Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровське будівельне-монтажне управління "Укренергобуд", м. Дніпропетровськ, (далі - позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя, (далі – відповідач) про стягнення 39.502,05 грн., які складаються з 34.947,30 грн. втрат від інфляції, 4.554,75 грн. – 3% річних, нарахованих на заборгованість за виконані роботи за контрактом № 1 від 09.12.1998 р.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 17.02.2009 р. у справі № 20/542/08 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задовольнив, з відповідача на користь позивача стягнуто 34.947,30 грн. втрат від інфляції, 4.554,75 грн. – 3% річних, 395,02 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду мотивовано наступним.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2002 р. у справі № 1/2/713 про стягнення 104.133,80 грн. основного боргу є чинним і обов'язковим до виконання. У підставі позову у цій справі про стягнення суми інфляції у розмірі 34.947,30 грн. за період 01.04.2007р. по 21.10.2008р. та суми 4.554,75 грн. - 3% річних за період з 08.05.2005р. по 21.10.2008р. позивач вказує рішення суду від 12.02.2002р. у справі №1/2/713, а не наказ, який виданий для примусового виконання рішення та який ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.05.2007р. у справі №1/2/713 визнано таким, що не підлягає виконанню. Відповідачем не надано доказів перерахування суми основного боргу, тому факт неналежного виконання зобов'язання суд вважає доведеним. Керуючись ст. ст. 599, 625 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач вважає рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2009 р. у справі № 20/542/08 незаконним, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На думку відповідача вимоги позивача вважаються погашеними з дати затвердження зазначеного реєстру вимог кредиторів, тобто з 01.09.2003 р. Вимоги щодо стягнення 3% річних і втрат від інфляції є додатковими зобов’язаннями, їх існування обумовлено головним зобов’язанням. Якщо головне зобов’язання припинилося, то припиненим також слід вважати додаткове зобов’язання.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу рішення місцевого господарського суду від 17.02.2009 р. у справі № 20/542/08 просить залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України); рішення суду є обов’язковим до виконання (ст. 124 Конституції України). Позивач вважає, що боржник (відповідач) повинен виконати рішення суду і відшкодувати 3% річних, а також втрати від інфляції за весь період невиконання рішення.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 598 від 01.04.2009 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого – Коробки Н.Д., Кагітіної Л.П., Кричмаржевського В.А.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації та за їх згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2002 р. у справі № 1/2/713 за позовом Колективного підприємства Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", правонаступником якого є позивач у справі - ТОВ "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", до ВАТ "Дніпроенерго" (відповідач у цій справі) з останнього стягнуто, зокрема, 104.133,80 грн. основного боргу за контрактом № 1 на капітальне будівництво від 09.12.1998 р.

24.02.2005 р. господарським судом Запорізької області розглянуто справу № 10/67 про стягнення з ВАТ "Дніпроенерго" на користь КП "ДБМУ "Укеренгобуд" втрат від інфляції та 3% річних за період з лютого 2002 р. по лютий 2003 р., нарахованих на суму заборгованості, стягнуту з відповідача рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2002 р. у справі №1/2/713. У задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р., залишеною постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2005 р. без змін, рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2005р. у справі №10/67 скасовано, позов задоволено.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2006 р. у справі № 26/198-10/380-19/94/06, за участю тих самих сторін, відмовлено у задоволенні позову про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних за період з 02.03.2003р. по 20.05.2005р., нарахованих на суму заборгованості, яку стягнуто рішенням господарського суду у справі № 1/2/713.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.10.2006р., яка постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2007р. залишена без змін, вищезазначене рішення суду 27.07.2006 р. у справі №26/198-10/380-19/94/06 скасовано, позовні вимоги задоволено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2007р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2007р. у справі № 19/121/07, яким ТОВ "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" було відмовлено у позові про стягнення з ВАТ "Дніпроенерго" суми інфляційних втрат та 3% річних за період з 05.06.2007р. по 07.05.2007р., нарахованих на ту ж саму суму основного боргу, та задоволено позов частково у зв'язку з арифметичною помилкою при визначенні розміру 3% річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 р. вищевказану постанову Запорізького апеляційного господарського суду у справі №19/121/07 залишено без змін.

Стягнення з відповідача на користь позивача 39.502,05 грн., які складаються з 34.947,30 грн. втрат від інфляції за період з квітня 2007 р. по 21.10.2008 р., 4.554,75 грн. – 3% річних за період з 08.05.2007 р. по 21.10.2008 р., нарахованих на заборгованість за виконані роботи за контрактом № 1 від 09.12.1998 р., стягнуту рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2002 р. у справі № 1/2/713, стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 99 та ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, постановами Запорізького апеляційного господарського суду у справах № 10/67, № 26/198-10/380-19/94/06 та № 19/121/07 встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2001 р. у справі № 5/5/466 порушено справу про банкрутство ВАТ "Дніпроенерго" (відповідача у цій справі), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

04.06.2002 р. у газеті "Голос України" № 99 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою від 01.09.2003р. у справі № 5/5/466 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника ВАТ "Дніпроенерго".

Згідно зі ст. 1 Закону конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає заборгованість, стягнуту рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2002 р. у справі № 1/2/713, конкурсною з огляду на період виникнення заборгованості до порушення справи про банкрутство (за контрактом № 1 на капітальне будівництво від 09.12.1998 р.).

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон) погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі зміну або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Частиною 1 і 2 статті 14 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідної заяви позивач не подавав, його вимоги не включені до реєстру вимог кредиторів, що підтверджується вищезазначеною ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2003 р. у справі № 5/5/466. Затверджуючи реєстр вимог кредиторів ухвалою від 01.09.2003 р. у справі № 5/5/466, господарський суд Запорізької області встановив, що вимоги кредиторів, які не були заявлені в строк, встановлений для їх подання, вважаються погашеними.

Отже, на думку колегії суддів, вимоги позивача вважаються погашеними.

Також матеріали справи свідчать, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.05.2007р. у справі №1/2/713 наказ господарського суду Запорізької області від 28.02.2002р., виданий на виконання рішення у справі №1/2/713, про стягнення з ВАТ "Дніпроенерго", зокрема, суми 104 133,80 грн. основного боргу, в порядку ч.4 ст. 117 ГПК України визнано таким, що не підлягає виконанню.

Із змісту зазначеної ухвали слідує, що наказ визнано таким, що не підлягає виконанню на підставі ч.2 ст.14 Закону, оскільки грошові вимоги, що виникли до порушення 12.12.2001р. провадження у справі №5/5/466 про банкрутство ВАТ "Дніпроенерго", не було заявлено в процедурі банкрутства.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.09.2007р. ухвала від 30.05.2007р. у справі №1/2/713 була скасована. Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2008р. вказана постанова скасована, ухвала господарського суду Запорізької області від 30.05.2007р. у справі №1/2/713 залишена без змін.

Відповідно до змісту постанови, Вищий господарський суд України погодився з висновком господарського суду Запорізької області про те, що ТОВ "ДБМУ" є конкурсним кредитором та у зв'язку з неподанням ним у встановлений строк заяви, в силу ч. 1 ст.14 Закону заборгованість є погашеною.

Також слід зазначити, що згідно зі ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В даному випадку Закон встановлює додаткові підстави припинення грошових зобов’язань, тобто до таких підстав слід відносити погашення грошових вимог відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону.

Вказана правова позиція підтверджується зокрема постановами Вищого господарського суду України від 22.01.2008 р. у справі № 1/2/713 та від 19.03.2008 р. у справі № 2/3/2016.

3% річних і втрати від інфляції є додатковими зобов’язаннями, їх існування обумовлено основним зобов’язанням. Додаткові зобов’язання не можуть існувати без основного. Враховуючи те, що основне зобов’язання (щодо стягнення основного боргу) є припиненим, додаткові зобов’язання слід вважати також припиненими.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв’язку з вищенаведеним, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через неправильне застосування норм процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя, задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2009 р. у справі № 20/542/08 скасувати й прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське будівельне-монтажне управління "Укренергобуд", м. Дніпропетровськ, на користь відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя, 197,51 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.