У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.04.09 Справа №7/18/08
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs4032584) )
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А., Коробка Н.Д., Хуторной В.М.
при секретарі Акімової Т.М.
за участю представників:
- позивача - Коршуна В.В., дов. від 19.12.2008р.
- відповідача - Сполохова Є.О., дов. №1 від 22.10.2008р.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м’ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2009р.
у справі № 7/18/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат", м. Луганськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м’ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області
про стягнення суми
Установив:
За рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2009р. у справі №7/18/08 (суддя Кутіщева Н.С.) позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 107.405,48грн. основного боргу, 6.919,37грн. - 3% річних, 47.784,55грн. збитків від інфляції, 18.822,36грн. пені, 29390,03грн. штрафу, 2103,22грн. державного мита, 118грн. - витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем обов’язку щодо оплати товару, отриманого за договором.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ВАТ "Мелітопольський м’ясокомбінат", відповідач у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
У поданій скарзі заявник скарги та його представник у судовому засіданні посилаються на те, що між позивачем та відповідачем існують як договірні так і позадоговірні відносини. Так, відповідач вважає, що позивач, безпідставно посилаючись на положення договору №392 від 13.11.2006р., подав позовну заяву у межах даної справи. На його думку зобов'язання, на підставі яких позивач звернувся до суду, не стосуються вказаного договору, оскільки вони (зобов'язання) виникли з позадоговірних відносин.
У поданому до апеляційного господарського суду відзиві позивач та його представник у судовому засіданні просять відмовити відповідачеві у задоволенні апеляційної скарги, так як вважають рішення законним та обґрунтованим.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2006 року між сторонами укладений договір №392, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його(пункт 1.1 договору).
Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що кількість, асортимент та ціна товару встановлюється згідно з накладними, підписаними постачальником і покупцем (їх представниками), які є невід'ємною частиною цього Договору. Також сторонами до договору погоджені специфікації, якими сторони визначили найменування продукції.
Договором сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань. Так, у разі несвоєчасної оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від неоплаченої вартості партії продукції за кожний день прострочення платежу, а у разі не сплати коштів у термін визначений у п.6.1 договору понад 10 днів, покупець сплачує постачальнику штраф - 10% від суми заборгованості за кожний випадок, при цьому нарахування пені не припиняється (п.п.8.2, 8.3).
Так, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві товару на 530.883,75грн., при цьому відповідачем (покупцем) здійснено оплату на суму лише 389.478,27грн., таким чином, неоплачена сума за отриманий товар складає 141.405,48грн., що й стало підставою для звернення ТОВ. "Луганський гофротарний комбінат" з відповідним позовом про стягнення вказаних коштів та нарахованих штрафних санкцій, річних та інфляційних втрат. У подальшому позивачем сума основного боргу була зменшена (а.с.138 т.1) до 107.405,48грн. у зв'язку з її частковим погашенням відповідачем.
Слід також зазначити про те, що позивачем на адресу відповідача надісланий лист-вимога з посиланням на договір №392 від 13.11.2006р., в якому постачальник ставить вимогу про сплату суми основного боргу та нарахованих неустойки, річних та інфляційних (а.с. 35-40 т. 1).
Гарантійним листом від 18.06.2007р. відповідач - ВАТ "Мелітопольський м’ясокомбінат" повідомив про те, що підприємство гарантує погашення заборгованості у сумі 211.405,48грн. з 14.06.2007р. по 27.07.2007р. по 3-5 тисяч гривень щоденно (а.с.34 т.1).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що положеннями Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 665).
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Тобто, за договором купівлі-продажу обов’язком покупця є повна оплата отриманого товару.
Згідно зі статтями 525 та 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить і стаття 193 ГК України.
Також згідно з ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, з огляду на викладене, здійснюючи перевірку правильності нарахування інфляційних та річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", а також неустойки, колегія суддів зазначає, що викладені у позовній заяві вимоги позивача є правомірними, а заявлені до стягнення суми розраховані правильно. Так, до стягнення підлягають 107.405,48грн. основного боргу, 6.919,37грн. – 3% річних, 47.784,55грн. збитків від інфляції, 18.822,36грн. пені, 29.390,03грн. штрафу за неналежне виконання договірних зобов'язань.
У поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що між позивачем та відповідачем існують як договірні так і позадоговірні відносини, а накладні, на які посилається позивач, не містять посилань на договір, а тому на думку відповідача поставка за цими накладними є позадоговірною. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні звертає увагу на те, що відповідно до накладних підприємству був поставлений товар, який не відповідає специфікаціям, укладеним до договору. Відповідач вважає, що оскільки вказаний у накладних товар не відповідає специфікації, то у цьому разі такі відносини є позадоговірними та не можуть розглядатись у межах цієї справи, оскільки позов ґрунтується на договорі.
Колегія суддів не може погодитись з таким твердженням відповідача, оскільки, як вбачається з положень договору, кількість, асортимент та ціна товару встановлюється згідно з накладними, підписаними постачальником і покупцем (їх представниками), які є невід'ємною частиною цього Договору.
Отже, оскільки між сторонами будь-які інші договори не укладалися, крім договору №392, і цим договором передбачено постачання товару за накладними, то поставку товару відповідачеві за накладними без посилання на цей договір слід вважати договірною.
Колегія суддів також зауважує, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відтак, позовні вимоги є цілком правомірними та обґрунтованими.
Доводи, що викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтями 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м’ясокомбінат", м. Мелітополь Запорізької області, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2009р. у справі № 7/18/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Коробка Н.Д. Хуторной В.М.