розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 630"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.01.2009

у справі № 11/161 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Святошинського дитячого будинку-інтернату

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 630"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.09 позов задоволено повністю.

Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 630" повернути Святошинському дитячому будинку-інтернату самовільно зайняту земельну ділянку розміром 20х16 метрів, площею 320 кв. м. по вул. Котельникова, 51 в м. Києві.

Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 630" привести в придатний для користування стан земельну ділянку площею 320 кв. м., що прилягає до вул. Котельникова, 51 в м. Києві, на якій перебувають належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 630" 2/3 частини тимчасового збірно-розбірного металевого складського приміщення ангару і збірно-розбірного металевого гаражу-складу, що знаходиться в ангарі, включаючи демонтаж і знесення 2/3 частини ангару за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 630".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що в рішенні суду першої інстанції не зазначено в чому полягає протиправність дій відповідача, враховуючи той факт, що йому належить на праві власності нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці.

Відповідач та третя особа в судові засідання, які відбулися 23.03.09 та 08.04.09, повноважних представників не направили. Однак, їх було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвал Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 03.03.09, відкладення розгляду справи від 23.03.09, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75 (v0075600-02) .

Крім того, про належне повідомлення відповідача та третьої особи у справі про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається своєчасне отримання представником ТОВ "Спеціалізоване управління № 630" та Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ухвали суду від 03.03.09.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.97 № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

Колегія судів вважає, що нез’явлення в судове засідання представника відповідача та третьої особи не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

06.01.94 розпорядженням представника Президента України "Про дозвіл на встановлення тимчасового збірно-розбірного металевого ангару на території Святошинського дитячого будинку-інтернату" № 19, погодженим начальником загального відділу Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва, позивачу дозволено встановити на території земвідводу будинку-інтернату тимчасовий збірно-розбірний металевий ангар.

Між Проектно-будівельною фірмою "Агротеп Лтд" та Святошинським дитячим будинком-інтернатом укладено договір № 2/4-94 про співробітництво і будівництво складського приміщення на території Святошинського дитячого будинку-інтернату та сумісну його експлуатацію з фірмою "Агротеп Лтд".

Згідно з п. 1.1. договору № 2/4-94 сторони беруть на себе зобов’язання по наданню один одному допомоги при веденні спільних справ комерційного, фінансового, виробничого характеру і іншої діяльності, яка не суперечить статуту сторін і чинному законодавству України.

Пунктом 2.1. зазначеного договору передбачено, що Проектно-будівельна фірма "Агротеп Лтд" взяла на себе зобов’язання з розробки, прив’язки проекту складського приміщення розміром 33х16х8/Н/ та його будівництва, з повною комплектацією всіма необхідними матеріалами, на території Святошинського дитячого будинку-інтернату для подальшої сумісної експлуатації його сторонами, розділивши всю площу складу перегородкою у співвідношенні 2/3 площі – ПБФ "Агротеп Лтд", 1/3 площі складу – Святошинському дитячому будинку-інтернату.

Відповідно до п. 2.6. договору № 2/4-94 після закінчення гарантованого строку експлуатації (5 років) частина складу, що використовується позивачем стає його власністю та передається з балансу ПБФ "Агротеп Лтд" в рахунок орендної плати за період, що сплинув. Друга частина складу за погодженням сторонами може бути або продана позивачу за 2/3 загальної вартості (ринкової на момент продажу), або демонтована та прибрана з площі Святошинського дитячого будинку-інтернату за рахунок ПБФ "Агротеп Лтд" у випадку, якщо сторони не домовляться про подальшу оренду території, що займає ПБФ "Агротеп Лтд".

12.01.05 на підставі заявки від 10.01.05 № 110/10/24-037 на реалізацію майна, яке перебуває у податковій заставі між ТОВ "Альмєд", діючого в інтересах Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва, та ВАТ "Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення" було укладено біржовий контракт № Т-9/05.

Пунктом 1 біржового контракту від 12.01.05 № Т-9/05 встановлено, що ВАТ "Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення" купило верстати, сталеву конструкцію збірно-розбірного складу та гараж-склад (збірн.-розбірн.).

13.01.05 ВАТ "Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення" направило листа до ТОВ "Спеціалізоване управління № 630", з якого вбачається, що на підставі статті 347 Цивільного кодексу України воно відмовляється від права власності на склад (ангар) літ. "А" площею 324,6 кв.м., гараж-склад літ. "Б" площею 16,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Котельникова, 51, загальною площею 341,3 кв.м. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 630", у зв’язку з недоцільністю використання нерухомого майна з комерційною метою та неможливістю його використовувати у своїй статутній діяльності.

Між ВАТ "Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення" та ТОВ "Спеціалізоване управління № 630" було складено акт прийому-передачі відповідно до якого Товариство прийняло у власність майновий комплекс, що складається зі складу (ангару) літ. "А" площею 324,6 кв.м., гаражу-складу літ. "Б" площею 16,7 кв.м..

Листом від 29.03.06 № 155 позивач звернувся до відповідача з вимогою до 15.04.06 вивезти з території Святошинського дитячого будинку-інтернату 2/3 сталевої конструкції збірно-розбірного складу, гараж-склад, що перебуває в ньому (збірно-розбірний), а також верстати.

У відповідь на зазначений вище лист відповідач повідомив, що відповідно до рішення суду, зареєстрованого в Київському БТІ, йому належить на праві приватної власності нерухоме майно (майновий комплекс) – ангар, гараж, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Котельникова, 51, тобто на території Дитячого будинку.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на наступне.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.05 позов ТОВ "Спеціалізоване управління № 630" до Кулішиної Ірини Вікторівни, третя особа: ВАТ "Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення" про визнання права власності на майновий комплекс – задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04.02.08 № 22-5458 рішення Голосіївського районного суду міста Києва скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17.04.08 справу направлено для розгляду по суті за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25.12.08 позов залишено без розгляду.

Приймаючи до уваги викладене вище, є всі підстави стверджувати, що рішення суду, на яке посилається відповідач, скасовано, а за результатами розгляду справи позов залишено без розгляду.

В додатку № 1 до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів "Про формування комунального майна міста та районів" від 13.01.92 № 26 зазначено, що майно Святошинського дитячого будинку-інтернату, яке розташоване по вул. Котельникова, 51 належить до комунального майна, що перебуває у власності міста.

Пунктом 1.4. Положення про Святошинський дитячий будинок-інтернат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.07.03 № 1397 (ra0053017-03) , зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції від 08.08.03 № 53/539, передбачено, що будинок-інтернат є юридичною особою, користується правом оперативного управління щодо закріпленого за ним майна, має штамп встановленого зразка, печатку із власним найменуванням, зразок якої затверджується начальником Головного управління.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.3. Положення майно будинку-інтернату належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і закріплено за ним на праві оперативного управління. Майно складають основні фонди, обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі будинку-інтернату. Будинок-інтернат є неприбутковим. Витрати на утримання закладу фінансуються за рахунок коштів міського бюджету та інших джерел, передбачених законодавством України.

З Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.09.04 серія ЯЯ № 080558 вбачається, що Святошинський дитячий будинок-інтернат на підставі рішення Київської міської ради від 12.02.04 № 43/1253 є постійним користувачем земельної ділянки площею 3, 1461 га.

Згідно ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 95 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України).

У відповідності до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України )

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідачем не було надано суду доказів на право користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.

За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.09 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.