Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Моторного О.А.

суддів: Кошіля В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі Цецарському А.О.

за участю представників:

від позивача - Борисенко А.М., Золотоверх О.М.,

від відповідача - Осипенко О.М., Аніщенко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління РБУ-1"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.01.2009

у справі № 40/22 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління РБУ-1"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити дії

Постанова прийнята 02.04.2009 у зв’язку з оголошенням перерви у судовому засіданні 10.03.2009 відповідно до ст. 77 ГПК України.

ТОВ "Ремонтно-будівельне управління РБУ-1" звернулось з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, а саме: включити у перелік майна, приватизованого у складі цілісного майнового комплексу Білоцерківського будівельно-монтажного управління шляхом продажу на аукціоні 15.05.1997 базу відпочинку під інвентарним номером 90, дата введення в експлуатацію 1990 р.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач просив суд: 1) встановити наявність в складі майна цілісного майнового комплексу Білоцерківського ремонтно-будівельного управління, проданого на аукціоні 15.05.1997 покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління РБУ-1", бази відпочинку під інвентарним номером 90, дата введення в експлуатацію 1990р., відновна вартість включаючи вартість капітального ремонту з урахуванням індексації на 01.04.1996 – 83391,00 грн., залишкова балансова вартість 57116,00 грн. з урахуванням індексації, 7615,00 грн. без урахування індексації, а також найменування та вартість іншого майна сукупною залишковою балансовою вартістю 11596,00 грн. без урахування індексації; 2) спонукати Регіональне відділення ФДМУ по Київській області до належного виконання договірних зобов’язань, що виникли з договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Білоцерківського ремонтно-будівельного управління, проданого на аукціоні 15.05.1997, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчуком, запис в реєстрі № 2734 від 15.05.1997 шляхом зобов’язання включити до переліку майна, переданого у власність покупцю на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Білоцерківського ремонтно-будівельного управління, проданого на аукціоні 15.05.1997, базу відпочинку під інвентарним номером 90, дата введення в експлуатацію 1990р., залишкова балансова вартість 57116,00 грн. з урахуванням індексації, 7615,00 грн. без урахування індексації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2009 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Підставами для скасування рішення позивач вважає неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав письмові пояснення, в яких заперечує проти апеляційної скарги ТОВ "РБУ-1" та просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

Наказом Фонду державного майна України № 1593 (v1593224-96) від 20.12.1996 включено до переліків об’єктів малої приватизації, які перебувають у державній власності та підлягають приватизації, об’єкти групи А, зокрема цілісний майновий комплекс – Білоцерківське БМУ за адресою м. Б.Церква, вул. Ш.Алейхема, 49.

Наказом Регіонального ФДМУ по Київській області від 24.01.1997 № 2/1-МП затверджено перелік об’єктів малої приватизації загальнодержавної власності, що підлягають приватизації, в т.ч. цілісний майновий комплекс – Білоцерківське БМУ, шляхом продажу на аукціоні у лютому 1997 р.

Наказом Регіонального ФДМУ по Київській області від 28.03.1997 № 4/1-МП затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Білоцерківського БМУ для продажу на аукціоні (початкова ціна) в сумі 85523,00 грн.

Наказом Регіонального ФДМУ по Київській області від 14.05.1997 № 6/16-МП переможцем аукціону визнано ТОВ "Ремонтно-будівельне управління РБУ-1".

15.05.1997 між відповідачем як продавцем та позивачем як покупцем укладено договір купівлі продажу цілісного майнового комплексу Білоцерківського ремонтно-будівельного управління на аукціоні 13.05.1997, який посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчуком В.І., запис в реєстрі № 2734 від 15.05.1997.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, продавець зобов’язався передати у власність покупця державне майно цілісного майнового комплексу Білоцерківського будівельно-монтажного управління (без Узинської дільниці), який знаходиться за адресою: 256400, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ш. Алейхема, 49 на земельній ділянці 0,885 га, що є об’єктом приватизації згідно наказу Фонду державного майна України від 20.12.1996 № 1593 (v1593224-96) , а покупець зобов’язався прийняти майно та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Також у п. 1.1 договору визначено, що майно підприємства включає в себе будівлі, техніку, обладнання та інше майно згідно з актом інвентаризації.

Відповідно до п. 1.3 договору згідно з актом оцінки вартості майна, затвердженим наказом регіонального відділення ФДМУ по Київській області від 28.03.1997 № 4/1-МП, початкова ціна продажу на аукціоні становить 85523 грн.

У п. 1.4 договору зазначено, що згідно з протоколом аукціону від 13.05.1997 № 1 остаточна ціна продажу об’єкта приватизації становить 180 000 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено, що передача об’єкта приватизації покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами. Такий акт підписано між відповідачем та позивачем 17.05.1997.

Згідно п. 8.2 договору перелік переданого майна повинен відповідати акту інвентаризації.

21.07.1997 Регіональним відділенням ФДМУ по Київській області видано позивачеві свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу Білоцерківського БМУ, розташованого за адресою: 256400, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, 49.

Листом від 27.06.2000 № 5-14/1397 відповідач повідомив позивача, що база відпочинку ввійшла до вартості цілісного майнового комплексу ТОВ "РБУ-1" (база відпочинку має інвентарний номер № 90 і входить до статутного фонду товариства).

Листом від 30.03.2007 № 14-14-790 відповідач відмовив позивачу у наданні переліку нерухомого майна у зв’язку тим, що наданий позивачем пакет документів не відповідав вимогам, встановленим п. 2.3 Положення про впорядкування передачі об’єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом ФДМУ від 25.11.2003 № 2097.

Листом від 16.04.2007 № 14-14-1224 відповідач повідомив позивача про те, що не має можливості видати перелік нерухомого майна, приватизованого у складі цілісного майнового комплексу Білоцерківського будівельно-монтажного управління, у т.ч. щодо частини майна бази відпочинку "Автомобіліст", у зв’язку тим, що триває судове провадження у справі щодо відновлення права власності держави на частину майна бази відпочинку "Автомобіліст", яка не ввійшла до статутного фонду ВАТ "Білоцерківський автобусний парк" та є державною власністю.

Листом від 12.11.2007 № 14-14-2066 відповідач на підставі заяви позивача, наданої Прокуратурою Київської області, надіслав позивачу перелік нерухомого майна, переданого у власність позивача згідно з договором купівлі-продажу від 15.05.1997 № 6-МП-ЗД.

У вказаному Переліку майна, яке передано у власність покупцю, відсутня спірна база відпочинку "Автомобіліст" під інвентарним номером 90.

Позивач, вважаючи, що наданий перелік майна, приватизованого у складі цілісного майнового комплексу Білоцерківського будівельно-монтажного управління шляхом продажу на аукціоні не відображає дійсного стану майна, що входило до складу цілісного майнового комплексу при його приватизації, звернувся до суду із вказаним позовом.

Колегія суддів, переглянувши оскаржуване рішення в апеляційному порядку, дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в позові, виходячи з такого.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна регулюються Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) .

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" до об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об’єднань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об’єктами малої приватизації, зокрема, є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А.

Частина друга статті 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" передбачає, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об’єктів сфери охорони здоров’я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

В даному випадку спірним є об’єкт соціально-побутового призначення - частина бази відпочинку "Автомобіліст", яка розташована в с. Грибівка, Овідіопільського району, Одеської області, вул. Приморська, 1-А.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 26.02.2004 № 104 визнано право власності спільної часткової власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Автомобіліст" за ВАТ "Білоцерківський автобусний парк" (45/100); за СПД-ФО Дорошенко Г.Ю. (14/100); за "Ремонтно-будівельним управлінням" (15/100); за АТЗТ "Інзернопродукт" (25/100); за громадянкою Мойсеєнко О.М. Позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно 16.12.2005.

Проте, на виконання протесту прокурора Овідіопольського району Одеської області від 18.10.2007 № 3934 розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 29.10.2007 № 1356 скасовано вищезазначене розпорядження щодо визнання права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Автомобіліст".

Згідно ст. 9 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об’єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється оцінка його вартості. Акт інвентаризації затверджується керівником та головним бухгалтером підприємства, акт оцінки вартості об’єкта приватизації - керівником органу приватизації. Ціна продажу об’єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна продажу об’єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Із акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом відповідача від 28.03.1997 не вбачається, що у вартість майна, що підлягало приватизації було включено вартість спірної бази відпочинку.

Згідно п. 7 роз’яснення ВАСУ від 04.04.1994 № 02-5/225 (v_225800-94) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності" знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Відповідно до п. 3.1. Положення про впорядкування передачі об’єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 № 2097 (z1201-03) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2003 за № 1201/8522 (z1201-03) , державний орган приватизації при оформленні договору купівлі-продажу об’єкта, приватизованого як цілісний майновий комплекс шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, складає перелік майна, який є невід’ємним додатком до договору, за формою, що наведена в додатку 3.

Як встановлено вище, до Переліку нерухомого майна, переданого у власність позивачеві як покупцю за договором від 15.05.1997 не включено спірний об’єкт – база відпочинку, в отже, даний об’єкт не передавався у власність ТОВ "РБУ-1".

Стосовно посилань позивача на лист відповідача 27.06.2000 № 5-14/1397, в якому зазначено, що база відпочинку ввійшла до вартості цілісного майнового комплексу ТОВ "РБУ-1", то зазначений лист не може бути належним доказом того, що база відпочинку була приватизована позивачем, оскільки перелік майна, переданого у власність покупцю, було надано відповідачу значно пізніше, а саме 12.11.2007, ніж надіслано цей лист.

Крім того, і відповідно до умов договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 15.05.1997, і згідно Переліку майна, переданого у власність покупцю, місцезнаходженням об’єкта є Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ш. Алейхема, 49, в той час як місцезнаходженням спірної бази – є Одеська обл., Овідіопільський район, с. Грибівка, вул. Приморська, 1-А.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно визнав, що позивач не довів включення до переліку приватизованого майна спірної бази відпочинку (майна) та відповідно порушення відповідачем договірних зобов’язань в частині підтвердження права власності на спірне майно.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління РБУ-1" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2009 у справі № 40/22 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління РБУ-1" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2009 у справі № 40/22 - без змін.

2. Матеріали справи № 40/22 повернути до Господарського суду міста Києва.