Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2008р. у справі № 18/279 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" до Державної акціонерної компанії "Хліб України" про визнання його стороною (кредитором) замість Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" по борговим зобов’язанням, які виникли з кредитних договорів з Державною акціонерною компанією "Хліб України" та підтверджені рішенням арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі № 2/593 щодо стягнення грошових коштів з поточного рахунку Державної акціонерної компанії "Хліб України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі", про анулювання наказу Арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі № 2/593 щодо стягнення грошових коштів на користь Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна"; відмовлено у задоволенні зустрічного позову Державної акціонерної компанії "Хліб України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" про визнання недійсним укладеного Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна" й Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" договору про відступлення права вимоги від 24.03.2008р. №1.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про заміну сторони у правовідносинах, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення у відповідній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не розглянуто позовні вимоги, викладені в його заяві від 02.12.2008р. Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про невідповідність позовної вимоги про визнання стороною у зобов’язанні законним способам захисту порушеного права, скаржник посилається на те, що визначений частиною 2 статті 10 Цивільного кодексу України перелік цих способів не є вичерпним. Крім того, скаржник зауважує, що чинним законодавством не встановлено заборону вчиняти заміну сторони у зобов’язанні після прийняття судового рішення.

Державна акціонерна компанія "Хліб України" надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" підтримав апеляційну скаргу.

Враховуючи те, що Державна акціонерна компанія "Хліб України" про дату, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі його представників.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" (далі по тексту – позивач) пред’явлено позов (з урахуванням доповнень, викладених у заявах від 09.10.2008р., від 04.12.2008р.) до Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі по тексту - відповідач) про:

- визнання його стороною (кредитором) замість Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" по борговим зобов’язанням, які виникли з кредитних договорів з Державною акціонерною компанією "Хліб України" та підтверджені рішенням арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі № 2/593 (щодо стягнення грошових коштів з поточного рахунку Державної акціонерної компанії "Хліб України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі"),

- видачу нового наказу на виконання рішення арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі № 2/593 (щодо стягнення грошових коштів з поточного рахунку Державної акціонерної компанії "Хліб України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі") та анулювання наказу арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі № 2/593 щодо стягнення грошових коштів на користь Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна",

- внесення змін до зазначених рішення та наказу арбітражного суду, замінивши стягувача - Акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі",

- приєднання справи арбітражного суду міста Києва № 2/593 до матеріалів даної справи.

Державна акціонерна компанія "Хліб України", у свою чергу, звернулась з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" про визнання недійсним укладеного Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна" й Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" договору про відступлення права вимоги від 24.03.2008р. № 11.

Причиною спору є намагання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" набути прав кредитора у відношенні до Державної акціонерної компанії "Хліб України" в частині боргових зобов’язань, які виникли у нього на підставі укладених з Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна" кредитних договорів та підтверджені рішенням арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі № 2/593.

Зустрічний позов мотивовано невідповідністю договору про відступлення права вимоги від 24.03.2008р. № 11 положенням статті 5121 Цивільного кодексу України (435-15) .

Залишаючи без задоволення первісний позов, місцевий господарський суд встановив, що рішенням арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі №2/593 присуджено до стягнення з Державної акціонерної компанії "Хліб України" на користь Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" 14 073 582,76 грн. заборгованості, 17 086,51 грн. пені в розмірі 3% річних, 622 746.65 грн. 6% річних, 5 613,70 грн. витрат по протесту векселів та 1 700,00 грн. державного мита.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" підлягають задоволенню за рахунок Державної акціонерної компанії "Хліб України", яка виступила авалістом за емітованими іншими підприємствами простими векселями № 8135217848260, 753283510409, 753285662066, 783370631069, 783370631072-80, 673112941711-14, 673110121298-300, 8135227553730-44, 8135227553748-70, 8135227559280-89, 823150410822-23, власником яких є Акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2007р. відновлено пропущений строк для пред’явлення до виконання наказу арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. № 2/593, виданого на виконання рішення арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі № 2/593.

24.03.2008р. був укладений договір про відступлення права вимоги № 11, предметом регулювання якого є відносини з приводу відступлення Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна" та набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" всіх прав вимоги, які належать первісному кредитору у правовідносинах з Державною акціонерною компанією "Хліб України" в тих обсягах і умовах, які існували на момент переходу цих прав, в тому числі що виникли та можуть виникнути на підставі векселів, перелік яких наведено в додатку № 1 до цього договору.

25.03.2008р. укладено додаткову угоду до названого договору, відповідно до пункту 1.1 якої сторони дійшли згоди з приводу відступлення Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна" та набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" всіх прав вимоги, які належать первісному кредитору у правовідносинах з Державною акціонерною компанією "Хліб України" за борговими зобов’язаннями, встановленими рішеннями арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі № 2/593, від 23.05.2000р. у справі № 14/278, якими присуджено до стягнення з боржника на користь кредитора 14 073 582,76 грн. основного боргу, 17 086,51 грн. пені в розмірі 3% річних, 622 746,65 грн. 6% річних, 5 613,70 грн. витрат по протесту векселів та 1 700,00 грн. держмита, а також 1 000 000,00 грн. основного боргу та 10 000,00 грн. держмита.

В контексті викладеного, враховуючи ту обставину, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання стороною зобов’язання, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість первісного позову.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України внаслідок передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається заміна кредитора у зобов'язанні іншою особою.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору.

Частиною 1 статті 516 цього Кодексу, якою регламентовано порядок заміни кредитора у зобов'язанні, передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено господарським судом, перехід прав кредитора підтверджується укладеним банком і позивачем договором про відступлення права вимоги, який є дійсним.

Оскільки зазначений договір укладений на оплатній основі і позивач зобов’язався оплатити попередньому кредиторові замість отриманого права вимоги 1 057 313,63 грн. (пункт 2.1 договору), на вказані відносини розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу відповідно до статті 656 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Отже, заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб - вкладників та інших кредиторів Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна (3097-14) " встановлена особлива процедура ліквідації АК АПБ "Україна" і ліквідатору банку було надано право, зокрема, здійснювати продаж (уступку) вимог банку, утворених кредитними та вексельними боргами за ліквідаційною вартістю без будь-яких обмежень.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства й фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильною позицію позивача щодо наявності правових підстав вважати його стороною (кредитором) замість Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" по борговим зобов’язанням, які виникли з кредитних договорів з Державною акціонерною компанією "Хліб України" та підтверджені рішенням арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі № 2/593 (щодо стягнення грошових коштів з поточного рахунку Державної акціонерної компанії "Хліб України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі").

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази ліквідації відповідачем заборгованості відповідача перед Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна", колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з позивачем щодо наявності підстав для стягнення боргу на його користь та розглядає в якості відповідної вимоги позовну вимогу про видачу нового наказу.

Решта позову про зміну резолютивної частини рішення арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі № 2/593 та виданого на його виконання наказу задоволенню не підлягає, оскільки вирішення відповідного кола питань має здійснюватись в порядку статей 89, 117 Господарського процесуального кодексу України в межах справи № 2/593, згідно яких позивач в даній справі не наділений правом звернення з відповідною заявою.

Втім, враховуючи ту обставину, що позивач набув прав кредитора замість Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" по борговим зобов’язанням, які виникли з кредитних договорів з Державною акціонерною компанією "Хліб України" та підтверджені рішенням арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі № 2/593, відповідач у даній справі як сторона виконавчого провадження у справі № 2/593 на підставі частини 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України наділений правом звернутися до господарського суду, який видав наказ у справі № 2/593, із заявою про визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню.

Вимога про приєднання до матеріалів даної справи справи арбітражного суду міста Києва № 2/593 задоволенню не підлягає, оскільки провадження у справі № 2/593 закінчено і розгляд цих справ в одному провадженні неможливий.

Місцевий господарський суд наведеного не врахував, у зв’язку з чим необґрунтовано залишив первісний позов без задоволення у повному обсязі.

Зустрічний позов Державної акціонерної компанії "Хліб України" про визнання недійсним укладеного Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна" й Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" договору про відступлення права вимоги від 24.03.2008р. №1 місцевий господарський суд залишив без задоволення обґрунтовано.

У цьому зв’язку колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (v018p710-04) у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосування судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Відповідно до цивільного законодавства, на виключення із загального правила щодо необов'язковості згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, сторони договору можуть домовитись про можливість відступлення кредитором права вимоги виключно за згодою боржника. У цьому випадку підставою для визнання правочину відступлення права вимоги недійсним є передання кредитором своїх прав іншій особі всупереч умовам первісного договору, за яким боржник має цивільні обов'язки.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено існування домовленості з Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна" з приводу обов’язкової наявності його згоди на заміну кредитора у борговому зобов'язанні.

При таких обставинах колегія суддів не вбачає цивільного інтересу позивача, який підлягає правовому захисту і у цьому зв’язку може вважатись законним.

Відповідно до частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, згідно з частиною третьою якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Крім того, фактичні обставини справи, свідчать про відсутність правових підстав для застосування до правовідносин, що витікають з оспореного договору, положень статті 515 Цивільного кодексу України, згідно якої заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

При таких обставинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відповідність договору про відступлення права вимоги від 24.03.2008р. №1 вимогам чинного законодавства.

На таких підставах оскаржене рішення господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" стороною (кредитором) замість Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" по борговим зобов’язанням, які виникли з кредитних договорів з Державною акціонерною компанією "Хліб України" та підтверджені рішенням арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі № 2/593; про стягнення на користь позивача підтвердженої названим рішенням заборгованості.

В іншій частині оскаржене рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права і підстав до його скасування у відповідній частині немає.

Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку із вимушеним терміновим відрядженням його представника, оскільки представництво інтересів може здійснюватись будь-якою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового розгляду може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об’єктивного характеру, які не залежать від волі сторін, тобто ні за яких обставин не можуть бути ними змінені чи усунуті.

Керуючись статями 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2008р. у справі № 18/279 скасувати частково.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" задовольнити частково.

Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" стороною (кредитором) замість Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" по борговим зобов’язанням, які виникли з кредитних договорів з Державною акціонерною компанією "Хліб України" та підтверджені рішенням арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. у справі № 2/593.

Стягнути з Державної акціонерної компанії "Хліб України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" 14 073 582,76 грн. заборгованості, 17 086,51 грн. пені в розмірі 3% річних, 622 746.65 грн. 6% річних, 5 613,70 грн. витрат по протесту векселів та 1 700,00 грн. державного мита.

Стягнути з Державної акціонерної компанії "Хліб України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 118,00 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат, пов’язаних з оплатою послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.