розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення госпо дарського суду Дніпропетровської області від 5.02.2009р. за заявою відкритого акціонерно го товариства БТА Банк" про скасування рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "АПРІОРІ-ЛЕКС" від 3.11.2008р. у справі

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "БТА Банк", м. Київ

про стягнення 3797266,99гр.

Рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації 'АПРІОРІ-ЛЕКС від 3.11.2008р. задоволено позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 та стягнуто на користь позивача з відкритого акціонерного товариства "БТА Банк" (далі Банк) 3797266,99гр.

24.12.2008р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Банку про скасування рішення третейського суду. Свої вимоги заявник мотивував тим. що : тре тейський суд розглянув справу, яку не віднесено до його компетенції, оскільки позов сто сується не цивільних та господарських правовідносин, а застосування податкового зако нодавства, в зв'язку з чим спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судо чинства; представником ПП ОСОБА_1 був суддя зазначеного третейського суду, а то му судді, що розглядали справу, підлягали відводу чи самовідводу: при розгляді справи було порушено процесуальні права Банку, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 5.02.2009р, (суддя Коще-єз І.М.) заяву Банку задоволено та скасовано рішення третейського суду.

Не погодившись з рішенням ПП ОСОБА_1, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуа льного права, просила скасувати рішення господарського суду. При цьому апелянт посла вся на те, що судом зроблено неправильний висновок про непідсудність третейському су ду заявленого позивачем позову та про невідповідність складу третейського суду вимогам закону.

У своєму відзиві відповідач зазначив, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає за доволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2008р. ОСОБА_1 звернулась до по стійно діючого третейського суду при асоціації "АПРІОРІ-ЛЕКС" з позовом про стягнення з Банку заборгованості з орендної плати в сумі 1368276,04гр., пені - 37067,31 гр., комуналь них послуг - 4195,14гр., заподіяних збитків - 6578гр. та судових витрат. Крім того, позива чка просила розірвати договір оренди нежитлового приміщення та виселити з нього відпо відача.

28.10.2008р. до третейського суду надійшла заява Банку про відвід складу суду, моти вована тим, що представник позивача ОСОБА_1 є суддею вказаного суду. Крім того, ОСОБА_1 є директором підприємства, яке є засновником асоціації "АПРІОРІ-ЛЕКС" при якій діє третейський суд.

Ухвалою від 28.10.2008р. в задоволенні клопотання про відвід складу суду відмовлено, а рішенням третейського суду від 3.11.2008р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

З тексту позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що свої вимоги про стягнення з Банку за боргованості з орендної плати за квітень-червень 2008р. позивачка обґрунтувала тим, що Банк безпідставно утримав та перерахував до держбюджету податок на доходи в розмірі 178470,79гр., недоплативши на вказану суму орендну плату. Заперечуючи проти цієї час тини позовних вимог Банк посилався на те, що він здійснив такі дії на підставі приписів За кону України "Про податок з доходів фізичних осіб (889-15) ", діючи при цьому в якості податкового агенту (т2 а.с.4,105-106).

Таким чином, при розгляді питання про стягнення з Банку 178470,79гр. фактично вирі шувалось питання обґрунтованості перерахування останнім зазначеної суми до державно го бюджету в якості податку з доходів приватного підприємця ОСОБА_1, тобто прави льність застосування податкового законодавства. З огляду на це, вказані питання повинні розглядатися с участю податкового органу та розпорядника бюджетних коштів (відповідно го казначейства).

За таких обставин та з огляду на приписи ст. 2, 3 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 1 Закону України "Про третейські суди" ця частина позовних вимог стосується публічно-правових відносин, що унеможливлює їх розгляд третейським судом.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що представником ОСОБА_1 при розгляді справи у третейському суді був ОСОБА_1, який, згідно із направленим в адресу сторін разом з ухвалою про відкриття провадження у справі списком третейських суддів, є суд дею постійно діючого третейського суду при асоціації "АПРІОРІ-ЛЕКС". З цих підстав Бан ком було заявлено клопотання про відвід складу суду (ті а.с. 13-14,22, т2 а.с. 1,129).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про третейські суди" та ст.26 Регламенту постійно діючого третейського суду при асоціації "АПРІОРІ-ЛЕКС" (затв. наказом управління юстиції у Дніпропетровської області №498 від 10.07.2007р.) третейський суддя не може брати уча сті у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідво ду якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках.

Оскільки до призначеного головою третейського суду складу увійшли судді, які як і представник позивача ОСОБА_1, є суддями постійно діючого третейського суду, міс цевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що всі вони перебувають між собою в особливих стосунках, що виникли внаслідок самого факту обрання їх до скла ду постійно діючого третейського суду. З огляду на це, незадоволення клопотання Банку про відвід складу суду суперечить приписам ст. 19 Закону України "Про третейські суди" та Регламенту третейського суду.

За таких обставин, відповідно до п1,4 ч.З ст. 51 Закону України "Про третейські суди", рішення третейського суду повинно бути скасовано.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає відсутніми передбачені ст. 104 ГПК України підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду спра в

Керуючись ст. 101, 103 - 105 ГПК України суд. -

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5.02.2009р. - без змін.