Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів:

За участю представників:

від позивача: Лавренова Н.О. – представник за довіреністю,

від відповідача: Бондар О.М. – представник за довіреністю,

від третьої особи: представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігросвіт"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2009

у справі № 45/376 ( )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігросвіт"

до Міністерства фінансів України

третя особа: Державне казначейство України

про стягнення 720200,00 грн.

В вересні 2009 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 720 200,00 грн. – коштів безпідставно отриманих останнім за 26 місяців користуватись ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач сплатив 968 160,75 грн. (150.000,00 євро на час сплати) та отримав ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор строком на 5 років. Позивач стверджує, що оскільки Законом України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) , заборонено провадження діяльності, на здійснення якої позивач отримав ліцензію, то позивач був позбавлений можливості користуватися правом, що випливає з такої ліцензії 26 оплачених ним місяців. Відповідно, позивач вважає, що кошти в сумі 720.200,00 грн. отримані відповідачем безпідставно за невикористаний строк ліцензії, тому позивач, керуючись ст.ст. 6, 13, 19, 41, 42 Конституції України, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 61 ГПК України, ст.ст. 15, 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ст.ст. 2, 4 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні", ч.1 ст. Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) , п.1 ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" просив стягнути з відповідача зазначені кошти.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2009р. у справі №45/376 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилаючись на неповне з’ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та на порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем та третьою особою надано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзивів, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано відмовив в задоволені позовних вимог повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено за ліцензію 968.160,75 грн. (платіжне доручення від 04.08.2006 №166 (а.с.36)).

В зв’язку з чим, 09.08.2006р. Міністерством фінансів України видано позивачеві ліцензію серія АВ №082832 на організацію діяльності проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення ігор на гральних автоматах). Строк дії зазначеної ліцензії визначено до 04.07.2011 року (а.с.34).

В подальшому, 25.06.2009р. набрав чинності Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) , відповідно до якого в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх (ст.2 даного Закону).

Відповідно до ст. 4 Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" з дня набрання чинності цим Законом, видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються (далі – Закон України).

Так, листом від 30.06.2009р. № 31-35010-03-10 Міністерство фінансів України зажадало від суб'єктів господарювання, зокрема, позивача, повернення до Міністерства фінансів України ліцензії на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, їх копії, завірені останнім до 07.07.2009р. (.а.с.50).

Позивач, в свою чергу, звернувся до Міністерства фінансів України з вимогою про повернення 720.200,00 грн. плати за ліцензію за період, протягом якого позивач позбавлений можливості користуватися зазначеною ліцензією (а.с.37-39).

Як струджує позивач, спір виник внаслідок того, що відповідач безпідставно набув частину грошових коштів, сплачених позивачем за ліцензію, оскільки останній позбавлений можливості користуватися правами, наданими зазначеною ліцензією протягом 26 оплачених місяців, у зв'язку із забороною грального бізнесу в Україні. Тому, позивач просив на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 720.200,00 грн..

Згідно із до п. 29 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор.

Статтею 15 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено розмір плати за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) вартістю 30000 євро за кожний рік користування такою ліцензією. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) видається строком на п'ять років.

Дана норма кореспондується зі п. 1. постанови Кабінету Міністрів України "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" від 29.11.2000 № 1755 (1755-2000-п) .

З пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" від 29.11.2000 № 1755 (1755-2000-п) вбачається, що плата, яка вноситься суб'єктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, за кожний рік користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор, а також за видачу копії та дубліката ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на рахунки територіального органу Державного казначейства N 3510 в установах Національного банку та N 2510 в установах комерційних банків (код бюджетної класифікації за доходами 14060200, символ звітності банку 069).

Відповідно до п. 3.2. Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18.04.2006 № 40/374 плата за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор вартістю 30000 євро за кожний рік користування такою ліцензією (далі - плата за ліцензію) сплачується заявником згідно з вимогами статей 1, 14 та 15 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" і постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року N 1755 (1755-2000-п) "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" у термін, передбачений для внесення плати за видачу ліцензії, одноразово за весь строк, на який видається ліцензія.

З платіжного доручення від 04.08.2006 № 166 вбачається, що позивач сплатив до Державного бюджету України 968.160,75 грн. - кошти за ліцензію.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зазначена норма передбачає можливість виникнення недоговірних зобов'язань двох різновидів, а саме: внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи та внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого). Умовами виникнення даних зобов'язань є: набуття (збереження майна, яке мало бути витрачене) однією особою; відповідна втрата майна (або неотримання майна) іншою особою; відсутність достатньої правової підстави для цього (угоди сторін, вказівки закону тощо).

Змістом даних зобов'язань є право кредитора (потерпілої особи) вимагати від боржника повернення наявного у боржника безпідставно отриманого або збереженого майна і обов'язок боржника виконати цю вимогу й повернути наявне у нього безпідставно одержане майно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач кошти за ліцензію сплатив на користь ВДК у Шевченківському районі м. Києва, а не на користь відповідача.

Таким чином, у відповідача не було та відсутні на час вирішення спору коштів сплачених позивачем за отримання ліцензії, оскільки останній сплатив зазначені кошти на рахунок територіального органу Державного казначейства, і ці кошти були зараховані до Державного бюджету.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем було неправомірно видано наказ від 08.05.2009 № 650 судова колегія вважає, що дані твердження не заслуговують на увагу, оскільки вирішення питання про законність цього наказу належить до компетенції адміністративних судів, а позивачем в порушення положень ст. 35 ГПК України не надано належних та допустимих доказів того, що вказаний наказ визнано незаконним рішенням адміністративного суду.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що нормативно-правовими актами не встановлено обов'язку відповідача щодо відшкодування грошових коштів як безпідставно отриманих за невикористаний строк ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор у зв'язку з прийняттям Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) .

З Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1837 (1837-2006-п) вбачається, що у відповідача відсутні повноваження щодо забезпечення надходження платежів до бюджетів. Також, з додатку № 8 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) на відповідача не покладено обов'язку щодо здійснення контролю за надходженнями до державного бюджету коштів за кодом бюджетної класифікації 14060200 "Плата за видачу ліцензій та сертифікатів".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення з відповідача таких коштів є безпідставні та задоволенню не підлягають, оскільки у останнього відсутні повноваження щодо здійснення виплат коштів із Державного бюджету за невикористану ліцензію.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, апелянтом не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігросвіт" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 року у справі №45/376 залишити без змін.

3. Матеріали справи №45/376 направити до Господарського суду м.Києва.