КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.04.2009 № 36/457-30/359
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Островича С.Е.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Терещенко С.В. - довіреність № 2 від 12.04.2008 року
від відповідача - Пургіна О.В. - довіреність № 258 від 02.03.2009 року
від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Марусиченко В.В. - довіреність № 7/8-245-004/58 від 01.09.2008 року
від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українська Православна Церква парафії Рівноапостольної Марії Магдалини у Старокиївському районі
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.02.2009
у справі № 36/457-30/359 (суддя
за позовом Українська Православна Церква парафії Рівноапостольної Марії Магдалини у Старокиївському районі
до Шевченківська районна у м. Києві рада
третя особа відповідача Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради
Товариство з обмеженою відповідальністю "Базісінвест"
про визнання права та спонукання до укладення договору
ВСТАНОВИВ:
Українська Православна Церква парафії Рівноапостольної Марії Магдалини у Старокиївському районі м.Києва звернулась до Господарського суду м.Києва з позовом до Шевченківської районної у місті Києві ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Базісінвест" про визнання за позивачем права на приватизацію нежилого підвального приміщення загальною площею 146,00 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул.Володимирська, 45, та про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір купівлі - продажу (приватизації) зазначеного приміщення.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 24.03.2008 року у справі №36/457 у задоволенні позовних вимог Української Православної Церкви парафії Рівноапостольної Марії Магдалини у Старокиївському районі м.Києва відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 року у справі №36/457 рішення Господарського суду м.Києва від 24.03.2008 року у справі №36/457 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2008 року у справі №36/457 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 року та рішення Господарського суду м.Києва від 24.03.2008 року у справі №36/457 було скасовано, справу передано на новий розгляд.
Вказана постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що попередніми судовими інстанціями у прийнятті зазначених рішень:
1) залишено поза увагою та не перевірено належними засобами доказування доводи позивача у справі (наявність чи відсутність відповідних обставин), пов"язані з тим, що:
- правовідносини сторін у справі підпадають під дію Програми приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 08.02.2007 №62/723, згідно з якою, зокрема, орендарю нерухомого майна надається право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об"єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше як 25 відсотків залишкової вартості такого майна;
- хоча строк дії Договору від 26.02.2001 й закінчився, але УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини продовжує користуватися Приміщенням та сплачує орендні платежі згідно з рахунками, виставленими Управлінням, тобто дія даного договору фактично триває;
2) не встановлено обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, і пов"язані з:
- наявністю чи відсутністю підстав для відмови у приватизації Приміщення, передбачених частиною п"ятою статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)";
- наявністю у органу Райради, яким позивачеві відмовлено в приватизації приміщення, відповідних повноважень.
За резолюцією Голови Господарського суду м.Києва від 13.10.2008 року справу №36/457 передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 17.10.2008 року прийнято справу до провадження та присвоєно №36/457-30/359.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 03.02.2009 року у справі №36/457-30/359 в задоволенні позовних вимог Української Православної Церкви парафії Рівноапостольної Марії Магдалини у Старокиївському районі м.Києва відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням уточнень до апеляційної скарги від 02.04.2009 року просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 03.02.2009 року у справі №36/457-30/359, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м.Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2009 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 19.03.2009 року.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 19.03.2009 року представників Третьої особи -1 та Третьої особи -2, колегією суддів ухвалою від 19.03.2009 року розгляд справи було відкладено на 02.04.2009 року.
Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 року було змінено склад колегії суду.
02.04.2009 року позивачем на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року було подано уточнення п.2 вимог резолютивної частини апеляційної скарги.
02.04.2009 року представником позивача у судовому засіданні було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи копії листа від 13.03.2009 року № 328, яке судом задоволено.
02.04.2009 року представником Третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради у судовому засіданні було подано відзив на апеляційну скаргу.
02.04.2009 року представником відповідача в судовому засіданні було подано відзив на апеляційну скаргу.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги з урахуванням уточнень до апеляційної скарги від 02.04.2009 року підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м.Києва від 03.02.2009 року у справі №36/457-30/359 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 03.02.2009 року у справі №36/457-30/359.
Представник Третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 03.02.2009 року у справі №36/457-30/359.
Представники Третьої особи -2 в судове засідання 02.04.2009 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників Третьої особи-2.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та Третьої особи -1 дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом м.Києва встановлено, що 22.01.2001 року Старокиївською районною державною адміністрацією міста Києва прийнято розпорядження №25 "Про орендне користування нежитловими приміщеннями, що є комунальною власністю Старокиївського району", відповідно до п.1.14 якого Українській Православній Церкві парафії Рівноапостольної Марії Магдалини у Старокиївському районі дозволено надати в орендне користування підвальне приміщення площею 146 кв.м. в будинку №45 по вул.Володимирській, під духовний центр, тимчасово до 01.01.2005 року.
Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).
26.02.2001 року між Комунальним підприємством житлового господарства Старокиївського району м.Києва (надалі - Орендодавець) та Українською Православною Церквою парафії Рівноапостольної Марії Магдалини у Старокиївському районі (надалі - Орендар) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення №129 (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець на підставі розпорядження Старокиївської райдержадміністрації №25 від 22.01.2001 року та ордеру №3726 від 30.01.2001 року передав, а Орендар прийняв в орендне користування нежиле приміщення в підвалі загальною площею 146 кв. м. під розміщення духовного центру.
Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Пунктом 6.2 Договору строк дії договору встановлений сторонами з 26.02.2001 року по 01.01.2005 року.
Рішенням Шевченківської районної у м.Києві ради №18 від 04.10.01 "Про реорганізацію підприємств, заснованих на комунальній власності ліквідованих Старокиївського, Шевченківського та Радянського районів м. Києва" Комунальне підприємство житлового господарства Радянського району м.Києва реорганізовано в Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва шляхом об'єднання (злиття).
Відповідно до рішення №263 від 25.11.2003 року Шевченківської районної у м.Києві ради "Про реорганізацію фонду приватизації комунального майна Шевченківського району м.Києва" Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради є правонаступником КП УЖГ Шевченківського району м.Києва в частині орендних відносин.
Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради листом №7/9-99/53 від 13.01.05 повідомило УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини у Старокиївському районі про закінчення дії Договору оренди №129 від 26.02.01 на нежиле приміщення по вул.Володимирській, 45 у м.Києві та його припинення та вимагало звільнити вказане приміщення та передати за актом.
Відповідно до п. 6.5 Договору договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що строк дії Договору оренди №129 від 26.02.2001 року припинився 01.01.2005 року.
Згідно з п.6.4 Договору укладання повторного Договору оренди на вказане приміщення можливе лише в разі надання нових розпорядчих документів.
17.02.2005 року Шевченківською районною у м.Києві радою видано розпорядження №23 "Про переукладення договору оренди приміщення комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва", яким надано дозвіл на продовження оренди Релігійній громаді Української Православної Церкви парафії Рівноапостольної Марії Магдалини у Старокиївському районі нежитлового підвального приміщення площею 143 кв.м. в буд. 45 по вул. Володимирській шляхом переукладення договору оренди на строк до 20.02.2006 року під духовий центр, за умови отримання дозволу санепідемстанції та пожежної частини на продовження діяльності в даному приміщенні, зважаючи на скарги мешканців.
Згідно з пунктом 5 цього розпорядження у випадку, якщо договір оренди не укладається протягом 30 днів з дати видання даного розпорядження, воно втрачає чинність.
Протягом зазначеного строку, тобто до 17.03.2005 року, дозвільних документів санепідемстанції та пожежної частини Позивачем не було надано до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, договір оренди укладений не був.
Тобто, Шевченківською районною у м.Києві радою не приймались розпорядчі документи на продовження з Позивачем договору оренди спірного приміщення, як це передбачено п.п. 6.4 п.6 договору від 26.02.2001 року.
Пунктом 5.6 Договору встановлено, що у випадку звільнення Орендарем приміщення без письмового попередження, а також без складення акту про передачу приміщення в справному стані, Орендар несе повну матеріальну відповідальність за понесені у зв'язку з цим збитки в повному їх розмірі. При цьому Орендар не звільнюється від сплати орендної плати до передачі приміщення по акту.
Відповідно до п. 6.3 Договору за час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії даного договору Орендар зобов'язаний вносити орендну плату.
Тобто умовами договору передбачено, що Орендар після припинення дії договору оренди приміщення до моменту його передачі по акту Орендодавцю має сплачувати орендну плату, а тому є помилковим твердження позивача, що сплачуючи орендні платежі згідно з рахунками, виставленими Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради дія договору фактично триває.
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що Позивач вважає, що Відповідачем порушено його право на приватизацію нежитлового приміщення загальною площею 146 кв.м. за адресою: м.Київ, вул. Володимирська, 45.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що згідно п.12 Програми приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 08.02.2007 року №62/723, орендар нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення) одержує право на викуп цього майна, якщо Орендарем за згодою Орендодавця здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об"єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).
Позивач вважає, що ним здійснено поліпшення орендованого майна на суму 654527 грн., що становить не менше 25 відсотків вартості майна.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 7 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
У відповідності до ст. 143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 року №208/1642 (ra_208023-01) "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальних громад районів м.Києва, відповідно до якого житловий (разом із вбудованими нежитловими приміщеннями) та нежитловий фонд передано у власність територіальної громади Шевченківського району м.Києва згідно з додатком 11.
Відповідно до п.198 додатку 11 даного рішення власником нежилих приміщень загальною площею 716,30 кв.м. будинку №45 по вул.Володимирській в м.Києві являється територіальна громада Шевченківського району м. Києва.
18.06.2002 року Шевченківська районна у м.Києві рада прийняла рішення № 40 "Про формування комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва", яким був затверджений перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади даного району, до якого був включений і будинок №45 по вул.Володимирській із загальною площею 716,30 кв.м.
Таким чином, спірне приміщення є комунальною власністю Шевченківської районної у м.Києві ради, яка набула право власності на нього в порядку, встановленому законодавством.
Згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) Шевченківська районна у м.Києві рада є представницьким органом територіальної громади Шевченківського району м. Києва, і виступає суб'єктом права комунальної власності майна, що перебуває у власності територіальної громади.
Згідно з п. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують всі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним особам та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизується та передаються у користування і оренду.
Порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності згідно п. 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначаються виключно на сесійних засіданнях відповідної ради.
Згідно з положеннями пункту 30 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції місцевих рад належить прийняття рішень щодо затвердження місцевих програм приватизації та визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.
Програма приватизації визначає основні цілі, пріоритети приватизації комунального майна, завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету району, виходячи з параметрів ухваленого бюджету району на поточний рік. Перелік об'єктів, що пропонуються до приватизації, складається відповідно до принципу доцільності отримання коштів. Приватизація об'єктів комунальної власності Шевченківського району проводиться на підставі рішень Шевченківської районної у м.Києві ради, що формуються відповідно до плану по надходженню коштів до бюджету району, з врахуванням інтересів територіальної громади Шевченківського району.
Таким чином, Шевченківська районна у м.Києві рада самостійно визначає порядок та умови відчуження об"єктів права комунальної власності згідно з п.6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на сесійних засіданнях відповідної ради.
Зважаючи на вищезазначене, дія рішення Київської міської ради від 08.02.2007 року № 62/723 (ra0062023-07) не поширюється на правовідносини щодо комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва.
Отже, рішення Київради в даному випадку не може застосовуватись, оскільки воно стосується лише приватизації об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.
Щодо посилань Позивача на поліпшення орендованого майна, яке було зроблено Позивачем за власні кошти колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 4 розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації міста Києва від 22.01.01 №25 "Про орендне користування нежилими приміщеннями, що є комунальною власністю Старокиївського району" на Орендаря було покладено обов'язок провести у шестимісячний термін ремонт нежитлового приміщення за рахунок своїх коштів з обов'язковим погодженням з інженерними службами Комунального підприємства житлового господарства, ЖЕК, пожежною частиною, санітарно-епідеміологічною станцією та спеціальною інспекцією по благоустрою Старокиївського району та при необхідності з проектним інститутом, Київенерго, Київгаз та іншими службами району та міста Києва.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач належними засобами доказування не довів, що ним виконано вимоги п.4 розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації міста Києва від 22.01.01 № 25 та отримано відповідні погодження всіх служб району та міста Києва.
Розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації міста Києва від 22.01.2001 року №25 "Про орендне користування нежилими приміщеннями, що є комунальною власністю Старокиївського району" не можна розцінювати як дозвіл Орендодавця на здійснення Орендарем поліпшення орендованого майна.
Згідно абз. 3. ч. 3 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі здійснення поліпшення орендованого майна за власною ініціативою без погодження з орендодавцем орендар не набуває права на пільговий викуп комунального майна та втрачає право на відповідну грошову компенсацію незалежно від обсягу та вартості невідокремленого поліпшення.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про надання згоди Орендодавця на здійснення Орендарем поліпшення орендованого майна, а також що ремонтні роботи, які провів Орендар є невід'ємними.
Отже, Позивач провів ремонтні роботи без дозволу Орендодавця та без дозволу зазначених служб району.
Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами. Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю, та майна, що належить Автономній Республіці Крим. Порядок відчуження такого майна визначається законами, зокрема Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .
Стаття 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачає три способи малої приватизації - викуп, продаж на аукціоні та за конкурсом.
Частиною першою статті 7 зазначеного Закону передбачено, що місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, а також викупу.
Зі змісту цієї норми випливає, що саме місцеві ради є органами, які здійснюють функції відповідно, щодо розпорядження державною власністю, майном Автономної Республіки Крим і комунальною власністю. Способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.
Виходячи з наведених норм, місцеві ради затверджують перелік об'єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають продажу шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу, при цьому включення об'єктів приватизації до відповідних переліків здійснюється радами, проте ініціювати включення об'єктів до відповідного переліку можуть і покупці цих об'єктів. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.00 №14-рп/2000 (v014p710-00) надано тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зокрема положення частин 1, 3 статті 7 цього Закону щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу.
Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
- бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функції та повноважень місцевого самоврядування;
- районний бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення місцевого вирівнювання.
У пункті 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктивами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
01.09.2006 року Українська православна церква парафії Рівноапостольної Марії Магдалини звернулася до Шевченківської районної у м.Києві включити в перелік об'єктів що підлягають приватизації нежиле приміщення по вулиці Володимирська, 45.
За результатами розгляду даного звернення, Шевченківська районна у м.Києві рада відмовила у задоволені звернення Українській православній церкві парафії Рівноапостольної Марії Магдалини.
Підставою такої відмови стала та обставина, що оскільки відповідне приміщення, перебуваючи в оренді, забезпечує найкращий ефект соціально-економічного розвитку інфраструктури територіальної громади району, постійна комісія з питань приватизації комунального майна, вирішила в інтересах територіальної громади Шевченківського району м. Києва залишити даний об'єкт в оренді.
Крім того, як свідчать матеріали справи на адресу Шевченківської районної ради, надійшла скарга від мешканців будинку №45 по вул. Володимирській, з проханням унеможливити приватизацію підвального приміщення та сміттєзбірника по зазначеній вулиці.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.
Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:
- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим
Законом;
- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;
- не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому ч. 1 вказаної статті передбачено, що місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають:
- продажу на аукціоні, за конкурсом;
- викупу.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем, доказів того, що нежитлове приміщення загальною площею 146 кв. м., яке за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 45 включено до переліків, передбачених ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не було подано. 19.11.2007 року на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) був проведений конкурс на право оренди нежитлового приміщення загальною площею 146 кв.м. за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 45, за результатами якого згадане приміщення було передано в оренду іншій юридичній особі.
Судом встановлено, що позивач участі в конкурсі не приймав.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.04.20098 року представником відповідача було надано копію листа - відповіді (вих.328 від 13.03.2009 року) постійної комісії з питань приватизації комунального майна Шевченківської районної в м.Києві ради, з якого вбачається, що 31.01.2008 року Шевченківською районною у м.Києві радою прийнято рішення №394 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва", яким затверджено переліки об'єктів що підлягають приватизації.
Нежиле приміщення комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва по вул. Володимирська, 45 було включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні №163 "Черемшина" (м.Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) від 13.12.2000 р. №14-рп, органи приватизації та органи, що затверджують переліки об'єктів малої приватизації, зобов'язуються розглянути заяву покупця, проте не зобов'язуються задовольнити її щодо способу приватизації.
Приймаючи дане рішення, постійна комісія Шевченківської районної у м.Києві ради з питань приватизації комунального майна діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Рішення є чинним на момент розгляду справи і в судовому порядку не скасоване.
Отже, позивач на даний час може реалізувати своє право на придбання спірного приміщення загальною площею 146 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 45 шляхом участі в аукціоні на загальних підставах.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права на приватизацію нежилого підвального приміщення загальною площею 146 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 45 та відповідно для зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір купівлі - продажу (приватизації) зазначеного приміщення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 року по справі № 36/457-30/359 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Української Православної Церкви парафії Рівноапостольної Марії Магдалини у Старокиївському районі м. Києва, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Української Православної Церкви парафії Рівноапостольної Марії Магдалини у Старокиївському районі м.Києва залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 року у справі № 36/457-30/359 залишити без змін.
Матеріали справи № 36/457-30/359 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Судді