Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Дзюбка П.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Полк міліції особливого призначення "Беркут" при ГУ МВС України в м. Києві

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.11.2007

у справі № 24/466-7/464 (суддя Гумега О.В.)

за позовом КП "Шляхово-експлуатаційна дільниця по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва"

до Полк міліції особливого призначення "Беркут" при ГУ МВС України в м. Києві

третя особа позивача

третя особа відповідача Головне управління Державного казначейства України

про стягнення 113824,44 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.11.2007 р. по справі № 24/466-7/464 позов задоволено частково : з Полку міліції стягнуто на користь Комунального підприємства 69 660 грн. основного боргу, 696,60 грн. держмита та 72,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, припинено провадження по справі в частині стягнення штрафу в розмірі 4 876,20 грн. та пені в розмірі 39 288, 24 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги, що Акт виконаних робіт за жовтень 2004 р. не містить посилань на договір, що є порушенням вимог Наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" № 237/5 (v0237202-02) від 21.06.2002 р. (далі Наказ № 237/5) Інших доказів на підтвердження виконання робіт позивачем не надано, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених у скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.

Представник третьої особи підтримав позицію апелянта по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 06.06.2006 р. Комунальне підприємство звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Полку міліції про стягнення боргу в сумі 69 660 грн., пені в розмірі 39 288,24 грн. та штрафу в розмірі 4 876,20 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 29.06.2004 р. між Комунальним підприємством і Полком міліції укладено Договір про поставку товарів (надання послуг) без номера (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи по асфальтуванню доріг та тротуарів на території полку, а відповідач зобов'язався прийняти й оплатити роботи на підставі актів приймання-передачі підрядних робіт. Позивач станом на жовтень місяць 2004 р. виконав роботи по асфальтуванню доріг та тротуарів на території Полку міліції в повному обсязі. Згідно акту приймання - передачі за жовтень місяць 2004 р. позивач виконано роботи на суму 69 660 грн. Відповідач прийняв вказані у акті роботи, але до цього часу не перерахував кошти. 06.07.2005 р. позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою перерахувати кошти в сумі 69 660 грн.. яку залишено без відповіді та задоволення. 28.10.2005 р. позивачем повторно надіслано відповідачу претензію з вимогою перерахування 69 660 грн. на розрахунковий рахунок позивача. На претензію одержано відповідь про неможливість перерахування такої суми у зв'язку з важким матеріальним положенням відповідача. Таким чином, на підставі ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 229 ГК України з відповідача підлягає стягненню борг, а також на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а також штраф в розмірі 7 % вказаної вартості за прострочення понад 30 днів, тощо.

До матеріалів долучено відзив відповідача на позовну заяву, згідно якого акт виконаних робіт, на який посилається позивач, не відповідає вимогам Наказу № 237/5, позивачем не надано в підтвердження своїх вимог проектно-кошторисної документації, а також податкової накладної, на підтвердження факту виконаних робіт, тощо.

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.10.2006 р. по справі № 24/466 позов задоволено частково: з Полку міліції стягнуто на користь Комунального підприємства 69 660 грн. основного боргу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2007 р. по справі № 24/466 апеляційну скаргу Полку міліції залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 31.10.2006 р.-без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 13.06.2007 р. по справі № 24/466 касаційну скаргу Полку міліції задоволено, рішення обох попередніх судових інстанцій скасовано, справу надіслано на новий розгляд до місцевого суду.

Позивач письмовими поясненнями від 17.09.2007 р. уточнив свої вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 69 660 грн.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог, а відтак їх задовольнив, в частині стягнення штрафу в розмірі 4 876,20 грн. та пені в розмірі 39 288, 24 грн. провадження по справі припинив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що відповідачем надано суду договір поставки товарів (надання послуг) № 41/19 від 05.07.2004 р. (дата укладання та номер зазначено вручну), за умовами якого його предметом є асфальтування доріг та тротуарів на території полку, загальна вартість робіт 110 000 грн., договір підписано позивачем та відповідачем. В ході розгляду справи представники позивача та відповідача зазначали, що між сторонами було укладено лише один договір, предметом якого було асфальтування доріг та тротуарів на території полку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Місцевий суд вважав, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується укладення сторонами договору, предметом якого є виконання робіт з асфальтування доріг та тротуарів на території полку, загальна сума договору складала 110 000 грн. Сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2004 р., отже сторони досягли домовленості, спрямованої на встановлення цивільних прав та обов'язків з приводу виконання робіт. Наявність двох екземплярів договорів, з різними датами їх підписання, на думку суду, не свідчить про виникнення двох окремих зобов'язань. Примірник договору, наданий відповідачем і датований 05.07.2004 р. зареєстровано у Відділенні державного казначейства України у Голосіївському районі м. Києва 12.08.2004 р. Розрахунки за виконані роботи також здійснювалися з посиланням на договір № 41/19 від 05.07.2004 р. Тому, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем виникли права та обов'язки на підставі договору № 41/19 від 05.07.2004 р., примірник якого було надано суду відповідачем, позивач проти цього не заперечував. Згідно договору № 41/19 від 05.07.2004 р. позивач зобов'язався виконати роботи по асфальтуванню доріг та тротуарів на території відповідача, а відповідач - прийняти і оплати роботи на підставі актів приймання-передачі підрядних робіт. Загальна сума договору № 41/19 від 05.07.2004 р. складала 110 000 грн., акти виконаних робіт підписані на загальну суму 116 220 грн. 28.07.2004 р. сторони підписали Акт № 130 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2004 р. на суму 46 560 грн. На підставі акту виконаних робіт № 130 від 28.07.2004 р. відповідачем перераховано позивачу 46 560 грн., що не заперечується представниками сторін. Грошові суми перераховувались платіжними дорученнями від 12.08.2004 р., 26.08.2004 р. та 30.09.2004 р. Сторони також підписали Акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2004 р. на суму 69660,00 грн. Дату підписання цього акта сторонами не зазначено, як і договору, на підставі якого виконувалися роботи.

Доказів того, що Акт приймання виконаних робіт за жовтень 2004 р. складено сторонами саме за договором № 41/19 від 05.07.2004 р. місцевому суду не надано, проте судом встановлено, що права і обов'язки сторін виникли в результаті виконання робіт, які прийнято відповідачем. Строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт в акті за жовтень 2004 р. не вказано, у зв'язку з чим позивачем надіслано відповідачу претензії від 06.07.2005 р. та 28.10.2005 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за виконані роботи. 29.12.2005 р. відповідачем надіслано відповідь про те, що оплата за виконані роботи, згідно актів виконаних робіт буде проводитись з січня 2006 р. Незважаючи на це, відповідач за виконані роботи не розрахувався. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прийняття відповідачем виконаних робіт, але зобов'язання по їх оплаті не виконано. Тому, у відповідності до ст.ст. 14, 15, 16, 525, 526, 610, 611 місцевий суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 69 660 грн. Крім цього, провадження у справі в частині стягнення штрафу в розмірі 4 876,20 грн. та пені в розмірі 39 288,24 грн. місцевим судом припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, тощо.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду немає.

Тим більше, апеляційним судом за клопотанням відповідача провадження у справі зупинялось до набрання законної сили рішенням господарського суду м. Києва по господарський справі № 47/317 за позовом Полку міліції швидкого реагування "Беркут" ГУ МВС України в м. Києві до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційна дільниця по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва" про визнання договору б/н від 29.06.2004 р. недійсним. Рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.2008 р. (набрало законної сили 16.02.2009 р.) по справі № 47/317 в позові Полку міліції відмовлено. Таким чином, договір б/н від 29.06.2004 р. є чинним. Крім цього, апеляційним судом встановлено, що тексти договорів б/н від 29.06.2004 р. та № 41/19 від 05.07.2004 р. ідентичні, підписано тими ж особами й відрізняються лише датою і номером.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Полк міліції швидкого реагування "Беркут" ГУ МВС України в м. Києві залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 28.11.2007 р. по справі № 24/466-7/464 - без змін.

Матеріали справи № 24/466-7/464 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.