розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 412Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2009р. по справі № 08/207-08

за позовом Державного комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", м. Харків

до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

про спонукання до укладення договору та заборону відключення від постачання електроенергії, -

У грудні 2008 року Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод"звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерної компанії "Харкіобленерго", в якому просило заборонити АК "Харківобленерго"відключати від постачання електричної енергії об’єкти ДКПКГ "Харківкомуночиствод"та зобов’язати АК "Харківобленерго"відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року № 440 (440-2008-п) та відповідно до Постанови Національної комісії регулювання енергетики від 14.05.2008 року № 588 укласти договір про організацію взаєморозрахунків з ДКПКГ "Харківкомуночиствод" та з іншими учасниками взаєморозрахунків (а.с. 3 –а.с. 5 ).

Одночасно з позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову та просив суд забезпечити позов "забороною відповідачу на час розгляду справи у господарському суді відключати об’єкти позивача від постачання електричної енергії"( а.с. 11).

22.01.2009 року позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову і просив суд "вважати Акціонерну компанію "Харківобленерго"…зобов’язаною укласти договір про організацію взаєморозрахунків з Державним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод"… та іншими учасниками взаєморозрахунків"(а.с. 40 ).

Господарським судом Харківської області 02.02.2009 року прийнято рішення у даній справі, яким суд

- з посиланням на не співрозмірність з позовними вимогами заяви позивача про вжиття заходів по забезпечення позову щодо заборони відповідачу відключати електричну енергію, т.я. вона спрямована не на подальше утруднення виконання рішення господарського суду, а на запобігання можливому погіршенню в майбутньому технічного стану об’єктів господарювання позивача, суд відмовив у задоволенні клопотання про забезпечення позову;

- позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача укласти договір про організацію взаєморозрахунків з позивачем та з іншими учасниками взаєморозрахунків суд визнав такими, що не підлягають задоволенню, т.я. вказана вимога позивача не є вимогою у розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, не відповідає способам захисту у розумінні ст. 16 Цивільного Кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України і в позові відмовив ( а.с. 77, а.с.79 ).

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області у даній справі не погодився та звернувся до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою і просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким:

- вважати Акціонерну компанію "Харківобленерго"зобов’язаною відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. №440 (440-2008-п) … та відповідно до постанови Національної комісії регулювання енергетики від 14.05.2008 р. за № 588 укласти з Державним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод"та іншими учасниками взаєморозрахунків договір про організацію взаєморозрахунків;

- заборонити акціонерній компанії "Харківобленерго"відключати від електроенергії Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод".

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу за підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Відповідач апеляційну скаргу не визнав, просить рішення господарського суду у даній справі залишити без зміни, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Позовні вимоги позивача вважає такими, що суперечать засадам цивільного, господарського законодавства, направлені на позбавлення прав інших осіб, посилається і на інші обставини, зазначені в відзиві на апеляційну скаргу ( а.с. 94 –а.с. 96 ).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на апеляційну скаргу за підстав зазначених в відзиві на апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судова колегія заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу відключати позивача від постачання електроенергії.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Господарському суду при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову необхідно враховувати, що такі заходи мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснення певних дій.

За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006р. № 9 (va009700-06) , розглядаючи заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано та законно в оскаржуваному рішенні зазначено, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову неспівмірна з заявленими позовними вимогами.

Щодо позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача укласти з Державним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод"та іншими учасниками взаєморозрахунків договір про організацію взаєморозрахунків.

У відповідності до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1. справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

- спорів про приватизацію державного житлового фонду;

- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2. справи про банкрутство;

3. справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4. справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Отже вимога позивача щодо зобов’язання відповідача укласти договір з позивачем та іншими учасниками розрахунків не є вимогою в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та законно в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що позивач фактично просить встановити факт наявності зобов’язання відповідача.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

- визнання права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов'язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування

майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано та у відповідності до норм діючого законодавства зазначено в рішенні, що позовні вимоги позивача не відповідають способам захисту в розумінні статей 20 Господарського кодексу України та 16 Цивільного кодексу України (435-15) .

З огляду на вищезазначене, колегія суддів, дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишенню без змін рішення суду першої інстанції.