приватного підприємства "Поліпласт", м.Луганськ до Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", м.Київ, в особі Луганської філії Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про визнання недійсним пункту 8.1 договору страхування, що укладений сторонами у справі, та стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 481650 грн. 00 коп.

Рішення суду з посиланням на статті 16, 19 Закону України від 07.03.1996 №85/96-ВР "Про страхування" (далі по тексту –Закон про страхування), статті 6, 629 Цивільного кодексу України (далі по тексту – ЦК України (435-15) ) мотивовано тим, що встановлення договором страхування розміру франшизи –5% від страхової суми не суперечить діючому законодавству і свідчить про досягнення згоди сторін з цього питання. А тому з огляду на умови укладеного і діючого договору страхування, необгрунтованою є вимога про стягнення страхового відшкодування в сумі 481650 грн. 00 коп. без врахування франшизи, розмір якої становить 375000 грн. 00 коп.

При цьому суд визнав обґрунтованим розрахунок відповідача, згідно якому страхове відшкодування за страховим випадком складає 22273 грн. 52 коп., однак з огляду на те, що позивач відмовився подати заяву про виплату страхового відшкодування в цій сумі суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування 22273 грн. 52 коп. також відсутні.

Мале приватне підприємство "Поліпласт" (МПП "Поліпласт") – позивач у справі не погодилось з прийнятим рішенням і подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати у зв"язку з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

Суд не дослідив ту обставину, що при укладенні договору страхування відповідач не мав наміру на реальне настання правових наслідків (правочину страхування) щодо відшкодування суми страхового відшкодування позивачу у разі загибелі будь-якого з об"єктів договору страхування (устаткування у кількості двадцяти двох позицій).

Вирахування суми франшизи у розмірі 5% від усієї суми застрахованого майна, а не від суми пошкодженого (втраченого) майна, відбувається не в межах вартості застрахованого майна та протиричить пункту 1 статті 988 ЦК України.

Суд не дав оцінки доводам позивача, що договір страхування був укладений ним під впливом помилки, і як наслідок не застосував правила статті 229 ЦК України.

Пунктом 8.1 спірного договору старахування визначено, що при настанні збитків із суми страхового відшкодування вираховуються наступні суми –5% від страхової суми, зазначеної в пункті 5 цього договору.

Пункт 5 договору зазначає, що страхова сума за цим договором погоджена у розмірі вартості майна та складає 7500000 грн. 00 коп.

Пунктом 3 договору встановлено, що об"єктом даного договору є устаткування –технічне обладнання (згідно додатку № 1 до цього договору) вартістю 7500000 грн. 00 коп.

Але, судом не враховано те, що при здійсненні загибелі (настанні страхового випадку) іншого з двадцяти двох об"єктів страхування –виплата страхового відшкодування стає неможливою.

Отже, пункт 8.1 договору страхування частково протиричить самому змісту договору та його цілі –страхування устаткування –технічного обладнання позивача, не відповідає волевиявленню сторони –позивача та не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" ЗАТ "АСК "Інго Україна") – відповідач у справі вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з’ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд

15.10.2007 сторони у справі уклали договір страхування № 630121728, за умовами якого ЗАТ "АСК "Інго Україна" –відповідач у справі, за договором страховик, прийняла зобов"язання при настанні страхового випадку відшкодувати МПП "Поліпласт" –позивачу у справі, за договором страхувальнику, матеріальну шкоду, а стахувальник зобов"язався сплачувати страхову премію у встановленому договором порядку та строк (а. с. 29 –35, т. 1).

Згідно пункту 3 договору об"єктом страхування є майнові інтереси позивача, пов"язані з володінням, користуванням та розпорядженням його майном –технічним обладнанням загальною вартістю 7500000 грн. 00 коп. (перелік майна викладено у додатку № 1 до договору страхування) (а. с. 36, т. 1).

Згідно зазначеного переліку, страхуванню підлягає обладнання у кількості 22 одиниці, з зазначенням адреси знаходження майна, інвентарних номерів та вартості кожного із 22 об’єктів страхування.

За умовами договору відповідач взяв на себе зобов’язання при настанні страхового випадку відшкодувати позивачу нанесену матеріальну шкоду у межах страхової суми за вирахуванням із суми страхового відшкодування франшизи у розмірі 5% від страхової суми, зазначеної у пункті 5 договору.

При цьому, підставою для визначення страховової суми за кожним об’єктом страхування, зазначеному у пункті 3 договору, є дійсна вартість застрахованого майна на дату укладання договору страхування (п. 4.1). Страхова сума за кожним застрахованим об’єктом повинна відповідати його дійсній вартості (п. 4.3 договору).

Пунктом 5 договору встановлено, що страхова сума погоджена у розмірі вартості майна, зазначеного в пункті 3 цього договору та складає 7500000 грн.

Розділом 6 договору встановлено перелік страхових випадків, яким серед інших є пожежа (п. 6.1 договору).

03.06.2008 у цеху виробництва полімерних виробів позивача за адресою: м.Луганськ, вул.Руднєва, 127-а відбулася пожежа (настав страховий випадок) в результаті якої було знищено застраховане майно позивача –станок екструдер МАМ (лінія для виробництва поліетиленової плівки "МАМ") встановленою у додатку № 1 до договору вартістю 507000 грн., що підтверджується актом про пожежу від 03.06.2008.

Висновком експертного товарознавчого дослідження від 11.06.2008, проведеного експертно-юридичним бюро "Гривна-Плюс", встановлено, що сума заподіяної позивачу шкоди склала 535500 грн. (а. с. 63 - 69, т. 1).

20.06.2008 позивач подав відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування в сумі 507000 грн. 00 коп. за страховим випадком, що відбувся 03.06.2008 (а. с. 140, т.1).

Листом від 29.07.2008 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування і повідомив, що сума страхового відшкодування становить 22273 грн. 52 коп., яка обчислюється за наступною формулою: страхове відшкодування = страхова сума: дійсну вартість х суму збитків (507000 грн. 00 коп. / 683404 грн. 47 коп. х 535500 грн. 00 коп. = 397273 грн. 52 коп.), з вирахуванням франшизи в сумі 375000 грн. 00 коп. до відшкодування підлягає 22273 грн. 52 коп. (397273 грн. 52 коп. –375000 грн. 00 коп.). В листі також зазначено, що для виплати страхового відшкодування в сумі 22273 грн. 52 коп. необхідно подати заяву на виплату зазначеної суми (а. с. 146, т. 1).

04.11.2008 МПП "Поліпласт" подало позов у господарський суд Луганської області до ЗАТ "АСК "Інго Україна":

- про визнання недійсним пункту 8.1 договору страхування № 630121728 від 15.10.2007 в частині вирахування суми франшизи у розмірі 5% від загальної страхової суми 7500000 грн. 00 коп.;

- стягнення страхового відшкодування в сумі 481650 грн. 00 коп. (згідно доповнення до позовних вимог від 25.12.2008) (а. с. 147 –150, т. 1).

Рішенням від 27.01.2009 господарського суду у задоволенні позову відмовлено з підстав викладених вище (а. с. 19 –21, т. 2).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать фактичні обставини справи спір між сторонами виник стосовно розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу внаслідок загибелі застрахованого обладнання –лінії для виробництва поліетиленової плівки "МАМ", внаслідок пожежі.

Спірні взаємовідносини сторін регулюються умовами договору страхування № 630121728 від 15.10.2007, нормами ЦК України (435-15) , Законом про страхування, Правилами добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ від 18.12.2006 (зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 01.02.2007 за № 1070178) (далі по тексту - Правила).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Поняття страхова сума, страхова виплата, страхове відшкодування, франшиза наведені у статті 9 Закону про страхування. За правилами цієї статті:

страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхово го випадку;

страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового ви падку;

страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється стра ховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування;

франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Франшиза може бути встановлена у вигляді визначеного відсотку від страхової суми (вартості предмету договору страхування тощо), визначеної абсолютної суми або іншим чином (Правила, пункт 2.11).

Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина 1 статті 6 Закону про страхування).

Відповідно до Закону про страхування відповідачем затверджені Правила добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ від 18.12.2006 (зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 01.02.2007 за № 1070178) із змінами та доповненнями від 14.08.2007 (зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 16.11.2007 за № 1072188), які регулюють відносини між страховиком і страхувальником з приводу страхування, зокрема, на випадок пошкодження майна внаслідок пожежі (а. с. 37 - 62, т. 1).

Порядок визначення розмірів страхових сум встановлений розділом 4 Правил, відповідно до якого підставою для визначення страхової суми за кожним предметом договору страхування на дату укладання договору страхування є оціночна або дійсна або відновлювальна вартість застрахованого майна. Договором страхування за погодженням сторін може бути передбачений інший базіс визначення страхових сум.

Згідно укладеного сторонами договору страхування підставою для визначення страхової суми за кожним об’єктом страхування, зазначеного в пункті 3 договору, є дійсна вартість застрахованого майна на дату укладання договору (розділ 4 договору пункту 4.1).

За умовами договору відповідачем застраховано 22 найменування об’єкта обладнання, у тому числі і загибла внаслідок пожежі, лінія для виробництва поліетиленової плівки, страхова сума за цим об’єктом страхування становить 507000 грн. 00 коп. (пункт 3.1, 4.1 договору, пункт 11 додатку № 1 до договору).

Згідно з висновком експертного товарознавчого дослідження від 11.06.2008 вартість матеріальної шкоди, завданої власнику обладнання внаслідок пожежі дорівнює ринковій вартості цього обладнання і складає 535500,00 грн. Встановлена експертом сума збитку сторонами не оспорюється.

За правилами пункту 4.2 Правил якщо страхова сума, встановлена в договорі страхування менше оціночної або дійсної вартості застрахованого предмету страхування на момент настання страхового випадку, страхове відшкодування виплачується пропорційно співвідношенню страхової суми та оціночної (або дійсної) вартості застрахованого предмету договору страхування. Аналогічну умову містить договір страхування (пункт 20.2), що узгоджується з вищенаведеними приписами статті 9 Закону про страхування.

Обставини справи свідчать, що сторони не дійшли згоди щодо суми страхового відшкодування, оскільки по-різному її обчислюють. За розрахунком відповідача, який визнаний обгрунтованим місцевим судом, сума страхового відшкодування становить 22273 грн. 52 коп. Апеляційна інстанція вважає невірним застосований відповідачем порядок визначення суми страхового відшкодування, оскільки при визначенні суми страхового відшкодування, у тому числі і при обчисленні франшизи, повинна враховуватися страхова сума стосовно застрахованого об"єкту, за яким стався страховий випадок.

Проаналізувавши укладений сторонами договір страхування, Правила страхування, апеляційна інстанція дійшла висновку, що оскільки договором франшиза не визначена у абсолютній сумі (375000 грн. 00 коп.), а встановлена у вигляді визначеного (5%) відсотку від страхової суми (вартості предмету договору страхування) відповідач неправомірно застосовує франшизу у розмірі 375000 грн. 00 коп., оскільки згідно пункту 5 договору страхова сума погоджена у розмірі вартості майна, зазначеного у пункті 3 договору. 7500000 грн. 00 коп. це загальна страхова сума, яка складається із страхових сум по кожному застрахованому об’єкту, зазначеному у додатку № 1 до договору страхування. Зазначений висновок випливає з аналізу пунктів 4.1, 4.3, 15.1.1 договору страхування.

Зазначене також підтверджується безпосередньо розрахунком відповідача, який при обчисленні страхового відшкодування бере за основу страхову суму загиблого майна в розмірі 507000 грн. 00 коп., залишкову вартість цього майна в розмірі 683404 грн. 47 коп., обчислює з цих сум пропорцію, проте 5% франшизи обчислює від загальної страхової суми (7500000 грн. 00 коп.), що є нелогічним і методологічно невірним.

Франшиза в сумі 375000 грн. 00 коп. договором не встановлена, її розмір залежить від страхової суми, а для визначення страхової суми пункт 5 договору відсилає до пункту 3 договору, у зв’язку з чим положення пункту 8.1 договору повинні застосовуватися у контексті з умовами пунктів 5 і 3 договору.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція вважає вимогу позивача про визнання недійсним пункту 8.1 договору таким, що не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в сумі 371923 грн. 52 коп. з наступних підстав.

Статтею 25 Закону про страхування, яка кореспондується з вимогами статті 990 ЦК України, встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний:

- ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

- протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 16.9 договору страхування встановлені строки виплати страхового відшкодування. Днем виплати страхового відшкодування вважається день перерахування грошових коштів на поточний рахунок страхувальника або день здійснення виплати із каси страховика (п. 16.10 договору).

Як свідчать обставини справи відповідач порушив умови договору щодо строків виплати страхового відшкодування навіть у сумі, що ним визнається.

Висновок суду про обов’язок позивача подати заяву на виплату страхового відшкодування в розмірі 22273 грн. 52 коп. не ґрунтується на чинному законодавстві і не відповідає умовам укладеного договору страхування.

Як свідчать матеріали справи позивач відповідно до пунктів 16.3.1, 16.2 договору подав документи необхідні для виплати страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 16.7 договору рішення щодо виплати страхового відшкодування оформляється страховим актом, який має бути підписаний страховиком.

Договір не містить умов щодо обов’язку страхувальника підписати страховий акт, що спростовує доводи відповідача стосовно невиплати страхового відшкодування.

При розрахунку страхового відшкодування апеляційна інстанція виходить з наступного.

Розмір страхової суми - лінії для виробництва поліетиленової плівки "МАМ" згідно договору складає 507000 грн. 00 коп. залишкова балансова вартість обладнання згідно довідки про балансову вартість станом на 01.06.2008 становить 683404 грн. 47 коп., сума спричиненого збитку згідно висновку експерта становить 535500 грн. 00 коп., а тому страхове відшкодування обчислюється за формулою:

507000 грн. 00 коп. х 535000 грн. 00 коп. : 683404 грн. 47 коп. = 397273 грн. 52 коп., франшиза складає 25350 грн. 00 коп. (5% від 507000 грн. 00 коп.), до відшкодування належить 371923 грн. 52 коп. (397273 грн. 52 коп. –25350 грн. 00 коп.).

Враховуючи викладене, апеляційна скарга МПП "Поліпласт" на рішення від 27.01.2009 господарського суду Луганської області підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в сумі 371923 грн. 52 коп., в решті вимог позову слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3719 грн. 24 коп., за подачу апеляційної скарги в сумі 1859 грн. 65 коп. і витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп. стягуються з відповідача на користь позивача.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) держмито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції.

При подачі апеляційної скарги Малим приватним підприємством "Поліпласт" не сплачено державне мито у розмірі 42 грн. 50 коп., які підлягають стягненню з позивача.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 46, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Поліпласт" на рішення господарського суду Луганської області від 27.01.2009 у справі №18/188пд задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 27.01.2009 у справі №18/188пд скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", ідентифікаційний код 16285602, яке знаходиться за адресою: вул. Воровського, буд. 33, м. Київ на користь Малого приватного підприємства "Поліпласт", ідентифікаційний код 31443942, яке знаходиться за адресою: вул. Інтернаціональна, буд. 17, м. Луганськ страхове відшкодування в сумі 371923 грн. 52 коп., судові витрати за подачу позовної заяви в сумі 3719 грн. 24 коп., за подачу апеляційної скарги в сумі 1859 грн. 62 коп. і витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

5. Стягнути з Малого приватного підприємства "Поліпласт", ідентифікаційний код 31443942, яке знаходиться за адресою: вул. Інтернаціональна, буд. 17, м. Луганськ на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 42 грн. 50 коп. за подачу апеляційної скарги від 05.02.2009 №17/7-1 у справі №18/188пд до Луганського апеляційного господарського суду за наступними реквізитами: рахунок № 31118095700006 у банку ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 24046582, одержувач –УДК у м.Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200.