Приватним підприємством "Видавничій будинок "Грейт Медіа Груп", м. Запоріжжя, було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення з Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів", м.Запоріжжя 38253,79 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 4787,79 грн. пені та 1593,18 грн. втрат від інфляції (з урахуванням збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2009 року у справі №8/550/08 (суддя Попова І.А.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" на користь Приватного підприємства "Видавничий будинок "Грейт Медіа Груп" 38253,79 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1593,18 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 503,81 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовив.

В частині задоволення позовних вимог рішення суду мотивоване тим, що заявлена до стягнення сума відсотків підтверджена матеріалами справи. В силу ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити передбачені чинним законодавством штрафні санкції.

У стягненні з боржника суми пені господарським судом відмовлено з тих підстав, що зважаючи на приписи ст. 232 Господарського процесуального кодексу України та на обґрунтування кредитором зазначеної суми пунктом 7.1 укладеного між сторонами договору, нарахування неустойки припинилося через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Приватне підприємство "Фабрика делікатесних сирів", відповідач у справі, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2009 року по справі №8/550/08 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом при прийнятті оскарженого рішення не прийнято до уваги наданого ухвалою господарського суду Запорізької області розстрочення виконання рішення суду по справі № 20/296/08 на два місяці шляхом погашення заборгованості рівними частками 17.11.2008р. та 17.12.2008р. Крім того вказує, що обов’язок відповідача щодо сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами був передбачений п.3.5 укладеного між сторонами договору, а на момент звернення позивача із даним позовом договірні відносини між сторонами припинені. Викладене, на думку заявника апеляційної скарги, виключає підстави для нарахування суми відсотків та штрафних санкцій.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.02.2009 року у справі № 8/550/08 апеляційний розгляд справи призначено на 08.04.2009 року, про що сторони були повідомлені належним чином.

Приватне підприємство "Видавничий будинок "Грейт Медіа Груп" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2009 року у справі №8/550/08 без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення. Вважає висновки господарського суду першої інстанції обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним. Посилається на те, що факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо погашення суми заборгованості є доведеним, відповідальність же за зазначене порушення передбачена чинним законодавством. Посилання відповідача на припинення існування між сторонами договірних відносин вважає безпідставним, оскільки обставини для припинення господарського зобов’язання, вичерпний перелік яких наведений у ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України, в даному випадку відсутні.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 651 від 07.04.2009 року справу №8/550/08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Зубкова Т.П., Шевченко Т.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 08.04.2009 року представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

Приватним підприємством "Видавничий будинок "Грейт Медіа Груп" було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення з Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" 38253,79 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 4787,79 грн. пені та 1593,18 грн. втрат від інфляції (з урахуванням збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2009 року у справі №8/550/08 позовні вимоги задоволені частково.

Приватне підприємство "Фабрика делікатесних сирів, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про його скасування.

Колегія суддів, вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2007р. між Приватним підприємством "Видавничий будинок "Грейт Медіа Груп" (надалі - виконавець) та Приватним підприємством "Фабрика делікатесних сирів" (надалі - замовник) був укладений договір на виготовлення поліграфічної продукції №09/04/07/Ф, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов’язання з постачання замовнику поліграфічної та презентаційної продукції згідно специфікації або замовлення, а замовник - оплатити продукцію або замовлення згідно п.п.3.3 розділу 3 договору (п.2.1 та п.6.7 договору).

Згідно з пунктом 3.3 договору оплата за продукцію або послуги здійснюється у національній грошовій одиниці України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на зазначений в розділі 13 розрахунковий рахунок виконавця протягом 45 календарних днів з дня здачі-приймання продукції та послуг по замовленню.

Стягнення з Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" суми заборгованості, відсотків та відповідних санкцій у зв’язку із неналежним виконанням умов зазначеного договору було предметом розгляду по справі № 20/296/08.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.06.2008р. у справі №20/296/08 були частково задоволені позовні вимоги Приватного підприємства "Видавничий будинок "Грейт Медіа Груп" до Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" та стягнуто з останнього на користь позивача суму основного боргу в розмірі 49667,12 грн., 1826,03 грн. втрат від інфляції, 22519,73 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 300,0 грн. пені та судові витрати в сумі 891,84 грн. Розмір пені зменшено на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами апеляційного перегляду постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.09.2008р. по справі №20/296/08 рішення господарського суду Запорізької області по цій справі залишено без змін.

За висновками зазначених судових актів, є доведеним порушення Приватним підприємством "Фабрика делікатесних сирів" взятих на себе зобов’язань по договору на виготовлення поліграфічної продукції від 01.03.2007р. №09/04/07/Ф, укладеного з Приватним підприємством "Видавничий будинок "Грейт Медіа Груп", що призвело до стягнення суми основного боргу, обумовлених договором відсотків та передбачених чинним законодавством штрафних санкцій.

Сума основного боргу в розмірі 49667,12 грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 22519,73 грн., 1826,03 грн. інфляційних втрат та 300,00 грн. пені були визначені станом на 23.06.2008р., що є датою надання позивачем уточнення позовних вимог.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується сторонами, Приватним підприємством "Фабрика делікатесних сирів" сума заборгованості, визначена за результатами розгляду справи №20/296/08, була сплачена частково в сумі 37602,36 грн. - 18.11.2008р. Залишок боргу станом на 24.11.2008р. складає 12064,76 грн.

З урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача суму відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 38253,79 грн., нарахованих за період з 24.06.2008р. по 16.12.2008р., суму втрат від інфляції грошових коштів за період 01.07.2008р. по 01.12.2008р. в розмірі 1593,18 грн. та пеню в сумі 4787,79 грн., нараховану за період з 24.06.2008р. по 16.12.2008р.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За визначенням статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушення зобов’язання, згідно статті 610 ЦК України – є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Обставини справи свідчать, що свої зобов’язання щодо сплати на користь Приватного підприємства "Видавничий будинок "Грейт Медіа Груп" грошових коштів, стягнутих з відповідача за результатами розгляду справи №20/296/08, Приватне підприємство "Фабрика делікатесних сирів" в повному обсязі не виконало.

Часткову сплату суми боргу відповідач пояснює наданням ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2008р. розстрочки виконання рішення суду по цій справі, тому сплата першої частки суми заборгованості здійснена 18.11.2008р.

За позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, надання господарським судом розстрочки виконання рішення суду виключає підстави для нарахування додатково відсотків за користування грошовими коштами та суми інфляційних втрат.

Таку позицію відповідача колегія суддів вважає помилковою.

Так, ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2008р. по справі №20/296/08 задоволено заяву відповідача та ухвалено розстрочити виконання рішення суду від 26.06.2008р. по справі № 20/296/08 про стягнення з Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" загальної суми 75204,72 грн. на два місяці, шляхом погашення заборгованості рівними частками до 17.11.2008р. – суми 37602,36 грн., до 17.12.2008р. – суми 37.602,36 грн.

Разом з тим, в силу приписів ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України.

Згідно із вимогами статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 5 статті 694 Цивільного кодексу України визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Пунктом 5.3 договору від 01.03.2007р. №09/04/07/Ф сторонами узгоджено, що у разі порушення строків оплати передбачених п.3.3 даного договору, згідно ст.536 ГП України замовник сплачує виконавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно оплаченій продукції або послуг за кожний день прострочення від дня, коли продукція або послуги повинні були бути оплачені до дня її фактичної оплати.

Частиною 4 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Несвоєчасна сплата відповідачем на користь позивача суми заборгованості, визначеної рішенням господарського суду Запорізької області від 25.06.2008р. по справі №20/296/08 сторонами не заперечується та доведена матеріалами справи.

Нарахування суми втрат від інфляції правомірно здійснено позивачем на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з приписами якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми відсотків за користування чужими грошовими коштами та суму інфляційних втрат, нараховану на суму основного боргу з урахуванням часткової оплати 18.11.208р., є правомірними. Періоди стягнення, з 24.06.2008р. по 18.11.2008р. та з 18.11.2008р. по 16.12.2008р. позивачем визначений вірно. Виходячи з того, що за умовами Договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку, у позивача існувало законне право нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами до повного виконання відповідачем зобов’язання по сплаті заборгованості.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 38253,79 грн. відсотків за користування грошовими коштами та суми інфляційних втрат в розмірі 1593,18 згідно з розрахунком позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надання ж господарським судом розстрочки виконання рішення суду, що на думку заявника апеляційної скарги звільняє боржника від обов’язку сплачувати додаткові нарахування на суму основного боргу, не виключає право кредитора на нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.

Невиконання рішення суду в добровільному порядку, згідно з нормативними положеннями щодо надання відстрочення чи розстрочення боргу, не тягне за собою застосування порядку примусового виконання рішення, але не перешкоджає застосуванню інших цивільно-правових заходів, пов'язаних з поверненням боргу з урахуванням суми інфляції та відсотків.

Право кредитора вимагати сплату відсотків за користування чужими грошовими коштами та суми боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Рішенням Європейського суду від 11.01.05 у справі "Дубенко проти України" ("Dubenko v. Ukraine") визнано право особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Аналогічна позиція викладена у Інформаційному Листі Вищого господарського суду України від 20.11.20078р. №01-8/685 (v_685600-08) "Про практику застосування у вирішені спорів деяких норм чинного законодавства" та у Постанові Верховного суду України від 30.09.2008р. №1/384-07.

Враховуючи викладене, висновки господарського суду щодо правомірності нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості та суми інфляційних втрат є цілком вірними.

Відносно заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 4787,79 грн. пені колегія суддів погоджується із висновками господарського суду першої інстанції щодо відсутності підстав для такого нарахування, оскільки згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Також, в якості підстав оскарження судового рішення заявник апеляційної скарги вказує, що господарським судом при вирішенні справи не враховано відсутність на момент звернення позивача із даним позовом договірних відносини між сторонами припинені.

Доводи відповідача про те, що з прийняттям судового рішення від 25.06.2008 року цивільні права та обов'язки позивача як кредитора за вказаним договором припинилися не колегією суддів відхиляють як необґрунтовані, оскільки в силу статей 598- 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Водночас приписи статті 625 цього Кодексу не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема, за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду по цій справі.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Судові витрати за позовом (державне мито в сумі 397,83 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 105,98 грн.) пропорційно задоволених позовних вимог правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача. В іншій частині судові витрати відносяться на позивача.