КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2009 № 17/204/28
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs4208010) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Михайлов І.А. (дов. №04-08/3421 від 06.11.2008);
Кубрак І.М. (дов. №04-08/3332 від 30.10.2008);
від відповідача: Нестеренко В.С. (дов. №25 від 03.02.2009);
Матяш Н.В. (дов. №15 від 21.01.2009);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.02.2009
у справі № 17/204/28 (суддя
за позовом Державної екологічної інспекції в Чернігівській області
до Комунального підприємства "Зеленбуд" (далі – КП "Зеленбуд")
про відшкодування 13 385,76 грн. шкоди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2009 усправі №17/204/28 в позові відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Державна екологічна інспекція в Чернігівській області звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2009 у справі №17/204/28 скасувати повністю та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.10.2008р. №448/09 є належним доказом у справі, так як Державна екологічна інспекція є уповноваженим органом, що має право здійснювати контроль за використанням та охороною земель в частині перевірок щодо самовільного зайняття земельних ділянок.
Крім того, скаржник зазначає, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства складався у присутності майстра КП "Зеленбуд" Кривопуска Г.М. та в.о. начальника КП "Зеленбуд" Нестеренко В.С, про що свідчать підписи осіб. Зауважень чи заперечень до акту не вносилося, беззаперечно підписані представниками КП "Зеленбуд", акти перевірок, приписи позивача не оскаржувалися у встановленому законом порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що апеляційна скарга є не обґрунтованою, та містить у собі припущення та перекручування положень законодавства України.
Крім того, відповідач зазначає, що 18.03.2009р. постановою Чернігівського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 2а-3650/09/2570 позов задоволено - скасовано приписи позивача від 24.01.2008 р. № 01/09 та від 20.08.2008 р. № 02/09. Рішенням адміністративного суду було встановлено, що Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області було порушено вимоги чинного законодавства при складанні зазначених приписів щодо КП "Зеленбуд", і вони є неправомірними.
Ухвалою від 06.03.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 07.04.2009р.
Представники сторін в судове засідання з’явилися, представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, а представники відповідача пояснили свої заперечення щодо апеляційної скаги, просили залишити її без задоволення, оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області – без змін.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області, дослідивши матеріали справи, заслухавши поянення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
До Господарського суду Чернігівської області звернулася з позовною заявою Державна екологічна інспекція в Чернігівській області до Комунального підприємства "Зеленбуд" Чернігівської міської ради про відшкодування 13385 грн. 76 коп. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що ним було здійснено перевірку дотримання відповідачем земельного законодавства, за результатами якої було виявлено порушення відповідачем вимог ст.ст. 123, 125 Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 17, 33 Закону України "Про відходи", в зв’язку з чим позивачем був розрахований розмір шкоди, яка заподіяна державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи у відзиві на позовну заяву, що позивач дійшов до безпідставних висновків, що вся площа земельної ділянки, яка зазначена в акті перевірки, який став приводом звернення до суду, зайнята під відходи деревини саме КП "Зеленбуд".
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Як свідчать матеріали справи, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Михайловим І.А., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Бистріковою Ю.М., Павленком А.В. була проведена 20 серпня 2008р. перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства на території вулиці Тичини в м. Чернігові, про що складено акт від 20.08.2008р. №315/09.
У ході перевірки було встановлено, що 28.08.2007р. на двадцятій сесії п’ятого скликання Чернігівської міської ради прийнято рішення (п.65) про погодження місця розташування об’єкту та надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки по вул. Тичини для складування гілок від обрізаних та знесених дерев КП "Зеленбуд".
КП "Зеленбуд" звернулось з листом №48 від 24.03.2008р. до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, щодо погодження Акту вибору земельної ділянки від 28.02.2008р. орієнтовною площею 7,5 га для складування гілок від обрізаних та знесених дерев. Згідно висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області №09/912 від 01.04.2008р. матеріали не були погоджені з тих підстав, що ділянка розміщена на заболочених землях, тому складування відходів деревини призведе до погіршення екологічного та санітарно - епідеміологічного стану прилеглої території. Крім того, будуть порушені вимоги ст. 33 Закону України "Про відходи" (забороняється захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія).
Однак, у січні 2008 року КП "Зеленбуд" розпочало використовувати земельну ділянку по вул. Тичини для складування обрізаних гілок, використаних новорічних ялинок, частин стовбурів дерев, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України "Про відходи".
24.01.2008 р. начальнику КП "Зеленбуд" Супруну А.П. був виданий припис №01/09, щодо припинення несанкціонованого розміщення відходів по вул.Тичини, м. Чернігів.
За результатами проведеної перевірки 20.08.2008р. начальнику КП "Зеленбуд" Супруну А.П. був виданий припис №02/09 про ліквідацію несанкціонованого розміщення відходів на земельній ділянці по вул. Тичини, м.Чернігів, котрий від підпису про отримання припису відмовився.
Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Михайловим І.А., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Бистріковою Ю.М., Павленком А.В. була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства на території в районі вул. Тичини у м.Чернігові, про що складено Акт від 24.09.2008р. за №383/09. Перевірка проведена позапланова з метою контролю виконання припису №02/09 від 20.08.2008р.
В ході перевірки було встановлено, що несанкціоноване розміщення відходів деревини не ліквідоване. В зв’язку з чим, начальнику КП "Зеленбуд" Супруну А.П. був виданий припис про звільнення земельної ділянки від нагромаджень відходів деревини, який був отриманий ним особисто.
Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Михайловим І.А., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Бистріковою Ю.М., Павленком А.В., в присутності в.о. начальника КП "Зеленбуд" Нестеренко В.С., майстра КП "Зеленбуд" Кривопуска Г.М., була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства на території в районі вул.Тичини у м.Чернігові, про що складено акт від 30.10.2008р. за №448/09, з яким був ознайомлений та отримав один примірник в.о. начальника КП "Зеленбуд" Нестеренко В.С.
В ході перевірки була проведена оцінка об’єму нагромаджень відходів деревини (обрізане гілля, частини стовбурів дерев), самовільно розміщених на території земель запасу Чернігівської міської ради в районі вул.Тичини напроти ППСМ "Агродорстрой", вул. Тичини, 69. Вказана земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Заміри проводились комісійно мірною стрічкою Р50 УЗК ДСТУ 4179-2003 тавро про повірку 1-й квартал 2008 року. Була складена схема-малюнок розміщення даних відходів з прив’язкою до місцевості. За розрахунками розмір площі земельної ділянки становить 8080,25 кв. м, об’єм вказаних відходів становить 17704,53 куб. м. На момент проведення перевірки встановлено, що розміщення даних відходів було здійснено за відсутністю будь-яких дозвільних документів та погоджень природоохоронних органів.
Даний факт є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 17, 33 Закону України "Про відходи".
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК України).
Пунктом б ч.1 ст.211 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, а саме самовільне зайняття земельних ділянок. Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 (963-2007-п) затверджено Методику (далі - Методика) визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.
Ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).
Розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000р. №1619 (1619-2000-п) (п.п. 1-3,7 Методики).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264 від 25.06.1991р. (далі - Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) ) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки; подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п.п. "б,з" ч.І ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Стаття 188 ЗК України передбачає, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003р. №963-ІV (далі - Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) ) самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. В свою чергу охорона земель – це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Крім того, даним законом передбачені спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, а також чітко визначені їх повноваження, а саме ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Моніторинг родючості ґрунтів проводить спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань аграрної політики.
Державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів здійснює Державна екологічна інспекція та її територіальні органи. Моніторинг ґрунтів у системі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики проводить Державна служба охорони родючості ґрунтів та її територіальні органи (ч.ч.1-3 ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").
До повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам (абз. 2 п. "а", "д" ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").
Відповідно до п."а" ст. 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель належать здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель та зазначено у якій саме частині, тобто визначений конкретний перелік питань, які належать до компетенції даних органів.
В свою чергу, правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості грунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля регулюються одночасно прийнятим з Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) Законом України "Про охорону земель" від 19.06.2003р. №962-ІV (962-15) (далі – Закон України "Про охорону земель" (962-15) ). Закон України "Про охорону земель" (962-15) не визначає ні поняття "самовільне зайняття земельної ділянки", ні органи уповноважені перевіряти дане питання та вживати відповідні заходи.
Крім того, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає види правопорушень, за які настає відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Серед переліку даних правопорушень самовільне зайняття земельних ділянок відсутнє. Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) державний контроль саме за використанням земель, в т.ч. щодо самовільного зайняття земельних ділянок, віднесено до компетенції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а не спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Зважаючи на вищезазначене, судовою колегією критично оцінюються посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що до його компетенції належать питання дотримання порядку набуття земельних ділянок, і, зокрема встановлення фактів їх самовільного зайняття, оскільки дане питання, відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до компетенції органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів не віднесено. Крім того, позивач не вірно вважає, що поняття "самовільне зайняття земельної ділянки" охоплюється поняттям "охорона земель".
Як свідчать матеріали справи, на даний момент Господарським судом Чернігівської області розглядається справа №11/213 за позовом Державної екологічної інспекції в Чернігівській області до Комунального підприємства "Зеленбуд" Чернігівської міської ради про відшкодування 7062138 грн. 50 коп. шкоди, завданої державі за порушення законодавства про охорону земель, а саме: за забруднення та засмічення відходами тієї ж земельної ділянки по вулиці Тичини в м. Чернігові, що дійсно відноситься до охорони земель та до компетенції позивача.
Посилання позивача на те, що дані кошти мають бути застосовані для відновлення попереднього стану земельної ділянки, не можуть бути враховані оскільки в даній справі мова йде про шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а не внаслідок її засмічення, чи забруднення, як зазначено в позові по вищевказаній справі №11/213.
В свою чергу у разі стягнення шкоди по справі №11/213 внаслідок засмічення ни забруднення земельної ділянки кошти будуть застосовані для повернення земельної ділянки в попередній стан.
Належним доказом у даній справі про самовільне зайняття земельної ділянки має бути акт, складений спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.
Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.10.2008р. за №448/09, на який посилається позивач, не можна вважати належним доказом встановлення правопорушення, оскільки складений не уповноваженими особами.
Крім того, в актах перевірок від 20.08.2008р. за №315/09 та від 24.09.2008р. за №383/09 відсутні зазначення як розміру самовільно зайнятої земельної ділянки, так і відомості, що під час перевірки приймали участь представники відповідача.
В акті від 30.10.2008р. №448/0930 зазначено, що перевірка проводилася в присутності в.о. начальника КП "Зеленбуд" Нестеренко В.С., майстра КП "Зеленбуд" Кривопуска Г.М., однак в графі "присутні" міститься тільки підпис майстра КП "Зеленбуд" Кривопуска Г.М. Підпис же головної посадової особи відповідача, а саме, в.о. начальника КП "Зеленбуд" Нестеренко В.С. свідчить тільки про ознайомлення та отримання примірника акту.
В зв’язку з вищезазначеним, судова колегія дійшла висновку про те, що підпис в акті перевірки майстра КП "Зеленбуд" Кривопуска Г.М. не може вважатися доказом визнання відповідачем факту самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі, зазначеному в акті перевірки.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який не довів законності та обґрунтованості своїх позовних вимог, а тому позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2009 у справі №17/204/28 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2009 у справі №17/204/28 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області – без задоволення.
2.Матеріали справи №17/204/28 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді Михальська Ю.Б.