розглянувши апеляційне подання Військового прокурора Євпаторійського гарнізону та апеляційну скаргу Чорноморської селищної ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О. ) від 02.12.2008 року у справі №2-1/8548-2008

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" (вул. Вузлова, 7; 3-1 поверх,Сімферополь,95000)

(вул. Вузлова, 7; 3-й поверх,Сімферополь,95000)

Чорноморської селищної ради (вул. Кірова, 19,Чорноморське,96400)

За участю третіх осіб:

Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр. 6, м. Київ-168, 01000)

Черноморської районної державної адміністрації (вул. 60 років Жовтня, 9, смт. Черноморське, Автономна Республіка Крим, 96400)

За участю: Військового прокурора Євпаторійського гарнізону (вул. Пушкіна, 35, м. Євпаторія, 97400)

про спонукання до виконання певних дій

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2008 року у справі № 2-1/8548-2008 (суддя Ковтун Л.О. ) позов задоволено частково, зобов’язано відповідача у двомісячний термін змінити цільове призначення частки земельної ділянки військового містечка № 1 площею 32,00 га в смт Чорноморському Автономної Республіки Крим шляхом виключення її з земель оборони та переведення в категорію земель житлової та громадської забудови. Зобов’язано відповідача надати позивачу на будівництво та реконструкцію на земельній ділянці військового містечка № 1 пл. 32,00 га в смт Чорноморському Автономної Республіки Крим.

Не погодившись з постановленим судовим актом, військовий прокурор Євпаторійського гарнізону звернувся з апеляційним поданням, а відповідач - Чорноморська селищна рада звернулася з апеляційною скаргою, просили рішення першої інстанції скасувати, постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог.

Апеляційна скарга Чорноморської селищної ради мотивована тим, що спонукання до зміни цільового призначення земельної ділянки шляхом виключення її з земель оборони та переводу до категорії земель житлової та громадської забудови суперечить діючому законодавству та є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України (254к/96-ВР) , права органа місцевого самоврядування на здійснення від імені українського народу управління землями (а.с. 105-108, том 1).

Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону у апеляційному поданні зазначив, що рішення першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, зобов’язано відповідача, який не є власником земельної ділянки, вчиняти дії, на які він не має повноважень (а.с. 121-124, том 1).

Письмових заперечень на апеляційну скаргу та подання до суду не надходило.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2009 року апеляційна скарга Чорноморської селищної ради прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 23 березня 2009 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Ткаченко М.І., Антонова І.В. Залучені до участі у справі в якості третіх осіб –Міністерство оборони України та Черноморська районна державна адміністрація.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2009 року апеляційне подання військового прокурора Євпаторійського гарнізону прийнято до провадження суду та справа призначена до розгляду на 23 березня 2009 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Ткаченко М.І., Антонова І.В.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.03.2009 року суддю Ткаченко М.І. було замінено на суддю Заплава Л.М.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 березня 2009 року розгляд апеляційної скарги та апеляційного подання було відкладено на 31 березня 2009 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 березня 2009 року розгляд апеляційної скарги та апеляційного подання у зв’язку з неявкою представників Міністерства оборони України та Чорноморської районної державної адміністрації було відкладено на 07 квітня 2009 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 березня 2009 року відмовлено в задоволенні заяви про відвід головуючого судді Прокопанич Г.К., суддів Ткаченко М.І. та Антонової І.В. по справі № 2-1/8548-2008.

У судове засідання 07 квітня 2009 року представники Міністерства оборони України та Чорноморської районної державної адміністрації не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників третіх осіб.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У липні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Чорноморської селищної ради, просило зобов’язати відповідача прийняти рішення про зміну цільового призначення частки земельної ділянки військового містечка № 1 площею 32,00 га шляхом виключення її з земель оборони та переведення в категорію земель житлової та громадської забудови, зобов’язати відповідача надати позивачу дозвіл на здійснення будівництва та реконструкції на зазначеній земельній ділянці.

Позовні вимоги мотивовані тим, що діями відповідача порушуються права позивача як орендаря об’єктів нерухомого майна частини комплексу військового містечка №1 у смт Чорноморському Автономної Республіки Крим.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним, оскільки рішенням 19-ої сесії 5-го скликання Чорноморської селищної ради від 16.08.2007 року №1654 у задоволенні заяви позивача про укладання договору оренди земельної ділянки було відмовлено з підстав відсутності клопотання Міністерства оборони України про припинення права постійного користування на вищезазначену земельну ділянку, а також згідно листа Міністерства оборони України від 03.08.2007 року вих. №220/3180 (а.с. 13-14, том 1).

Оскаржене рішення мотивоване тим, що згідно статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та апеляційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу та апеляційне подання такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктами 1,2 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що власник земельної ділянки, що має звернутися з заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки та особа, до якої повинна подаватися така заява, співпадають в особі відповідача, вирішення питання про зміну цільового призначення земельної ділянки знаходиться у компетенції Чорноморської селищної ради та цілком залежить від відповідача.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі договору оренди, укладеному 23.10.2006 року (а.с. 9-11, том 1) між ним та державою в особі Міністерства оборони України, яке представляє Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина району, користується 21/100 частки комплексу за адресою: смт. Чорноморське, військове містечко №1, яке знаходиться на балансі Євпаторійської КЕЧ району.

Згідно з пунктом 11.5 договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються законодавством України.

Листом від 20.08.2008 року № 303/1/6/399 за підписом ТВО начальника Головного управління Бондаренка В.Б. Міністерство оборони України повідомило, що не заперечує проти виконання товариством з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" робіт з капітального ремонту, будівництва та реконструкції орендованої частини об’єктів війського містечка №1 у смт. Чорноморське згідно кошторису за рахунок власника коштів товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" (а.с. 54, том 1).

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Згідно статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Відповідно до пункту 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Земельна ділянка, на якій розташована військова частина А-2091 знаходиться у постійному користуванні Чорноморському флоту на підставі державного акту №013942, виданого виконавчим комітетом Чорноморської міської ради депутатів трудящих у 1978 році (а.с. 26-33, том 1).

Отже, зазначена земельна ділянка знаходиться у державній власності та відноситься до категорії земель оборони.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502 "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" (502-2002-п) зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Статтею 140 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Пунктом 45 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями" (затвердженим наказом Міністра оборони України 22.12.1997 N 483 (v0483322-97) ) передбачено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду належних доказів у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України щодо наявності відмови Міністерства оборони України від користування вищезгаданою земельною ділянкою. Також відсутнє будь-яке клопотання зазначеного землекористувача стосовно зміни цільового призначення земель оборони.

Лист ТВО начальника Головного управління Бондаренка В.Б. не містить будь-якої позиції Міністерства оборони України щодо можливості вилучення земель оборони або переводу їх до земель іншої категорії (а.с. 54, том 1).

Задовольняючи позов, суд зобов’язав раду змінити цільове призначення земельної ділянки і залишив поза увагою, що до вирішення радою цього питання право позивача не може вважатись порушеним, відтак, є передчасним висновок суду про задоволення всіх інших позовних вимог, які є похідними від цієї основної вимоги.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Вищого господарського суду України від 26.09.2007 року у справі №2-8/504-07 та від 22.01.2009 року у справі №2-16/2213-2008.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про зобов’язання відповідача у двомісячний термін змінити цільове призначення частки земельної ділянки військового містечка №1 площею 32,00 га смт Чорноморському шляхом виключення її з земель оборони та переведення в категорію земель житлової та громадської забудови не відповідає вимогам закону.

Також хибним є судове рішення в частині зобов’язання відповідача надати позивачу дозвіл на будівництво та реконструкцію на земельній ділянці військового містечка № 1 площею 32,00 га в смт Чорноморському Автономної Республіки Крим.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" орган місцевого самоврядування визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту, містобудівній документації.

Отже, право на забудову земельної ділянки реалізується шляхом використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та у відповідності з містобудівними вимогами та обмеженнями забудови земельної ділянки.

Тому, надання містобудівних умов та обмежень будівництва земельної ділянки може призводиться тільки тим заявником, який отримав документи, посвідчуючі право користування земельною ділянкою.

Орендодавець –Міністерство оборони України з клопотанням про надання згоди на будівництво та реконструкцію об’єктів, а також з клопотанням про надання орендарю дозволу на будівництво та реконструкцію орендованих об’єктів у виконавчий комітет селищної ради не звертався.

Не можна визнати обґрунтованим посилання суду першої інстанції на статті 797, 796 Цивільного кодексу України, оскільки перехід права найму будівлі або споруди до наймача нерухомого майна не тягне за собою автоматичного переходу права користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля (споруда).

Оскільки оскаржене судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, воно, згідно пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з підстав наведених вище.

Відповідно до частини 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи нове рішення, у позові слід відмовити.

Керуючись статтею 101, частиною 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Апеляційне подання Військового прокурора Євпаторійського гарнізону задовольнити.

Апеляційну скаргу Чорноморської селищної ради задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2008 року у справі №2-1/8548-2008 скасувати.

У позові товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" до Чорноморської селищної ради; за участю третіх осіб: Міністерства оборони України; Чорноморської районної державної адміністрації про спонукання до виконання певних дій відмовити.