Закрите акціонерне товариство "Ламітек–Укрізоліт"(далі по тексту –ЗАТ "Ламітек–Укрізоліт", позивач) звернулось до господарського суду Київської області із позовною заявою до Клавдієво-Тарасівської селищної ради (далі по тексту –Рада, відповідач-1) та дочірнього підприємства "Кий Авіа Текс"(далі по тексту –ДП "Кий Авіа Текс", відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Пікущею Г. Д. та зареєстрованого в реєстрі за номером 4422, в частині продажу земельної ділянки площею 0,2157 га., а також визнання відсутності права власності відповідача-2 на земельну ділянку площею 0,2157 га, розташованої по вул. К. Маркса, 44 у смт. Клавдієво-Тарасове, Бородянського району, Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.02.2009 року у справі № 13/262-08 (далі по тексту – Рішення) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Пікущею Г. Д. та зареєстрованого в реєстрі за номером 4422, в частині продажу земельної ділянки площею 0,2157 га, а також визнано відсутність права власності ДП "Кий Авіа Текс"на земельну ділянку площею 0,2157 га, розташовану по вул. К. Маркса, 44, смт. Клавдієво-Тарасове, Бородянського району, Київської області.

Не погоджуючись із Рішенням, відповідач-2 звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДП "Кий Авіа Текс"прийнято до провадження.

Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду склад колегії суддів змінено, розгляд справи № 07/4900 здійснюється у складі: головуючого судді –Рудченка С. Г., суддів –Корсакової Г. В. та Гаврилюка О. М.

Позивач скористався наданим йому ст. 96 ГПК України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розгляд справи здійснюється після оголошення в судовому засіданні 24.03.2009 року ухвали про відкладення розгляду справи.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції:

–27.12.2005 року ДП "Кий Авіа Текс"передало належне йому на праві власності майно у власність до статутного фонду (капіталу) ЗАТ "Ламітек-Діелектрик"відповідно до умов Договору від 27.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Пікущою Г.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 3112. На підставі цього Договору було видано свідоцтво серії САА № 401213 від 31.01.2006 року про право власності на нерухоме майно нежитлової будівлі двоповерхового виробничого цеху літер "А4"загальною площею 3607,9 кв.м., розташованій у Київській області, Бородянському районі, смт. Клавдієво-Тарасове, буд.44;

–07.10.2006 року рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ "Ламітек-Діелектрик", оформленого протоколом №4, повне найменування товариства змінено на ЗАТ "Ламітек-Укрізоліт"та затверджено нову редакцію Статуту, в той же день позивач отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ЗАТ "Ламітек-Укрізоліт"серії АОО №801849;

–після проведення реконструкції об'єкту нерухомого майна, позивач отримав нове Свідоцтво серії САА №395353 про право власності на нерухоме майно від 06.09.2007, згідно якого позивачу належить на праві власності цех з виробництва електротехнічних ламінатів літ. "А4"загальною площею 3850,2 кв.м. на підставі рішення виконкому Клавдієво-Тарасівської селищної ради від 28.08.2007 № 297;

–для обслуговування належного позивачу на праві власності об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі - двоповерхового виробничого цеху (літ. А4) 18.10.2006 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір суборенди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Пікущою Т.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 3869, та зареєстрований в Київській регіональній філії ДП "Центру державного земельного кадастру"13.11.2006 року за № 040632400008 (далі - договір суборенди);

–згідно договору суборенди позивач отримав у користування земельну ділянку площею 0,2157 га по вул. К. Маркса, 44 у смт. Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області, який було укладено відповідно до умов та на підставі договору довгострокової оренди земельної ділянки від 12.12.2005 року, зареєстрованого в Київській регіональній філії ДП "Центру державного земельного кадастру"20.12.2005 року за №040532400006 (далі - договір суборенди);

–відповідно до договору оренди земельна ділянка площею 2,84 га знаходилась в користуванні на умовах оренди строком на 10 років у відповідача-2, що передана у користування відповідача-2 на умовах оренди за актом приймання-передачі від 20.12.2005 року;

–листом від 26.02.2008 року №22 позивач звернувся до Клавдієво-Тарасівської селищної ради з проханням про розгляд питання щодо можливості продажу земельної ділянки із земель промислового призначення, а саме - земельної ділянки площею 0,2157 га по вул. К. Маркса, 44 у смт. Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області;

–листом від 03.03.2008 виконком Клавдієво-Тарасівської сільради повідомив позивача про те, що земельна ділянка площею 2,84 га, на якій знаходиться майновий комплекс ткацької фабрики, по вул. К. Маркса, 44 у смт. Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області, належить відповідачу-2 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12.12.2006р, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, посвідченого приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Пікущою Г.Д. та зареєстрованого в реєстрі за номером 4422, який укладено на підставі рішення № 153 від 27.10.2006 року четвертої сесії п'ятого скликання Клавдієво-Тарасівської сільради;

–на вказану земельну ділянку відповідачем-2 отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 12.12.2007 року, реєстраційний номер 02073240002, виданий Управлінням земельних ресурсів у Бородянському районі Київської області.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України'є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, також наявність спору між сторонами.

У відповідності до положень ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

А як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 5 Закону України "Про оренду землі" визначає, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно до ст. 8 Закону України "Про оренду землі"орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Отже, законодавство України чітко відокремлює договір оренди земельної ділянки та договір суборенди земельної ділянки як окремі види договорів. Договір суборенди самостійно, окремо від договору оренди не існує, він завжди укладається на підставі саме договору оренди.

Відповідно до вимог чинного законодавства 12.12.2005 року на підставі рішення 19 сесії 4 скликання Клавдієво-Тарасівської селищної ради від 11.10.2005 року між Дочірнім підприємством "Кий Авіа Текс"і Клавдієво-Тарасівською селищною радою було укладено Договір довгострокової оренди земельної ділянки площею 2,84 га. В подальшому між ДП "Кий Авіа Текс"та ЗАТ "Ламітек-Діелектрік"укладено Договір суборенди частини даної земельної ділянки від 18.10.2006 року, згідно якого орендар зобов'язується за плату передати суборендареві частину земельної ділянки площею 0,2157 га. у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов'язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, договір суборенди земельної ділянки є похідним від договору оренди земельної ділянки, оскільки законодавство України чітко розмежовує дані види договорів та встановлює, що договір суборенди земельної ділянки укладається на підставі та у відповідності до договору оренди земельної ділянки.

Отже, позивач з 18.10.2006 р. є суборендарем, а не орендарем, як встановлено судом.

Стаття 9 Закону України "Про оренду землі", передбачає, що орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а у разі продажу на конкурсі (аукціоні) - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками конкурсу (аукціону). Орендодавець зобов'язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається.

Договором оренди, зокрема п. 9, встановлено, що договір укладено на 10 років з правом викупу. При цьому. Договором суборенди не передбачено право суборендаря на викуп земельної ділянки, яка передавалася в суборенду, а лише встановлено термін дії Договору - 9 років, та встановлено, що у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Отже, у позивача, як суборендаря, відсутнє переважне право на придбання земельної ділянки, яка передавалася в суборенду.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин, висновок місцевого господарського суду щодо наявності у позивача (суборендаря) переважного права на отримання у власність спірної земельної ділянки, яка передавалася в суборенду, є хибним та таким, що не відповідає змісту ст. 9 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 7 Закону України "Про оренду землі"передбачено, що орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , законами України про оренду та договором оренди.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Порядок передачі земельної ділянки в оренду встановлений п.4.1 договору суборенди, згідно якого зазначена земельна ділянка повинна бути передана в суборенду по акту прийому-передачі, який оформляється в строк три дні з моменту набуття чинності даного договору.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", невід'ємною частиною договору оренди землі є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

За таких обставин місцевий господарський суд безпідставно прийшов до висновку, що позивач правомірно користувався земельною ділянкою площею 0,2157 га на підставі договору суборенди земельної ділянки, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що земельна ділянка площею 0,2157 га існує як самостійний об’єкт цивільно-правових відносин, тобто, що межі такої земельної ділянки визначені в натурі (на місцевості). Позивачем не доведено фактів передачі відповідачем-2 земельної ділянки по акту приймання-передачі, наявності акту встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі. Не подано позивачем і плану земельної ділянки, яка передається в суборенду, а текст самого договору суборенди не має посилання ні на план або схему земельної ділянки, яка передається в оренду, ні на кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, ні на акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), ні на проект відведення земельної ділянки. За таких обставин позивачем не доведено його право на користування та/або викуп земельної ділянки плошаю 0,2157 га.

Суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність у договорі суборенди суттєвих умов договору, які встановлені ч. 4 ст.15 Закону України 2Про оренду землі", що потягло за собою прийняття невірного рішення.

Крім того, при винесенні рішення суд враховує, що відповідно до статті 9 Закону України "Про оренду землі"орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки. Як видно з матеріалів справи, Договір оренди було укладено на 10 років та він передбачав право орендаря на викупу земельної ділянки. В той же час, договір суборенди не надавав права суборендарю на викуп земельної ділянки.

На думку суду, право позивача на користування земельною ділянкою, на якій розміщена належна йому будівля, не було порушене оспорюваним договором купівлі-продажу, оскільки він не позбавлений можливості користуватися тією частиною земельної ділянки, яка знаходиться під будівлею та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування належної йому будівлі уклавши договір оренди з власником земельної ділянки. При цьому суд враховує положення ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу), відповідно до яких до набувача нерухомого майна переходить право на земельну ділянку відповідно до умов цивільно-правових угод або на підставі договору оренди. Оскільки позивачем не надано доказів про укладення угод, відповідно до яких між відчужувачем та набувачем нерухомого майна були погоджені умови щодо переходу прав на земельну ділянку, її розміри та місце розташування, –у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Позивач не довів ні факту існування окремої земельної ділянки площею 0,2157 га, ні факту користування такою земельною ділянкою на підставі належним чином укладеного договору оренди. За таких умов є безпідставним твердження позивача про наявність у нього переважного права на отримання земельної ділянки у власність у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з абзацом першим частини другої ст. 128 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради, або державного органу приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір. До заяви додається: а) державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі; б) план земельної ділянки та документ про її надання у разі відсутності державного акта; в) свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

Частина третя ст. 128 Земельного кодексу України встановлює, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада, або державний орган приватизації, або центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.

Частиною 6 ст. 128 Земельного кодексу України передбачено, що рішення Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Як було встановлено місцевим господарським судом, договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,8400 га. несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: вул. Карла Маркса, 44, смт. Клавдієво-Тарасове, Бородянського району Київської області, був укладений 12.12.2006 року між Клавдієво-Тарасівською селищною радою та ДП "Кий Авіа Текс" на підставі рішення № 155 четвертої сесії п’ятого скликання Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області від 27.10.2007 року, прийнятого за розглядом заяви відповідача-2 про придбання земельної ділянки у власність.

Тобто, Відповідач 2 у порядку, встановленому законодавством України, правомірно набув права власності на земельну ділянку площею 2,84 га. та отримав Державний Акт на право власності на земельну ділянку від 12.12.2007 року, реєстраційний номер 02073240002, виданий Управлінням земельних ресурсів у Бородянському районі Київської обл.

Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Виходячи з того, що під час розгляду справи не було встановлено обставин, з якими закон пов’язує недійсність правочину, –у суду немає правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,8400 га від 12.12.2006 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що господарським судом Черкаської області при прийнятті Рішення не дотримано вимоги норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому Рішення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101- 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Кий Авіа Текс"на рішення господарського суду Київської області від 02.02.2009 року у справі № 13/262-08 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 02.02.2009 року у справі № 13/262-08 –скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Пікущею Г. Д. та зареєстрованого в реєстрі за номером 4422 в частині продажу земельної ділянки площею 0,2157 га., а також визнання відсутності права власності дочірнього підприємства "Кий Авіа Текс"на земельну ділянку площею 0,2157 га, розташованої по вул. К. Маркса, 44 у смт. Клавдієво-Тарасове, Бородянського району, Київської області.

4. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Ламітек –Укрізоліт"(Київська обл., Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. К. Маркса, 8, ідентифікаційний код 33710647) на користь дочірнього підприємства "Кий Авіа Текс" (Київська обл., Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. К. Маркса, 44, ідентифікаційний код 30212710) витрати, пов’язані зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 42,50 грн.