Повне товариство "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс"м. Полтава (далі по тексту ПТ "КФФ "Економ-Сервіс") звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"м. Маріуполь (далі по тексту ВАТ "МК "Азовсталь") про стягнення основної суми боргу в розмірі 2435,40 грн., 3% річних в сумі 12,81 грн., інфляційних нарахувань в сумі 78,35 грн. та пені за порушення зобов’язання в сумі 102,48 грн.

Рішенням від 02.02.09р. по справі № 23/4 господарський суд Донецької області задовольнив позовні вимоги частково. Стягнуто з ВАТ "МК "Азовсталь"на користь позивача 2435,40 грн. боргу, 78,55 грн. інфляційних, 12,78 грн. 35 річних, 102,21 грн. пені. В решті частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів сплати боргу в розмірі 2435,40 грн. за отриманий товар. Вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних судом першої інстанції задоволені з огляду на ст. 625 ЦК України та п. 5.5. договору від 13.08.08р., яким передбачена відповідальність за прострочку оплати поставленої продукції.

Не погодившись з рішенням суду, ВАТ "МК "Азовсталь"подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 02.02.09р. по справі № 23/4 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ПТ "КФФ "Економ-Сервіс"у задоволенні позовних вимог повністю.

Заявник апеляційної скарги вважає, що господарським судом при розгляді даної справи порушені та невірно застосовані норми матеріального права, а саме ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 610, 625, 629 ЦК України, а також порушені норми процесуального права, а саме ст.ст. 22, 32, 33, 34, 54, 57, 84, 104 ГПК України, не повно з’ясовані обставини, що мають значення по справі, в порушення ст. 43 ГПК України, що призвело до винесення необґрунтованого та незаконного рішення, яке порушує права та майнові інтереси відповідача.

ПТ "КФФ "Економ-Сервіс"відзив на апеляційну скаргу суду не надав, але його повноважний представник у судовому засіданні просив оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга –безпідставними.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, не зважаючи на те, що про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні вважає можливим розгляд апеляційної скарги у відсутності представника позивача тому, відповідно до ст.. 75 ГПК України (1798-12) та з урахуванням строків, передбачених ст. 102 ГПК України, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі 13.08.08р. підписали договір купівлі-продажу № 06-144/262, згідно п. 1.1 якого позивач (продавець) зобов’язався пережати, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити продукцію, а саме сітку латунну № 0,7; № 0,2 ГОСТ 6613-86. Відповідно до п. 1.2 договору сума договору складає 2435,40 грн., у т.ч. ПДВ.

Згідно п. 1.1, п. 3.2 договору купівлі-продажу № 06-144/262 від 13.08.08р. позивач виконав своє зобов’язання і здійснив відвантаження товару відповідачу в зазначений термін (30 календарних днів), відповідно до товаророзпорядчих документів: видаткова накладна № РН-0000537 від 05.09.08р., податкова накладна № 557 від 05.09.08р., на підставі довіреності виданої Остроуховій Т.Б. серія НБЙ № 333602/1445 від 29.08.08р.

Відповідно до п. 4.1 договору купівлі-продажу від 13.08.08р. оплата продукції здійснюється по факту поставки в термін 30 банківських днів шляхом прямого банківського переводу грошових коштів з рахунку відповідача. Однак, відповідач не здійснив оплату товару за вищенаведеними умовами договору, у зв’язку з чим позивач у справі звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача борг в сумі 2435,40 грн., 3% річних в сумі 12,81 грн., інфляційних нарахувань в сумі 78,35 грн. та пені за порушення зобов’язання в сумі 102,48 грн., яка рішенням суду задоволена частково.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення скасуванню не підлягає з наступних підстав.

Згідно до абз. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абзац 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Розглянувши договір купівлі-продажу № 06-144/262 від 13.08.2008 року, апеляційний суд вважає його укладеним відповідно до ст. 655, а також глави 54 Цивільного кодексу України (435-15) .

Як вбачається з матеріалів справи укладений між сторонами договір є за своєю правовою природою договором купівлі-продажу, тому спірні відносини, регулюються згідно до п.7 ст. 179 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості в розмірі 2435,40 грн. за поставлену продукцію.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 договору купівлі-продажу від 13.08.08р. оплата продукції повинна здійснюватися по факту поставки в термін 30 банківських днів шляхом прямого банківського переводу грошових коштів з рахунку покупця.

Пунктами 1, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Стаття 202 ГК України передбачає припинення господарського зобов’язання виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, ст. 610 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 2435,40 грн. за отриманий за накладною № РН-0000537 від 05.09.08р. товар, з чим погоджується судова колегія апеляційного суду.

Що стосується висновку суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 78,55 грн., нарахованих позивачем за період з 20.10.2008р. по 22.12.2008р. та частковому стягненню 3% річних в сумі 12,78 грн., то судова колегія погоджується з цим.

Оскільки, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд також правомірно стягнув з відповідача на користь позивача, з урахуванням кількості днів у 2008 року, пеню за прострочку оплати поставленої продукції в сумі 102,21 грн. на підставі п.5.5. договору від 13.08.2008р.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивач повинен був направити відповідачеві рахунки для оплати отриманого товару спростовуються п. 4.1 договору купівлі-продажу, а ненадання документів відповідно до п. 3.2 договору не звільняє відповідача від оплати за отриманий товар.

Що стосується інших доводів заявника апеляційної скарги, то вони апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

При перевірці рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування норм як матеріального так і процесуального права. Тому рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2009 року по справі № 23/4 є законним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду Донецької області від 02.02.09р. у справі № 23/4 за позовом Повного товариства "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс"м. Полтава до Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"м. Маріуполь Донецької області про стягнення 2629,24 грн. залишити без змін.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"м. Маріуполь Донецької області залишити без задоволення.