- визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005р. та додаткової угоди до нього від 27.01.2006р., укладених між Державним комплексним торгівельним підприємством "Хрещатик" і Приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир", а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.02.2008р., укладеного між Приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир" та Приватним підприємством "Реалспецсервіс" - нежитлових приміщень, будівель та споруд загальною площею 5 428, 4 кв.м, розташованих за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська, 56, до складу якого входить: адміністративний будинок, літера Б, загальною площею 1 774, 6 кв.м; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1 894, 3 кв.м; прохідна, літера Г, загальною площею 125, 4 кв.м; котельня, літера Д, загальною площею 376,8 кв.м; приміщення для охорони машин, літера 3, загальною площею 374, 4 кв.м; склад, літера Л, загальною площею 530, 5 кв.м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86, 7 кв.м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65, 6 кв.м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94,5 кв.м; кузня, загальною площею 34,8 кв.м; будівля мийки загальною площею 10,8 кв.м; склад загальною площею 15,5 кв.м.; уборна загальною площею 16,3 кв.м.; гараж загальною площею 28,2 кв.м;

- зобов'язання ПП "Реалспецсервіс" на підставі ст. 388 ЦК України повернути у власність держави, органу, який повинен здійснювати управління майном - Міністерству аграрної політики України - нежитлові приміщення, будівлі та споруди загальною площею 5 428, 4 кв.м, розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, до складу яких входять: адміністративний будинок, літера Б, загальною площею 1 774, 6 кв.м; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1 894, 3 кв.м; прохідна, літера Г, загальною площею 125, 4 кв.м, котельня, літера Д, загальною площею 376, 8 кв.м; приміщення для охорони машин, літера 3, загальною площею 374, 4 кв.м; склад, літера Л, загальною площею 530, 5 кв.м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86, 7 кв.м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65, 6 кв.м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94, 5 кв.м; кузня, загальною площею 34, 8 кв.м; будівля мийки загальною площею 10, 8 кв.м; склад загальною площею 15, 5 кв.м.; уборна загальною площею 16, 3 кв.м.; гараж загальною площею 28, 2 кв.м.

В процесі розгляду позовної заяви, господарський суд Житомирської області ухвалою від 30.04.2009р. залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Агроспецсервіс" (т.2, а.с.54-55).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.07.2009р. у справі №14/145-Д в задоволенні позову відмовлено (т.2, а.с.150-153). Мотивуючи таке рішення, місцевий господарський суд зазначає, що прокурором були неправильно визначені позивачами Міністерство аграрної політики України та Фонд Державного майна України, оскільки власником спірного майна згідно свідоцтва про право власності є Держава Україна в особі Верховної Ради України, а не Міністерство аграрної політики України, відсутні будь-які підстави для застосування порядку приватизації, визначеного Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , а отже Фонд державного майна України також не є органом, інтереси якого порушено в даних правовідносинах. Також зазначає, що відсутні підстави для повернення майна на підставі ч.3 ст. 388 ЦК України, на яку посилається прокурор у позовній заяві як на підставу витребування майна від ПП "Реалспецсервіс".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Перший заступник прокурора Житомирської області вніс апеляційне подання, в якому просив скасувати рішення господарського суду першої інстанції та прийняти новий судовий акт про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права (т.3, а.с.23-28).

Обґрунтовуючи доводи подання, прокурор зазначив, що:

- нерухоме майно, що є предметом договорів купівлі - продажу, належало на праві господарського відання ДКТП "Хрещатик", яке відноситься до категорії державних комерційних підприємств і перебувало в управлінні Мінагрополітики України;

- серед документів, що є в наявності ДКТП "Хрещатик", відсутня письмова згода керівника Мінагрополітики України на відчуження майна, що є предметом оспорюваного договору. Відсутність, зокрема, протоколу засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого майна ДКТП "Хрещатик" від 29.12.2005р. №7, свідчить про фіктивність застосування в даному випадку конкурентного способу відчуження державного майна, а також про порушення встановленого чинним законодавства порядку такого відчуження;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005р., укладений між ДКТП "Хрещатик" і ПП "Лард-Стайл-Житомир", є недійсним з моменту вчинення правочину, а також повинен бути визнаний недійсним з моменту його укладення, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у вигляді ухилення від перерахування коштів, отриманих в результаті відчуження майна, до Державного бюджету України та порушення прав працівників підприємства;

- нерухоме майно є невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу філії №7 "Житомирське САТП-0601" ДКТП "Хрещатик", яка на час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу не була ліквідована та існувала як суб'єкт господарювання. Купівлею-продажем нерухомого майна було фактично приховане відчуження від держави цілісних майнових комплексів ДКТП "Хрещатик", його відчуження регулюється законодавством з питань приватизації. Оскільки недійсним є вищезазначений договір, то і додаткова угода до нього від 27.01.2006р. є недійсною, оскільки, держава в особі уповноважених органів не здійснювала відчуження майна то подальша реалізація майнового комплексу є також недійсною;

- в порушення ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України спірне майно вибуло з державної власності поза волею Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України, а відповідно до ст.ст. 16, 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно від набувача, якщо воно вибуло з його володіння, поза його волею.

Фонд державного майна України, не погоджуючись з прийнятим рішенням подав апеляційну скаргу, вважає, що зазначене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просив скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю (т.3, а.с.2-7).

Обґрунтовуючи доводи скарги, вказав наступне:

- місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку, що в даному спорі відсутні порушення прав Фонду державного майна України, оскільки статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що відчуження майна, яке перебуває у державній власності, і майна, яке належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб є приватизацією державного майна. До повноважень державних органів приватизації належить продаж майна, що перебуває у державній власності, тобто саме Фонду державного майна України та його регіональним відділенням належить право продажу державного майна, зокрема і спірного;

- висновок господарського суду Житомирської області щодо неналежної участі у справі Міністерства аграрної політики України є необґрунтованим, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005р. діяв Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) , відповідно до якого на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності. Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень: здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна. Виходячи з цього, саме Міністерство аграрної політики України здійснювало управління майном ДКТП "Хрещатик". Тому висновок господарського суду першої інстанції про те, що Міністерство аграрної політики не є органом, на який покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у спірних правовідносинах, не відповідає дійсності;

- відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України (редакція станом на 15.12.2005р.) відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах. Підтвердженням вищевказаного є статут ДКТП "Хрещатик", затверджений розпорядженням Мінагрополітики України 22.12.2005р. №67;

- в будь-якому випадку Міністерство аграрної політики України, як орган управління державним майном, мав би надати свою згоду на відчуження майна ДКТП "Хрещатик", однак такої згоди надано не було;

- адміністративний будинок, літера Б, загальною площею 1774,6 кв.м; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1894,3 кв.м; прохідна, літера Г, загальною площею 125,4 кв.м; котельня, літера Д, загальною площею 376,8 кв.м; приміщення для охорони машин, літера З, загальною площею 374,4 кв.м; склад, літера Л, загальною площею 530,5 кв.м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86,7 кв.м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65,6 кв.м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94,5 кв.м; кузня, загальною площею 34,8 кв.м; будівля мийки загальною площею 10,8 кв.м; склад загальною площею 15,5 кв.м; уборна загальною площею 16,3 кв.м; гараж загальною площею 28,2 кв.м) є цілісним майновим комплексом;

- приватизація державного майна здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , Закону України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) тощо;

- об'єктами приватизації можуть бути не лише цілісні майнові комплекси підприємств, а й окреме індивідуально визначене майно, тому на думку Фонду державного майна України, твердження місцевого господарського суду про те, що процедура приватизації застосовується лише в разі відчуження цілісних майнових комплексів державної власності, не лише не відповідає дійсності, а й суперечить нормам чинного законодавства;

- господарським судом Житомирської області не враховано, що відсутність згоди Міністерства аграрної політики України прямо вказує, що нерухоме майно відчужене ДКТП "Хрещатик", вибуло із власності держави поза волею Міністерства (власника).

Прокурор та представник позивача - Фонду державного майна України в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в поданні та скарзі, вважають рішення господарського суду Житомирської області незаконним та необґрунтованим, просили його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Приватне підприємство "Реалспецсервіс" в письмових відзивах на апеляційне подання (а.с.46-47,т.3) та апеляційну скаргу (а.с.48-50, т.3) та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених у поданні та скарзі, вважають рішення господарського суду Житомирської області законним та обґрунтованим, а тому просили його залишити без змін, а апеляційне подання та апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначили, що ДКТП "Хрещатик" під час продажу комплексу будівель, що є предметом договору купівлі-продажу від 30.12.2005р., дотримався процедури, передбаченої Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999р. №1477 (z0573-99) , вважають, що оспорювані договори укладено з дотриманням вимог чинного законодавства України, а вимоги прокурора визнати такі договори недійсними з моменту укладення є безпідставними та необґрунтованими. Вказують, що комплекс будівель і споруд було відчужено ДКТП "Хрещатик" з дотриманням процедури, передбаченої Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999р. №1477 (z0573-99) та Положенням про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України 22.09.2000р. №1976 (z0692-00) . Зазначили також, що на запит адвоката від Міністерства аграрної політики України отримано копію листа від 24.11.2005р., вих.№37-24-1-13/18183, яким Міністерством аграрної політики надано згоду ДКТП "Хрещатик" на реалізацію приміщень за адресою м. Житомир, вул. Коростишівська, 56. Крім того, зазначають, що позиція відповідача підтверджується судовою практикою, а саме постановами Вищого господарського суду України від 25.10.2007р. у справі №17/29 та від 11.12.2007р. у справі №17/30, які містяться в матеріалах справи.

Міністерство аграрної політики України надіслало письмові пояснення (а.с.59-60, 134-136 т.3), в яких зазначило, що повністю підтримує доводи апеляційного подання та апеляційної скарги, просило їх задовольнити, а рішення господарського суду першої інстанції скасувати. Вважає, що висновки, які містяться у рішенні суду стосовно того, що Міністерство аграрної політики України не є органом, на який покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у спірних правовідносинах, є хибним та не відповідає дійсності. Зокрема, вказало, що Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів органи державної виконавчої влади діють відповідно до покладених на них повноважень: здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна. Тому Міністерство аграрної політики України здійснювало управління майном Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик", прокуратурою вірно визначено в якості позивача саме Міністерство аграрної політики України. Крім того, на даний час наказом Міністерства аграрної політики України від 11.12.2009р. №890 (v0890555-09) внесено зміни до наказу від 05.09.2006р. №490 (v0490555-06) про ліквідацію ДКТП "Хрещатик" та продовжено термін роботи комісії з приймання-передачі майна на баланс Державного підприємства "Агроспецсервіс" та ліквідації Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" до 31.12.2010р. Відповідно до статуту ДКТП "Хрещатик", затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 22.12.2005р. №67 та зареєстрованого Шевченківською районною державною адміністрацією в м. Києві 26.12.2005р., майно державного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Зазначає, що лист Мінагрополітики від 24.11.2005р. №37-24-1-1/18183 щодо відчуження майнових об'єктів ДКТП "Хрещатик" може розглядатися як підстава для їх відчуження лише за умови дотримання інших вимог чинного законодавства, що регламентує відчуження державного майна, в тому числі і законодавства з питань приватизації.

Державне підприємство "Агроспецсервіс" у відзиві на апеляційне подання та апеляційну скаргу (т.3, а.с.69-72) також повністю підтримує доводи апеляційного подання та апеляційної скарги, просило їх задовольнити, а рішення господарського суду Житомирської області від 17.07.2009р. скасувати. Зазначає, що нерухоме майно, що є предметом спірних договорів купівлі-продажу, належало на праві господарського відання ДКТП "Хрещатик", яке відноситься до категорії державних комерційних підприємств і перебувало в управлінні Мінагрополітики України. Продане державне майно - комплекс будівель філії №7 "Житомирське САТП - 0601" ДКТП "Хрещатик" відповідно до закону, віднесене до об'єктів групи А за двома ознаками, - як будівлі (споруди, нежилі приміщення) і як структурний підрозділ державного підприємства, який міг бути виділений у самостійне підприємство, не порушуючи технологічну єдність виробництва з основною спеціалізацією підприємства, з структури якого він би виділявся. Крім того, купівлею-продажем нерухомого майна було приховано відчуження від держави цілісних майнових комплексів ДКТП "Хрещатик". Відповідно до вимог чинного законодавства з питань приватизації таке відчуження повинно було відбуватись шляхом здійснення приватизаційної процедури. При цьому, продавцями цього майнового об'єкту відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" повинно було виступити відповідне відділення Фонду державного майна України, а кошти, одержані від приватизації державного майна, зараховані до Державного бюджету України в повному обсязі.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 25.02.2010р. по 02.03.2010р.

Відповідачі - ДКТП "Хрещатик", ПП "Лард-Стайл-Житомир" не скористались правом надання письмових відзивів на апеляційне подання та апеляційну скаргу.

Державне комплексне торгівельне підприємство "Хрещатик", Приватне підприємство "Лард-Стайл-Житомир", Міністерство аграрної політики України та Державне підприємство "Агроспецсервіс" не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважних представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно приписів ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик", Приватного підприємства "Лард-Стайл-Житомир", Міністерства аграрної політики України та Державного підприємства "Агроспецсервіс", оскільки неявка представників не перешкоджає повному та всебічному розгляду апеляційного подання та апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи документами. Приймається до уваги також і той факт, що Міністерством агрополітики України та ДП "Агроспецсервіс" надіслані відзиви на апеляційні подання та скаргу, а також витребувані докази, а ДКТП "Хрещатик" та ПП "Лард-Стайл-Житомир" ухвали суду із зазначенням дати та місця судового засідання надсилались за їхньою юридичною адресою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційного подання та апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне подання Першого заступника прокурора Житомирської області та апеляційна скарга Фонду державного майна України підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 2005 року між Державним комплексним торгівельним підприємством "Хрещатик" (перший відповідач по справі) та Приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир" (другий відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу індивідуально визначеного окремого нерухомого майна (т.1, а.с.52-54) - нежитлових приміщень, будівель та споруд загальною площею 5428,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, до складу якого входить: адміністративний будинок, літера Б, загальною площею 1774,6 кв.м.; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1894,3 кв.м.; прохідна, літера Г, загальною площею 125,4 кв.м; котельня, літера Д, загальною площею 376,8 кв.м; приміщення для охорони машин, літера 3, загальною площею 374,4 кв.м; склад, літера Л, загальною площею 530,5 кв.м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86,7 кв.м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65,6 кв.м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94,5 кв.м; кузня, загальною площею 34,8 кв.м; будівля мийки загальною площею 10,8 кв.м; склад загальною площею 15,5 кв.м; уборна загальною площею 16,3 кв.м ; гараж; загальною площею 28,2 кв.м., продаж вищезазначеного нерухомого майна здійснювався у відповідності до Протоколу засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого майна Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" від 29.12.2005р. за №7. (п.1.1 договору)

27 січня 2006 року між сторонами вищезазначеного договору купівлі-продажу було укладено додаткову угоду (т.1. а.с.55) до даного договору, якою внесено зміни до наступних пунктів: 3.2, 3.4, 4.1, 4.2.

Відповідно до п.1.2 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005р., нерухоме майно належить Державі в особі Верховної Ради України та знаходиться в господарському віданні ДКТП "Хрещатик" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (т.1, а.с.17), виданого виконкомом Житомирської міської ради 27.10.2005р.

Як вбачається з Преамбули спірного договору, ДКТП "Хрещатик" як продавець діяло на підставі Статуту (нова редакція), затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 22.12.2005 за №67 та зареєстрованого Шевченківською районною державною адміністрацією в м. Києві 26.12.2005р. (т.2, а.с.78-85).

Пунктом 4.4 статуту Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" передбачено, що майно державного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Згідно з п.4.5 Статуту підприємство має право відчужувати рухоме та нерухоме майно за попередньою згодою Органу управління майном, тобто Міністерства аграрної політики України.

Право власності на об’єкти нерухомості покупець набуває з моменту державної реєстрації права на нерухомість, але не раніше нотаріального посвідчення даного договору, перерахування покупцем на рахунок продавця коштів за нерухомість в повному обсязі або передачі векселя покупцем продавцю на зазначену суму, передачі нерухомості продавцем покупцю і підписання акту прийому-передачі нерухомості (п.4.2 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою).

Вищевказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005р. було посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Малежиком Д.А. та зареєстровано в БТІ. Як вбачається з напису приватного нотаріуса на останньому аркуші договору, правоздатність та дієздатність сторін за договором, повноваження їх представників, а також належність продавцю відчужуваного майна при посвідченні договору нотаріусом перевірено.

Ціна реалізації нерухомості згідно з п.3.1 договору складає 762 500, 00 грн., крім того ПДВ - 152 500,00грн. Всього разом 915 000, 00 грн.

Відповідно до п.3.2 договору зі змінами внесеними додатковою угодою реалізація нерухомості покупцю здійснюється шляхом 100% попереднього перерахування покупцем всієї суми коштів, визначеної в п.3.1 цього договору, на рахунок продавця протягом 3-х(трьох) банківських днів з дати підписання цього договору або шляхом передачі покупцем продавцю векселя на зазначену суму.

Після підписання даного договору продавець зарахував суму конкурсного забезпечення у розмірі 91 197, 00 грн. сплаченого покупцем для участі у конкурсі щодо визначення покупців об'єкта Державної власності - нерухомого майна, в рахунок часткової оплати нерухомості за даним договором (п.3.3 договору).

На виконання умов договору 27.01.2006р. другий відповідач передав на користь першого відповідача в оплату майнового комплексу вексель на суму 823 803, 00 грн. (акт прийому-передачі векселя від 27.01.2006р.) (т.1, а.с.19), що свідчить про повне виконання другим відповідачем свого обов’язку в частині розрахунків за договором на загальну суму 915 000, 00 грн.

Факт передачі об’єкта купівлі-продажу підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 30.01.2006р.(т.1, а.с.64).

19.02.2008р. між Приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир" (другий відповідач по справі) та Приватним підприємством "Реалспецсервіс" (третій відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (т.1, а.с.60-61) - нежитлових приміщень, будівель та споруд загальною площею 5428,4кв.м., розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, до складу якого входить: адміністративний будинок, літера Б, загальною площею 1774, 6 кв.м.; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1894,3 кв. м.; прохідна, літера Г, загальною площею 125,4кв.м; котельня, літера Д, загальною площею 376,8кв.м; приміщення для охорони машин, літера 3, загальною площею 374,4 кв.м; склад, літера Л, загальною площею 530,5кв.м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86,7кв.м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65,6кв.м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94,5кв.м; кузня, загальною площею 34,8кв.м; будівля мийки загальною площею 10,8кв.м ; склад загальною площею 15,5кв.м; уборна загальною площею 16,3кв.м; гараж; загальною площею 28,2кв.м.

Згідно п.2 вищезазначеного договору комплекс виробничих будівель продано за 920000,00грн., в тому числі ПДВ.

На виконання вимог договору купівлі-продажу від 19.02.2008р. Приватним підприємством "Реалспецсервіс" на розрахунковий рахунок Приватного підприємства "Лард-Стайл-Житомир" були перераховані кошти в сумі 920000,00грн., що підтверджується банківськими виписками (т.2, а.с.118-125).

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відчуження майна, яке перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, є приватизацією державного майна (ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна"), за таких обставин, правовий механізм приватизації окремо індивідуально визначеного майна регулюється Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Керуючись 388 Цивільного кодексу України (435-15) , прокурор просить суд зобов’язати третього відповідача повернути у власність держави, органу який повинен здійснювати управління майном - Міністерству аграрної політики України - нежитлові приміщення, будівель та споруд загальною площею 5428, 4 кв. м., розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, до складу якого входить: адміністративний будинок, літера Б, загальною площею 1774, 6 кв. м.; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1894,3 кв. м.; прохідна, літера Г, загальною площею 125, 4 кв. м; котельня, літера Д, загальною площею 376, 8 кв. м; приміщення для охорони машин, літера 3, загальною площею 374, 4 кв. м; склад, літера Л, загальною площею 530, 5 кв. м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86, 7 кв. м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65,6 кв. м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94, 5 кв. м; кузня, загальною площею 34, 8 кв. м; будівля мийки загальною площею 10, 8 кв. м; склад загальною площею 15, 5 кв. м; уборна загальною площею 16,3 кв. м; гараж; загальною площею 28,2 кв. м.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Заявляючи позов в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України прокурор зазначає, що нерухоме майно, яке є предметом вищезазначених договорів купівлі-продажу, належало на праві господарського відання ДКТП "Хрещатик", яке відноситься до категорії державних комерційних підприємств, перебувало в управлінні Мінагрополітики України. Спірне майно перебувало в державній власності, правовий механізм приватизації окремого індивідуально визначеного майна регулюється Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992р. (2171-12) №2163-ХІІ. Окреме індивідуально визначене майно Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, яка діє до затвердження чергової Державної програми приватизації віднесено до об’єктів приватизації групи А, продаж яких здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Відповідно до ст.4 зазначеного Закону продавцями об’єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній власності, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що прокурором неправильно визначено в якості позивачів Міністерство аграрної політики та Фонд державного майна України.

Згідно свідоцтва про право власності від 01.11.2005р. право власності на цілісний майновий комплекс Житомирського САТП-0601 належить Державі Україна в особі Верховної Ради України, в повному господарському віданні державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" (т.1, а.с.17).

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про власність", що був чинним на момент видачі вищевказаного свідоцтва про право власності, суб’єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України.

Тому у свідоцтвах про право власника стосовно державного майна, що видавались під час дії цього Закону, власником державного майна зазначалась держава в особі Верховної Ради України незалежно від покладення функцій стосовно управління державним майном на відповідні міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади. Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) , який діяв на час укладення спірного договору, на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів органи державної виконавчої влади накладено здійснення функції щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності. Міністерства та інші підвідомчі КМУ органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Враховуючи, що Міністерство аграрної політики України здійснювало управління майном ДКТП "Хрещатик", прокурором обґрунтовано визначено в якості позивача Мінагрополітики України.

Колегія суддів також вважає, що другим позивачем по справі прокурор правильно визначив Фонд державного майна України, оскільки в позовній заяві зазначив, що ДКТП "Хрещатик" відчужило спірне майно з порушенням Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (2171-12) , без застосування приватизаційної процедури.

Однією з позовних вимог у даній справі є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.12.2005р. (з додатковою угодою) нерухомого майна, за адресою м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, укладеного між ДКТП "Хрещатик" ("продавець") та ПП "Ланд-Стайл-Житомир" ("покупець") з тих підстав, що продаж майна здійснено відповідачем, а не відділенням Фонду державного майна України, яке вправі здійснювати функції розпорядженням державним майном, а також відсутня згода органу управління цим майном – Міністерства аграрної політики України на відчуження майна.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та надані сторонами додаткові докази, прийшла до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно з ч.1 ст. 317, ч.ч.1,2 ст. 319 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна – це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено коло осіб, які можуть бути продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами. Також у вказаній статті Закону визначено, що органи, уповноважені виступати продавцями відповідних об'єктів приватизації, іменуються "органи приватизації".

Відповідно до ч.ч.1, 6,7 ст.7 Закону України "Про приватизацію державного майна" до органів, які можуть здійснювати приватизацію, віднесено Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва – щодо майна, яке є державною власністю; органи приватизації в Автономній республіці Крим – щодо майна, яке є у власності Автономної республіки Крим; органи створені відповідними місцевими радами та підпорядкованими їм, підзвітними та підконтрольними – щодо майна, яке перебуває у комунальній власності.

Вказані органи складають єдину систему державних органів приватизації в Україні, повноваження яких визначено ч.3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Судом першої інстанції не взято до уваги, що серед повноважень, визначених вказаною правовою нормою, органу приватизації надано право, зокрема, на: здійснення повноважень власника державного майна у процесі приватизації; здійснення продажу майна, що перебуває у державній власності в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств; затвердження планів приватизації майна, що перебуває у державній власності, планів розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації укладення угод щодо проведення підготовки об'єктів до приватизації та їх продажу, укладення договорів на проведення незалежної оцінки майна в процесі його приватизації; укладення у випадках, передбачених законодавством, угод щодо проведення екологічного аудиту об'єктів приватизації; контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна; здійснення продажу земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідно органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не дав правової оцінки умовам договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005р.

Слід зазначити, що Міністерство аграрної політики України листом від 24.11.2005р. №37-24-1-13/18183 (т.3, а.с.50-51), керуючись ст. 75 Господарського кодексу України, надало згоду ДКТП "Хрещатик" реалізувати приміщення (літери Б, Д, Л, В, З, Е, М, О, Т, Р, У, Х, С, Г) філії №7 "Житомирське САТП-0601", розташовані в м. Житомирі, вул. Коростишівська, 56, загальною первісною вартістю 539 772, 00 грн. та загальною балансовою (залишковою) вартістю станом на 01.07.2005р. – 249 206, 89 грн.

Також в листі зазначається, що після отримання цього дозволу продаж зазначеного майна здійснити відповідно до чинного законодавства, виключно на конкурентних засадах шляхом публічних торгів (аукціону), конкурсу. Початковою ціною вважати ціну, виставлену згідно із звітом про експертну оцінку 911 970,00 грн. Реалізацію здійснити за ціною, не нижче залишкової вартості. Кошти, отримані внаслідок відчуження цього майна, відповідно до Господарського Кодексу України (436-15) , спрямувати згідно фінансового плану підприємства. Вказується, що згідно з чинним законодавством підприємство зобов'язано письмово повідомити Міністерство про використання коштів, отриманих в результаті відчуження майна, протягом 30 днів (з моменту реалізації) шляхом надання звіту за встановленою формою.

Надсилання такого дозволу Мінагрополітики не заперечує (т.3, а.с.135).

Згідно з п.1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005р., укладеного між ДКТП "Хрещатик" ("продавець") та ПП "Лард-Стайл-Житомир" ("покупець"), продавець у відповідності до протоколу засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого майна Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" від 29.12.2005р. №7 продає, а покупець "Лард-Стайл-Житомир" купує індивідуально визначене майно (нежитлові приміщення, будівлі та споруди) загальною площею 5 428, 4 кв.м, розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56 (т.1, а.с.52-54).

Однак, будь-які докази проведення такого конкурсу відсутні і на неодноразові вимоги апеляційної інстанції ДКТП "Хрещатик" не надані.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 05.09.2006р. №490 розпочато процедуру ліквідації ДКТП "Хрещатик" та створено Державне підприємство "Агроспецсервіс", яке визначено його правонаступником (т.2, а.с.86). До цього часу ДКТП "Хрещатик" не ліквідоване і не виключено з Єдиного державного реєстру (т.3, а.с. 103). За повідомленням Мінагрополітики України на даний час продовжено термін роботи комісії з приймання-передачі майна на баланс ДП "Агроспецсервіс" та ліквідації ДКТП "Хрещатик" до 31 грудня 2010 року.

На виконання ухвали апеляційного господарського суду від 02.02.2010р. ДП "Агроспецсервіс" повідомило (вих. від 22.02.2010р. №142/64-ІІ), що згідно акту прийому-передачі документів ДКТП "Хрещатик" протоколу засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого майна від 29.12.2005р. за №7 та матеріалів оцінки спірного нерухомого майна немає (т.4, а.с.1).

Не надано відповідачем-1 та Мінагрополітики також і доказів виконання інших вимог Мінагрополітики, а саме повідомлення його про використання коштів та подання звіту за встановленою формою.

Витребувати документи, долучені до спірного договору купівлі-продажу приватним нотаріусом, який посвідчував договір, не виявляється можливим у зв’язку з відсутністю нотаріуса та не передачею ним архіву (відповідь на запит апеляційного суду Головного управління юстиції у Житомирській області, т.3, а.с.107).

Таким чином, лист Мінагрополітики від 24.11.2005р. №37-24-1-1/18183 щодо дозволу на відчуження нерухомого майна ДКТП "Хрещатик" є підставою для його відчуження лише за умови дотримання інших вимог чинного законодавства, що регламентує відчуження державного майна, в тому числі і законів з питань приватизації.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу цього ж нерухомого майна в м. Житомирі, вул.Коростишівська, 56, укладеного 19.02.2008р. між ПП "Лард-Стайл-Житомир" (продавець) та ПП "Реалспецсервіс" (покупець) й посвідченого в нотаріальному порядку, а також зобов’язання ПП "Реалспецсервіс" повернути це майно в дохід держави, органу, який повинен здійснювати управління майном – Міністерству аграрної політики України колегія суддів вважає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як вказувалося вище, 19.02.2008р. між ПП "Лард-Стайл-Житомир" (другий відповідач по справі) та ПП "Реалспецсервіс" (третій відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (т.1, а.с.60-61) – нежитлових приміщень, будівель та споруд загальною площею 5 428,4 кв.м, розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, до складу якого входить: адміністративний будинок, літера Б, загальною площею 1 774, 6 кв.м; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1 894, 3 кв.м; прохідна, літера Г, загальною площею 125, 4 кв.м; котельня, літера Д, загальною площею 376, 8 кв.м; приміщення для охорони машин, літера З, загальною площею 374, 4 кв.м; склад, літера Л, загальною площею 530, 5 кв.м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86, 7 кв.м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65, 6 кв.м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94, 5 кв.м; кузня, загальною площею 34, 8 кв.м; будівля мийки, загальною площею 10, 8 кв.м; склад загальною площею 15, 5 кв.м; уборна, загальною площею 16, 3 кв.м; гараж, загальною площею 28, 2 кв.м.

Згідно з п.2 вищезазначеного договору комплекс виробничих будівель продано за 920 000, 00 грн., в тому числі ПДВ.

На виконання вимог договору купівлі-продажу від 19.02.2008р. ПП "Реалспецсервіс" на розрахунковий рахунок ПП "Лард-Стайл-Житомир" були перераховані кошти в сумі 920 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками (т.2, а.с.118-125).

Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів (т.1, а.с.62). В Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, інформація про обтяження зазначеного нерухомого майна відсутня (т.1, а.с. 69).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів (ч.1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2).

Статтею 330 ЦК України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В узагальненні Верховного Суду України практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними (від 24.11.2008р.) зазначається, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 (v0009700-09) "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначається, що норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача – з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (п.10 постанови).

У даному випадку відсутні підстави вважати і судом не встановлено, що набувач нерухомого майна по договору купівлі-продажу від 19.02.2008р. - Приватне підприємство "Реалспецсервіс" міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину.

Це визнає і прокурор, оскільки вимога про повернення майна заявлена з посиланням на ч.1 ст. 388 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі або іншим шляхом.

Виходячи із змісту позовної заяви, апеляційного подання та виступу прокурора в судовому засіданні вимога про витребування майна пред’явлена відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що майно знаходилось у володінні ДКТП "Хрещатик".

Згідно з п.4.4 його Статуту, зареєстрованого 26.12.2005р., майно державного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання відповідно до чинного законодавства. Здійснюючи право господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Оскільки саме ДКТП "Хрещатик" укладало договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна з ПП "Лард-Стайл-Житомир", відсутні підстави вважати, що це майно вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.

Слід також зазначити, що і Міністерство аграрної політики України, в управлінні якого знаходилось передане на праві господарського відання ДКТП "Хрещатик" майно, надало дозвіл на реалізацію нерухомого майна, розташованого в м. Житомира, вул.Коростишівська,56 (т.3, а.с.51), про що зазначалось вище. Будівлі та споруди, що знаходяться за вказаною адресою, відчужені Приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир", який придбав майно у ДКТП "Хрещатик", Приватному підприємству "Реалспецсервіс" за оплатним договором від 19.02.2008р., умови якого сторонами виконані повністю.

Враховуючи вищевикладене, правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.02.2008р., укладеного між ПП "Лард-Стайл-Житомир" та ПП "Реалспецсервіс", а також витребування цього майна від ПП "Реалспецсервіс" у власність держави органу, який повинен здійснювати управління майном – Міністерству аграрної політики України відсутні.

Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області від 17.07.2009р. у даній справі слід скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005р. та додаткової угоди до цього договору від 27.01.2006р. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову та стягнення судових витрат пропорційно до задоволених вимог з ДКТП "Хрещатик", яке допустило порушення при укладенні цього договору, а в решті рішення залишити без змін.