розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2009 року у справі № 27/269-08.

за позовом: Приватного підприємства "Аллонж", м. Кривий Ріг

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості

У листопаді 2008 року Приватне підприємство "Аллонж", м. Кривий Ріг звернулося в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг про стягнення з відповідача на користь позивача 129 920,10 грн. –інфляційних за період січень 2006 року –серпень 2008 року; 21 339,59 грн. –три проценти річних за період 31.01.2006 року –13.10.2008 року; 1 512,59 грн. –держмита; 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2009 року (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг на користь Приватного підприємства "Аллонж", м. Кривий Ріг 129920,10грн. –інфляційних за період січня 2006 року –серпня 2008 року і 21339,59грн. –три проценти річних за період 31.01.2006 року –13.10.2008 року, 1512,59 грн. –витрат по сплаті державного мита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2009 року по справі № 27/269-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2009 року по справі № 27/269-08 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Скаржник зазначає, що у відповідності із ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Скаржник посилається на те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) є спеціальною нормою права, регулюючою специфічні правовідносини, його положення мають перевагу перед Господарським кодексом України (436-15) . Таким чином, у відповідності з ст.ст.1,12 Закону в період дії мораторію на задоволення потреб кредиторів не застосовується інфляція та не нараховуються 3 % річних, як міра відповідальності за невиконання грошових зобов'язань (основного боргу).

Відповідач вважає вимоги позивача, по стягненню інфляції та 3 % річних за період з 17.11.2006 року по 28.01.2008 року неправомірними, в зв'язку з тим, що права позивача відповідачем не були порушені, оскільки було відсутнє прострочення виконання грошових зобов'язань, а зобов'язання по сплаті заборгованості за цей період існувало не на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № К-465-Ю від 05.09.2000р, а на підставі мирової угоди у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", затвердженої ухвалою суду від 17.10.2006 року у справі № Б 29/21/05.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне підприємство "Аллонж" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2009 року по справі № 27/269-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що відповідач хибно дійшов висновку, що нібито інфляційні та 3% річних, сума яких заявлена позивачем до стягнення, являються санкціями, і, крім того, помилково об'єднав поняття "міра відповідальності" та "санкція".

Інформаційний лист Верховного Суду України від 15.07.2005р. №3.2.-2005, в якому Верховний Суд України звертає увагу господарських судів, що інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Позивач зазначає, що відповідно до п.7 ст. 39 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо якої були надані відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.

Позивач вважає, що господарський суд Дніпропетровської області правомірно до спірних відносин не застосовував ч.4 ст. 604, ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України, як на цьому наполягає відповідач, оскільки відповідно до п.7 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як спеціальної норми права, розірвання мирової угоди, щодо якої були надані відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) боргів прирівнюється до визнання її недійсною із відповідними правовими наслідками.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" була прийнята до розгляду, її розгляд було призначено у судовому засіданні на 31.03.2009 року.

У судовому засіданні 31.03.2009 року оголошувалась перерва до 07.04.2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

05.09.2000 року між Приватним підприємством "Аллонж" - продавець і Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - покупець був укладений договір купівлі –продажу цінних паперів № К-465-Ю, п.п.1.1, 1.2 договору якого продавець зобов’язався продати, а покупець купити простий вексель №65305266390856 від 17.12.99 року номінальною вартістю 566 102,79 грн.

Пунктом 3 договору встановлено, що покупець сплачує вартість цінних паперів у сумі 283051,39грн. з дисконтом 283051,40грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 360 банківських днів після підписання договору.

Відповідачем зобов'язання за договором в повному обсязі не виконано.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2002 року у справі №1/83 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача суму основного боргу за вказаним договором в розмірі 263 051,39 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006р. у справі №18/74 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача 87 809,48 грн. інфляційних за період січня 2002 року - грудня 2005 року, 32 041,82 грн. - три проценти річних за період 10.01.2002 року - 30.01.2006 року.

Позивач просив стягнути з відповідача суму 3 % річних за період з 31.01.2006 року по 13.10.2008 рік та індексу інфляції –129 920, 10 грн. за період січень 2006 року –серпень 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи 01.02.2005 року господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № Б 29/21-05 про банкрутство боржника - Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", про що в газеті "Голос України" № 45 від 11.03.2006 року було опубліковано оголошення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006 року у зазначеній справі затверджена мирова угода у справі про банкрутство, визначено порядок погашення вимог кредиторів. За умовами мирової угоди боржник прийняв на себе зобов'язання почати здійснювати розрахунки з кредиторами не пізніше як через два роки після набрання чинності цієї угоди. Закінчити здійснювати розрахунки з кредиторами у термін, який не буде перевищувати чотирьох років з часу першого платежу, включаючи останній платіж.

За приписами частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(надалі Закон), під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

За приписами статті 37 Закону мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що припинення зобов'язань шляхом укладення мирової угоди у процедурі банкрутства є новацією зобов'язань між кредитором та боржником.

Частиною 4 статті 604 Цивільного кодексу України встановлено, що новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Отже, внаслідок затвердження судом мирової угоди у справі про банкрутство, відбулася заміна первісного зобов'язання відповідача новим (новація).

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з частиною 5 статті 39 Закону Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008 року у справі про банкрутство відповідача, мирова угода, затверджена ухвалою від 16.11.2006 року, була розірвана та поновлено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Таким чином, в період з 16.11.2006 року по 28.01.2008 року діяли положення статті 604 Цивільного кодексу України, щодо новації основного зобов'язання, тобто припинилися зобов'язання боржника щодо сплати суми боргу та додаткові зобов'язання щодо сплати річних та інфляції.

З огляду на викладене стягненню підлягала сума 3% річних, нарахована за період з 28.01.2008 року по 13.10.2008 року –5 599,75 грн. та інфляція за період лютий 2008 року –серпень 2008 року в сумі 32 162,67 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не провів правовий аналіз та не надав відповідної оцінки положення статті 604 Цивільного кодексу України, вирішив спір з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.

З урахуванням викладеного та керуючись статями 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2009р. у справі № 27/269-08 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"(50034, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) на користь Приватного підприємства "Аллонж"(50102, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. 50-річчя Жовтня, 11, код ЄДРПОУ 24433264) 5 599,75 грн. річних, 32 162,67 грн. інфляційних; 566,44 грн. держмита, в тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією; 29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116- 117 Господарського процесуального кодексу України.