Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Індустріально-інвестиційна компанія" (далі за текстом – ТОВ "Перша Українська Індустріально-інвестиційна компанія", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Спектр" (далі за текстом – ЗАТ "Страхова компанія "Спектр", відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 49081,68 грн. за Договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №503 від 22.12.2007 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі №34/446 від 28.01.2009 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Спектр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Індустріально-інвестиційна компанія" 37300,20 грн. страхового відшкодування, а також 373,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 89,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі №34/446 від 28.01.2009 р., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду позивач зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи, а також порушення судом норм матеріального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем було порушено умови договору та правила страхування, а тому відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2009 р. у справі №34/446 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2009 р. у справі №34/446 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

11.12.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна лізингова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Індустріально-інвестиційна компанія" було укладено договір №061211/ФЛ-017 лізингу (далі за текстом – договір лізингу), предметом якого є надання Лізингодавцем в користування Лізингоодержувачу, предмета лізингу (транспортного засобу) з метою здійснення останнім підприємницької діяльності на визначений у даному договорі строк, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п. 1.2 Договору лізингу предметом лізингу є транспортний засіб (далі за текстом – ТЗ), найменування, строки та умови передачі якого, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики визначені, погоджені сторонами у Замовленні та наведені у Додатку №1, які є невід'ємною частиною даного Договору.

На виконання зазначеного договору лізингу між позивачем і ТОВ "Міжнародна лізингова компанія" було укладено додаток №1 до договору №061211/ФЛ-017 від 11.12.2006 р., в якому визначено предмет лізингу, а саме: легковий автомобіль МАZDА-6.

21.12.2007 р. між ТОВ "Перша Українська Індустріально-інвестиційна компанія", як страхувальником, та ЗАТ "Страхова компанія "Спектр", як страховиком, був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №503, відповідно до якого страховик зобов’язується при настанні страхового випадку, передбаченого договором, сплатити страхувальнику страхове відшкодування в межах страхової суми за шкоду, пов’язану з пошкодженням, знищенням або втратою застрахованого транспортного засобу, а страхувальник зобов’язується сплачувати страховий платіж у визначені строки та виконувати умови цього договору та правил страхування.

Відповідно до п.3 Договору страхування Вигодонабувачем є КФ ВАТ "Електрон банк".

Відповідно до п. 6.12 Договору страхування страхова сума ТЗ становить 159000,00 грн.

Пунктом 15.1.1 Договору страхування передбачено, що Страхувальник має право на одержання страхового відшкодування при настанні страхового випадку.

15.04.2008 р. о 10 год. 20 хв. у м. Києві на вул. Заболотного сталась ДТП за участю застрахованого за Договором страхування транспортного засобу.

15.04.2008 р. Страхувальник звернувся до Відповідача з заявою про страховий випадок з транспортним засобом та повідомив про те, що в результаті ДТП автомобіль Страхувальника -МАЗДА-6 зазнав механічних ушкоджень.

Як вбачається з тексту постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2008 у справі №3-18159/08, водій Гончарук О.В. 15.04.2008 р. о 10 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Заболотного, керуючи автомобілем Мазда-6, д.н.з. АА 8368 СВ, не врахував дорожньої обстановки, безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль Ленд Ровер д.н.з. АА 2096 ВР, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.13.1 ПДР України (водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу). Вказаною постановою суду Гончарука О.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення в розмірі чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 грн.

16.07.2008 р. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що згідно п.14.3.6 Договору страхування, страховик може відмовити у страховому відшкодуванні у випадках, передбачених Правилами страхування. Відповідно до п.п.5.4.6 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №АВ/299153, затверджених 10.04.2007 р., до страхових випадків не відносяться і виплати страхового відшкодування не здійснюються при знищенні, пошкодженні або втрати ТЗ та/або його додаткового обладнання внаслідок управління ТЗ особою, що не має посвідчення водія або інших документів, що дають право керувати ТЗ (лист від 16.07.2008 р. вих.№920).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що причиною виникнення спору у даній справі є різне тлумачення сторонами підпункту 5.4.6 Правил страхування, внаслідок чого виникає питання щодо правомірності відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 1 статті 3 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхувальниками визнаються юридичні особа та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договором страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (п.1 ст. 990 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про страхування" умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат (крім тих, що передбачені у частині 1 цієї статті), якщо це не суперечить закону.

Аналогічне положення міститься й у частині 2 статті 991 ЦК України.

Підпунктом 14.2.7 пункту 14.2 Договору страхування передбачено, що підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є інші випадки встановлені Правилами, а підпунктом 14.3.7 пункту 14.2 Договору страхування встановлено, що Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо інші випадки встановлені Правилами.

Підпунктом 5.4.6 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № АВ/299153, затверджених головою правління Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Спектр" 10.04.2007 р., передбачено, що до страхових випадків не відносяться і виплати страхового відшкодування не здійснюються при знищенні, пошкоджені або втрати ТЗ та (або) його додаткового обладнання внаслідок управління ТЗ особою, що не має посвідчення водія або інших документів, що дають право керувати ТЗ.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 (340-93-п) , передбачено, що громадяни допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них посвідчення водія відповідної категорії і талона до нього (пункт 2).

Відповідно до п.1.5.4.2 Договору страхування при настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування за умови наявності всіх належно оформлених документів в терміни, зазначені п.13.10 Договору страхування.

Пунктом 13.10 Договору страхування передбачено, що страхове відшкодування виплачується в строк до 12 робочих днів після одержання всіх необхідних документів, що підтверджують факт і обставини настання страхового випадку та розмір заподіяних збитків. У такий саме строк приймається рішення та надсилається повідомлення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Перелік документів, необхідних для виплати страхового відшкодування передбачений п.13.2 п.п.13.2.1-13.2.5 Договору серед яких, зокрема, за ризиками ДТП, ІВП, ПДТО Страхувальник чи Вигодонабувач повинен надати Страховику такі документи:

- свідоцтво про реєстрацію ТЗ;

- посвідчення водія особи, що керувала ТЗ на момент настання страхової події;

- акт огляду ТЗ, складений Страховиком до усунення пошкоджень;

- документи, які підтверджують правонаступництво особи (у разі смерті Страхувальника);

- документ або документи (довідки, протоколи, постанови, рішення, вироки) видані повноважним державним органом (посадою особою), у яких зазначені всі причини, обставини і наслідки події. Надання зазначених документів є необов'язковим, якщо пошкоджено тільки скло (фари, дзеркала, автомобільний люк) застрахованого ТЗ при включенні умови, зазначеної в п.п.6.9.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем при подані заяви про виплату страхового відшкодування, було подано наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення та талон попереджень водія Гончарука О..В., подорожній лист службового легкового автомобіля, довідку ВДАІ Голосіївського району м. Києва про механічні пошкодження, отримані внаслідок ДТП від 15.05.2008 р.

06.06.2008 Позивач подав постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2008, довідку ВДАІ Голосіївського району ГУ МВС України в м. Києві від 05.06.2008 №2391 та документ на її оплату.

Статтею 213 ЦК України передбачений порядок тлумачення змісту правочину. Так, згідно з цією нормою при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів (ч. 3). Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (ч. 4).

Проаналізувавши зміст підпункту 13.2.5 пункту 13.2 Договору страхування за правилами встановленими статтею 213 ЦК України, пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не правомірність прийняття відповідачем рішення про відмову у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування, оскільки подані позивачем документи, у відповідності до умов Договору страхування є достатніми для виплати страхового відшкодування, а посилання Відповідача на підпункт 5.4.6 Правил страхування було неправомірним, оскільки у водія застрахованого ТЗ були у наявності документи, що давали право на керування ТЗ, а саме: посвідчення водія відповідної категорії і талон до нього.

При цьому, судом було враховано, що відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (1306-2001-п) ; у редакції, що діяла на час скоєння ДТП) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон;

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, у разі розміщення реклами, - погодження, що видається підрозділами Державтоінспекції МВС;

г) у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документацію на вантаж, що перевозиться; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно з п. 15 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (1388-98-п) ) якщо власник транспортного засобу передав в установленому порядку право користування і (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, їм видається підрозділами ДАІ тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження. При цьому у графі "особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до_______за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) серія ____ № _______". Один екземпляр копії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, залишається у підрозділі ДАІ.

Проте, відповідач помилково ототожнює перелік документів, що дають право на керування-транспортним засобом з переліком документів, які повинен мати при собі водій цього транспортного засобу.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Держкомстату України від 17 лютого 1998 р. №74, оскільки наданий позивачем до суду подорожній лист службового легкового автомобіля серії ЛА №693505 від 15.04.2008 р. відповідає Інструкції типової форми №3.

Відповідно до калькуляції ремонту автомобіля проведеного СПД Савченко Л.В. від 14.04.2008 р. вартість ремонту автомобіля Мазда-6, д.н.з. АА 8368 СВ, складає 37300,20 грн.

В матеріалах справи також міститься Акт №ОУ-000075 від 20.06.2008 р. здачі-приймання наданих послуг, підписаний та скріплений печатками СПД Савченко Л.В. та позивачем, відповідно до якого вартість ремонту автомобіля Мазда-6, д.н.з. АА 8368 СВ, складає 37300,20 грн.

Крім того, позивачем за власний рахунок було оплаченого вартість ремонту ТЗ Мазда-6, д.н.з. АА 8368 СВ, що підтверджується видатковими касовими ордерами на суму 37300,20 грн. (наявними в матеріалах справи).

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 11781,48 грн., колегія суддів визнає дану вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи рахунку-фактури №СФ-000008 від 18.07.2008 р. та платіжного доручення №1222 від 22.07.2008 р., кошти в сумі 11781,48 грн. сплачувались за "сервісне обслуговування автомобіля Мазда-6, АА 8368 СВ".

Крім того, дані кошти були сплачені вже після проведення ремонту автомобіля Мазда-6, а відтак не можуть бути визнані судом як такі, що були сплачені позивачем для відновлення застрахованого автомобіля після ДТП, яка сталась15.04.2008 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Спектр" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2009 р. у справі № 34/446 залишити без змін.