ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2014 року
м. Київ
     Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого                       Яреми А.Г.,
суддів:                           Григор'євої Л.І., Патрюка М.В.,
                                  Гуменюка В.І., Романюка Я.М.,
                                  Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,-
                                  Охрімчук Л.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним за заявою дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що на підставі державного акта на право власності їй належить земельна ділянка, яка розташована на території Самійлівської сільської ради Новоазовського району Донецької області.
У 2009 році вона та дочірнє підприємство "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча") уклали договір оренди, згідно з яким вона передала дочірньому підприємству в користування вказану земельну ділянку. У подальшому нею й відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди.
5 травня 2010 року договір оренди та додаткова угода зареєстровані в Новоазовському районному відділі державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів".
Оскільки в договорі оренди землі відсутня передбачена частиною першою статті 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон України "Про оренду землі") істотна умова, а саме умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 просила визнати договір оренди недійсним і стягнути на її користь судові витрати.
Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 12 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 квітня 2013 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на зазначені рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
У заяві ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2013 року порушується питання про скасування постановленої судом ухвали й прийняття нового судового рішення про скасування рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 12 березня 2013 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 16 квітня 2013 року й відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) , - неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року у справі про визнання договорів оренди землі недійсними.
Так, постановляючи ухвалу від 29 січня 2014 року, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позову й виходив із того, що відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (1618-15) та частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен установити, чи дійсно порушує права орендодавців відсутність у договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення їхніх законних прав. Вирішуючи цей спір, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку підставам позову та встановленим обставинам, з урахуванням зібраних у справі доказів, і виходив із того, що права позивачів як орендодавців не порушені, а істотні умови, на відсутність яких останні посилаються в договорах, підлягають уточненню в позасудовому порядку. При цьому суд урахував істотність цих умов. З часу укладання договорів оренди землі позивачі не зверталися до відповідача з відповідними заявами щодо уточнення умов цих договорів. Таким чином, не вбачається, що укладенням договорів оренди землі порушено права позивачів та останніми такий факт не доведений.
У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що укладений ОСОБА_1 і ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" договір оренди землі в порушення частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) не містить істотної умови для таких договорів, а саме умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що відповідно до частини другої цієї статті є підставою для визнання договору недійсним.
Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є неоднаковими з висновками, зробленими в указаній для прикладу ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами у справі, яка переглядається, установлено, що на підставі державного акта на право власності ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею S_1, яка розташована на території Самійлівської сільської ради Новоазовського району Донецької області.
ОСОБА_1 і ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" уклали договір оренди (без номера та дати) та додаткову угоду (без дати), згідно з якими позивачка передала відповідачу в користування вказану земельну ділянку.
5 травня 2010 року договір оренди та додаткова угода зареєстровані в Новоазовському районному відділі державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів".
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (1618-15) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом (1618-15) , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Залишаючи без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції помилково виходив із того, що оспорюваний договір оренди землі є недійсним у силу статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , оскільки він укладений без дотримання вимог цієї норми щодо узгодження всіх істотних умов, а саме умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Такий висновок є передчасним.
При цьому судом залишено поза увагою вимоги статті 3 ЦПК України (1618-15) та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно порушує право позивачки відсутність у договорі оренди зазначеної умови, її істотності, а також судом не з'ясовано, у чому саме полягає порушення законних прав позивачки.
Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені судом касаційної інстанції в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року, яка надана ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Таким чином, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України встановила, що ухвала суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України (1618-15) , - неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є незаконною.
За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 360-4 ЦПК України (1618-15) ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2013 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою та другою статті 360-4 ЦПК України (1618-15) , Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про перегляд судового рішення задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий
Верховного Суду України:
А.Г. Ярема
Судді
Л.І. Григор'єва
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
М.В. Патрюк
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін

Правова позиція

у справі №6-77цс14

Виходячи з того, що відповідно до статті 3 ЦПК України (1618-15) та статті 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди передбаченої частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) такої істотної умови, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, визначити істотність цієї умови, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.
Справа № 6-77цс14
Головуючий у першій інстанції:
Кацаренко І.О.
Доповідач
Ярема А.Г.