розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центральна районна аптека № 34" (м. Оріхів Запорізької області)

на рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2008 р. у справі № 6/507/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" (м. Запоріжжя)

до відповідача Комунального підприємства "Центральна районна аптека № 34"

(м. Оріхів Запорізької області)

про стягнення суми,

У листопаді 2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Роджерс" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Центральна районна аптека № 34" (з урахуванням уточнень) 22057,63 грн. заборгованості за поставлений товар та 27250,00 грн. штрафних санкцій за порушення зобов’язання.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.2008 р. у справі № 6/507/08 (суддя Місюра Л.С.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 22057,63 грн. основного боргу та 27250,00 грн. штрафних санкцій. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 493,08 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Комунальне підприємство "Центральна районна аптека № 34" (відповідач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2008 р. у справі № 6/507/08 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій залишити без задоволення.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, посилається на те, що при розгляді справи господарським судом не було враховано приписи Господарського кодексу України (436-15) , а саме п. 1 ст. 233 кодексу, яким передбачено право суду, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити суму нарахованих штрафних санкцій. Зауважує, що підприємство відповідача є об’єктом комунальної власності, обмежено в обігових коштах, а розмір штрафних санкцій занадто великий відносно розміру основного боргу.

Порушення норм процесуального права (зокрема, ст. 77 ГПК України) заявник вбачає в тому, що господарський суд Запорізької області не відклав розгляд справи на іншу дату у зв’язку із нез’явленням в судове засідання представника відповідача. Вказує, що директор підприємства в цей час не мав можливості особисто прибути в судове засідання через незадовільний стан здоров’я. За твердженням заявника, це позбавило відповідача права на повний, об’єктивний, всебічний розгляд справи та винесення справедливого рішення.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.02.2009 р. апеляційна скарга Комунального підприємства "Центральна районна аптека № 34" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.04.2009 р.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 588 від 01.04.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Шевченко Т.М.

В судовому засіданні представник відповідача (заявника) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Повідомив, що наразі рішення суду у справі в частині стягнення суми основного боргу вже майже повністю виконано відповідачем (на підтвердження цього надав копію Квитанції № 31802/366 від 26.02.2009 р., згідно якої на розрахунковий рахунок ТОВ "Роджерс" відповідачем перераховано 21290,16 грн. в якості погашення суми основного боргу).

Позивач у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю "Роджерс" – відзив на скаргу відповідача не надав. Його представник у судовому засіданні усно повідомив, що ТОВ "Роджерс" вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Проти зменшення суми штрафних санкцій позивач заперечує з тих підстав, що у порівнянні з загальною сумою поставки за рік (приблизно 214000,00 грн.) сума нарахованих штрафних санкцій не така і велика. Зауважив, що протягом року оплата за поставлений товар відповідачем здійснювалась не регулярно.

Посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції у справі – без змін.

За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційних скарг, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

03.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Роджерс" (Продавцем, позивачем у справі) та Комунальним підприємством "Центральна районна аптека № 34" (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 08/018 (надалі – Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов’язався постачати лікарські препарати медичного призначення (Товар) у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності, Покупець зобов’язався прийняти вказаний Товар та сплатити за нього на умовах Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору кожна партія Товару формується шляхом узгодження замовлення сторонами. Узгодження замовлення відбувається шляхом погодження наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, ціна, місце та термін поставки. Узгодження замовлення відбувається шляхом обміну інформацією за телефоном, факсимільним зв’язком, електронним чи іншими дозволеними засобами зв’язку. Підтвердження виконання замовлення Продавцем є підписання видаткової накладної Покупцем при прийомі-передачі партії Товару.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються в безготівковому порядку у термін, визначений у видаткових накладних.

Відповідальність сторін за порушення умов Договору передбачена у розділі 5 Договору. Зокрема, п. 5.5 Договору встановлено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за Товар, несвоєчасну оплату поставленого Товару Покупець виплачує Продавцю штрафну неустойку у розмірі 50 мінімальних заробітних плат.

На виконання умов Договору позивач у вересні-жовтні 2008 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 22600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 09-037 від 02.09.2008 р. (на суму 2299,16 грн.), № 09-121 від 04.09.2008 р. (на суму 2123,05 грн.), № 09-122 від 04.09.2008 р. (на суму 682,66 грн.), № 09-228 від 09.09.2008 р. (на суму 1811,82 грн.), № 09-251 від 09.09.2008 р. (на суму 76,29 грн.), № 09-348 від 11.09.2008 р. (на суму 2701,62 грн.), № 09-492 від 16.09.2008 р. (на суму 2721,36 грн.), № 09-598 від 18.09.2008 р. (на суму 2019,42 грн.), № 09-697 від 23.09.2008 р. (на суму 1505,83 грн.), № 09-799 від 25.09.2008 р. (на суму 1416,95 грн.), № 09-800 від 25.09.2008 р. (на суму 409,73 грн.), № 09-907 від 30.09.2008 р. (на суму 2304,90 грн.), № 09-908 від 30.09.2008 р. (на суму 11,64 грн.), № 10-006 від 02.10.2008 р. (на суму 999, 15 грн.), № 10-138 від 07.10.2008 р. (на суму 1516,42 грн.), копії яких долучені до матеріалів справи (арк. справи 29-52).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково: платіжним дорученням від 16.10.2008 р. № 1071 позивачу сплачено 1000,00 грн., з яких 542,37 грн. позивач зарахував в рахунок оплати товару, отриманого по зазначеним вище накладним, а решта суми зарахована в рахунок погашення заборгованості, яка утворилась до цього періоду (арк. справи 53).

Решта вартості отриманого відповідачем товару станом на листопад 2008 р. залишилася несплаченою, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Предметом судового розгляду у даній справі стали позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Центральна районна аптека № 34" на користь ТОВ "Роджерс" 22057,63 грн. заборгованості та 27250,00 грн. штрафних санкцій.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних № 09-037 від 02.09.2008 р. (на суму 2299,16 грн.), № 09-121 від 04.09.2008 р. (на суму 2123,05 грн.), № 09-122 від 04.09.2008 р. (на суму 682,66 грн.), № 09-228 від 09.09.2008 р. (на суму 1811,82 грн.), № 09-251 від 09.09.2008 р. (на суму 76,29 грн.), № 09-348 від 11.09.2008 р. (на суму 2701,62 грн.), № 09-492 від 16.09.2008 р. (на суму 2721,36 грн.), № 09-598 від 18.09.2008 р. (на суму 2019,42 грн.), № 09-697 від 23.09.2008 р. (на суму 1505,83 грн.), № 09-799 від 25.09.2008 р. (на суму 1416,95 грн.), № 09-800 від 25.09.2008 р. (на суму 409,73 грн.), № 09-907 від 30.09.2008 р. (на суму 2304,90 грн.), № 09-908 від 30.09.2008 р. (на суму 11,64 грн.), № 10-006 від 02.10.2008 р. (на суму 999, 15 грн.), № 10-138 від 07.10.2008 р. (на суму 1516,42 грн.), позивач виконав свої договірні зобов’язання – поставив відповідачу товар на суму 22600,00 грн.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору (п. 3.2) та вимог закону, виконав неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка на момент порушення провадження у справі становила 22057,63 грн.

Доказів погашення заборгованості на день розгляду справи в суді першої інстанції відповідач господарському суду не надав.

Згідно наданої представником відповідача в засіданні суду апеляційної інстанції квитанції № 31802/366 від 26.02.2009 р. 21290,16 грн. було перераховано відповідачем позивачу в рахунок погашення заборгованості вже у лютому 2009 р., тобто після прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за Договором (на час звернення ТОВ "Роджерс" з позовом – 21.11.2008 р.) заявлені обґрунтовано. Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині відповідають матеріалам справи.

В той же час, рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

В силу приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимога про стягнення штрафних санкцій заявлена позивачем на підставі п. 5.5 Договору, яким передбачено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за Товар, несвоєчасну оплату поставленого Товару Покупець виплачує Продавцю штрафну неустойку у розмірі 50 мінімальних заробітних плат.

Аналізуючи норми чинного законодавства та зміст Договору щодо стягнення штрафної неустойки (п. 5.5), колегія суддів дійшла висновку про невідповідність пункту 5.5 Договору вимогам чинного законодавства. При цьому, суд апеляційної інстанції відзначає, що сторони не досягли згоди щодо розміру штрафної неустойки, оскільки розмір мінімальної заробітної плати є величиною змінною, а в Договорі не визначено, станом на який саме момент вона береться (на момент укладання Договору, на момент поставки товару, на момент стягнення заборгованості тощо).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій з заявлених позивачем підстав задоволенню не підлягають.

Оскільки доводи заявника щодо неправомірності стягнення з КП "Центральна районна аптека № 34" штрафної неустойки є правомірними, апеляційна скарга відповідача задовольняється.

Враховуючи допущене судом першої інстанції невірне застосування норм матеріального права, судовий акт у справі слід частково скасувати, позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 22057,63 грн. основного боргу. В задоволенні позову в частині стягнення 27250,00 грн. штрафної неустойки слід відмовити.

Стосовно доводів заявника (відповідача) про порушення господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права, зокрема, приписів ст. 77 ГПК України, що начебто позбавило відповідача права на повний, об’єктивний, всебічний розгляд справи та винесення справедливого рішення, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу від 24.11.2008 р. про порушення провадження у справі № 6/507/08 та призначення її до розгляду на 24.12.2008 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 27.11.2008 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст. 87 ГПК України.

Таким чином, відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про час і місце слухання справи. Проте, в судове засідання свого представника він не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання відзиву на позовну заяву та документів, які б підтвердили заперечення проти позову, жодним чином не спростував доводи позивача.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Посилання заявника (відповідача) на те, що директор КП "Центральна районна аптека № 34" не зміг з’явитися в судове засідання 24.12.2008 р. через незадовільний стан здоров’я (на доказ чого апеляційному суду надано Листок непрацездатності, виданий Оріхівською ЦРЛ, згідно якої Толузлієв Г.Є., 1965 р.н., знаходився на стаціонарному лікуванні з 19.12.2008 р. по 26.12.2008 р. – діагноз: ОРВІ), не приймаються колегією суддів до уваги.

З моменту порушення провадження у справі до дати, на яку було призначено судове засідання, сплив значний проміжок часу (майже місяць).

Незадовільний стан здоров’я директора КП "Центральна районна аптека № 34" наприкінці грудня 2008 р. не міг бути перешкодою відповідачу для підготовки та направлення суду письмового відзиву на позов та доказів в обґрунтування своїх заперечень (при наявності таких).

Крім того, згідно зі ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть не лише керівники підприємств, організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а й особи, яким надані такі повноваження за довіреністю від імені підприємства, організації. Отже, відповідач (КП "Центральна районна аптека № 34") мав право направити іншого повноважного представника для участі в судовому засіданні 24.12.2008 р. для представництва своїх інтересів.

Розгляд справи судом у разі неявки в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не є порушенням приписів ст. 77 ГПК України та не є підставою для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів зауважує, що відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Статтею 75 ГПК України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Апеляційна інстанція не вбачає порушень господарським судом норм процесуального права при прийнятті даного рішення.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати у справі, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центральна районна аптека № 34" (м. Оріхів Запорізької області) задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2008 р. у справі № 6/507/08 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Центральна районна аптека № 34" (м. Оріхів Запорізької області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" (м. Запоріжжя) 22057,63 грн. основного боргу, 216,95 грн. державного мита, 51,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" (м. Запоріжжя) на користь Комунального підприємства "Центральна районна аптека № 34" (м. Оріхів Запорізької області) 136,25 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією. Видати наказ.

Повернути Комунальному підприємству "Центральна районна аптека № 34" (м. Оріхів Запорізької області) 110,75 грн. зайво сплаченого державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією. Видати Довідку.