представник позивача, не з'явився, дочірнє підприємство Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море";

представник відповідача, Терещенко Сергій Володимирович, довіреність № б/н від 01.04.09, приватне підприємство "Кримська рибна компанія "Діскавері";

представник відповідача, Фрундін Анатолій Борисивич (повноваження перевірені), паспорт ЕС № 092033 від 27.08.96, Директор, приватне підприємство "Кримська рибна компанія "Діскавері";

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кримська рибна компанія "Діскавері" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 03.03.2009 року у справі №2-9/9876-2008

за позовом Дочірнього підприємства Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" (вул. Новоселів, 2,Керч,98307)

Приватного підприємства "Кримська рибна компанія "Діскавері" (вул. Ворошилова, 8 кв. 29,Керч,98330)

про застосування наслідків нікчемного правочину;

за зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу № 1-04/08 від 15.04.2008 року дійсним

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 03.03.2009 у справі № 2-9/9876-2008 провадження по первісному та по зустрічному позову припинено.

Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач за первісним позовом - приватне підприємство "Кримська рибна компанія "Діскавері" подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу першої інстанції скасувати з тих підстав, що судом першої інстанції неправильно застосована стаття 220 Цивільного кодексу України.

Письмових заперечень до суду не надходило.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 березня 2009 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 07 квітня 2009 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Антонова І.В.

У судове засідання 07 квітня 2009 року представник позивача - дочірнього підприємства Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" не з’явився, надіслав телеграму з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

У жовтні 2008 року дочірнє підприємство Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства "Кримська рибна компанія "Діскавері", просило застосувати правові наслідкі нікчемного правочину -договору купівлі продажу цілісно-майнового комплексу № 1-04/08, укладеного 15 квітня 2008 року, шляхом припинення правовідносин між ними.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що у порушення вимог статті 210, 657 Цивільного кодексу України договір від 15.04.2008 року нотаріально не посвідчений та сторонами не виконаний.

Заперечення проти позову відповідач висловив шляхом звернення з зустрічними вимогами про визнання договору №1-04/08 від 15.04.2008 року дійсним (а.с. 26-28).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2008 року судом прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву приватного підприємства "Кримська рибна компанія "Діскавері".

Відповідач за зустрічним позовом вважає його безпідставним та зазначив, що реальна передача майна не відбулася, що підтверджується актами опису активів (а.с. 71-72)

Оскаржена ухвала мотивована посиланням на те, що договір купівлі-продажу від 15.04.2008 року № 1-04/08 є неукладеним, отже, між сторонами відсутній предмет спору.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно пункту 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до пункту 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Пунктом 1 статті 220 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції оцінив надані сторонами докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, однак, провадження у справі припинив, не вбачаючи наявності між сторонами спору.

Судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції, оскільки частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Пунктом 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України суд може визнати нікчемний договір дійсним.

Отже, припиняючи провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд фактично ухилився від розгляду спору по суті, чим позбавив сторони можливості захисту права, яке вони вважають порушеним.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2008 у справі № 2-7/8320-2008.

Частиною 4 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.