розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2009р. у справі № 41/178-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЮЗ"Лтд, м. Дніпропетровськ (вул. Шевченка, 59, м. Дніпропетровськ, 49000)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50034

про стягнення 50137 грн. 37 коп.

В листопаді 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЮЗ"Лтд, м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в якій просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області суми боргу –41787 грн. 84 коп., пені –2274 грн. 35 коп., інфляційних збитків –1177 грн. 87 коп., 3% річних –284 грн. 29 коп., збитків –4613 грн. 02 коп., всього 50137 грн. 37 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2009р. (суддя Орєшкіна Е.В.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЮЗ"Лтд заборгованість –44787 грн. 87 коп., витрати по сплаті державного мита –447 грн. 87 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –105 грн. 41 коп. В решті позову відмовлено. 02.02.2009р. видано відповідний наказ.

Не погодившись з вказаним рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2008р. у справі № 41/178-08, відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЮЗ"Лтд, м. Дніпропетровськ в повному обсязі.

При цьому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, свою позицію обґрунтовує наступним. Судом першої інстанції встановлено, що строк оплати у відповідача за отриманий товар настав 21.01.2009р., тобто на момент вирішення спору відсутнє прострочення ним грошового зобов’язання, однак позов в частині стягнення заборгованості за поставлений товар було задоволено. При вирішенні спору господарський суд не застосував положення статей 256, 261, 612, 613 Цивільного кодексу України. Крім того скаржник наголошує, у зв’язку з тим, що на момент подання позову у відповідача було відсутнє зобов’язання по сплаті за поставлений товар з причини прострочення кредитора (позивача), на момент подання позову у позивача було відсутнє право на позов.

Ухвалою від 24.02.2009р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.03.2009р. на 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 23.03.2009р. розгляд апеляційної скарги було відкладено до 12 год. 30 хв. 08.04.2009р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги. При цьому зазначає, 25.10.2008р. на адресу відповідача була направлена претензія № 24.10/2 від 24.10.2008р. з вимогою погасити наявну заборгованість за поставлений товар. 05.12.08р. отримана відповідь на претензію, в якій зазначено, що претензія залишаться без задоволення через відсутність грошових коштів, таким чином Ват "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"погоджується з тим, що на його балансі існує заборгованість перед ТОВ "ТЮЗ"Лтд та не заперечує наявність всіх необхідних для сплати документів. Цей факт в свою чергу підтверджує наявність заборгованості боржника та дає підстави для звернення до господарського суду з позовом.

В судовому засіданні 08.04.2009р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЮЗ ЛТД" та Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" укладений договір № 885д від 12.05.08 року (далі –договір, а. с. 7-8), за умовами якого постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобов’язання передати покупцю (відповідачу у справі) товар найменування, кількість, якісні показники, ціна та загальна вартість якого зазначена в додатку-специфікації к договору (а. с. 9), який є його невід’ємною частиною, та покупець, відповідно, зобов’язання прийняти вказаний товар та його сплатити.

На підставі виданої відповідачем своєму представнику довіреності на право одержання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОП № 450968/833 від 21.08.08 року(а.с. 12) та на виконання умов договору позивачем поставлені відповідачу ПЕВМ Р4 2180/D945G/HDD120Gb/DDR1024Mb/FDD/keyboard/mouse/XРpro/OfficeSBE/Монітор 19?LCD/ИБП SUA1000XLI/фільтр SurgeArrest у кількості 4 штук на загальну суму 41787,84 грн.

13.01.09 року разом з листом (вих.. № 3 від 13.01.09 року) позивачем надіслані на адресу відповідача рахунок-фактури № ТЗ-000767 від 18.08.08 року на суму 41787,84 грн. (а. с.) та податкова накладна № 0000542 від 21.08.08 року на суму 41787,84 грн., які отримані останнім 14.01.09 року.

Проведений аналіз норм чинного законодавства колегією суддів підтверджує обґрунтованість висновків місцевого господарського суду викладених в оскаржуваному рішенні.

Так слід зазначити, що пунктами 5.1., 5.2 договору сторонами узгоджено, що оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником за товар. При цьому в рахунках-фактурах зазначається ціна товару, встановлена у специфікації.

Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по факту поставки на протязі 5 банківських днів з дня виставлення рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173- 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача на момент вирішення спору виникли зобов’язання по оплаті поставленого позивачем товару.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов’язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

У встановлений договором термін відповідач оплату товару не здійснив. Відсутність заборгованості, що є предметом позову, ним не доведена.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції задоволення позову в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 41787,84 грн., оскільки дії відповідача порушуюсь вимоги ст. 610 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Одночасно з цим, судова колегія підтримує обґрунтованість висновків з посиланням на норми діючого законодавства стосовно відмови в частині стягненні пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Місцевим господарським судом було враховано, що сторонами в договорі не узгоджена відповідальність відповідача у разі порушення ним зобов’язання по своєчасній сплаті отриманого від позивача товару, та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 року (543/96-ВР) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та така згода досягнута не була, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З приводу необґрунтованості вимог позивача щодо стягнення збитків (суми нарахованих відсотків та пені за користування кредитом на поповнення обігових коштів, сплачених КБ "Приватбанк" інфляційних збитків, 3 % річних та неустойки, господарським судом вірно зазначено, що оскільки строк оплати у відповідача за отриманий товар настав 21.01.09 року, тобто на момент вирішення спору відсутнє прострочення ним грошового зобов’язання за договором.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на викладене, рішення господарського суду у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, вимогам чинного законодавства, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів прийшла до висновку про зміну рішення місцевого господарського суду рішення шляхом викладення його резолютивної частини у новій редакції, оскільки при розгляді справи в резолютивній частині рішення було виявлено арифметичну описку при зазначенні суми заборгованості, яка підлягає стягненню, так господарським судом зазначено суму в розміні 44787 грн. 84 коп., тоді як фактична сума боргу складає 41787 грн. 84 коп., про що було вірно зазначено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. В свою чергу ця описка призвела до невірного вирахування витрат по сплаті, а саме державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, яка потім була продубльована у виданому наказі від 02.02.2009р. В зв’язку з викладеним слід вважати наказ від 02.02.09р. по справі № 41/178-08 про примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2009р, яке набрало законної сили 01.02.2009р., таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2009р. у справі № 41/178-08 змінити, виклавши резолютивну частини рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50034, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000, корр/р в НБУ 3200910040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЮЗ"Лтд (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Плеханова, б. 4, кв. 4, код ЄДРПОУ 20230995, р/р 26000118024001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299) заборгованість 41787 грн. 84 коп., витрати по сплаті держмита –417 грн. 87 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –98 грн. 35 коп.

В решті позову відмовити."

Наказ від 02.02.09р. по справі № 41/178-08 про примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2009р, яке набрало законної сили 01.02.2009р., виданий господарським судом Дніпропетровської області вважати таким, що не підлягає виконанню.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду - видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.