ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
01.04.09 Справа № 6/91
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs4032730) )
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянув апеляційну скаргу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, м. Івано-Франківськ, вих. 67-32-7 від 06.02.2009р.
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2009 року
у справі № 6/91, суддя Грица Ю.І.
за позовом Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, м. Івано-Франківськ
до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ
про стягнення 73 421, 00 грн.
за участю представників
від позивача: Крамаренко К.С. –юрисконсульт;
від відповідача: Мануляк Ю.В. –начальник юрвідділу.
Розпорядженням голови суду від 31.03.2009р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Давид Л.Л.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2009 року у справі № 6/91 у задоволенні позовних вимог Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу про стягнення з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"(надалі - ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго") 73 421, 00 грн. зайво сплачених коштів –відмовлено.
Позивач - Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповного з’ясування та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у ньому.
В судовому засіданні 18.03.2009р., за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 01.04.2009р.
В даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити, оскаржуване рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2009 року у даній справі –скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 27.07.2005р. та 03.04.2006р. між позивачем (споживач) та відповідачем (виробник) було укладено договори № 106 та № 106/278 про постачання теплової енергії, згідно з якими виробник зобов'язався постачати споживачу теплову енергію в обсягах згідно з додатками №1 до договорів, а споживач зобов'язався отримувати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. 1 січня 2008р. між сторонами у справі було укладено додаткову угоду про внесення доповнень до договору № 106 від 03.04.2006р., згідно якої вищезазначений договір вважається продовженим на 2008р.
З додатку № 1 до договору вбачається, що енергопостачальна організація постачає теплову енергію до об’єктів споживача, в тому числі до семи гуртожитків Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.
Контрольно-ревізійним управлінням в Івано-Франківській області у червні 2008р. було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (надалі Університет) за період з 01.02.2006р. по 01.05.2008р., про що складено Акт № 03-21/14 від 25.06.2008р., з якого вбачається:
- що в ревізійному періоді розмежування споживачів послуг на категорію "населення"не проводилось і, відповідно, тарифи застосовувались, як для "бюджетної установи";
- проведеною під час ревізії звіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго"нараховано, а Університетом оплачено за період з 01.02.2006р. по 01.05.2006р. за надану теплову енергію гуртожиткам 198 689, 32 грн.;
- заборгованість по оплаті за надані послуги відсутня;
- нарахування вартості поставленої теплової енергії проводилося відповідно до тарифів для бюджетних установ. Проведеним в час ревізії перерахунком вартості поставленої в гуртожитках теплової енергії встановлено, що при застосуванні тарифів для категорії споживачів "населення"Університету слід було оплатити за спожиту теплову енергію 125 264, 54 грн., тобто на 73 421, 78 грн. менше. При цьому висновки, викладені в акті ревізії, ґрунтуються на положеннях статтей 4, 6, 67 та ст. 127 Житлового кодексу України.
Під час проведення ревізії Університет, листом № 50-19-5 від 20.06.2008р.(а.с. 27), звернувся до відповідача з вимогою повернути переплачені ним кошти за послуги теплопостачання. В даному листі позивач вказує на те, що ревізією правильності застосування тарифів за надані послуги, проведеною КРУ в Івано-Франківській області виявлено факт переплати Університетом в період з 01.02.2006р. по 01.05.2006р. коштів за послуги з теплопостачання гуртожитків у сумі 73 421, 78 грн.
Листом від 23.06.2008р № 3-1/614 (а.с.28) ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго"відмовилося провести перерахунок вартості теплової енергії по тарифу, який встановлено для категорії споживачів "населення"і, відповідно, повернути кошти Університету. При цьому останнє покликалось на рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 26.06.2006р. № 330, яким комунальні підприємства міста зобов’язано проводити нарахування плати для підприємств, установ та організацій за спожиті комунальні послуги мешканцями гуртожитків, які перебувають на їхньому балансі, згідно тарифів для "населення"лише з 01.10.2006р.
Висновки, зроблені КРУ в зазначеному акті і стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача переплачених коштів у спірному періоді.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"державне регулювання цін/тарифів базується, зокрема, на принципі нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами /тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач нараховував позивачу плату за теплопостачання зазначених вище гуртожитків за тарифами, встановленими для бюджетних організацій, а не за тарифами, встановленими для населення. Різниця у застосуванні таких тарифів за спірний період становить 73 421, 78 грн., що не заперечується відповідачем, який, однак, наполягає на правильності застосування у даному випадку тарифу як для бюджетних організацій.
Відповідно до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) житлово-комунальні послуги визначаються як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем житлово-комунальних послуг слід вважати суб’єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до п.8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. № 38 (38-97-п) , у сфері житлово-комунальних послуг до таких, крім іншого, віднесено надання в міжсезонний період (канікули, відпустки) гуртожитків вищих навчальних, інтернатних закладів, училищ, туристських баз, дитячо-юнацьких таборів та інших закладів освіти для тимчасового проживання та харчування як окремих громадян, так студентських (учнівських) екскурсійних та туристичних груп, а також проживання в гуртожитках навчальних закладів.
Виходячи із наведених норм, апеляційний господарський суд вважає, що навчальні заклади, в даному випадку позивач, є виконавцем житлово-комунальних послуг стосовно мешканців гуртожитку з огляду на те, що надання таких послуг спеціально передбачено вказаною постановою Кабінету Міністрів України № 38 від 20.01.1997р. (38-97-п) та не суперечить вимогам Законів України "Про освіту" (1060-12) та "Про вищу освіту" (2984-14) . Сам факт зазначення навчального закладу у договорах із ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго"у статусі споживача не спростовує тієї обставини, що виходячи з дійсних обставин справи, він (Університет) є виконавцем таких послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"споживачем таких послуг є фізична та юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, що являє собою результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Поряд з цим, згідно з п.22 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. № 208 (208-86-п) , адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває гуртожиток, зобов’язана утримувати гуртожиток відповідно до встановлених санітарних правил, єдиних правил і норм експлуатації та ремонту житлового фонду, а керівники цих підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за правильну експлуатацію та утримання гуртожитків.
З огляду на викладене, споживачами житлово-комунальних послуг, у тому числі і послуг з теплопостачання, є мешканці гуртожитків, оскільки обов’язок по проведенню господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у цих приміщеннях відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил покладено на адміністрацію позивача, як виконавця таких послуг.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", визначення виконавця житлово-комунальних послуг віднесено до відання органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.
Разом з тим, положення ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"при визначенні поняття виконавця передбачають необхідність діяльності суб’єкта господарювання по наданню житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відтак, доводи відповідача про те, що при відсутності укладених договорів між мешканцями студентських гуртожитків та навчальними закладами, останні не можуть вважатися виконавцями таких послуг, суперечить положенням ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", які при визначенні поняття виконавця не передбачають такої обов’язкової ознаки як наявність договору з мешканцями, а лише передбачають необхідність діяльності суб’єкта господарювання по наданню житлово-комунальної послуги споживачу, а така діяльність прямо передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р № 38 (38-97-п) .
Відповідно до вимог ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Проживання у гуртожитку є оплатним як для студентів, так і для інших осіб, що мешкають там з відома адміністрації. Той факт, що проживання у гуртожитках є оплатним, як для студентів, так і для інших осіб, що мешкають там з відома адміністрації навчального закладу, сторонами не оспорюється. Порядок надання жилої площі в гуртожитку, користування гуртожитком та його утримання, а отже права і обов’язки мешканців гуртожитку та адміністрації навчального закладу, у віданні якого перебуває гуртожиток, визначені Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. № 208 (208-86-п) .
Відповідно до п.38 вказаного Положення плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.
Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.
Зважаючи на очевидну обставину, що в гуртожитку проживають мешканці, то між мешканцями та адміністрацією позивача, на балансі якого знаходяться гуртожитки, існують фактичні договірні відносини із чіткими правилами та обов’язками як щодо умов та порядку проживання у гуртожитку, так і щодо оплати такого проживання.
Оскільки проживання у гуртожитку не є обов’язковим для всіх студентів навчального закладу, які навчаються у ньому, та з врахуванням можливості поселення у гуртожиток інших осіб у випадках, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. № 38 (38-97-п) , суд дійшов висновку, що проживання у гуртожитку не є складовою освітніх послуг.
Крім того, Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. № 38 (38-97-п) , розмежовує послуги у сфері освітньої діяльності (п.1) та у сфері житлово-комунальних послуг (п.8).
Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, відсутність укладених договорів між мешканцями гуртожитку та адміністрацією навчальних закладів, на балансі яких вони знаходяться, не спростовує тієї обставини, що між ними існують фактичні договірні відносини із чіткими правами та обов’язками як щодо умов та порядку проживання у гуртожитках, так і щодо оплати такого проживання.
За таких обставин, судова колегія вважає, що позовна вимога позивача про стягнення (повернення) з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго"зайво сплачених коштів в сумі 73 421, 78 грн. є правомірною та обґрунтованою, а тому місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.
Відповідно до норм ст. ст. 32- 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2009 року у справі № 6/91 слід скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 107 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу –задоволити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2009 року у справі № 6/91 скасувати та прийняти нове судове рішення.
Позов задоволити.
Стягнути з рахунку ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго"на користь Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу 73 421, 78 грн., 734, 21 грн. державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги в сумі 367, 11 грн. покласти на відповідача.
3. На виконання даної постанови місцевому господарському суду видати наказ.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.