розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СОБІ"на рішення господарського суду Київської області від 02.02.2009 року (підписане 16.02.2009 року),

у справі №19/471-08 (суддя Карпечкін Т.П.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОБІ", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне",

с. Обухів Київської області,

про стягнення 3 420 125,60 грн., -

04.12.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "СОБІ"(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне"(відповідач) про стягнення 3 420 125,60 грн. (а.с. 2-4).

Позивач своєю заявою змінив розмір позовних вимог, а саме: визначив розмір збитків від інфляції у сумі 9 727,92 грн. (а.с. 89).

Рішенням господарського суду Київської області від 02.02.2009 року у справі №19/471-08 в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "СОБІ"до товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне"про стягнення 3 420 125,60 грн. відмовлено повністю (а.с. 103-106).

При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши, що останній етап виконання робіт, який є спірним у даній справі, не завершено, а оплата цього етапу здійснюється відповідачем після по факту приймання виконаних робіт, тобто після завершення останнього етапу, та що стягнення вартості частково виконаних робіт по останньому етапу є зміною умов договору, тобто втручанням в господарську діяльність юридичної особи, керуючись ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 889 ЦК України та умовами договору і додатками до нього, повністю відмовив в задоволенні позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "СОБІ", подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 02.02.2009 року у справі №19/471-08 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим господарським судом невірно застосовано норми матеріального права, а саме ст. ст. 530, 882 ЦК України, посилається на те, що відповідач зобов’язаний сплатити вартість фактично виконаних робіт згідно договору, оскільки порядок та строки остаточного розрахунку сторонами в договорі не визначено.

У своєму відзиві відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що розділом 5 договору передбачено порядок оплати виконаних робіт саме після закінчення виконання таких робіт та узгодження сторонами фактично намитого об’єму ґрунту, а п. 3.5. договору встановлено, що остаточна вартість робіт із гідронамиву буде визначена сторонами протоколом згідно фактичного об’єму намитого ґрунту, переконаний, що строк оплати виконаних робіт ще не настав. При цьому, відповідач посилається на ст. ст. 526, 853, 882 та ч. 4 ст. 879 ЦК України.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.03.2009 року у справі №19/471-08 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СОБІ"на рішення господарського суду Київської області від 02.02.2009 року у справі №19/471-08 прийнято до провадження та призначено розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами, звукозапис якого долучається до матеріалів справи, згідно якого представники позивача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

07.06.2004 року між позивачем (позивач) та відповідачем (відповідач) було укладено договір підряду (договір, а.с. 6-9), згідно умов якого позивач зобов’язувався виконати проектні роботи по розробці та затвердженню плану детального планування житлового масиву "Затишне"(п. 2.1 договору) та виконати проектні роботи по розробці та затвердженню проекту намиву території відповідача на площі 11.6 га (п. 2.2. договору).

Позивач зобов’язувався виконати роботи по гідронамиву піску на виділеній території відповідача площею 11,6 га у відповідності з затвердженою та прийнятою до провадження проектною документацією по намиву житлового масиву "Затишне"в шт. Козин Київської області. Позивач також зобов’язувався виконати комплекс робіт по влаштуванню гідротехнічних споруд відповідно до технічного завдання (п. 2.3. договору).

Відповідач зобов’язувався прийняти та оплатити виконані відповідачем роботи (п. 2.4. договору).

Приблизний об’єм намиву складає 600 тис. м2. (п. 2.5 договору).

Вартість предмету договору визначається шляхом складання договірних вартостей по кожному окремому виду робіт. Договірна вартість проектних робіт по розробці та затвердженню плану детального планування житлового масиву "Затишне"складає 159 888,00 грн. з ПДВ. Договірна вартість робіт по проектуванню та гідронамиву визначається з розрахунку вартості 1 м2 ґрунту, укладеного на карту намиву та складає 6,39 грн. за 1 м3 з ПДВ. Вартість робіт по влаштуванню гідротехнічних споруд оформлюється окремим додатком до договору згідно технічного завдання. Остаточна вартість виконаних робіт по гідронамиву визначається сторонами протоколом відповідно до фактичного об’єму намитого ґрунту (розділ 3, п. п. 3.1.-3.5. договору).

Згідно п. 5.1. договору відповідач здійснює оплату робіт шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів відповідно затвердженому графіку виконання та фінансування робіт (додаток №2 до договору), а згідно п. 5.2. договору остаточний розрахунок між сторонами за намив проводиться після виконання робіт позивачем, відповідно фактично намитим об’ємам піску на ділянку відповідача.

За порушення термінів оплати, встановлених в п. 5.1 договору та графіку здійснення платежів, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості (п. 9.1 договору).

14.07.2006 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору (а.с. 12), згідно якої п. 3.3. договору викладено в новій редакції, а саме "договірна вартість по проектуванню та проведенню гідронамивних робіт визначається виходячи із вартості робіт по проектуванню та проведенню гідронамивних робіт виходячи із вартості 1 м3 ґрунту, укладеного на карту намиву та складає 11,10 грн. за 1 м3.

Умовами зазначеної додаткової угоди також встановлено, додаток №1 та додаток №2 до договору викласти в новій редакції, а попередню редакцію вважати такою, що втратила силу з 12.07.2006 року.

14.07.2006 року сторонами підписано додаток №1 (протокол узгодження договірної ціни, а.с. 13) та додаток №2 (графік проведення платежів та виконаних робі, а.с. 14) до договору в новій редакції.

У відповідності до п. 6 таблиці 1 додатку №2 від 14.07.2006 року (графік проведення та виконання робіт) остаточна оплата робіт позивача здійснюється по факту приймання робіт після узгодження сторонами фактичного намитого об’єму ґрунту.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт позивач виконав роботи за період січня-червня 2007 року по гідронамиву піску на загальну суму 8 871 108,94 грн. (а.с. 16-20).

Також позивачем були виконані проектні роботи по розробці та затвердженню плану детального планування житлового масиву "Затишне"на суму 160 000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 31.08.2006 року (а.с. 15).

Тобто, вартість виконаних позивачем робіт складає 9 031 108,94 грн.

Як стверджує відповідач, що підтверджується позивачем, відповідач перерахував позивачеві грошові кошти у сумі 6 623 586,50 грн.

Таким чином, неоплаченою залишилась частина виконаних позивачем робіт у сумі 3 407 522,44 грн.

Позивач вважає, що відповідач прострочив виконання зобов’язання, оскільки не сплатив грошові кошти за виконані роботи та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3 407 522,44 грн. і за прострочення виконання зобов’язання пеню в розмірі 11 202,81 грн., 3% річних в розмірі 1 400,35 грн. та інфляційні в розмірі 9 727,92 грн. за період з 28.11.2008 року по 02.12.2008 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши укладений між сторонами договір та положення наведеної статті дійшла до висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами при укладенні договору від 07.06.2004 року за своєю правовою природою є правовідносинами, які виникають при укладенні договору будівельного підряду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, не погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про те, що термін оплати робіт за останній етап ще не настав, тому відсутні підстави для задоволення позову, зазначає наступне.

Частиною 4. ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Аналогічне положення містить п. 7.1. договору, згідно якого для прийняття робіт на адресу відповідача направляється акт про виконані роботи. Впродовж семи календарних днів з моменту отримання акта відповідач розглядає його, після чого приймає виконані роботи та підписує його. Тобто, підставою прийняття робіт є акт про виконані роботи, підписаний сторонами.

Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до п. 3 додатку №2 до договору дати оплати та строки виконання робіт орієнтовані (а.с. 14).

Матеріали справи містять акти приймання виконаних підрядних робіт за період січня-червня 2007 року по гідронамиву піску на загальну суму 8 871 108,94 грн., які підписані представниками сторін, містять відтиски печаток сторін, в яких відсутні будь-які зауваження або застереження сторін щодо виконаних позивачем робіт, а також факт підписання яких не заперечується сторонами.

В п. 6 таблиці 1 додатку №2 від 14.07.2006 року сторони встановили, що остаточна оплата робіт позивача здійснюється по факту приймання робіт після узгодження сторонами фактичного намитого об’єму ґрунту.

Як вбачається з актів приймання виконаних підрядних робіт за період січня-червня 2007 року, в них сторонами погоджено фактично намитий об’єм ґрунту та вартість робіт по гідронамиву піску.

Враховуючи той факт, що п. 3 додатку №2 до договору строки оплати чітко не встановлені, а зазначено, що дати оплати виконання робіт орієнтовані, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що строк оплати виконаних робіт умовами договору не вихначено, а тому застосовуються вимоги ст. 530 ЦК України.

Так, частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

25.11.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією №1017 (а.с. 21), в якій викладено вимогу про сплату заборгованості за виконані позивачем для відповідача роботи у сумі 3 407 522,44 грн. у строк до 27.11.2008 року і яка отримана відповідачем 27.11.2008 року, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 22), тобто строк сплати заборгованості відповідачем сплинув 04.12.2008 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження проведення розрахунку з позивачем за виконані ним роботи по гідронамиву піску на території відповідача.

Посилання відповідача на відсутність узгодженого сторонами протоколу в порядку п. 3.1. договору (остаточна вартість виконаних робіт по гідронамиву визначається сторонами протоколом відповідно до фактичного об’єму намитого ґрунту) як на підставу для відмови в задоволенні позову колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки протокол узгодження вартості виконаних робіт стосується остаточної вартості виконаних робіт, а у даному випадку мова йдеться про оплату виконаних робіт згідно актів виконаних робіт.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову є необґрунтованим і підлягає скасуванню, а вимоги про стягнення з відповідача 3 407 522,44 грн. заборгованості позивачем доведені належними доказами та ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції відмовляє позивачеві у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 11 202,81 грн., 3% річних в розмірі 1 400,35 грн. та інфляційних в розмірі 9 727,92 грн. за період з 28.11.2008 року по 02.12.2008 року з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, п. 9.1. договору сторони встановили, що за порушення термінів оплати, встановлених в п. 5.1 договору та графіку здійснення платежів, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.

У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналізуючи наведене положення Цивільного кодексу України (435-15) , суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що пред’явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов’язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред’явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред’явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховує пеню, 3% річних та інфляційні з 28.11.2008 року по 02.12.2008 року, тобто до дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив (04.12.2008 року).

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача суми пені, 3% річних та інфляційні, нараховані за період з 28.11.2008 року по 02.12.2008 року, тобто до закінчення семиденного строку для добровільного виконання відповідачем зобов’язання по сплаті боргу.

Враховуючи наведені норми законодавства України, дату пред’явлення позивачем вимоги відповідачеві та дату звернення позивача до суду з позовом, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму основної заборгованості відповідача.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, є підставою для скасування рішення господарського суду Київської області від 02.02.2009 року у справі №19/471-08 та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд апеляційної інстанції покладає судові витрати на відповідача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104 та 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СОБІ"на рішення господарського суду Київської області від 02.02.2009 року у справі №19/471-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОБІ"до товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне"про стягнення 3 420 125,60 грн. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 02.02.2009 року у справі №19/471-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОБІ"до товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне"про стягнення 3 420 125,60 грн. скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "СОБІ"до товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне"про стягнення 3 420 125,60 грн. задовольнити частково.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне"(08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 32077891) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СОБІ"(04176, м. Київ, вул. Електриків, 4, код ЄДРПОУ 16476986) 3 407,522,44 грн. боргу.

5. В задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 11 202,81 грн., 3% річних в розмірі 1 400,35 грн. та інфляційних в розмірі 9 727,92 грн. відмовити.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне"(08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 32077891) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СОБІ"(04176, м. Київ, вул. Електриків, 4, код ЄДРПОУ 16476986) 25,321,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 12 660,75 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги та 117,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.