Рішенням господарського суду Луганської області від 17.02.09 у справі № 18/22пд (суддя Корнієнко В.В.) відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд "Київська Русь-МДС" (АТЗТ "Київська Русь-МДС") до Відкритого акціонерного товариства "Сімейкинське" (ВАТ "Сімейкинське") про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів –акцій ВАТ "Сімейкинське".

Рішенням господарського суду з посиланням на норми статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України (436-15) мотивоване неправильно обраним позивачем способом захисту цивільного права.

Позивач у справі не погодився з прийнятим місцевим господарським судом вказаним рішення та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на статті 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України (436-15) , проте не врахував норм частини 2 цих статей, які передбачають інші способи захисту суб’єктів господарювання.

Крім того, законодавством України, зокрема статтею 187 Господарського кодексу України визначено такий спосіб захисту суб’єктів господарювання як визнання укладених договорів, які є обов’язковими на підставі закону за рішенням суду.

Посилаючись на статті 28, 32 Закону України "Про господарські товариства", пункт 1.7 рішення ДКЦПФР "Про затвердження положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реєстрації товариств" від 30.12.98 № 221 позивач вважає, що укладення договору купівлі-продажу акцій є обов’язковим, а тому при встановленні підстав такого обов’язку та ухилення однієї із сторін щодо його виконання суд може визнати укладеним такий договір.

Відповідач у справі подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Крім того, вказав, що за результатами фінансового року ВАТ "Сімейкинське" є збитковим і не має можливості на теперішній час здійснити викуп акцій.

Сторони не скористалися правом участі у судовому засіданні, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення позивачу 23.03.2009, а відповідачу 21.03.2009 ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 16.03.2009.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи судова колегія апеляційної інстанції

Згідно п. 5.1 статуту ВАТ "Сімейкинське" в новій редакції зареєстрованому 30.09.08 державним реєстратором Краснодонської районної державної адміністрації, номер запису 13651050010000015, статутний капітал товариства становить 2055948 грн. 25 коп., який поділено на прості іменні акції у кількості 8223793 штуки номінальною вартістю 0,25 грн. за 1 штуку (а.с. 60).

Позивач у справі, АТЗТ "Київська Русь-МДС", є акціонером ВАТ "Сімейкинське" та власником 123872 простих іменних акцій цього товариства, що підтверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку та сертифікатом акцій № 87 ИА 1201841007 (а.с. 15).

22.09.2008 загальними зборами акціонерів відповідача ВАТ "Сімейкинське" було прийняте рішення про реорганізацію ВАТ "Сімейкинське" шляхом виділення з його складу товариства з обмеженою відповідальністю та про викуп акцій за номінальною вартістю у акціонерів, які не голосували за прийняття рішення про реорганізацію акціонерного товариства (а.с. 21-22).

Позивач не голосував за вказане рішення, тому, на підставі вказаного рішення загальних зборів акціонерів та на підставі п. 1.7 Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариства, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 30.12.1998 №221, викуп акцій повинен бути здійснений товариством не пізніше одного місяця з дати прийняття загальними зборами рішення про реорганізацію.

04.11.2008 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про викуп акцій по їх номінальній вартості (а.с. 26), однак відповідач відмовився здійснити викуп акцій (а.с. 26, 38) та запропонував позивачу здійснити викуп акцій у першому півріччі 2009 року.

21.01.2009 позивач звернувся до господарського суду з позовом: визнати укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів між ВАТ "Сімейкинське" та АТЗТ "Інвестиційний фонд "Київська Русь-МДС" з дня набрання чинності рішенням суду по даній справі, на умовах визначених договором, в редакції, запропонованій позивачем.

Відповідач у справі під час розгляду справи місцевим господарським судом відзивом на позовну заяву (а.с. 49) повідомив, що він не відмовляється від викупу акцій та, посилаючись на п. 2.7 Положення про придбання, реалізацію та анулювання акціонерними товариствами акцій власного випуску, зареєстрованого в Мінюсті України 20.11.2006 за №1217/13091 зазначив, що строк оплати акцій визначається в рішенні про придбання (викуп) власних акцій, але не може бути більше року з дати прийняття цього рішення. У зв’язку з тим, що загальними зборами акціонерів не було встановлено строку викупу акцій правлінням ВАТ "Сімейкинське" запропоновано здійснити викуп акцій позивача у першому півріччі 2009 року.

Позивач з доводами відповідача не погодився, у судовому засіданні, що відбулося 17.02.2009 подав заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти ВАТ "Сімейкинське" у розмірі суми договору –30968 грн., які знаходяться на наявних банківських рахунках відповідача, зокрема на р/р №260073051990, №260083041990 в Ощадбанку м. Краснодон МФО 364014 код ОКПО 00851608;

- накладення арешту на майно ВАТ "Сімейкинське";

- заборони ВАТ "Сімейкинське" передавати своє майно в іпотеку з метою отримання кредитів від фінансових установ, а також здійснювати інші дії по відчуженню майна товариства.

Згідно протоколу судового засідання від 17.02.2009 представник позивача Блажієвська Л.В. приймала участь у судовому засіданні та подала вказану заяву про забезпечення позову, заперечення на відзив відповідача, на яких зазначила "здано у судовому засіданні 18.02.2009". Судова колегія вважає, що представник позивача допустив описку зазначивши дату 18.02.2008 на вказаних документах.

Рішенням господарського суду від 17.02.09 заяву про забезпечення позову залишено без задоволення, у задоволенні позову відмовлено з підстав зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як свідчать матеріали справи предметом даного позову є вимога позивача про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів між Відкритим акціонерним товариством "Сімейкинське" (код ЄДРПОУ 00851608) та Акціонерним товариством закритого типу "Інвестиційний фонд "Київська Русь-МДС" (код ЄДРПОУ 21075315) з дня набрання чинності рішенням суду на умовах визначених договором, в редакції, запропонованій позивачем.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України (аналогічні норми містяться у статті 20 Господарського кодексу України) визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких такий спосіб як визнання договору укладеним не значиться.

Проте вказані норми, як вірно зазначив позивач в апеляційній скарзі, передбачають, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на п. 1.7 рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) "Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств" від 30 грудня 1998 року №221, відповідно до якого з метою захисту прав акціонерів акціонерне товариство, яке бере участь у реорганізації (товариство, що прийняло рішення про припинення шляхом реорганізації /злиття, приєднання, поділ, перетворення/, товариство, до якого відбувається приєднання), або акціонерне товариство, що прийняло рішення про виділення (разом - товариство), зобов'язане здійснити оцінку та викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, в разі, коли ці акціонери не голосували за прийняття загальними зборами рішення про реорганізацію, або про виділення, або про погодження проекту договору про приєднання і звернулись до товариства з письмовою заявою про викуп.

Викуп акцій здійснюється на підставі договору за ціною, що визначається за домовленістю сторін, але не нижчою за номінальну вартість акцій та не пізніше одного місяця з дати прийняття загальними зборами рішення про реорганізацію

Здійснивши аналіз вказаного Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств, судова колегія зазначає, що норми цього Положення не передбачають способу захисту прав шляхом визнання в судовому порядку договорів купівлі-продажу акцій укладеними.

Доводи апеляційної скарги, що статтею 187 Господарського кодексу України визначено такий спосіб захисту суб’єктів господарювання як визнання укладеними договорів, які є обов’язковими на підставі закону за рішенням суду, спростовуються змістом вказаної норми, відповідно до якої судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Тобто йдеться про вирішення судом переддоговірних спорів, коли сторонами не врегульовані розбіжності за окремими умовами договору.

Вирішення переддоговірних спорів регламентується статтею 649 Цивільного кодексу України та статтями 181, 187 Господарського кодексу України.

Предметом даного судового розгляду є не переддоговірний спір, а вимога про визнання договору укладеним, яка, як вірно зазначив місцевий господарський суд, є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення.

Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про цивільне право. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що у такий спосіб, в якому заявлена позовна вимога, не може здійснюватись захист права позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду від 06.04.2009 у справі №18/22пд відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою покладаються на позивача, заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд "Київська Русь-МДС" на рішення господарського суду Луганської області від 17.02.2009 у справі №18/22пд залишити без задоволення.