Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Кривенка В.В.,

суддів:

Гусака М.Б.,

Самсіна I.Л.,

Маринченка В.Л.,

Терлецького О.О.,

Панталієнка П.В.,

Тітова Ю.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, Державного комітету лісового господарства України, Дніпропетровського обласного управління лісового господарства до Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації") про визнання недійсним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У червні 2005 року прокурор Дніпропетровської області звернувся в суд із позовом в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, Державного комітету лісового господарства України, Дніпропетровського обласного управління лісового господарства до Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2824 від 21 жовтня 2004 року "Про оформлення права власності Дніпропетровській обласній організації Українського товариства охорони природи на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 38, а саме "Будинок природи"; визнання недійсним свідоцтва про право власності Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи від 01.11.2004 року серії САА № 080554 на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 38; визнання права державної власності на приміщення 202-225 загальною площею 437,3 кв. м. та гаражі V-X загальною площею 264,7 кв. м., розміщені в "Будинку природи" та зобов'язання вчинити дії і закріпити за Дніпропетровським обласним управлінням лісового господарства право оперативного управління вищевказаними приміщеннями.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2006 року позов задоволено частково: визнано недійсним свідоцтво про право власності Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи від 01.11.2004 року серії САА № 080554 на об'єкт нерухомого майна за адресою: вул. Набережна Перемоги, 38 та визнано право державної власності на приміщення 202-225 площею 437,3 кв. м. розміщені на другому поверсі "Будинку природи"; в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2824 від 21 жовтня 2004 року провадження у справі припинено, а в решті - позов залишено без задоволення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від   1 червня 2006 року рішення суду першої інстанції в частині визнання права державної власності на приміщення 202-225 площею 437,3 кв. м., розміщені на другому поверсі "Будинку природи", змінено: визнано право державної власності на об'єкт нерухомості, а саме "Будинок природи", а в решті - залишено без зміни.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада  2006 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  1 червня 2006 року залишено без зміни.

У скарзі Дніпропетровська обласна організація Українського товариства охорони природи порушує питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2006 року у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм процесуального права. На обгрунтування неоднакового застосування норм процесуального права скаржник посилається на практику Верховного Суду України з питань застосування процесуальних норм.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних й тих самих норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із нижченаведеного.

Постановляючи рішення, суд касаційної інстанції виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Проте з таким висновком погодитися не можна виходячи з наведеного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України (2747-15) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Судами встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із прийняттям виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради рішення № 2824 від 21 жовтня 2004 року "Про оформлення права власності Дніпропетровській обласній організації Українського товариства охорони природи на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 38, а саме "Будинку природи", на підставі якого Дніпропетровській обласній організації Українського товариства охорони природи видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно.

Предметом спору в даній справі є право власності на об'єкт нерухомого майна, зокрема відновлення порушеного права зі сторони інших осіб. Тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (2747-15) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 243 КАС України (2747-15) ухвалене у справі судом касаційної інстанції судове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 157, 241-243 КАС України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Скаргу Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs359943) від 22 листопада 2006 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити, а справу направити до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .