ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 01.07.2005, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Клео-Інтер" відступило ОСОБА_2 частку у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лісозаводчик" розміром 15792,00 грн., що становить 56 % статутного капіталу Товариства; 2) визнати недійсним рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лісозаводчик" від 15.09.2005 (оформлене протоколом № 7) про внесення змін до статуту товариства в зв'язку з виходом ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" зі складу учасників ТОВ "НВП "Лісозаводчик"; 3) скасувати реєстрацію змін до статуту ТОВ "НВП "Лісозаводчик" від 19.09.2005.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем надано доповнення до позовної заяви (а.с. 99 т. І), в якому, крім вищезазначених вимог, було заявлено також вимогу про визнання недійсним рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лісозаводчик" від 01.07.2005 (оформлене протоколом № 6) про внесення змін до статуту товариства в зв'язку з виходом ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" зі складу учасників товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 припинено провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "НВП "Лісозаводчик" про визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ "НВП "Лісозаводчик" від 15.09.2005, оформленого протоколом № 7, про внесення змін до статуту відповідача-2 в зв'язку з виходом ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" зі складу учасників ТОВ "НВП "Лісозаводчик" та скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ "НВП "Лісозаводчик" від 19.09.2005.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 у справі № 38/252 у позові відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що оспорюваний договір від відповідача-1 підписала ОСОБА_10 як в.о. генерального директора; даний договір було виконано обома сторонами та схвалено відповідачем-1.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Позивач зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував до оспорюваного договору положення ст. 241 та абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України.

Представник відповідача-3 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається, зокрема, на те, що у якості підстав для продажу частки відповідачу-3 було надано протокол засідання загальних зборів учасників відповідача-1 № 22/2005 від 29.06.2005 про прийняття рішення про продаж частки; протокол засідання загальних зборів учасників відповідача-1 № 18 від 30.01.2004 про призначення ОСОБА_10 в.о. генерального директора.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, встановив наступне:

Позивач -ОСОБА_1, є учасником ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 15 %, що підтверджується установчим договором про продовження діяльності з новим складом учасників ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" від 1998 р. та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 15.04.2004, яким зокрема визнані недійсними установчий договір та статут відповідача-1 в частині виключення зі складу учасників відповідача-1 ОСОБА_1та ОСОБА_7, а також визнано недійсним установчий договір відповідача-1 з новим складом учасників.

29.06.2005 відбулись збори учасників ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" з порядком денним про припинення діяльності ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" як учасника ТОВ "НВП "Лісозаводчик" з часткою у статутному фонді 56 % та відступлення цієї частки на користь гр. ОСОБА_2, рішення яких були оформлені протоколом № 22/2005.

Згідно протоколу № 22/2005 від 29.06.2005 на вказаних зборах були присутні учасник ОСОБА_8 (55%) та учасник ОСОБА_9 (45 %), та були прийняті наступні рішення: 1. Припинити діяльність відповідача-1 як учасника відповідача-2 шляхом відступлення частки відповідача-1 у статутному капіталі відповідача-2 у розмірі 56% статутного фонду на користь громадянина гр. ОСОБА_2 2. Винести питання про припинення діяльності відповідача-1 як учасника відповідача-2 та відступлення частки у розмірі 56 % статутного фонду на користь ОСОБА_2 на порядок денний зборів учасників відповідача-2.

Проте, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2008 у справі № 2-519/07-38/79 визнано недійсними рішення зборів учасників ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" від 29.06.2005, оформлені протоколом №22/2005.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2008 у справі № 2-519/07-38/79 встановлено, що дійсна частка ОСОБА_8 у статутному фонді відповідача-1 становила 40%, а ОСОБА_9 6,25 %, що разом складає 46,25 %. Тоді, як згідно з ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

01.07.2005 відбулись збори учасників ТОВ "НВП "Лісозаводчик", на яких розглянули рішення вищого органу управління учасника ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" та вирішили дозволити учаснику здійснити відчуження його частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "НВП "Лісозаводчик" розміром 15 792,00 грн., що становить 56 % статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_2 Вказане рішення оформлене протоколом № 6.

15.09.2005 відбулись збори учасників ТОВ "НВП "Лісозаводчик", на яких було прийнято рішення про затвердження нової редакції статуту відповідача-2 та проведення державної реєстрації нової редакції статуту відповідача-2.

19.09.2005 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області була зареєстрована нова редакція статуту відповідача-2, затверджена зборами учасників 15.09.2005.

Позивач - ОСОБА_1, у доповненні до позовної заяви просила визнати недійсним договір від 01.07.2005, визнати недійсними рішення зборів учасників ТОВ "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005, оформлене протоколом № 6, та від 15.09.2005, оформлене протоколом № 7, а також скасувати реєстрацію змін до статуту ТОВ "НВП "Лісозаводчик" від 19.09.2005.

Проте, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції не розглянуто позовну вимогу щодо визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005, оскільки ні в ухвалі від 16.12.2008, ні в рішенні від 16.12.2008 не міститься результатів її вирішення.

Згідно абзацу шостого пункту 9 роз'яснення Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (v_366600-02) , якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Враховуючи те, що позивач оскаржує рішення зборів учасників ТОВ "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005, і при цьому, не є учасником ТОВ "НВП "Лісозаводчик", провадження в частині визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005 необхідно припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

01.07.2005 між ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" (продавцем) як учасником ТОВ "НВП "Лісозаводчик" та ОСОБА_2 (покупцем), на підставі протоколу загальних зборів ТОВ "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005, в якому усі учасники названого товариства одноголосно дали згоду на відступлення частки відповідача-1 у статутному капіталі відповідача-2 та вступ до відповідача-2 покупця, укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно п. 1.1 вказаного договору продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати покупцеві свою частку у статутному капіталі ТОВ "НВП "Лісозаводчик", а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі прийняти та оплатити названу частку.

Відповідно до п. 3.1, п. 4.1, п. 4.2 договору за відступлення частки, розмір якої згідно п. 1.3.1 договору складає 15 792,00 грн. (56 % статутного капіталу ТОВ), покупець зобов'язаний сплатити продавцю вказану суму протягом 5 робочих днів з моменту укладення договору готівкою в касу продавця.

На виконання умов договору відповідач-3 сплатив 15792,00 грн. відповідачу-1, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 04.07.2005.

Як вбачається із оспорюваного договору, з боку продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Клео-Інтер" договір підписано в.о. генерального директора ОСОБА_10

Позивач просить визнати вказаний договір недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 у зв'язку з тим, що договір від відповідача-1 підписано неуповноваженою особою та не дотримано обов'язкової нотаріальної форми договору.

Частиною першою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як слідує із п. 6.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Клео-Інтер" виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю є генеральний директор. Генеральний директор підзвітний зборам учасників і організує виконання їх рішень. Генеральний директор вирішує всі питання діяльності товариства крім тих, які віднесені до виключної компетенції зборів. Генеральний директор має право без доручення здійснювати дії від імені товариства; укладати угоди та чинити юридичні дії від імені товариства, давати доручення, відкривати рахунки товариства; видавати правила внутрішнього трудового розпорядку; приймати та звільняти працівників, вирішувати інші питання в межах прав, що надані йому зборами учасників.

При цьому, п. 6.1 статуту ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" до виключної компетенції зборів віднесено обрання та відкликання генерального директора.

Тобто, генеральний директор ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" не може бути обраний в інший спосіб, ніж передбачено статутом, а, отже, єдиним компетентним органом для обрання генерального директора є збори учасників.

Проте, із матеріалів справи слідує, що при призначенні ОСОБА_10 виконуючою обов'язки генерального директора ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" не було дотримано положень статуту ні щодо способу, ні щодо органу, уповноваженого вчиняти відповідні дії.

Такий висновок колегією суддів зроблено на підставі аналізу, зокрема, протоколу установчих зборів відповідача-1 № 1 від 04.02.1997, наказів від 16.10.2003 № 93-к та від 30.01.2004 № 94-к.

Так, рішенням установчих зборів учасників ТОВ "НВФ "Клео-Інтер", оформленим протоколом № 1 від 04.02.1997, генеральним директором ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" обрано ОСОБА_8

Наказом генерального директора ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" ОСОБА_8 від 16.10.2003 № 93-к призначено ОСОБА_11 виконуючим обов'язки генерального директора відповідача-1 з 16.10.2003.

Наказом в.о. генерального директора ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" ОСОБА_11 від 30.01.2004 № 94-к призначено ОСОБА_10 виконуючою обов'язки генерального директора з 01.02.2004.

Наказом в.о. генерального директора ТОВ "НВФП "Клео-Інтер" ОСОБА_10 від 31.10.2005 № 104-к переведено ОСОБА_8 на посаду генерального директора з 01.11.2005.

Таким чином, ОСОБА_10 була призначена на посаду генеральним директором ОСОБА_8, в той час як згідно статуту передбачається: спосіб - шляхом обрання, а не призначення, і компетентний орган - збори учасників, а не генеральний директор.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ні відповідачем-1, ні відповідачем-3, який у відзиві на апеляційну скаргу посилається на протокол засідання загальних зборів учасників відповідача-1 № 18 від 30.01.2004 про призначення ОСОБА_10 в.о. генерального директора, не надали рішення загальних зборів про обрання ОСОБА_10 в.о. генерального директора ТОВ "НВФ "Клео-Інтер", в матеріалах справи таке рішення відсутнє.

Щодо посилання відповідача-3 на протокол засідання загальних зборів учасників відповідача-1 № 22/2005 від 29.06.2005, то як зазначено вище, рішення, прийняті цими загальними зборами та оформлені протоколом № 22/2005, визнані недійсними рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2008 у справі № 2-519/07-38/79.

Відмова судом першої інстанції у позові про визнання недійсними договору обґрунтована з посиланням на абз. 2 ч. 3 ст. 92 та ст. 241 ЦК України.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак, положення вказаних статей не можуть бути застосовані до спірного договору, оскільки ОСОБА_10, діючи від імені відповідача-1, мала не обмежені повноваження щодо представництва, а взагалі не мала ніяких повноважень на представництво інтересів відповідача-1, оскільки призначена нелегітимним органом товариства.

Відповідачем-1 не надано суду належних доказів схвалення оспорюваного договору, яким, зокрема, може бути рішення зборів ТОВ "НВф "Клео-Інтер".

Лист від 23.09.2008 № 48, підписаний від імені відповідача-1 генеральним директором ОСОБА_8, не може бути підтвердженням наступного схвалення договору, вчиненого представником з перевищенням повноважень, оскільки даний лист складений після подання даного позову до суду (09.09.2008) та порушення провадження у справі (11.09.2008), а також не містить даних, кому він адресований.

Крім того, зазначений лист від 23.09.2008 № 48 (а.с. 27 т. І) підписано генеральним директором ОСОБА_8, яка, як слідує із матеріалів справи, призначена рішенням зборів учасників ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" від 30.11.2005, оформленим протоколом № 25/2005, в яких брали участь учасники відповідача-1 ОСОБА_8 (55%) та ОСОБА_7 (45%), в той час як рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2008 у справі № 2-519/07-38/79 встановлено, що дійсна частка ОСОБА_8 у статутному фонді відповідача-1 становила 40%, а ОСОБА_9 6,25 %, що разом складає 46,25 %.

Згідно з ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору, у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Виходячи із положень ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" договір про передання права засновника (учасника) іншій особі повинен бути нотаріально посвідчений. Проте, сторонами оспорюваного договору не дотримано нотаріальної форми договору.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позов в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 01.07.2005, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Клео-Інтер" відступило ОСОБА_2 частку у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лісозаводчик" розміром 15792,00 грн., що становить 56 % статутного капіталу Товариства, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 у справі № 38/252 - скасуванню.

У відповідності до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача відшкодовуються за рахунок сторін оспорюваного договору, тобто відповідача-1 та відповідача-3.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 101, п. 2, п 3 ст. 103, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 у справі № 38/252 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 01.07.2005, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Клео-Інтер" відступило ОСОБА_2 частку у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лісозаводчик" розміром 15792,00 грн., що становить 56 % статутного капіталу Товариства.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Клео-Інтер" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 71, код 24725340) на користь ОСОБА_1(04201, м. Київ,АДРЕСА_1) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 21,25 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з ОСОБА_2 (04071, м. Київ, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1(04201, м. Київ,АДРЕСА_1) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 21,25 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

7. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лісозаводчик" про визнання недійсним рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лісозаводчик" від 01.07.2005, оформленого протоколом № 7.