Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Лосєва А.М.

при секретарі: Царенко А.М.

За участю представників:

від позивача - Шапошніков І.Б. – дов. б/н від 15.01.2009р.;

від відповідача - Мицько Р.М. – дов. №162/10 від 26.12.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.01.2009

у справі № 12/91-1/196 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "ОЛРУСТ"

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 165604,31 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача підписати акт виконаних робіт по договору №570/3/1-10/0-3253 від 15.12.2003р. з надання юридичних послуг та стягнення з відповідача 165 604,31 грн. заборгованості.

Під час розгляду справи позивач частково відмовився від позову, а саме в частині зобов'язання відповідача підписати акт виконаних робіт по договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що, в порушення умов Договору, відповідач не здійснив оплату виконаних позивачем робіт (наданих послуг), чим порушує його права.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на неналежне виконання позивачем своїх договірних зобов’язань, та зазначав про відсутність підписаного сторонами Акту приймання виконаних робіт (наданих послуг), який є підставою для здійснення оплати, у зв’язку з чим просив суд відмовити позивачу в позові повністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2009р. у справі №12/91-1/196 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 165 604,31 грн. основного боргу, 1 656,04 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2009р. скасувати, прийнявши нове, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки тій обставині, що майже всі заяви та клопотання у справі №28/21 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000172600/0 від 28.11.2003р. (відносно представництва по якій і укладався спірний договір) подавались і підписувались безпосередньо представниками Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а не Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ОЛРУСТ", що, на думку відповідача, свідчить про невиконання (неналежне виконання) позивачем своїх договірних зобов’язань за договором від 15.12.2003р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.03.2009р.

Представник позивача у судове засідання 18.03.2009р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, але вимог, викладених в ухвалі суду від 25.02.2009р. не виконав, витребуваних документів не надав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 01.04.2009р.

16.03.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли лопотання до апеляційної скарги, в яких він наводить додаткове обґрунтування вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні 01.04.2009р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в скарзі та доповненнях до неї, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2009р. у справі №12/91-1/196, прийнявши нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2009р. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні останньої та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як такого, що було прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням всіх обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15 грудня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛРУСТ" (далі – позивач, Виконавець) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі – відповідач, Замовник) було укладено Договір №570/3/1-10/0-325 (далі – Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1), позивач зобов'язався представляти інтереси відповідача в господарських судах України за позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП №0000172600/0 від 28.11.2003 року на суму 1 956 043,11 грн. (далі – позов).

Згідно з п.2.3 Договору, виконання робіт передбачалось проводити в кілька етапів. Зокрема, перший етап включав в себе роботу з вивчення документів по позову та надання юридичного висновку з цього приводу. Надані позивачем послуги по першому етапу були прийняті відповідачем та оплачені, що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт від 26.12.2003р. та не заперечується сторонами.

Другий етап передбачав здійснення позивачем представництва інтересів відповідача в Господарському суді міста Києва під час розгляду позову відповідача до Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків (справа №28/21). При цьому, фактом виконання робіт по другому етапу сторони визначили рішення суду, винесене на користь Замовника (повністю або частково) (п.2.3.2 Договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про те, що 22.03.2004р. Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі №28/21, яким повністю задоволені позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП №0000172600/0 від 28.11.2003р. Однак, в порушення умов Договору, відповідач відмовляється підписати з позивачем Акт прийняття виконаних робіт, який направлявся відповідачу 12.12.2006р., та, відповідно, здійснити оплату виконаних робіт у сумі 165 604, 31 грн. При цьому, позивач вказує на те, що 18.05.2004р. між сторонами було підписано Акт прийому-передачі Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2004р. у справі №28/21, який, на думку позивача, свідчить про фактичне прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт та може слугувати доказом належного виконання договірних зобов'язань з боку позивача.

Суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив позов. Натомість, відповідач в апеляційній скарзі стверджує про те, що позивач неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання, а отже підстави для підписання Акту виконаних робіт у відповідача, як Замовника цих робіт, відсутні, так само як і підстави для здійснення їх оплати. Відповідач наголошує на тому, що подання відповідних заяв, клопотань, т.б. вчинення необхідних дій, спрямованих на захист порушених прав та інтересів Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у справі №28/21 здійснювалось представниками не позивача, а самого відповідача.

Апеляційний суд вважає твердження відповідача помилковими, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відносно посилань відповідача на те, що участь в судових засіданнях, подання клопотань, заяв у справі №28/21 здійснювалось представниками Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а не позивача, суд вважає за необхідне зазначити, що умовами спірного Договору не передбачено будь-яке обмеження відносно участі в розгляді справи №28/21 представників відповідача, тобто представництво інтересів відповідача, як Замовника, могло здійснюватись як позивачем (Виконавцем) самостійно та/або із залученням відповідних спеціалістів (аудиторів, бухгалтерів-експертів, так і за участю представників безпосередньо відповідача. Окрім того, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження скасування (відкликання) довіреностей, виданих від свого мені позивачу для представництва інтересів Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" при розгляді справи №28/21.

В будь-якому випадку, сторони погодили, що фактом виконання робіт по другому етапу є саме рішення суду. Окрім того, у відповідності до п.2.3.2 Договору, протягом 3-х днів з моменту отримання рішення суду, винесеного на користь Замовника (повністю або частково), сторони підписують Акт виконаних робіт.

Як уже зазначалось вище, позивач зі свого боку направив на підпис відповідачу відповідний Акт та надав рішення суду, на підтвердження виконання своїх договірних зобов’язань, однак відповідач Акт не підписав, кошти на користь позивача за виконані роботи не перерахував. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача із зауваженнями відносно порядку та строків виконання позивачем умов Договору та/або застосував положення п.5.1 Договору.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається порушення вимог Договору не позивачем, а відповідачем.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 165 604.31 грн.

В ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2009р. у справі №12/91-1/196 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32- 34, 49, 77, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2009р. у справі №12/91-1/196 – без змін.

2. Матеріали справи №12/91-1/196 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.