розглянувши апеляційне подання прокурора Кіровського району, м. Кіровоград в інтересах держави в особі Державної служби автомобільних доріг в Україні, м. Київ на рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2008р. у справі № 14/269

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс", м. Дніпропетровськ

до дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Кіровоград

про стягнення 1 012 318,08 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2008р. (суддя Колодій С.Б.) по справі № 14/269 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (м. Дніпропетровськ) (далі –ТОВ "Альянс") до дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Кіровоград) про стягнення 1 012 318,08 грн. задоволено частково. Присуджено до стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Альянс" 573 215,32 грн. основного боргу, інфляційні витрати в розмірі 59 168,87 грн., 3 % річних в розмірі 9 666,48 грн., пеню 0,1 % в розмірі 117 931,09 грн., 7 % штрафу в розмірі 84 598,04 грн. (всього 844 579 грн. 80 коп.), 9 349,13 грн. державного мита та 109,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в доход державного бюджету - державне мито в сумі 96,66 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Керуючись ст. 121 Конституції України, ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурор Кіровського району (м. Кіровоград) в інтересах держави в особі Державної служби автомобільних доріг в Україні (м. Київ) звернувся з апеляційним поданням до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить винести постанову, якою скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2008р. по справі № 14/269 та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Альянс" повністю.

27.01.2009р. позивачем було надано відзив на апеляційне подання, у якому він просить залишити рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2008р. по справі № 14/269 без змін, а апеляційне подання –без задоволення.

05.03.2009р. відповідачем було надано клопотання про підтримання апеляційного подання, у якому він просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2008р. по справі № 14/269 та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Альянс" повністю.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційного подання, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні, а апеляційне подання –частковому задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Альянс" (постачальник) та дочірнім підприємством "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) укладено договір поставки №3\03-06 від 20.01.2006 року.

За умовами даного договору (пункт 1.1) позивач зобов'язався передати чи поставити відповідачу продукцію (бітум дорожний марки БНД 60\90, БНД 90\130 та нафтопродукти за замовленням), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Згідно пункту 3.1 договору ціна на товар, що поставляється за цим договором складає 1 450 грн. за тону в тому числі ПДВ без транспортних витрат. Ж\д тариф та транспортні послуги сплачуються окремо за поданими ж\д накладними та товаротранспортними накладними.

Відповідно до пункту 3.3 договору зміна ціни відображається в специфікаціях, але не повинна перевищувати установлені граничні ціни.

За умовами пункту 4.2 договору в разі поставки продукції, яка не відповідає по якості вимогам, стандартам, відповідач відмовляється від її прийняття і оплати, до усунення всіх недоліків та порушень, складає акт та викликає в дводенний термін позивача.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що вартість поставленої продукції підлягає сплаті на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 днів з моменту фактичної поставки продукції, при цьому згідно пункту 5.4 договору датою передачі та прийняття продукції вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно пункту 7.5 за прострочення терміну оплати на поставку для кожної партії товару відповідач сплачує позивачу пеню 0,1% від суми несвоєчасно сплаченого товару, за кожен день прострочки платежу.

Договір вступив в дію з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами своїх обов'язків. Договір підписаний представниками сторін та посвідчений печатками підприємств.

Сторонами вносилися зміни до пункту 2.2 договору щодо ціни за поставлену продукцію та загальної суми угоди разом з ПДВ та тарифом на перевезення додатковими угодами № 9 від 01.04.2008 р., № 10 від 12.05.2008 р., № 11 від 01.07.2008 р. до договору № 3\03-06 від 20.01.2006 р., які підписані представниками сторін та посвідчені печатками підприємств.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Так, відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статей 193, 265 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем була здійснена поставка відповідачу продукції партіями на загальну суму 3 343 215,32 грн., в тому числі вартість транспортних послуг, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 42-54 т.1) з печаткою та підписом уповноваженої особи відповідача.

П. 5.4 договору сторони передбачили, що датою передачі та прийняття продукції вважається дата підписання сторонами видаткових накладних.

Доказів наявності будь-яких зауважень з боку відповідача щодо якості продукції, а саме відмов від прийняття та оплати товару до усунення недоліків та порушень, складання актів та виклик представників позивача з приводу поставки неякісної продукції на протязі дії договору № 3\03-06 не відбувалося.

Поставка товару здійснювалась за рахунок позивача та вартість ж\д тарифу та транспортних послуг виставлялася до оплати відповідачу на підставі рахунків (а.с. 29 - 41 т.1), які включали в себе як вартість товару, так і вартість ж\д тарифу та транспортних послуг. Послуги по транспортуванню з визначеною вартістю приймалися відповідачем без заперечень, про що свідчать видаткові накладні (а.с. 42-54 т.1).

Ціна на поставлену продукцію відповідає зазначеній в додаткових угодах до договору №3\03-06 від 20.01.2006 р. та не перевищує регіональних граничних цін, затверджених начальником служби автомобільних доріг у Кіровоградській області та погоджених заступником голови Державної служби автомобільних доріг України.

На кожну партію товару позивачем виставлені рахунки до оплати (а.с. 29-41 Т.1), які оплачені відповідачем не в повному обсязі та з порушенням строку оплати, у зв'язку з чим існує заборгованість в розмірі 573 215,32 грн.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Оскільки умовами договору поставки № 3\03-06 від 20.01.2006р. передбачено, що датою передачі та прийняття продукції вважається дата підписання сторонами видаткової накладної, тобто факт поставки продукції від постачальника до покупця фіксується саме підписанням сторонами видаткової накладної, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що вартість поставленої продукції підлягає сплаті протягом 30 днів з моменту зафіксованої в видатковій накладній дати поставки продукції.

Оскільки доказів оплати за товар в сумі 573 215,32 грн. відповідачем не було надано до суду, тому судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення 573 215,32 грн. боргу за отриману продукцію, в тому числі транспортні послуги та ж\д тариф згідно договору поставки № 3\03-06 від 20.01.2006 р.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 7.5 договору за прострочення терміну оплати на поставку для кожної партії товару відповідач сплачує позивачу пеню 0,1% від суми несвоєчасно сплаченого товару, за кожен день прострочки платежу.

Однак при цьому позивачем було здійснено розрахунок пені та штрафу разом з вартістю ж/д тарифу та товаротранспортних послуг, так в позовній заяві та уточненні позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 117 931,09 грн. та штраф в розмірі 84 598,04 грн. на підставі розрахунків станом на 14.11.2008 р.

Оскільки договором № 3/03-6 від 20.01.2006р. сторони встановили тільки строки розрахунків за продукцію (товар), а по розрахункам за транспортні витрати тільки визначили, що ж\д тариф та транспортні послуги сплачуються окремо за поданими ж\д накладними та товаротранспортними накладними (п. 3.1 договору, а.с. 17 т. 1), обов`язок відповідача оплатити транспортні витрати виник з моменту пред`явлення позивачем вимоги. Фактично позивач заявив вимогу про оплату транспортних послуг у претензіях від 15.08.2008р. № 166 та від 16.09.2008р. № 183, які надійшли до відповідача відповідно 18.08.2008р. та 23.09.2008р. Таким чином обов`язок відповідача виник відповідно з 26.08.2008р. та 01.10.2008р.

Статтею 231 цього Кодексу передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Так, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак, при нарахуванні штрафу позивачем були допущені помилки.

З урахуванням вищевикладеного, стягненню підлягає пеня 0,1 % від суми несвоєчасно сплаченого товару, за кожен день прострочки платежу в розмірі 110 420 грн. 92 коп. та 7% штрафу в розмірі 83 325 грн. 97 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було невірно обраховано інфляційні витрати в розмірі 59 168,87 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині були задоволені господарським судом частково необґрунтовано. Так, індекс інфляцій за травень складає 101,3%, за червень –100,8%, за липень –99,5%, позивачем у наданих суду розрахунках вказано: за травень –103,1%, за червень –103,1%, за липень –100,8%.

Позивачем також було невірно проведено розрахунок 3 % річних.

У зв`язку з вищезазначеним, стягненню підлягають інфляційні витрати в розмірі 10 445 грн. 45 коп. та 3 % річних в розмірі 9 559 грн. 59 коп.

Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення збитків в розмірі 77 404, 76 грн.

Спеціальні норми Господарського кодексу України (436-15) , які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України (435-15) , які містять відповідне загальне регулювання, а тому правила частини першої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума збитків покривається штрафними санкціями, господарський суд керуючись нормами частини першої статті 232 Господарського кодексу України правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частини стягнення з відповідача збитків в розмірі 77 404,76 грн.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає зміні, а апеляційне подання частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційне подання прокурора Кіровського району (м. Кіровоград) в інтересах держави в особі Державної служби автомобільних доріг в Україні (м. Київ) частково задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2008р. у справі № 14/269 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (25015, м. Кіровоград, вул. Полтавська, 38, код ЄДРПОУ 32039992) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 31, код ЄДРПОУ 24441105) 573 215 грн. 32 коп. основного боргу, інфляційні витрати в розмірі 10 445 грн. 45 коп., 3 % річних в розмірі 9 559 грн. 59 коп., пеню 0,1 % в розмірі 110 420 грн. 92 коп., 7 % штрафу в розмірі 83 325 грн. 97 коп., 7 869 грн. 77 коп. державного мита та 91 грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.