання позивача про припинення провадження у справі підлягає задоволенню та суд відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі у разі відмови від позову.

В апеляційних скаргах Одеська міська рада та КП "ОМБТІ та РОН" просять зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, виклав у рішенні висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

В порядку ст. 25 ГПК України господарський суд апеляційної інстанції на підставі наказу Міністерства освіти і науки України № 722 від 01.08.2008 року "Про перейменування Одеського державного технікуму економіки та менеджменту торгівлі" здійснює процесуальну заміну позивача його правонаступником – Державним вищим навчальним закладом "Одеський коледж економіки, права та готельно – ресторанного бізнесу" (далі - Коледж).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року до участі у справі за позовом Міністерства в якості іншого відповідача залучено виконавчий комітет Одеської міської ради згідно з приписами ст. ст. 24, 99 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали господарської справи, а також матеріали оглянутої в судовому засіданні адміністративної справи № 28/477-06-11364А за позовом Одеського державного технікуму економіки та менеджменту торгівлі до виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб - Міністерства освіти і науки України та Одеської міської ради, про визнання рішення нечинним, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовими інстанціями у даній господарській справі, а також в адміністративній справі № 28/477-06-11364А встановлено, і це підтверджується матеріалами цих справ, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.09.2004 року № 600 "Про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси" було доручено КП "ОМБТІ та РОН" провести технічну інвентаризацію об’єкта нежитлового фонду комунальної власності приміщення цокольного та першого поверхів, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька (колишня назва - Ярославського), 25 (лівоворотній флігель), оформити та видати Одеській міській раді свідоцтво про право власності на зазначений об’єкт і зареєструвати його за Одеською міською радою. На виконання вказаного рішення виконком Одеської міської ради 19.10.2004 року видав свідоцтво серії САА № 448991 про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів загальною площею 256,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 25, а КП "ОМБТІ та РОН" 20.10.2004 року здійснило реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на зазначені нежитлові приміщення за реєстровим № 2920.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року у справі № 28/477-06-11364А, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 29.01.2009 року, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.09.2004 року № 600 "Про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси" визнано нечинним.

У мотивувальній частині вказаної постанови Одеського апеляційного господарського суду встановлено, що спірні нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Одеса вул. Троїцька, 25 з 1958 року знаходяться на балансі Технікуму і в управлінні Міністерства освіти і науки України, тобто є державною формою власності.

Так, згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 1018 від 20.11.1958 року "Про передачу на баланс Одеського технікуму радянської торгівлі частини будинку № 25 по вул. Ярославського для переміщення його з вул. Чорноморської, 1" вирішено у разі згоди Міністерства торгівлі УРСР здійснити обмін приміщеннями, а саме: з балансу будинкового господарства № 17 на баланс технікуму радянської торгівлі передати приміщення, звільнені обласним Управлінням сільського господарства і займані їдальнею, у фасадному флігелі напівпідвал, І, ІІ, ІІІ, IV поверхи і у дворовому флігелі І, ІІ, ІІІ, IV поверхи по вул. Ярославського, 25 для переміщення в них технікуму і гуртожитку учнів з вул. Куйбишева, 37.

Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих № 1096 від 27.11.1958 року на підставі вищевказаного рішення виконкому Одеської міськради депутатів трудящих будинок по вул. Ярославській, 25 було передано на баланс Одеського технікуму радянської торгівлі.

З цього часу Одеський технікум радянської торгівлі займає приміщення у фасадному флігелі: напівпідвал, І, ІІ, ІІІ, IV поверхи, цокольний та І, ІІ, ІІІ, IV поверхи у дворовому флігелі вказаного будинку, який знаходиться на балансі у нього з 1958 року (з моменту обміну будівлями), а цокольний поверх є невід’ємною частиною будівлі, яка є державною власністю.

Одеський технікум радянської торгівлі в результаті реорганізації та перейменувань на момент розгляду даної адміністративної справи має назву Одеський державний технікум економіки та менеджменту торгівлі Міністерства освіти і науки України і є державним закладом, який заснований на майні державної форми власності.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України "Про передачу до функціонального управління Міністерства освіти України закладів колишнього Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України" від 25.12.1992р. № 719 (719-92-п) вищі навчальні заклади передані Міністерству освіти України.

Згідно з наказом Міністра освіти України "Про передачу навчальних закладів Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі до системи Міністерства освіти України" від 18.01.1993 р. № 25 Одеський технікум торгівлі та громадського харчування прийнятий до системи Міністерства освіти України.

Відповідно до постанови Верховної Ради УРСР від 08.12.1990р. про порядок введення в дію Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів УРСР та місцеве самоврядування" від 26.03.1991р. і про введення в дію Закону УРСР "Про власність" постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (311-91-п) було затверджено перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності).

Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 226-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області" Одеський технікум радянської торгівлі було віднесено до об’єктів комунальної власності.

На підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 16.01.1992р. № 272 –ХХІ "Про віднесення об'єктів до комунальної власності місцевих рад народних депутатів області" виконавчий комітет Одеської обласної ради керуючись ст. 34 Закону України "Про власність" і постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 (311-91-п) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (регіональною) власністю і власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною власністю)" рішенням від 21.02.1992р. № 49 виключив зі складу об’єктів комунальної власності Одеський технікум торгівлі і технікум громадського харчування, як об’єкти, що належать до державної власності.

При цьому, відповідачем до державної власності було повернуто об’єкт нерухомого майна повністю.

Причиною виникнення спору у даній господарській справі стало питання про власника спірних нежитлових приміщень.

Згідно з ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Статтею 1 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" визначено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до п. п. 38 п. 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2006 року № 1757 (1757-2006-п) , Міністерство здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Майно, що знаходиться на балансі Коледжу є об’єктом державної власності, здійснення функцій щодо управління цим майном покладено на Міністерство на праві повного господарського відання.

Згідно ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Господарським судом першої інстанції з достатньою повнотою встановлено обставини, що входять до предмета доказування у справі за позовом Міністерства. Заперечення скаржників стосовно помилкового встановлення судом обставин справи не підтверджені достатньо обґрунтованими доводами про порушення ним правил оцінки доказів. Судом правильно визнано такими, що не доводяться знову при вирішенні даної справи, преюдиціальні факти, встановлені у мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року в адміністративній справі № 28/477-06-11364А. За змістом і направленістю положень статті 35 ГПК України рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (ч. 4 ст. 35 ГПК України).

З огляду на преюдиціальний факт належності спірних нежитлових приміщень напівпідвалу, І, ІІ, ІІІ, ІV поверхів у фасадному флігелі, цокольного та І, ІІ, ІІІ, ІV поверхів у дворовому флігелі до державної власності, здійснення функцій з управління якими покладено на Міністерство освіти і науки України, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову третьої особи в частині визнання права державної власності в особі Міністерства на спірні нежитлові приміщення.

Не заслуговують на увагу помилкові посилання скаржників в обґрунтування своїх заперечень на ст. ст. 331, 375 ЦК України, які регулюють набуття права власності на новостворене майно та об’єкти незавершеного будівництва і право власника на забудову земельної ділянки, оскільки у даному випадку спірне нерухоме майно не є новоствореним і Міністерством не будувалося у розумінні цих статей.

Спірні нежитлові приміщення, за встановленими по справі обставинами, знаходяться на балансі Коледжу з листопада 1958 року і в управлінні Міністерства освіти і науки України з січня 1993 року, а віднесені до державної власності на підставі актів органів державної влади, прийнятих у межах їх повноважень, визначених законом.

Однак, господарський суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позову Міністерства в частині усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спірним нерухомим майном шляхом визнання недійсним запису у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на спірні нежитлові приміщення загальною площею 256,2 кв. м., який здійснило КП "ОМБТІ та РОН" 20.10.2004 року за № 2920.

Згідно з приписами п. п. 3.7, 3.8 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) , внесення запису до Реєстру прав здійснюється після прийняття рішення про реєстрацію прав власності. Після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав (додаток 7), видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.

Отже, державною реєстрацією є лише внесення запису до Реєстру, що за своєю природою не є актом, який породжує певні правові наслідки і має обов’язковий характер. Таким актом у спірних відносинах сторін з цього спору є свідоцтво серії САА № 448991 про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на спірні нежитлові приміщення загальною площею 256,2 кв. м., видане виконкомом Одеської міської ради 19.10.2004 року на виконання рішення від 30.09.2004 року № 600.

Свідоцтво про право власності на спірні нежитлові приміщення є правовстановлювальним документом відповідно до п.6 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна (Додаток № 1 до п. 2.1 вищевказаного Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно), тобто документом, який підтверджує права певного суб’єкта на нерухоме майно та складений у порядку, визначеному законодавством. Так, відповідно до п. 6.1 вказаного Тимчасового положення, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

А тому, господарському суду першої інстанції слід було припинити провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині позовної вимоги Міністерства про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спірними нежитловими приміщеннями загальною площею 256,2 кв.м. шляхом визнання недійсним запису у Реєстрі права власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на спірні нежитлові приміщення загальною площею 256,2 кв.м., оскільки цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Стосовно позовної вимоги Міністерства про визнання недійсним свідоцтва серії САА № 448991 про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на спірні нежитлові приміщення загальною площею 256,2 кв.м., що було видано 19.10.2004 року на виконання рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.09.2004 року № 600, то враховуючи визнання нечинним зазначеного рішення, яке було підставою для видачі свідоцтва, а також визнання обґрунтованими позовних вимог Міністерства щодо визнання права державної власності на спірне нерухоме майно, господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині і визнав недійсним вказане свідоцтво про право власності.

Та обставина, що господарський суд вирішив спір в цій частині без участі виконавчого комітету Одеської міської ради, на думку суду, не призвело до прийняття неправильного рішення, тим більше, що Одеська міська рада, чиї права та обов’язки безпосередньо зачіпаються у зв’язку з визнанням вищевказаного свідоцтва недійсним, приймала участь у розгляді даної справи, у зв’язку з чим заперечення скаржників в цій частині не приймаються до уваги.

Разом з тим, жодного належного доказу, який би свідчив про те, що Міністерство у встановленому законом порядку зверталося до КП "ОМБТІ та РОН" щодо реалізації свого права на реєстрацію права державної власності на спірні нежитлові приміщення загальною площею 2863,87 кв. м. і йому було в цьому останнім відмовлено, Міністерством до суду не подано і таких доказів у справі не міститься. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Міністерства підтвердив відсутність таких звернень до КП "ОМБТІ та РОН" чи виконавчого комітету Одеської міської ради

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

А тому, апеляційна інстанція вбачає підстави для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову про визнання права Міністерства на реєстрацію права державної власності на спірні нежитлові приміщення загальною площею 2863,87 кв. м. з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині у зв’язку з недоведеністю Міністерством обставин порушення або оспорювання своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

А також, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд незаконно припинив провадження у справі за позовом Технікуму з посиланням на ч. 4 ст. 80 ГПК України, обґрунтовуючи своє рішення тим, що клопотання позивача про припинення провадження у справі підлягає задоволенню.

Проте, таке клопотання позивача у матеріалах справи відсутнє.

Згідно з поданою до господарського суду 14.04.2008 року заявою, що міститься у справі, позивач користуючись своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, відмовився лише від своєї позовної вимоги щодо визнання за Технікумом права на реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення загальною площею 256,2 кв. м. Від решти своїх позовних вимог, що викладені у заяві про уточнення позовних вимог від 13.02.2008 року, позивач не відмовлявся.

Між тим, частиною 6 ст. 22 ГПК України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 78 ГПК України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Наведені вимоги процесуального закону місцевим господарським судом дотримані не були, висновку суду щодо прийняття відмови позивача від частини своїх позовних вимог або ж відмови від прийняття такої відмови в рішенні не міститься, наслідки такої процесуальної дії позивачеві судом не роз’яснено, повноваження представника позивача на вчинення такої дії не перевірено. Разом з тим, суд припинив провадження у справі за всіма позовними вимогами позивача, що призвело до порушення його права на звернення до суду за правовим захистом.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, а згідно з ч. 4 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали, зокрема, про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду, то, відповідно, оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі за позовними вимогами позивача за своєю правовою природою є ухвалою. А тому, оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі за позовом Технікуму з процесуальних мотивів підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на розгляд до того ж суду.

Викладені в апеляційних скаргах доводи скаржників, що спір у даній справі відповідно до діючого законодавства має розглядатися за положеннями КАС України (2747-15) , є помилковими.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Спір, що виник у даній справі, стосується права власності на об’єкт нерухомості – адміністративну і навчальну будівлі і не пов’язані із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Решта доводів скаржників зводиться до намагань бездоказово переоцінити встановлені судовими інстанціями обставини справи, а тому не приймаються до уваги.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідачів Міністерству підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 29 грн. 50 коп. у рівних долях у кожного.

З урахуванням наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 101- 106, 122 ГПК України, колегія суддів -,

Апеляційні скарги Одеської міської ради та Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 01.10.2008 року у справі № 28/316-07-9002 змінити:

скасувати це судове рішення у частині припинення провадження у справі за позовом Одеського державного технікуму економіки та менеджменту торгівлі до Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Одеської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном – нежитловими приміщеннями цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у м. Одесі по вул. Троїцькій, 25, шляхом визнання недійсним запису у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані в м. Одесі по вул. Троїцькій, 25, та визнання недійсним свідоцтва про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані в м. Одесі по вул. Троїцькій, 25, та визнання права Одеського державного технікуму економіки та менеджменту торгівлі на реєстрацію права власності на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів, загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані в м. Одесі по вул. Троїцькій, 25, справу в цій частині передати до господарського суду Одеської області на розгляд;

скасувати це судове рішення у частині задоволення позову Міністерства освіти і науки України про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном –нежитловими приміщеннями цокольного та першого поверхів загальною площею 256,2 кв.м., розташованих у місті Одесі по вул. Троїцькій, 25 шляхом визнання недійсним запису у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів загальною площею 256,2 кв.м., що розташовані у місті Одесі по вул. Троїцькій, 25. Провадження у справі за позовом Міністерства освіти і науки України в цій частині припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України;

скасувати це судове рішення у частині задоволення позову Міністерства освіти і науки України про визнання права на реєстрацію права державної власності на нежитлові приміщення загальною площею 2863,87 кв.м. напівпідвалу, І, ІІ, ІІІ, ІV поверхів у фасадному флігелі, цокольного та І, ІІ, ІІІ, ІV поверхів у дворовому флігелі, що розташовані за адресою: м. Одеса вул. Троїцька, 25. У задоволенні позову Міністерства освіти і науки України в цій частині відмовити;

скасувати це судове рішення у частині стягнення солідарно з Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" та Одеської міської ради на користь Міністерства освіти і науки України витрат по сплаті державного мита в сумі 340 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Стягнути з Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" (65011, м. Одеса, вул. Троїцька, 25) на користь Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, вул. Перемоги, 10) витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 29 грн. 50 коп. Стягнути з Одеської міської ради (65000, м. Одеса, Думська площа, 1) на користь Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, вул. Перемоги, 10) витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 29 грн. 50 коп.